1. натуральне господарство

2. просте товарне виробництво

3. розвинене товарне виробництво

4. Ринкова економіка

87. Товарне виробництво представляє собою таку форму організації економіки, за якої:

1. досягається висока ефективність суспільного виробництва

2. задоволення потреб здійснюється переважно опосередкованим способом за допомогою обміну на ринку

3. результати праці йдуть на власне споживання їх виробників, для задоволення внутрішніх потреб

4. рух створеного продукту обмежується домогосподарством

88. Основна суперечність розвинутого товарного виробництва виникає між:

1. продуктивними силами і виробничими відносинами

2. характером і змістом капіталістичної праці

3. суспільним характером праці і приватнокапіталістичною формою присвоєння її результатів

4. багатими і бідними категоріями населення

89. Здатність товару задовольнити певну потребу людини – це:

1. споживча вартість

2. мінова вартість

3. вартість

4. інтерес

90. Що характеризує мінова вартість товару?

1. пропорцію, в якій цей товар може обмінюватися на інші товари

2. цінність товару для продавця

3. здатність товару задовольняти суспільні потреби

4. грошовий вираз вартості товару

91. Товар – це:

1. продукт праці, що задовольняє потребу виробника

2. благо, що задовольняє потребу людини, яка ним (благом) володіє

3. результат дії природних законів

4. продукт праці та природи

92. Якщо ягоди, зібрані в лісі, доставлені на ринок, то вони:

1. залишаються продуктом природи

2. стають товаром

3. стають продуктом людської праці

4. є продуктом природи і людської праці

93. Товар із заданими властивостями створюється:

1. абстрактною працею

2. природою

3. природою і конкретною працею

4. конкретною працею

94. Властивість товару задовольняти потреби людини реалізується:

1. у процесі споживання

2. у процесі купівлі

3. у процесі продажу

4. у процесі купівлі-продажу

95. Виробник чобіт займається:

1. конкретною працею

2. абстрактною працею

3. індивідуальною працею

4. суспільною працею

96. Двоїстий характер праці, втіленої у товарі, який зумовлює його двоїсту природу, означає:

1. органічне поєднання в товарі індивідуальної (конкретної) і суспільної (абстрактної) праці

2. суперечність простого товаровиробника, як трудівника і капіталіста, що зароджується в ньому одночасно

3. здатність речі обмінюватися на інші предмети у певних співвідношеннях або пропорціях

4. здатність речі задовольняти потреби

97. Суспільно-необхідний робочий час вимірює:

1. абстрактну (загальну) працю, витрачену на виробництво товару і визнану на ринку

2. період від задуму до технологічного завершення виготовлення і реалізації продукції

3. тривалість руху товарів від виробника до споживача

4. Правильної відповіді немає

98. Згідно закону вартості:

1. витрати підприємства складають основу мінової вартості товару

2. у створенні вартості беруть участь капітал, земля і праця

3. мінова вартість благ визначається їх споживною вартістю

4. виробництво і обмін товарів повинні відбуватися на основі їх вартості, тобто на засадах еквівалентності

99. Закон вартості виражає істотні, внутрішньо необхідні і сталі зв'язки між:

1. суспільно-необхідною працею, втіленою в товарі, і його ціною

2. коливанням цін і попитом на ринку

3. розподілом засобів виробництва і робочої сили

4. витратами підприємця та його прибутком

100. Внаслідок дії закону вартості відбувається диференціація товаровиробників. Ця функція виникає тому, що:

1. має місце стихійний розподіл факторів виробництва

2. стимулюється підвищення ефективності народного господарства

3. на багатьох підприємствах індивідуальні затрати праці перевищують суспільно-необхідні, або менші від них

4. відбувається розподіл засобів виробництва і робочої сили

101. Згідно класичної економічної теорії поява грошей спричинена:

1. об'єктивним історичним процесом розвитку товарного виробництва і обміну, зокрема – еволюцією форм вартості

2. домовленістю між людьми, які за згодою ввели гроші для полегшення реалізації продуктів своєї праці

3. наявністю у природі благородних металів, у першу чергу золота, яке особливо ціниться людьми

4. політикою держави, яка у примусовому порядку запровадила гроші для задоволення потреб розвитку економіки

102. Гроші–це:

