- •Українська мова за професійним спрямуванням Навчально-методичний посібник
- •Дніпропетровськ – 2011
- •Передмова
- •1. Програма навчальної дисципліни
- •1. Опис навчальної дисципліни
- •Інструментальні:
- •1.1. Тематичний план навчальної дисципліни
- •1.2. Зміст навчальної дисципліни
- •Тема 6. Культура усного фахового спілкування
- •Тема 11. Проблеми перекладу і редагування наукових текстів
- •1.1. Мистецтво перемовин
- •1.2. Збори як форма прийняття колективного рішення
- •1.3. Нарада
- •2. Дискусія. «Мозковий штурм» як евристична форма, що активізує креативний потенціал співрозмовників під час колективного обговорення проблеми.
- •2.1. Технології проведення «мозкового штурму» («мозкової атаки»)
- •Завдання до самостійної роботи
- •1. Мікроситуація
- •Комплімент як складова успіху
- •? Питання для самоконтролю
- •2. Склад реквізитів документів. Вимоги до змісту та розташування реквізитів
- •3. Вимоги до бланків документів
- •4. Оформлювання сторінки документа
- •5. Вимоги до тексту документа.
- •Завдання до самостійної роботи
- •? Питання для самоконтролю
- •Література до теми
- •2. Характеристика
- •3. Рекомендаційний лист
- •4. Заява. Види заяв
- •5. Автобіографія
- •6. Особовий листок з обліку кадрів
- •8. Трудова книжка
- •9. Трудовий договір. Контракт. Трудова угода
- •Завдання до самостійної роботи
- •Характеристика
- •Автобіографія
- •? Питання для самоконтролю
- •Література до теми
- •Тема 8.3. Довідково-інформаційні документи
- •Методичні рекомендації до самостійної роботи
- •2. Повідомлення про захід
- •3. Звіт
- •4. Службова записка
- •5. Довідка
- •6. Протокол, витяг з протоколу
- •Завдання до самостійної роботи
- •Протокол № 2 загальних зборів студентів ііі курсу, 8 гр.
- •Повістка денна
- •? Питання для самоконтролю
- •2. Реквізити листа та їх оформлення
- •3. Різні типи листів
- •4. Правила мовного етикету при діловому листуванні
- •5. Обліково-фінансова документація
- •Завдання до самостійної роботи
- •Доручення
- •Росписка.
- •? Питання для самоконтролю
- •Література до теми
- •2. Термінологія як система. Загальнонаукова, міжгалузева і вузькоспеціальна термінологія. Термінологія обраного фаху. Способи творення термінів певного фаху
- •3. Нормування, кодифікація і стандартизація термінів
- •Завдання до самостійної роботи
- •? Питання для самоконтролю
- •Література до теми
- •Тема 10. Науковий стиль і його засоби у професійному спілкуванні
- •Методичні рекомендації до самостійної роботи
- •1. Становлення і розвиток наукового стилю української мови
- •2. Особливості наукового тексту і професійного наукового викладу думки
- •2.1. Мовні засоби наукового стилю
- •3. Оформлювання результатів наукової діяльності
- •3.1. Тези, конспект як важливий засіб організації розумової праці
- •3.2. Анотування та реферування наукових текстів
- •3.3. Основні правила бібліографічного опису джерел, оформлювання покликань
- •4. Реферат як жанр академічного письма. Складові реферату
- •5. Стаття як самостійний науковий твір. Вимоги до наукової статті
- •6. Основні вимоги до виконання та оформлювання курсової, дипломної, магістерської робіт
- •7. Рецензія, відгук як критичне осмислення наукової праці
- •Завдання до самостійної роботи
- •Нанотехнології: чи безпечні вони?
