іізаг ^Лзаг ¹ заг

де: £?сп — кількість спеціалізованих і універсальних роздрібних торговців, од.;

Q_3ar ^загальна кількість роздрібних торговців у регіоні, од.;

S_cn — торгова площа спеціалізованих і універсальних магазинів, м²;

S_3ar — загальна торгова площа магазинів регіону, м²;

T_m — товарообіг спеціалізованих і універсальних роздрібних торговців, тис. грн;

T_3ar — загальний товарообіг торговельної мережі регіону, тис. гр..

Отже, даний показник можна розрахувати шляхом визначення частки чисельно-сті, торгової площі, сукупного обороту спеціалізованих роздрібних торговців у за-гальній кількості, торговій площі, товарообігу торговельної мережі регіону.

12.4. Територіальне розміщення роздрібної мережі

Місце розташування роздрібного торговця необхідно вибирати надзвичайно рете-льно і виважено. Правильно здійснений вибір місця розташування торговельногопідприємства забезпечує йому вагому тривалу конкурентну перевагу стосовно до ін-ших суб'єктів торговельного середовища. Зручність розташування (віддаленість віджитла, від основних транспортних шляхів) магазину для покупців — основний кри-терій вибору ними пункту торговельного обслуговування в умовах постійного дефі-циту часу. З іншого боку, такі складники конкурентної стратегії в роздрібній торгівлі,як ціни, дизайн та інтер'єр, рівень обслуговування, асортимент товарів тощо, є швид-козмінними порівняно із вдалим розташуванням торговельного закладу.

❖ Розміщення роздрібних торговельних підприємств ❖

Основні підходи до розміщення вітчизняної мережі роздрібних торговців дещовідрізняються в частині організації міської і сільської мережі. Вони сформувалисявнаслідок розвитку двох торговельних систем: колишньої державної роздрібноїторгівлі, що історично складалася в містах, і домінуючої в сільській місцевостіроздрібної торгівлі системи споживчої кооперації.

Вітчизняна схема розміщення роздрібних торговельних підприємств у міських на-селених пунктах передбачає їх поділ на підприємства місцевого (мікрорайонного) ізагальноміського значення. Магазини місцевого значення характеризуються їхрозташуванням усередині житлових мікрорайонів і зон міста, забезпечують обслуго-

314 '

вування мешканців цих мікрорайонів у межах пішохідної («крокової») доступності в радіусі приблизно 500 м. До таких торговельних підприємств відносять магазини ти­пу «Універсам» (останнім часом дедалі частіше —- «Супермаркет»), «Промтовари», інші спеціалізовані продовольчі і непродовольчі магазини. Магазинами загальномі­ського значення вважаються великі торговельні підприємства, які розташовуються переважно в центрі і обслуговують жителів усього міста (його значної частини). Ни­ми можуть бути універмаги (гіпермаркети), універсами типу «Гастроном», вузько- спеціалізовані продовольчі і непродовольчі магазини з торгівлі товарами складного асортименту тощо. Загалом же розміщення міської торговельної мережі повинно ма­ксимально повно враховувати традиції, місцеву специфіку, архітектурно-планувальні особливості і тип розселення мешканців, стан міських транспортних комунікацій і основні напрями пасажиропотоків між окремими районами міста.

Розміщення роздрібної торговельної мережі в сільських адміністративних райо­нах традиційно базувалося винятково на двох одержавлених господарських систе­мах— системі колгоспів і системі споживчої кооперації, у зв'язку з чим тісно прив'язувалося до чотирьох основних типів сільських поселень: районних центрів, міжгосподарських і внутрішньогосподарських центрів та звичайних сіл. При цьому основний акцент робився на концентрацію торговельної мережі споживчої кооперації передусім у районних центрах — містах і містечках з адміністративни­ми функціями і міжгосподарських центрах — селищах міського типу — і великих селах без адміністративних функцій. Саме в цих типах сільських поселень розгор­талася мережа магазинів типу «Універмаг» і «Універсам», спеціалізованих продо­вольчих і непродовольчих крамниць. В одночас, значно менша увага приділялася роздрібній торговельній мережі внутрішньогосподарських центрів^- централь­них сіл сільськогосподарського адміністративного району, в яких розміщуються сільські ради народних депутатів, підприємства місцевої промисловості тощо, а ра­ніше функціонували правління колективних сільськогосподарських артілей та зви­чайних сіл -^невеликих і дрібних поселень в сільській місцевості, які тяжіють до сусідніх великих сіл. У таких населених пунктах роздрібна торговельна мережа об­межувалася прозаїчними магазинами типу «Товари повсякденного попиту», дис­кретними і малоформатними торговельними одиницями, механізованим кооперати­вними засобами пересувної торгів і і (типу кіоск, автомагазин тощо).