1. потреба мати кошти для отримання життєвих благ в умовах ринку

2. специфічний товар, всезагальна форма вартості, універсальний еквівалент при обміні товарів

3. кошти як матеріальний ресурс суспільного виробництва

4. товар, який задовольняє певну потребу

103. Першою і основною функцією грошей, яка зумовлена самою їх природою, є:

1. засіб утворення скарбів та накопичення

2. міра вартості товарів

3. засіб обігу, або посередництво при обміні товарів

4. засіб платежу всередині країни і в зовнішніх її відносинах

104. При купівлі хліба в магазині гроші виконують функцію:

1. засобу обігу

2. засобу платежу

3. міри вартості

4. міри вартості і засобу платежу

105. При виплаті стипендії гроші виконують функцію:

1. засобу обігу

2. засобу платежу

3. міри вартості

4. міри вартості і засобу платежу

106. До кредитних грошей відносяться:

1. національні грошові одиниці різних держав

2. акції, облігації, ощадні сертифікати

3. банкноти, векселі, чеки, платіжні зобов'язання

4. ощадні сертифікати

107. Серед важливіших об'єктивних передумов виникнення ринку у першу чергу слід виділити:

1. науково-технічний прогрес

2. суспільний поділ праці і відокремлення товаровиробників

3. еволюцію відносин власності

4. розвиток економічних відносин

108. До комплексного поняття ринку не має відношення:

1. товарне виробництво і обмін за допомогою грошей

2. місце, або економічний простір, де відбуваються угоди купівлі-продажу товарів і надання послуг

3. форма зв'язків між продавцями-покупцями продукції

4. натуральне господарство

109. Ринок як економічна категорія виражає:

1. сукупність зв'язків між фазами суспільного відтворення

2. виробничі відносини як форму розвитку продуктивних сил

3. певну сукупність економічних відносин з приводу виробництва життєвих благ з метою їх обміну (купівлі-продажу)

4. систему відносин власності у суспільстві

110. Суб'єктами ринку фактично стають:

1. усі товаровиробники, продавці і покупці, посередники і споживачі продукції, виробленої для реалізації шляхом обміну

2. фізичні і юридичні особи, які займаються створенням продукції для задоволення власних потреб

3. особи, зайняті в особистому підсобному господарстві

4. працівники державних установ і організацій

111. Об'єктом ринку є:

1. все, що продається і купується

2. приватна власність на засоби виробництва

3. суспільна форма організації товарного господарства

4. система товарно-грошових відносин

112. Сучасні ознаки ринкового господарства:

1. багатоукладність економіки

2. наявність вільних цін і конкуренції

3. пріоритетність підприємницької діяльності

4. багатоукладність економіки, наявність вільних цін і конкуренції, пріоритетність підприємницької діяльності

113. Що не належить до принципів ринкової економіки?

1. свобода діяльності

2. еластичність цін у відповідь на зміну попиту і пропозиції

3. централізований розподіл матеріальних і фінансових ресурсів

4. державне сприяння розвитку конкуренції

114. На сучасному етапі розвитку ринку йому властиве:

1. екстенсивне зростання, прямий товарообмін, переважна нестійкість господарських зв'язків

2. панування товарно-грошових відносин і обміну, інтенсивність і стійкість ринкових зв'язків

3. державно-монополістичне регулювання економіки, втручання держави в макрогосподарські процеси, що позбавляє ринок функцій єдиного регулятора суспільного виробництва

4. домінування господарського ринкового механізму соціальної орієнтації на базі змішаної економіки за підтримки держави

115. Товари і послуги для задоволення особистих потреб населення реалізуються на ринку:

1. засобів виробництва

2. "ноу-хау"

3. споживчому

4. фінансовому

116. Залежно від того, хто із суб'єктів ринку має більшу вагу у процесі обміну товарів, виділяють ринки (як і стадії його історичного розвитку):

1. виробника, продавця і покупця (споживача)

2. вільний, монополізований, олігополістичний і монопольний

3. капіталів, кредитів, цінних паперів, валюти і золота

4. легальний (офіційний) і нелегальний ("чорний")

117. За територіальною ознакою ринки називають:

1. предметний, видовий, оптовий, біржовий

2. місцевий, регіональний, національний (внутрішній для країни), світовий (зовнішній), сільський, міський та інші локальні ринки