- •? Питання для самоконтролю
- •3. Специфіка перекладу наукового тексту
- •Завдання до самостійної роботи
- •? Питання для самоконтролю
- •Література до теми
3. Нормування, кодифікація і стандартизація термінів
В українській мові термінологічна лексика, як і науковий стиль, формувалася впродовж століть під впливом європейської школи, передусім Віденської, з урахуванням надбань української філософської і мовознавчої думки. Вихідним положенням термінотворення в новій українській мові було і залишається діалектичне поєднання народних слів, здатних термінологізуватися, з новотворами й потрібними запозиченнями. Передові діячі української культури завжди орієнтували термінотворення на національні джерела, тому що особливості національного світогляду виявляються в науковій мові, де терміни виконують ферментувальну роль. Термінам українського походження надавав перевагу у своїх працях М. Драгоманов. Якщо вчений такого терміна не знаходив, то творив його сам. Він вважав, що думки потрібно висловлювати загальнонародною мовою (мовою «хлопів»). Про національну основу термінології говорив також І. Франко. Не заперечуючи наявність компонентів інтернаціонального характеру в національних терміносистемах, вчений звертав увагу на їх асиміляцію відповідно до структури національної мови. Як невичерпне джерело термінології розглядав загальнонародну мову І. Огієнко. Він твердив, що народна мова «ховає в собі силу найрізніших мовних перлин, часом навіть на означення тонких духовних переживань чи найрізніших термінів». У праці «Походження великодних : виразів» вчений переконливо довів наявність тісного взаємозв'язку книжної і народної традицій у термінотворенні.
Основними способами творення термінів у сучасній українській мові є:
- спеціалізація використання загальновживаних слів, які наповнювалися специфічними значеннями, зумовлене іншою появою нових понять: засіб (виробництва), праця (економічний термін), сторона (трикутника), коло (геометрична фігура), біль (медичний термін), вина (правничий термін), злочин (правничий термін), часопис, дієслово, прикметник, особа, відмінок, наголос, речення, правопис;
- термінологічна деривація, тобто використання засобів словотвору, характерних для української мови (опромінення, водогін, кровообіг, провідність, термостійкість, мікроорганізм, гіперфункція);
- запозичення з подальшою фонетичною і граматичною адаптацією слів-термінів іншомовного походження (функція, апперцепція, конвеєр, конвенція, орфографія, тембр, резонатор).
До термінів ставляться такі вимоги, як однозначність, дефінітивність, відсутність експресивно-оцінних нашарувань, стилістична нейтральність.
Сучасна українська термінологія активно поповнюється новими одиницями - переважно запозиченнями з англійської мови, наприклад: демпінг, маркетинг, менеджер, траст, файл, курсор, байт, інтерфейс тощо. Одним із продуктивних способів засвоєння таких запозичень є поєднання їх з власне мовними або давно запозиченими термінами, тобто утворення словосполучень, наприклад: демпінгові ціни, клірингові розрахунки, маркетинговий аналіз, круглий лот тощо. Понад 70% термінів у різних терміносистемах — це словосполучення.
Кількість термінів у мові постійно зростає, а в деяких галузях науки навіть випереджає зростання загальновживаних слів української літературної мови. Це пов'язано з інтенсивним розвитком науково-технічних знань, появою нових дисциплін. Отже, термінологія безпосередньо залежить від галузі науки, в якій використовується, та її розвитку. Водночас розвиток галузевих термінологій впливає на розбудову наукового стилю української мови загалом.
Отже, науково-технічний прогрес, перебудова соціально-економічної і політичної системи в країні насичують нашу мову новими поняттями, термінами. Разом з піднесенням рівня фахових знань представників різних професій підвищуються і вимоги до мови.
Кожен спеціаліст повинен володіти насамперед літературною мовою, знати її норми, а також опанувати ділову лексику. Крім того, загальновідомо, що не можна бути хорошим спеціалістом без знання мови своєї професії. Знати мову своєї професії – це вільно володіти лексикою свого фаху, нею послуговуватися. Мовні знання – один з основних компонентів професійної підготовки. Знання мови професії підвищує ефективність праці, допомагає краще орієнтуватись у ситуації на виробництві та в безпосередніх ділових контактах.