Ринкові реалії сьогодення внося і ь суттєві корективи до традиційних засад форму­вання і розміщення вітчизняних роздрібних торговельних суб'єктів у окремих типах населених пунктів. У цих умовах на передній план виходять підвищення рентабель­ності діяльності роздрібних торговців, стабілізація їх конкурентної переваги за раху­нок вибору оптимального місця розташування торговельного закладу або власної єдиної мережі роздрібних торговельних підприємств. Сьогодні актуальним є справді ринковий підхід до стратегії розміщення торговельних підприємств і одиниць, який має одночасно враховувати соціально-демографічну структуру мешканців, поточний і перспективний типи розселення в зоні обслуговування як у містах, так і в селах з урахуванням перспективних планів розвитку окремих населених пунктів.

❖ Перспективні принципи розташування ❖ роздрібних торговельних підприємств

Схема розміщення роздрібної торговельної мережі в розвинених країнах світу будується на аналогічних до вітчизняних підходів засадах — принципи і вимоги до її побудови є практично тотожними до задекларованих ще з радянських часів. При

315

цьому слід ураховувати не тільки суттєву різницю в рівні розвитку і добробуту між економічно розвиненими країнами і країнами, що розвиваються, але й національно- побутові, соціально-демографічні та інші традиції, які, безумовно, впливають на систему сервісу.

За кордоном виокремлюють три основні типи місця розташування роздрібних торговельних підприємств: центральні ділові райони міст, торговельні центри (комплекси) і поодинокі торговельні заклади. Як бачимо, не йдеться про міську і сільську місцевості і різнотипи населених пунктів у них, адже відмінності між окремими типами поселень в розвинених країнах практично нівельовані. Однак, визначальними для організації розміщення роздрібної торговельної мережі типами населених пунктів у країнах Європи, Північної Америки, а також в Японії прийма­ються міські конгломерати, приміські поселення довкола великих міст тощо, що пояснюється високим рівнем розвитку транспортної інфраструктури і комунікацій (розвинена мережа автомобільних і залізничних доріг, кількість транспортних засо­бів у експлуатації в населення тощо).

Розміщення магазину в центральних ділових районах (культурно-історичних центрах міст, традиційних центрах ділової активності) є дуже бажаним і пре­стижним для кожного роздрібного торговця, адже в таких частинах міських посе­лень акумулюються покупці з високим рівнем доходів, туристи і транзитні пасажи­ри, до них тяжіє більшість населення міста. Водночас торгівля в центральних ділових районах має і негативні боки — проблеми з паркуванням автотранспорту, спад обсягів торгівлі ввечері й у вихідні дні, проведення реконструкції і переплану­вання центральних частин міст, найвища вартість оренди приміщень або ставок зе­мельного податку. У підсумку розміщення торговельних закладів у центральні час­тині міста можуть собі дозволити переважно потужні торговельні фірми або загальнонаціональні (інтернаціональні) корпоративні торговельні мережі.

Через зазначені негативні причини більшість роздрібних торговців орієнтується на прилеглі до центральних вулиці і райони. Торгівля в цих зонах міста є пожвав­леною і активною, адже власник торговельного закладу несе менші витрати, не пов'язані з товарообігом, інтенсивність потоків покупців є вищою через менші проблеми з паркуванням, рідше відбувається реконструкція будинків і вулиць.

У роздрібній торгівля за кордоном тривалий час спостерігається процес вине­сення торговельних підприємств з центральних ділових районів. Цей процес відбувається у двох напрямах: переміщення магазинів у сусідні з центральними, економічно вигідніші райони і організація за межами міст торговельних центрів.

Справді, організація торговельних центрів (комплексів) тісно пов'язана з по­воєнним «великим переселенням» родин, що належать до середнього класу, у при­міські зони. Забезпечуючи основну зручність для покупців — наближеність до їх місця мешкання, роздрібні торговці «пішли вслід», розташовуючи свої торговельні заклади поруч із транспортними артеріями на виїзді з міста і в заміських містечках- супутниках. У практиці закордонної торговельної діяльності розрізняють два осно­вні типи торговельних центрів і комплексів: стрічкові центри і торговельні ком­плекси.