3. фондовий, товарний

4. науково-технічних розробок та інформації

118. Ринковий механізм саморегулювання економіки:

1. представляє собою об'єктивну систему таких взаємозалежних елементів, які дають відповіді усім суб'єктам, як діяти на ринку

2. є сукупністю таких принципів господарювання, як самоокупність, самофінансування, самозабезпеченість, матеріальна зацікавленість і відповідальність

3. це система державного регулювання ринкової економіки

4. акумулює комплексне вирішення проблем соціально-економічного розвитку суспільства

119. Основні елементи ринкового механізму об'єктивного регулювання господарства:

1. економічна політика держави, її господарські функції

2. науково-дослідні інститути, їх рекомендації виробництву

3. товар, гроші, виробничі ресурси, капітал, працівники

4. попит, пропозиція, ринкова ціна та економічна конкуренція

120. Зміст попиту на товари і послуги включає компоненти:

1. наявність товарів і цін на них

2. необхідність благ і потреба в них

3. конкретна потреба і платоспроможність покупця

4. виробництво і постачання товару на ринок

121. Закон попиту відображає:

1. залежність між ринковими цінами і кількістю виробленої продукції

2. залежність між цінами і обсягом реалізованості товарів

3. характерну поведінку виробника (продавця) на ринку

4. дії, властиві для усіх суб’єктів ринку

122. Крива попиту зміщується ліворуч, якщо:

1. доходи сім'ї зростають

2. кількість покупців збільшується

3. ціна на товар-доповнювач зменшилась

4. ціна на товар-субститут зменшилась

123. Переміщення по кривій попиту може бути пов’язане зі:

1. зниженням величини попиту при підвищенні ціни товару

2. збільшенням попиту під впливом зниження ціни товару

3. зниженням попиту в результаті зниження ціни товару-субституту

4. зростанням обсягу пропозиції

124. Цінова еластичність попиту на товар вимірюється чутливістю попиту до зміни:

1. цін на інший товар

2. споживчих смаків і переваг

3. ціни товару

4. доходу споживачів

125. Ринок товарів і послуг знаходиться у стані рівноваги якщо:

1. попит перевищує пропозицію

2. ціна дорівнює витрати плюс прибуток

3. рівень технології змінюється поступово

4. обсяг попиту дорівнює обсягу пропозиції

126. Інфраструктура ринку – це

1. сукупність організаційно-правових форм, які опосередковують рух товарів і послуг, акти купівлі-продажу

2. фундамент економічної системи

3. спеціальні зони вільного підприємництва

4. режим функціонування ринку

127. Ринкова кон’юнктура визначається економічними показниками, що характеризують стан ринку, а саме:

1. співвідношення попиту та пропозиції

2. коливання прибутку підприємства

3. конкуренцією серед продавців

4. конкуренцією серед покупців

128. Попит і пропозиція можуть бути використані для пояснення координуючої ролі ціни:

1. на товарному ринку

2. на ринку ресурсів

3. на валютному ринку

4. на будь-якому ринку

129. Модель "шокової терапії" передбачає:

1. еволюційний перехід до ринкової економіки

2. активну роль держави у регулюванні цін

3. одночасне введення у дію всіх атрибутів ринку, раптове переведення економіки на ринкові засади

4. пріоритетність господарського механізму, жорсткий контроль держави над ринком

130. Паперові гроші – це:

1. замінники повноцінних грошей

2. повноцінні гроші

3. гроші, що випускаються державою для обігу

4. замінники повноцінних грошей, що випускаються державою для обігу

ІІ модуль

1. Організаційно-правова форма оптової торгівлі за стандартами та зразками це:

1. фондова біржа

2. товарна біржа

3. валютна біржа

4. фрахтова біржа

2. Письмове боргове зобов’язання за встановленою законом формою, яке видається позичальником кредитору це:

1. акція

2. сертифікат

3. вексель

4. облігація

3. Цінні папери, випущені акціонерними товариствами, які засвідчують вкладення певної кількості капіталу і дають право їхньому власникові на отримання певного доходу з прибутку акціонерного товариства – це

1. акція

2. сертифікат

3. вексель

4. облігація

4. До цінних паперів відносяться:

1. диплом ВНЗ

2. паспорт

3. шлюбне свідоцтво

4. акція, облігація

5. Біржові товари представляють собою: