Конспект лекцій ОЗК 2014

Розділ І. Необоротні активи

Рахунки цього розділу призначені для узагальнення інформації про наявність та рух активів організації, які відповідно до правил бухгалтерського обліку належать до основних засобів, нематеріальних активів та інших необоротних активів, а також операцій, пов'язаних з їх будівництвом, придбанням та вибуттям.

Розділ ІІ. Виробничі запаси

Рахунки цього розділу призначені для узагальнення інформації про наявність та рух предметів праці, призначених для обробки, переробки або використання у виробництві або для господарських потреб, засобів праці, які відповідно до встановленого порядку включаються до складу коштів в обороті, а також операцій, пов'язаних з їх підготовка (придбанням)

Розділ ІІІ. Витрати на виробництво

Рахунки цього розділу призначені для узагальнення інформації про витрати по звичайних видах діяльності організації (крім витрат на продаж).

Формування інформації про витрати по звичайних видах діяльності ведеться або на рахунках 20 - 29, або на рахунках 20 - 39. В останньому випадку рахунку 20 - 29 використовуються для групування витрат за статтями, місцями виникнення та іншими ознаками, а також обчислення собівартості продукції (робіт, послуг); рахунки 30 - 39 застосовуються для обліку витрат за елементами витрат. Взаємозв'язок обліку витрат по статтях і елементам здійснюється за допомогою спеціально відкриваються відображають рахунків. Склад і методика використання рахунків 20 - 39 при такому варіанті обліку встановлюється організацією виходячи з особливостей діяльності, структури, організації управління на основі відповідних рекомендацій Міністерства фінансів Російської Федерації.

Розділ ІV. Готова продукція і товари

Рахунки цього розділу призначені для узагальнення інформації про наявність та рух готової продукції (продуктів виробництва) і товарів

Розділ V. Грошові кошти

Рахунки цього розділу призначені для узагальнення інформації про наявність та рух грошових коштів в російській та іноземних валютах, що знаходяться в касі, на розрахункових, валютних та інших рахунках, відкритих в кредитних організаціях на території країни і за її межами, а також цінних паперів, платіжних та грошових документів.

Розділ VІ. Розрахунки

Рахунки цього розділу призначені для узагальнення інформації про всі види розрахунків організації з різними юридичними і фізичними особами, а також внутрішньогосподарських розрахунків.

Розділ VІІ. Капітал

Рахунки цього розділу призначені для узагальнення інформації про стан і рух капіталу організації.

Розділ VІІІ. Фінансові результати

Рахунки цього розділу призначені для узагальнення інформації про доходи та витрати організації, а також виявлення кінцевого фінансового результату діяльності організації за звітний період.

Позабалансові рахунки

Позабалансові рахунки призначені для узагальнення інформації про наявність та рух цінностей, які тимчасово перебувають у користуванні або розпорядженні організації (орендованих основних засобів, матеріальних цінностей на відповідальному зберіганні, в переробці і т.п.), умовних прав і зобов'язань, а також для контролю за окремими господарськими операціями. Бухгалтерський облік зазначених об'єктів ведеться за простою системою.

Тема 3 Фінансова звітність, її зміст та інтерпретація

3.1.Склад, призначення і загальні вимоги до фінансової звітності.

3.2.Зміст та методика складання основних форм фінансової звітності.

3.3.Методика аналізу фінансового стану підприємства на базі звітності.

1. Склад, призначення і загальні вимоги до фінансової звітності

Фінансова звітність – це система взаємопов’язаних узагальнюючих показників, що відображають фінансовий стан підприємства, установи, організації та результати діяльності за звітний період. Фінансова звітність ще зветься бухгалтерською звітністю.

	Таблиця 2.1
Призначення компонентів фінансової звітності
Компонент	Призначення
Баланс	Інформація про фінансове становище
	підприємства на певну дату.
Звіт про прибутки та збитки	Інформація про доходи, витрати та фінансові
	результати діяльності підприємства за
	звітний період
Звіт про зміни у власному капіталі	Інформація про зміни у власному капіталі
	звітного періоду
Звіт про рух грошових коштів	Інформація про надходження грошових
	коштів внаслідок операційної, інвестиційної
	та фінансової діяльності протягом звітного
	періоду.
Виклад облікової політики та	Повне розкриття інформації про діяльність
пояснювальні таблиці	підприємства та обрані ним методи обліку.

Компоненти фінансової звітності пов’язані, оскільки відображають відповідні аспекти господарської діяльності підприємства.

