Змішана власність. Власність спільних підприємств, іноземних громадян, організацій і держав

Спільні підприємства з участю юридичних осіб і громадян України та юридичних осіб і громадян інших держав можуть мати на території України у власності майно, необхідне для здійснення діяльності, визначеної установчими документами.

Приватна власність. Закон передбачає існування приватної власності, яка заснована на праці громадян і є основою створення і примноження їх власності. Власник має право на договірній основі використовувати найману працю громадян. Власник зобов'язаний забезпечити громадянину, праця якого ним використовується, соціальні, економічні гарантії та права, передбачені законом.

10). Тенденції розвитку відносин власності у світі та Україні

Загальний напрям розвитку відносин власності обумовлений двома вирішальними моментами: 1) зростанням у суспільному виробництві ролі особистого фактору (перш за все його творчої складової); 2) гальмівним характером тих негативних рис, приватної капіталістичної власності, які призводять до соціальних конфліктів.

По-перше, посилюється процес усуспільнення засобів виробництва, що часто приводить до розповсюдження колективної форми власності. Це дозволяє ширше залучати найманих працівників до організації управління і використовувати в інтересах фірми їх творчій потенціал.

По-друге, відокремлення безпосереднього виробника від засобів виробництва веде до виникнення протилежності економічних інтересів роботодавця і найманих працівників. Це призводить до конфліктів, які заважають ефективному використанню засобів праці. Загальною формою цього процесу є усуспільнення виробництв, а конкретно даний процес виявляється в досить широкому залученні найманих працівників до розподілу прибутку, розробки стратегії фірми, організації управління. Досить часто до цих процесів залучається і держава, яка теж трансформується з органу захисту певної частини суспільства до органу захисту суспільства в цілому.

Напрям посилення усуспільнення власності відображає і розвиток державних форм власності. Це знаходить свій вираз, перш за все, у зростанні державного сектору економіки і, як слідство, поширення державної форми власності. У розвинених країнах державний сектор сягає значних розмірів (Франція – 33%, Австрія – 37%, Україна – 30%). Проте не слід думати, що все це ущемляєт приватну власність. Вона є важливим сектором, без якого існування ринкової економіки неможливо.

Розвиток відносин власності у сучасних умовах тісно пов'язаний із удосконаленням юридичної форми їх прояву. Особливо це актуально для країн з перехідною економікою. Відносини власності, з огляду на їх юридичну форму, знаходять свій вираз у великому різномаїтті нормативних документів різного рівня. В Україні право власності, перш за все, фіксує Конституція України. Окрім того, виділяють той законодавчий акт, який формує базові принципи відносин власності. (ЗУ "Про власність" 1991). З удосконаленням правової форми відносин власності виключно важливу роль відіграє вибір оптимальної форми організації господарювання. В Україні ще необхідно докласти багато зусиль, для того, щоб задекларовану на папері рівність всіх форм власності перетворити на буденну реальність. На сьогодні законодавство хоч і проголошує однакову систему прав і обов’язків і відповідальність усіх господарюючих суб’єктів, насправді такої рівності не дає.