Питання для самоконтролю

1. Назвіть види доходів, які підлягають оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб.

2. Наведіть порядок складання податкового розрахунку за формою № 1-ДФ.

3. Наведіть порядок подання і проведення коригувань в податковому розрахунку.

4. Наведіть структуру і взаємозв’язок податкової декларації про майновий стан і доходи з додатками до неї.

5. Наведіть порядок ведення Книги обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу.

6. Наведіть порядок ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи – підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність.

Завдання для самостійної роботи

1. Опрацювання матеріалу і складання інтелект-карт з таких питань:

• Особливості ведення Книги обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу та Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи – підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність.

• Особливості групування та надання інформації суб’єктами господарювання, які провадять посередницьку діяльність, пов’язану з наданням послуг з оренди нерухомості (рієлтери), про укладені за їх посередництвом цивільно-правові договори (угоди).

2. Скласти термінологічний словник ключових понять: податковий розрахунок, податковий агент, ставка податку на доходи фізичних осіб, фізичні особи, фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, податкова декларація про майновий стан і доходи, додатки до неї.

Рекомендована література

[5, 6, 24, 25, 26, 27, 31]

Змістовий модуль 3. Податкові розрахунки інших податків

Тема 6. Податкові розрахунки по платі за землю План вивчення теми

1. Порядок обчислення земельного податку. Методика розрахунку і індексація нормативної грошової оцінки земель.

2. Особливості встановлення ставок земельного податку. Порядок застосування пільгового оподаткування: фізичні і юридичні особи. Розрахунок орендної плати.

3. Відображення земельного податку у податковій декларації з плати за землю. Порядок її заповнення та додатків до неї. Особливості обчислення плати за землю юридичними і фізичними особами.

Навчальні цілі

Засвоєння знань студентів з проведення податкових розрахунків по платі за землю з урахуванням особливостей земельної ділянки.

Завдання та методичні рекомендації до вивчення теми

При розгляді першого питання слід зазначити, що відповідно до Податкового кодексу України земельний податок — це обов’язковий платіж, який, як і раніше, справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), та постійних землекористувачів.

Відповідно власники земельних ділянок — це юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), які відповідно до законодавства набули право власності на землю в Україні, а також територіальні громади та держава щодо земель комунальної та державної власності відповідно.

Землекористувачами є юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким згідно із законом надано у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Стаття 269 ПКУ свідчить, що платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Об’єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Плата за землю обчислюється виходячи з бази оподаткування, якою є (п. 271.1 ст. 271) нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок — капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за формулою:

Кі = [І  10]:100,

де І  індекс споживчих цін за попередній рік.

У разі якщо індекс споживчих цін не перевищує 110 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 110.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.

Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації не пізніше 15 січня поточного року забезпечують інформування центрального органу державної податкової служби і власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель.

При вивченні другого питання слід керуватися статтями Податкового кодексу України. Так, стаття 272 ПКУ встановлює ставки податку за земельні ділянки с/г угідь (незалежно від місцезнаходження). Стаття 274 ПКУ встановлює ставки податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено (незалежно від місцезнаходження). Стаття 275 ПКУ встановлює ставки податку за земельні ділянки, розташовані в межах населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

У населених пунктах, віднесених Кабінетом Міністрів України до курортних, до ставок податку, зазначених вище, застосовуються такі коефіцієнти:

• на південному узбережжі Автономної Республіки Крим  3;

• на південно-східному узбережжі Автономної Республіки Крим  2,5;

• на західному узбережжі Автономної Республіки Крим  2,2;

• на Чорноморському узбережжі Миколаївської, Одеської та Херсонської областей  2;

• у гірських та передгірних районах Закарпатської, Львівської, Івано-Франківської та Чернівецької областей  2,3, крім населених пунктів, які відповідно до законодавства віднесені до категорії гірських;

• на узбережжі Азовського моря та в інших курортних місцевостях  1,5.

Від сплати податку звільняються такі фізичні особи: інваліди першої і другої групи; фізичні особи, які виховують трьох і більше дітей віком до 18 років; пенсіонери (за віком); ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; фізичні особи, визнані законом особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Від сплати податку звільняються такі юридичні особи: заповідники, у тому числі історико-культурні, національні природні парки, заказники (крім мисливських), парки державної та комунальної власності, регіональні ландшафтні парки, ботанічні сади, дендрологічні і зоологічні парки, пам’ятки природи, заповідні урочища та парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва; дослідні господарства науково-дослідних установ і навчальних закладів сільськогосподарського профілю та професійно-технічних училищ; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, органи прокуратури, заклади, установи та організації, спеціалізовані санаторії України для реабілітації, лікування та оздоровлення хворих, військові формування, утворені відповідно до законів України, Збройні Сили України та Державна прикордонна служба України, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів; дитячі санаторно-курортні та оздоровчі заклади України незалежно від їх підпорядкованості, у тому числі дитячі санаторно-курортні та оздоровчі заклади України, які знаходяться на балансі підприємств, установ та організацій; релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, за земельні ділянки, надані для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності, а також благодійні організації, створені відповідно до закону, діяльність яких не передбачає одержання прибутків; санаторно-курортні та оздоровчі заклади громадських організацій інвалідів, реабілітаційні установи громадських організацій інвалідів; громадські організації інвалідів України, підприємства та організації, які засновані громадськими організаціями інвалідів та спілками громадських організацій інвалідів і є їх повною власністю, де протягом попереднього календарного місяця кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, становить не менш як 50 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить протягом звітного періоду не менш як 25 відсотків суми загальних витрат на оплату праці.

Зазначені підприємства та організації громадських організацій інвалідів мають право застосовувати цю пільгу за наявності дозволу на право користування такою пільгою, який надається Комісією з питань діяльності підприємств та організацій громадських організацій інвалідів відповідно до Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

При вивченні третього питання слід керуватися Порядком заповнення податкової декларації з плати за землю та додатків до неї. Базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв’язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Податкове зобов’язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Податкове зобов’язання з плати за землю, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.