Елементи фінансових звітів - це сукупність однорідної інформації, яка повинна включатися у фінансові звіти.

Річний звіт супроводжується пояснювальною запискою до фінансового звіту.

У більшості країн світу застосовують типові форми фінансової звітності, які розробляються і затверджуються в національному масштабі. Так, для країн Європейського Союзу (ЄС) форми і зміст річного фінансового звіту компаній регулюються Четвертою Директивою ЄС, прийнятою 1978 р. Кожна країна – учасниця ЄС може уточнювати форми і

зміст звітності залежно від своїх національних особливостей, зберігаючи загальні принципи їх побудови.

Проте в деяких країнах типові форми фінансової звітності в національному масштабі не розробляються і не затверджуються (США, Великобританія, Канада тощо). Компанії (фірми) самостійно обирають форму подання звітів (більше чи менше деталізовану) відповідно до національних вимог щодо їхнього змісту та принципів формування.

У більшості країн фінансова звітність складається і подається для зовнішніх користувачів з річним інтервалом, тобто після закінчення календарного (або так званого фінансового) року. Але для внутрішніх потреб вона складається, здебільшого, з коротким інтервалом (щомісячно або поквартально). Підприємства України складають і подають квартальну та річну звітність.

Обов’язкова адреса, куди підприємства повинні подавати звітність, регулюється кожною країною. Підприємства, установи та організації України подають квартальну чи річну фінансову звітність на такі адреси: власникам (учасникам, засновникам); органам, у сфері управління яких перебуває підприємство; державній податковій інспекції; органові державної статистики.

Фінансова (бухгалтерська) звітність складається на підставі даних фінансового обліку.

Для досягнення високого рівня достовірності фінансової звітності слід виконати необхідні вимоги. Насамперед, інформація фінансової звітності повинна грунтуватись на даних синтетичного й аналітичного обліку. До складання звітності в обліку повинні бути відображені всі господарські операції, що мали місце на підприємстві за звітний період.

Важливою вимогою й умовою достовірності інформації, котра подається у звітності, є інвентаризація, яка періодично проводиться на підприємстві, і яка є обов’язковою перед складанням річного фінансового звіту. Саме за допомогою інвентаризації контролюються і уточнюються наявність та вартість активів і пасивів підприємства.

Обов’язковою вимогою до звітності є її порівнянність. Вона повинна забезпечувати порівнянність показників даного звітного періоду з аналогічними показниками минулих періодів. Тільки на цій основі можна зробити правильні висновки про зміни у фінансовому стані, про тенденції розвитку підприємства.

Фінансова звітність підприємства переважно підлягає аудитуванню, тобто перевірці і підтвердженню незалежною аудиторською фірмою. Фінансова звітність за рік оприлюднюється тільки за наявності аудиторського висновку.

2. Зміст та методика складання основних форм фінансової звітності

Бухгалтерський баланс – це звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає його активи, пасиви та власний капітал у грошовому виразі на певну дату.

У загальному вигляді баланс підприємства відображається такою формулою (рівнянням):

АКТИВИ= ЗОБОВ’ЯЗАННЯ + ВЛАСНИЙ КАПІТАЛ

У різних країнах є певні особливості групування статей балансу. В більшості західноєвропейських країн статті активу балансу групуються і розміщуються згори донизу в міру зростання ліквідності господарських засобів (активів). Під ліквідністю засобів при цьому слід розуміти їх спроможність перетворюватись, трансформуватись у грошові кошти (готівку) за якийсь певний час.

На рис.6.1. показано групування статей активу балансу за ознакою зростаючої ліквідності.

Необоротні (довгострокові)

активи

Оборотні активи

Нематеріальні активи

Основні засоби

Довгострокові фінансові інвестиції

Складські запаси

Дебіторська

заборгованість

Короткострокові фінансові інвестиції

Грошові кошти

Рис.6.1. Групування статей активу балансу за ознакою зростаючої ліквідності засобів

Статті пасиву балансу групуються і розміщуються згори донизу за ознакою скорочення термінів погашення заборгованості (рис.6.2.).

Власний капітал

Залучений (позичений) капітал

Власний капітал

Довгострокові зобов’язання (пасиви)

Короткострокові зобов’язання (пасиви)

Рис.6.2. Групування статей пасиву балансу

В США, Англії, Канаді та деяких інших країнах статті балансу групуються у зворотному напрямку.

Щодо форми подання балансу, то слід сказати, що в міжнародній практиці є дві найвживаніші форми, а саме:

–двостороння форма, за якою активи підприємства розміщуються ліворуч (актив балансу), а зобов’язання і власний капітал – праворуч (пасив балансу);

–одностороння або послідовна форма, за якою послідовно, згори донизу, розміщуються актив і пасив балансу.

Для розкриття реального фінансового стану підприємства величезне значення має оцінка статей балансу, тобто активів і пасивів підприємства.

Згідно із загальноприйнятим принципом собівартості оцінка активів, що надходять на підприємство, здійснюється за фактичними витратами на їх придбання чи на власне виробництво. Однак у процесі господарської діяльності активи використовуються і відбувається зміна їхньої вартості. Певний вплив має також коливання цін на товарних і фондових ринках. А тому, відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку, активи підприємства необхідно оцінювати і подавати в балансі за принципом чистого (нетто) стану.

Так основні засоби відображаються в бухгалтерському балансі за їхньою первісною або відновною вартістю, сумою амортизації (зносу) та залишковою вартістю. Але у валюту балансу зараховується тільки залишкова вартість основних засобів. Аналогічно відображаються в балансі і нематеріальні активи.

Виробничі запаси оцінюються і подаються в балансі за меншою з двох оцінок: за первісною (фактичною) вартістю або за ринковою ціною на дату складання балансу.

Аналогічно оцінюються швидкореалізовувані цінні папери, інвестиції в акції, якщо частка їх у капіталі іншої компанії незначна.

Дебіторська заборгованість оцінюється за поточним грошовим еквівалентом, тобто за фактичною величиною, визнаною кожною зі сторін. В бухгалтерському балансі дебіторська заборгованість відображається розгорнуто: за фактичною сумою, резервом сумнівних боргів і за реальною сумою, можливою до одержання (чиста реалізаційна вартість). Остання зараховується у валюту балансу.

При складанні балансу підприємства здійснюють перерахунок валютних статей (наявної іноземної валюти, розрахунків і зобов’язань) у національну валюту за курсом на дату складання балансу. При цьому визначаються курсові різниці, які обліковуються і відображаються окремо.

Вумовах інфляції підприємства періодично збільшують вартісну оцінку свого майна

впорядку, передбаченому законодавством та стандартами бухгалтерського обліку.

Звіт про прибутки та збитки (звіт про прибутки або звіт про фінансові результати) є обов’язковою формою фінансового звіту підприємства. Основна його мета – надати інформацію користувачам про формування фінансового результату підприємства (про доходи, витрати та фінансові результати).

Як відомо, у фінансовому обліку фінансовий результат діяльності підприємства визначається порівнянням доходів та витрат звітного періоду. При цьому звіт про прибутки та збитки може мати одноступеневий і багатоступеневий формат. Звіт за одноступеневим форматом складається з двох розділів. Перший розділ – це перелік усіх доходів, одержаних підприємством за звітний період. Другий розділ – це перелік усіх витрат підприємства за звітний період. Різниця між загальною сумою доходів та загальною сумою витрат покаже фінансовий результат (прибуток чи збитки).

Звіт за багатоступеневим форматом містить інформацію, котра показує послідовний процес формування кінцевого фінансового результату. Крім чистого прибутку, такий звіт містить проміжні показники фінансових результатів: валовий доход (прибуток), прибуток основної діяльності (операційний прибуток), результат фінансових та надзвичайних операцій, прибуток до оподаткування, чистий прибуток (табл.2.3.).

Зазначимо, що в країнах ЄС форма звіту про прибутки та збитки затверджується в національному масштабі і є єдиною для всіх підприємств. В таких країнах, як США, Англія, Канада та деяких інших форма звіту довільна щодо переліку доходів, витрат, їх деталізації та групування.

Звіт про рух грошових коштів є обов’язковим у складі фінансової звітності підприємств зарубіжних країн. Його зміст і методика складання регулюються міжнародним стандартом бухгалтерського обліку № 7 “Звіт про рух грошових коштів”.

Головне призначення звіту про рух грошових коштів – надати користувачам інформацію про те, з яких джерел надходили гроші на підприємство, по яких напрямках і на які цілі витрачались гроші, як змінився залишок грошових коштів за звітний період. При цьому рух грошових коштів відображається у звіті по трьох видах діяльності: поточна (основна) діяльність, інвестиційна діяльність, фінансова діяльність (рис.6.3). Це дає змогу оцінити раціональність використання коштів, напрямки діяльності підприємства, платоспроможність, скласти прогноз подальшого розвитку.