Стрічкові центри являють собою послідовність прилеглих один до одного торговельних закладів, аналогічної і протилежної спеціалиаціїздатних мак­симально повно і комплексно забезпечити попит населення. За принципами їх організації стрічкові центри (у США — стрип-центри) характеризуються високою зручністю для цокупців і низькими накладними витратами для власників. Особлива зручність для покупців полягає в тому, що такі центри розташовуються вздовж шо­

316

сейних доріг та основних вулиць і мають зручні під'їзди і місця для паркування ав­томобілів, що дозволяє мешканцям приміських зон безперешкодно дістатися до будь-якого магазину в складі стрічкового торговельного центру.

Торговельні комплекси (молли) — це тип розміщення торговельних підпри­ємств і одиниць, що передбачає поєднання в одному будинку або в комплексі споруд різних за видами, типами, основною спеціалізацією, формами власності суб'єктів роздрібного торговельного середовища. Об'єднання різнопрофільних і споріднених торговельних підприємств викликано не тільки об'єктивною потребою роздрібних торговців скоротити видатки з улаштування й утримання своїх підпри­ємств, але й раціонально використати ефект синергізму. Суть цього ефекту закла­дена глибоко в психології покупців і полягає в тому, що торговельний центр або комплекс завжди приваблює більше покупців, аніж кожен з окремих магазинів по­одинці.

Торговельні центри і комплекси за кордоном мають кілька різновидів: ре­гіональні торговельні комплекси, спеціалізовані центри моди, центри фірмової торгівлі, центри розпродажу, історичні і тематичні центри. Регіональні ком­плекси включають до свого складу два-три універмаги, а також окремі спеціа­лізовані магазини. Якщо до складу комплексу входить не менше від чотирьох уні­вермагів, його ще називають регіональним суперцентром. Спеціалізований центр моди — це поєднання універмагу і невеликих бутиків, що належать відо­мим загальнонаціональним продавцям модних і особливо модних товарів. Ці комплекси розташовуються в престижних (центральних ділових і зонах проживан­ня багатіїв) районах, мають вишуканий інтер'єр і дизайн, часто доповнюються елі­тними кафе і ресторанами. Центри фірмової торгівлі і розпродажу на сьогодні мало чим різняться один від одного, часто знаходяться під єдиним дахом і торгують то­варами за зниженими цінами. Історичні і тематичні торговельні центри організу­ються поблизу визначних історичних пам'яток і орієнтуються в основному на мобі­льний контингент покупців, що прибувають як туристи.

❖ Вибір місця розташування роздрібного торговця ❖

Основні критерії до вибору місця розташування торговельного комплексу або окремого магазину є засадничими, єдиними для всіх країн ринкової орієнтації. Во­ни включають низку дій з вивчення й аналізу регіону, області і конкретного місця функціонування торговельного підприємства.

Регіон функціонування торговельного закладу визначається параметрами час­тини країни або населеного пункту, в якому працюватиме проектований заклад то­ргівлі. Масштаби регіону функціонування випливають зі збутово-реалізаційної концепції торговельної фірми, обсягів її діяльності і перспектив розвитку. Біль­шість роздрібних торговців скеровують свої зусилля на опанування локальних і ре­гіональних ринків і тільки в міру зростання обсягів обороту проводять експансію нових нетрадиційних регіонів. На регіон торгівлі суб'єкта споживчого ринку впли­вають також природно-кліматичні та інші чинники (інтенсивний збут теплого взут­тя й одягу в південних регіонах є алогізмом).

Область проектованого торговельного підприємства задається певним геогра­фічним сектором, в якому розміщений основний контингент покупців даного мага­зину (населений пункт, адміністративний район або їх частина). Область торгівлі поділяється на три зони: ближню, середню і дальню торговельні зони або зони притягнення покупців (рис. 12.2). Ближня торговельна зона — це частина облас-

317

ті функціонування, в якій зосереджено 60—65 відсотків покупців даного торгове­льного комплексу і яка віддалена від нього на 0,5 (2-—4 за кордоном) км. Середня зона притягнення торговельного підприємства концентрує в собі близько 20 відсо­тків його покупців і простягається на 0,5—2,0 (2-6 за кордоном) км. Дальня торго­вельна зона торговельного комплексу в містах простягається на Ifr—25 км, за ме­жами міста— 50—80 км. У ній мешкають непостійні, випадкові покупці для даного суб'єкта роздрібної торгівлі: ті, що мають альтернативний вибір поблизу; ті, в яких є вигідне транспортне сполучення з даним торговельним закладом, а також покупці, для яких даний магазин є по дорозі на роботу і назад.

Конкретні параметри зон області функціонування закладу торгівлі конкретизу­ються рівнем доступу до магазину і місцем розташування иідприємств-конкурентів. Наприклад, перетин великих транспортних комунікацій (рис. 12.3) значно звужує параметри зон притягнення: переважно вони мають форму концентричних кіл, але в даному разі — звужуються до еліпсів. Поява в області торгівлі продовольчого ма­газину аналогічного магазину-конкурента переважно веде до її скорочення і падін­ня обсягів товарообігу. Якщо ж перетинаються області торгівлі двох і більше не­продовольчих магазинів з торгівлі товарами складного асортименту — обсяги їх обороту зростають; ширший вибір приваблює більше покупців.

Під місцем функціонування (розташування) роздрібного торговця розумі­ють конкретизовану точку області його функціонування, яка вибрана для влаш­тування торговельного закладу. Дуже часто таким місцем вибирається не тери­торіальний центр області функціонування, а діючий центр торгівлі — сфор­мований під впливом історичного розселення населення, демографічних струк­турних зрушень, наявності придатних шляхів сполучення тощо центр ведення торговельного обслуговування, в якому на незначній території діє низка різно- спеціалізованих торговельних підприємств. Для багатьох типів магазинів основ­ною запорукою успішної діяльності є обов'язкове розташування саме в центрі

Автомагістралі

Рис. 12.2. Вплив комунікацій на область функціонування роздрібного торговця

318

торгівлі, що не тільки визначає їх вдале розташування, але й приваблює достат­ню кількість потенційних покупців.

Серед центрів торгівлі виділяють: міські центри; центри районів міста; околиці міст; центри окремих населених пунктів і сільські центри.

Міські центри торгівлі за багатьма показниками є найбільш привабливими і престижними для роздрібних торговців, але їх загальним недоліком є порівняно ви­сокі накладні видатки з утримання магазинів. У цьому сенсі дещо привабливішими є центри торгівлі, розташовані в інших центрах районів міста, оскільки вартість оренди приміщень або земельних ділянок тут суттєво нижча, а щільність населення в т. зв. «спальних» районах значно вища, аніж у центрі міста. У розвинених країнах світу значного розповсюдження в останні десятиліття набули торгові центри, роз­ташовані на околицях міст^;— ділових центрів цих країн, що пов'язано з відпливом середніх верств населення для проживання у приміських зонах. Центр окремого населеного пункту це сукупність торговельних підприємств у невеликих насе­лених пунктах (містечках) з чисельністю мешканців від 10 до 50 тис., а сільські центри торгівлі включають 1-2 (зрідка і більше) торговельних підприємств з най­більш універсальним асортиментом товарів щоденного попиту для мешканців сіль­ської місцевості.

❖ Фактори, що впливають на регіон і область ❖ діяльності торговельного підприємства

Під час вибору регіону і області торгівлі для проектованого торговельного під­приємства слід звертати особливу увагу на низку загальних факторів, які безпосе­редньо впливають на привабливість даної географічної зони в сенсі перспективи розвитку торговельної діяльності і віддачі від неї. До них належать: потенціал і демографічні тенденції в регіоні (області), характер розподілу і рівень стабіль­ності доходів населення, розмір і склад домогосподарств, діловий клімат і рі­вень конкуренції в регіоні.

Демографічний потенціал області діяльності роздрібного торговця вважа­ється сприятливим у районах, що характеризуються зростанням чисельності насе­лення як за рахунок природного приросту (збільшення народжуваності), так і вна­слідок сучасних міграційних процесів. При цьому визначальним мотивом є основна спеціалізація роздрібного торговця (торговельної мережі). Так, мережі магазинів, що спеціалізуються на реалізації модного і ділового одягу для бізнесменів, відда­ють перевагу багатим фешенебельним районам міст, а магазини, що торгують іг­рашками, — місцям концентрації сімей з маленькими дітьми.

При врахуванні ділового клімату в зоні діяльності майбутнього магазину прак­тики торговельного обслуговування звертають увагу на рівень зайнятості населен­ня — чим він вищий, тим вищою є купівельна спроможність середньостатистично- го покупця. Разом з тим завжди існує певна небезпека скорочення в майбутньому окремих виробництв (закриття, перепрофілювання, вивільнення працівників унас­лідок удосконалення технології) або сфер діяльності (скорочення чисельності вій­ськовослужбовців тощо).

Рівень конкуренції безпосередньо впливає на попит споживачів. При цьому найчастіше спостерігаються дві діаметрально протилежні бізнесові стратегії роздрібних торговців: пошук областей з відносно невисоким рівнем конкурент­ної взаємодії або включення в жорстку конкурентну боротьбу у вибраній ніші ринку.

319