Бібліографічний список до практичного заняття

3; 5; 10; 19; 20.

Практичне заняття 2

Тема 7. Варіації факторів виробництва та оптимум товаровиробника.

Тема 8. Витрати виробництва.

Мета заняття: закріпити вміння обчислювати ефективність діяльності підприємства при раціональному використанню ресурсів.

План практичного заняття

1. Виробнича функція з одним та двома змінними факторами.

2. Витрати виробництва в короткостроковому та довгостроковому періодах

Методичні рекомендації до практичного заняття

Розглядаючи питання, які пов’язані з виробничою системой, слід звернути увагу на виробничу функцію з одним змінним фактором, яка має вигляд:

Q = f(F₁; F₂; … F_n) , (3.4)

де Q – максимальний обсяг виробництва при даних витратах;

F₁– змінний фактор;

F₂; … F_n – постійні фактори;

F₁ – кількість використаного фактора f₁;

F₂ - кількість використаного фактора f_2;

F_n – кількість використаного фактора f_n.

Слід показати графічно та пояснити сутність феномену “згасання виробничої функції”, яка відображається в законі спадної продуктивності змінного фактора виробництва: при збільшенні використання якогось виробничого фактора (при незмінності інших факторів) рано чи пізно досягається така точка, в якій додаткове використання змінного фактора призведе до зниження спочатку відносного, а потім і абсолютного обсягу випуску продукції.

Слід розглянути виробничу функцію з двома змінними факторами, яка має вигляд:

Q = f( F₁; F₂) , (3.5)

де Q - максимальний обсяг виробництва при даних витратах, постійний фактор;

F₁ - кількість використаного фактору f₁;

F₂ - кількість використаного фактору f_2.

Слід розглянути економічний зміст та особливості ізокванти.

Ізокванта – це крива, яка показує безкінечну множину комбінацій фактоторів виробництва, які забезпечують однаковий випуск продукції.

Сукупність ізоквант, що відображають максимальний випуск виробництва при використанні певних обсягів ресурсів, називають картою ізоквант. Кутовий коефіцієнт ізокванти характеризується граничною нормою технічного заміщення, яка має вигляд:

MRTS_LK = , (3.6)

де MRTS – гранична норма технічного заміщення;

MP_L – граничний продукт праці;

MP_K - граничний продукт капіталу.

Треба відзначити, що в межах короткострокового періоду виробничі потужності фірми є фіксованими. Фірма може використовувати свої потужності більш-менш інтенсивно, збільшуючи або зменшуючи кількість споживаних змінних ресурсів, яких часом не вистачає для зміни розмірів підприємства.

В основу відповіді можна покласти дію закону спадної віддачі, який стверджує, що, починаючи з певного моменту, послідовне приєднання до фіксованої кількості обладнання додаткових одиниць змінного ресурсу призведе до зменшення граничного продукту, одержаного в результаті залучення кожного додаткового працівника.

Можна класифікувати витрати залежно від впливу на них збільшення масштабів виробництва.

За своєю структурою витрати бувають загальними, які у свою чергу поділяються на постійні та змінні, а також середні валові, середні постійні, середні змінні та граничні витрати.

Треба визначити різновиди витрат виробництва.

Сукупні витрати (ТС) - це сукупність всіх витрат на виробництво продукції

ТС=FC+VC (3.7)

Постійні витрати (FC) - це витрати, які фірма несе незалежно від обсягу випуску продукції.

Змінні витрати (VC) - це витрати, які змінюються разом із зміною обсягу випуску продукції.

Середні витрати (АТС) - це витрати на одиницю випуску продукції

АТС= ТС/ Q , (3.8)

де Q - кількість випуску.

Середні постійні витрати (AFC) - це постійні витрати у розрахунку на одиницю продукції:

AFC= FC/ Q (3.9)

Середні змінні витрати (AVC) - це змінні витрати у розрахунку на одиницю продукції:

AVC=VC/ Q (3.10)

Граничні витрати (МС) - це додаткові витрати, пов¢язані із зростанням виробництва даного товару на одну одиницю:

МС= ∆TC/∆Q (3.11)

Для більш повної відповіді можна використати підручник Нурєєва Р.М. “Курс мікроекономіки”, стор. 195.