Надходження грошей			Діяльність
Від продажу товарів і послуг			Поточна
Проценти по виданих позиках і			діяльність
придбаних цінних паперах
Надходження від продажу майна,			Інвестиційна
цінних паперів і погашення			діяльність
наданих позичок
Від випуску акцій та облігацій			Фінансова
Отримання позичок			діяльність

Сплата грошей

Виплата зарплати Оплата постачальникам Оплата інших витрат

Сплата податків. Сплата процентів

Придбання майна Придбання цінних паперів Надання позичок

Погашення облігацій та інших боргів Виплата дивідендів Викуп власних акцій

Рис.6.3. Принципова схема звіту про рух грошових коштів

У зарубіжній практиці звіт про рух грошових коштів (щодо основної діяльності) складається шляхом коригування, іншими словами, трансформування звіту про прибутки та збитки. Відповідно до міжнародних стандартів облік доходів і витрат ведеться за методом їх нарахування, що знаходить відображення у звіті про фінансові результати. А тому можлива ситуація, коли підприємство має прибутки, але не має реальних грошових коштів.

Є два методи коригування звіту про прибутки: прямий і непрямий. Прямий метод передбачає коригування кожної статті звіту про прибутки, тобто виключення негрошових доходів і негрошових витрат (табл.2.4).

Непрямий метод не передбачає трансформування кожної статті звіту про прибутки та збитки. За цим методом коригування зазнає сума чистого прибутку – вона коригується в суму стану грошових коштів від поточної діяльності (табл.2.5).

Звіт про зміни у власному капіталі призначений для надання користувачам інформації про зміни, які відбулися у складі та структурі власного капіталу за звітний період (рік). При цьому зміни розкриваються за складовими власного капіталу: Статутний капітал, Додатковий капітал, Резервний капітал, Нерозподілений прибуток та ін. Джерелом для складання цієї форми фінансової звітності є інформація бухгалтерських рахунків, на яких відображаються складові власного капіталу.

3. Методика аналізу фінансового стану підприємства на базі звітності

Фінансова звітність (в основному бухгалтерський баланс і звіт про прибутки та збитки) аналізуються за такими напрямками: горизонтальний аналіз, вертикальний аналіз та аналіз на основі розрахунку відносних показників.

Горизонтальний аналіз полягає в порівнянні окремих показників (статей) балансу підприємства, звіту про прибутки та збитки інших звітів за два суміжні звітні періоди, а також у динаміці за кілька років. Дає змогу визначити тенденції розвитку підприємства та окремих показників його діяльності.

Вертикальний аналіз – це структурний аналіз балансу, звіту про прибутки та збитки чи інших форм фінансової звітності. Він дає змогу вивчити та оцінити структуру активів підприємства, тобто частку оборотних і необоротних активів, грошових коштів, фінансових вкладень, основних засобів, запасів і т.ін. у загальній умі активів.

Аналогічно аналізується структура короткострокової та довгострокової заборгованості і власного капіталу. При структурному аналізі звітності про прибутки і збитки всі показники звіту співвідносяться до обсягу чистого продажу (доходу від реалізації). Перевагою цього виду аналізу є логічна можливість порівняння вираженої у відсотках структури показників фірми зі структурою показників інших фірм незалежно від їхніх розмірів. Це дає змогу відшукати оптимальну структуру активів та пасивів підприємства для успішного здійснення господарської і фінансової діяльності.

Аналіз фінансового стану підприємства на основі розрахунку відносних показників (коефіцієнтів) є глибшим, грунтовнішим. У систему відносних показників входять показники платоспроможності (ліквідності), оборотності (ділової активності), заборгованості (структури капіталу),прибутковості (рентабельності) тощо. Слід зазначити, що в різних країнах кількість таких показників може бути різна. Крім основних, розраховуються і похідні показники. Крім того, віднесення певного показника до тієї чи іншої групи може мати елемент умовності. Нижче наведені система основних відносних показників фінансового стану підприємства та методика їх розрахунку.

1. Показники платоспроможності (ліквідності).

1.1. Показник поточної (загальної) платоспроможності.

ПП

Поточні обротні активи

Поточні короткострокові пасиви

Джерелом інформації для визначення цього показника є баланс підприємства. Кожна фірма повинна знайти найприйнятніший для себе рівень поточної платоспроможності виходячи з особливостей господарської діяльності. В будь-якому разі цей показник має бути вищий за одиницю.

