Бібліографічний список до практичного заняття

1.(28-65; 275-317); 2.(151-180; 208-238); 3.(10-22; 39-59); 4.(49-86; 296-365); 5.(87-138) ; 6.(28-70)

Змістовий модуль 3. Макроекономічний аналіз

Практичне заняття 2

Тема 8. Приватні інвестиції

Тема 11. Держава в системі макроекономічного регулювання

Мета заняття: закріпити вміння обчислювати мультиплікаційний вплив інвестицій на ВВП та вплив державного втручання на макроекономічну рівновагу.

План практичного заняття

1. Інвестиційний попит.

2. Мультиплікатор інвестицій.

3. Вплив зміни податків та державних видатків на ВВП.

4. Державний бюджет.

Методичні рекомендації практичного заняття

Вагомим чинником сукупних видатків є інвестиції. У короткостроковому періоді вони впливають на рівень виробництва через зміни в сукупному попиті. У довгостроковому періоді вони впливають на виробництво через процес капіталоутворення, що змінює рівень потенційного ВВП.

Мотиваційним чинником інвестиційного попиту є чистий прибуток, який інвестори очікують отримати від інвестування. Вихідною базою для його кількісної оцінки є дохід від інвестування: чистий прибуток менший за дохід від інвестування на величину затрат, пов’язаних із сплатою відсотків за використання інвестиційних коштів, і податку на прибуток. Зазначене можна виразити такою формулою:

NP = (GP – ТР) – І×r (3.14)

де NP — очікуваний чистий прибуток;

GP - валовий прибуток, отриманий від реалізації інвестиційного проекту;

ТР - податок на прибуток;

(І×r) – затрати на інвестиції, які пов’язані зі сплатою відсотків за використання інвестиційних коштів.

r - реальна відсоткова ставка, яка обчислюється як різниця між номінальною відсотковою ставкою (n) та очікуваною інфляцією (π) за формулою:

r = n - π (3.15)

Мультиплікатор інвестицій — чисельний коефіцієнт, що показує залежність зміни доходу від зміни автономних інвестицій. Якщо відбудеться приріст обсягу інвестицій (наприклад, збільшаться державні асигнування на суспільні роботи в умовах спаду економіки), то доход збільшиться на величину, що у m раз більше, ніж приріст інвестицій, тобто:

ΔY = m_e * ΔI, (3.16)

або

ΔY = m_e * ΔЕ, (3.17)

де ΔY — приріст доходу, ΔІ, ΔЕ – приріст інвестицій або сукупних видатків; m_e — мультипликатор (множник). Відповідно:

m_e = (3.18)

Оскільки мультиплікатор знаходиться в прямій залежності від граничної схильності до споживання (с^/) і в зворотній залежності від граничної схильності до заощадження (s^/), то

m_e = =(3.19)

В умовах інфляції добуток m_e×ΔЕ, відображає приріст номінального ВВП, який у певних пропорціях розподіляється між приростом реального ВВП і приростом цін. Тому номінальний ВВП в аналізованому періоді становитиме Y_b + m_e×ΔЕ. Після його дефлювання і зіставлення з реальним ВВП базового періоду можна визначити приріст реального ВВП, викликаний початковим приростом сукупних видатків в умовах інфляції:

ΔY = ×100 – Y_b (3.20)

Одними із основних важелів впливу держави на економіку виступають податки. Тому слід брати до уваги, що в умовах змішаної економіки закритого типу виникає складний мультиплікатор видатків, який, крім заощаджень, враховує ще один канал вилучень — податки у формі чистих податків (Т). При цьому вилучення у формі податків відбуваються автоматично в разі зміни доходу як податкової бази згідно з граничним коефіцієнтом податків (t). У разі врахування заощаджень і автоматичних чистих податків вилучення збільшуються і становлять величину 1 - с • (1 - t). Звідси випливає формула складного мультиплікатора видатків:

(3.21)

або

Мультиплікатор податків завжди менший мультиплікатора видатків пропорційно граничній схильності до споживання. Це дає підстави перейти до мультиплікатора податків (m_t):

(3.22)

Використовуючи наведені мультиплікатори, можна обчислити вплив на дохід державних закупівель або чистих податків, які змінюються дискреційнo, тобто за рахунок зміни податкових ставок або рівня трансфертів. Державні закупівлі належать до автономних видатків і впливають на реальний ВВП безпосередньо. Якщо ΔG = ΔAЕ, то приріст реального ВВП визначається так:

ΔY=ΔG×m_e (3.23)

Особливість чистих податків, які змінюються дискреційне, поляґає в тому, що вони не є компонентом автономних видатків, а впливають на ВВП опосередковано через автономне споживання. Між чистими податками і автономним споживанням існує обернений зв’язок: ΔT×с^/=-ΔС. Якщо ΔT• с^/ =- ΔАE=-ΔС, то вплив чистих податків на реальний ВВП можна визначити за формулою:

ΔY=-ΔT×c^/×m_e=-ΔT×m_t (3.24)

Порівнюючи дві останні формули, слід звернути увагу на знаки. Вони свідчать про те, що між G і Y існує пряма залежність, а між Т і Y— обернена.

Крім автономного застосування фіскальних засобів держава може застосовувати їх одночасно. Тоді зміна доходу визначається за формулою (при стабільних цінах):

ΔY=ΔG×m_e-ΔT×m_t (3.25)

Бюджетна діяльність держави має бути різною залежно, від фази економічного циклу. Так, під час скорочення виробництва ефективною (доцільною) є стимулювальна фіскальна політика, яка викликає бюджетний дефіцит або збільшує його рівень. Під час інфляційного зростання ефективною є стримуюча фіскальна політика, яка викликає скорочення бюджетного дефіциту або виникнення бюджетного профіциту.

Проте на стан державного бюджету впливають також циклічні коливання в економіці. Під час спаду виробництва автоматично скорочуються податкові надходження в бюджет, а за його зростання — вони збільшуються. Тому, щоб визначити ефективність фіскальної політики, треба розмежувати вплив на державний бюджет фіскальних заходів і циклічних коливань.

Стан державного бюджету визначається з допомогою бюджетного сальдо (BS), яке можна обчислити як різницю між чистими податками і державними закупівлями:

BS=T-G. (3.26)

Слід розрізняти фактичне, потенційне і циклічне бюджетне сальдо.

Фактичне бюджетне сальдо характеризує стан державного бюджету в умовах фактичного рівня зайнятості і тому обчислюється на базі фактичного доходу за формулою:

BS = Y × t - G, (3.27)

де t- середній коефіцієнт податків, a Y×t — фактичні податкові надходження до бюджету. Таке бюджетне сальдо відображає вплив на державний бюджет як фіскальної політики, так і циклічних коливань.

Вплив циклічних коливань на стан державного бюджету можна нейтралізувати, якщо як податкову базу використати потенційний дохід (Yp). Завдяки цьому можна обчислити потенційне бюджетне сальдо за формулою:

BS_p =Y_р×t-G . (3.28)

Воно показує, яким могло б бути бюджетне сальдо, коли б економіка функціонувала в умовах повної зайнятості.

Якщо економіка перебуває в умовах неповної зайнятості, то державний бюджет втрачає певну величину доходів. Ці втрати відображає циклічне бюджетне сальдо, яке обчислюється за формулою:

BS_с= BS - BS_р. (3.29)