1.2. Показник швидкої платоспроможності.

ШП

Швидкореалізуємі активи

Поточні короткострокові пасиви

Швидкореалізуємі – це високоліквідні активи, до яких відносяться грошові кошти, короткострокові фінансові інвестиції, дебіторська заборгованість та інші. На практиці такі активи визначаються різницею між сумою оборотних активів та запасами на складі. Бажано, щоб цей показник незначно перевищував одиницю.

1.3. Показник абсолютної платоспроможності.

АП

Грошовікошти Еквіваленти грошовихкоштів

Поточні короткострокові пасиви

До еквівалентів грошових коштів відносяться цінні папери, які можуть бути трансформовані в грошові кошти в термін, не більший трьох місяців. Якщо така аналогічна інформація відсутня, в чисельнику формули слід відображати тільки грошові кошти.

Показник абсолютної платоспроможності частку короткострокових боргових зобов’язань, яка може бути погашена на певну дату грошима.

1.4. Чистий робочий капітал.

Визначається різницею між поточними (оборотними) активами та поточними (короткостроковими) пасивами.

ЧРК Поточні активи Поточні пасивпи

Наявність та зростання чистого робочого капіталу підприємства свідчить про його платоспроможність та про можливості розширяти господарську діяльність.

2. Показники заборгованості (структури капіталу)

2.1.Показник загальної заборгованості

ЗЗВся сума заборгованості 100

Сума активів

Цей показник відображає частку залучених зі сторони джерел у формуванні активів підприємства. Бажано, щоб показник загальної заборгованості не перевищував 50%. Постійне перевищення 50% і тенденція до його зростання може свідчити про ознаки збанкрутіння підприємства. Найбільш оптимальним та найменш ризиковим цей показник є на рівні 25-30%.

2.2. Показник фінансової незалежності.

ФН Власний капітал 100 Сума активів

Відображає частку власного капіталу у формуванні активів підприємства. Він може бути визначений також різницею між 100% і величиною (в %) показника загальної заборгованості.

2.3. Співвідношення довгострокової заборгованості та власного капіталу.

ДЗ Довгострокові борги 100

Власний капітал

Цей показник є оцінюючим при вирішенні питання про одержання довгострокових кредитів чи позик. Бажано, щоб рівень показника не перевищував 50%.

3. Показник рентабельності.

Кожне підприємство бажає досягнути якомога вищого рівня рентабельності. Показники рентабельності підприємства в цілому розраховуються за даними фінансової звітності – Звіту про прибутки та збитки і Балансу.

3.1. Рентабельність за валовим прибутком:

РВП Валовий прибуток 100

Обсяг продажу

3.2. Рентабельність за операційним прибутком:

РОП Операційний прибуток 100

Обсяг продажу

3.3. Рентабельність за чистим прибутком:

РЧП Чистийприбуток 100

Обсяг продажу

3.4. Рентабельність інвестицій (ROІ):

ROI Чистий прибуток 100

Сума Активів

При розрахунку показника (3.4) під інвестиціями слід розуміти всю суму коштів, вкладених в активи підприємства (підсумок суми активів за балансом підприємства).

3.4.1. Строк окупності інвестицій (активів):

СОІ

100%

Рентабельністьінвестицій в %

3.5. Рентабельність власного (акціонерного) капіталу (ROE):

	Чистий прибуток
ROE		100
	Власний акціонерний капітал

3.5.1. Строк окупності власного капіталу:

СОК

100%

Рентабельністьвласногокапіталу %

3.6. Дохід на акцію:

ДА Чистий прибуток Дивіденди на привілейовані акції Кількістьпростихакцій в обороті

4. Показники оборотності (або ділової активності).

Відомо, що чим швидше обертаються господарські засоби, кошти, тим менше їх потрібно для досягнення мети (обсягу реалізації, прибутку), тим успішніше працює підприємство. Кошти повинні обертатися так швидко, як тільки можливо.

4.1. Оборотність запасів:

Визначається відношенням виробничої собівартості реалізованої продукції до вартості виробничих запасів по балансу або до середньої їх вартості за суміжні звітні періоди.

Собівартість реалізації ОЗ

Вартість запасів на дату балансу або середньої їх вартості

Кількість оборотів

4.1.1.Тривалість одного обороту (в днях):

360 днів : кількість оборотів Кількість днів одного обороту

Якщо аналіз здійснюється за даними квартального звіту, для розрахунку оборотності запасів приймається 90 днів.

4.2. Оборотність дебіторської заборгованості:

	ОДЗ	Обсяг продаджу реалізації	Кількість оборотів
		Дебіторська заборгованість на
		дату балансу або середня сума
		за звітні періоди

4.2.1. Середній період повернення (інкасації дебіторської заборгованості (в днях):

360 днів : кількість оборотів Кількість днів

При аналізі квартальної фінансової звітності, для розрахунку середнього періоду інкасації дебіторської заборгованості приймається 90 днів.

4.3. Оборотність основних засобів:

	ООЗ	Обсяг продажу реалізації	Кількість оборотів
		Вартість основних засобів за

балансом або середня їх вартість

Основні засоби приймаються до розрахунку за їх залишковою вартістю. Цей показник характеризує також фондовіддачу за реалізованою продукцією.

4.4. Оборотність усіх активів:

ОА	Обсяг продажу реалізації	Кількість оборотів
	Сума активів на дату балансу

або середня їх сума

З іншого боку, цей показник відображає віддачу активів, тобто суму реалізації, що приходиться на 1 дол. основних засобів.

Показники фінансового стану підприємства порівнюються по звітних періодах (в динаміці) для виявлення тенденцій розвитку. Важливе значення має порівняння їх з показниками інших фірм, а також з показниками галузі.

ОСОБЛИВОСТІ ОБЛІКУ У США

Тема 4. Облік грошових коштів

4.1.Склад грошових коштів, порядок відображення їх у фінансовій звітності

4.2.Документальне оформлення та облік грошових коштів на банківських рахунках

4.3.Облік грошових коштів у касі

4.1. Склад грошових коштів, порядок відображення їх у фінансовій звітності

Успішна діяльність підприємства можлива лише за наявності необхідної кількості грошових коштів. З них починається і ними закінчується операційний цикл діяльності будьякого підприємства

Грошові кошти називають джерелом життєвої сили фірми. Їх повинно вистачати для:

•створення запасів сировини і незавершеного виробництва у розмірах, що забезпечать безперебійну діяльність;

•підтримки достатнього рівня запасів готової продукції, що гарантує стабільність

продаж;

•можливості надання кредитів покупцям.

Крім того, необхідно завжди мати певну суму грошових коштів для виплат за поточними зобов’язаннями. Інформація про наявність та рух грошових коштів є корисною для користувачів фінансової звітності для оцінки спроможності підприємства генерувати грошові кошти та їхні еквіваленти, часу такого генерування і впевненості в ньому, а також потреб підприємства щодо використання цих грошових коштів, вона дає можливість оцінити ліквідність та платоспроможність підприємства.

Грошові кошти є найбільш ліквідними активами, ними можна відразу оплатити заборгованість. Враховуючи важливість цього елемента оборотних активів, грошові кошти відображаються у Балансі окремими статтями, про рух грошових коштів складається окрема форма фінансової звітності.

У Балансі грошові кошти відображаються у розділі «Поточні активи» («Current assets»). Баланси компаній США, як і операційний цикл діяльності підприємства, починаються з грошових коштів. Ця стаття має назву «Cash» (готівка). Компанії Франції, Великої Британії, Австралії відображають грошові кошти у статті «Cash іn bank and іn hand» (готівка у банку і в касі). Зміна стану грошових коштів внаслідок операційної, інвестиційної та фінансової діяльності відображається у Звіті про рух грошових коштів (Cash Flow Statement).

Готівка надзвичайно вразлива до шахрайства і крадіжок, тому система внутрішнього контролю повинна забезпечити її збереження, ретельний облік і звітність. Уникненню як навмисних, так і ненавмисних викривлень в обліку запобігає такий розподіл обов’язків, який забезпечує виконання трьох правил:

1.Розподіл матеріальної відповідальності і бухгалтерського обліку. Якщо одна особа

єматеріально відповідальною за активи і здійснює їх бухгалтерський облік, то існує ризик того, що вона використає ці активи для власної вигоди і відкоригує бухгалтерські записи, щоб уникнути відповідальності.

2.Розподіл санкціонування операцій і матеріальної відповідальності за пов’язані з цими операціями активи. Порушення цього правила підвищує ймовірність зловживань.

3.Розподіл відповідальності за здійснення господарських операцій і за відображення їх в обліку. Щоб забезпечити одержання неупередженої інформації, ведення обліку доручають окремому структурному підрозділу, яке очолює головний бухгалтер.