- •Українська мова за професійним спрямуванням Навчально-методичний посібник
- •Дніпропетровськ – 2011
- •Передмова
- •1. Програма навчальної дисципліни
- •1. Опис навчальної дисципліни
- •Інструментальні:
- •1.1. Тематичний план навчальної дисципліни
- •1.2. Зміст навчальної дисципліни
- •Тема 6. Культура усного фахового спілкування
- •Тема 11. Проблеми перекладу і редагування наукових текстів
- •1.1. Мистецтво перемовин
- •1.2. Збори як форма прийняття колективного рішення
- •1.3. Нарада
- •2. Дискусія. «Мозковий штурм» як евристична форма, що активізує креативний потенціал співрозмовників під час колективного обговорення проблеми.
- •2.1. Технології проведення «мозкового штурму» («мозкової атаки»)
- •Завдання до самостійної роботи
- •1. Мікроситуація
- •Комплімент як складова успіху
- •? Питання для самоконтролю
- •2. Склад реквізитів документів. Вимоги до змісту та розташування реквізитів
- •3. Вимоги до бланків документів
- •4. Оформлювання сторінки документа
- •5. Вимоги до тексту документа.
- •Завдання до самостійної роботи
- •? Питання для самоконтролю
- •Література до теми
- •2. Характеристика
- •3. Рекомендаційний лист
- •4. Заява. Види заяв
- •5. Автобіографія
- •6. Особовий листок з обліку кадрів
- •8. Трудова книжка
- •9. Трудовий договір. Контракт. Трудова угода
- •Завдання до самостійної роботи
- •Характеристика
- •Автобіографія
- •? Питання для самоконтролю
- •Література до теми
- •Тема 8.3. Довідково-інформаційні документи
- •Методичні рекомендації до самостійної роботи
- •2. Повідомлення про захід
- •3. Звіт
- •4. Службова записка
- •5. Довідка
- •6. Протокол, витяг з протоколу
- •Завдання до самостійної роботи
- •Протокол № 2 загальних зборів студентів ііі курсу, 8 гр.
- •Повістка денна
- •? Питання для самоконтролю
- •2. Реквізити листа та їх оформлення
- •3. Різні типи листів
- •4. Правила мовного етикету при діловому листуванні
- •5. Обліково-фінансова документація
- •Завдання до самостійної роботи
- •Доручення
- •Росписка.
- •? Питання для самоконтролю
- •Література до теми
- •2. Термінологія як система. Загальнонаукова, міжгалузева і вузькоспеціальна термінологія. Термінологія обраного фаху. Способи творення термінів певного фаху
- •3. Нормування, кодифікація і стандартизація термінів
- •Завдання до самостійної роботи
- •? Питання для самоконтролю
- •Література до теми
- •Тема 10. Науковий стиль і його засоби у професійному спілкуванні
- •Методичні рекомендації до самостійної роботи
- •1. Становлення і розвиток наукового стилю української мови
- •2. Особливості наукового тексту і професійного наукового викладу думки
- •2.1. Мовні засоби наукового стилю
- •3. Оформлювання результатів наукової діяльності
- •3.1. Тези, конспект як важливий засіб організації розумової праці
- •3.2. Анотування та реферування наукових текстів
- •3.3. Основні правила бібліографічного опису джерел, оформлювання покликань
- •4. Реферат як жанр академічного письма. Складові реферату
- •5. Стаття як самостійний науковий твір. Вимоги до наукової статті
- •6. Основні вимоги до виконання та оформлювання курсової, дипломної, магістерської робіт
- •7. Рецензія, відгук як критичне осмислення наукової праці
- •Завдання до самостійної роботи
- •Нанотехнології: чи безпечні вони?
- •? Питання для самоконтролю
- •3. Специфіка перекладу наукового тексту
- •Завдання до самостійної роботи
- •? Питання для самоконтролю
- •Література до теми
Завдання до самостійної роботи
1. Мікроситуація
Ви - начальник цеху. У зв'язку з проведенням реорганізації вам необхідно перекомплектувати кілька бригад відповідно до нового штатного розпису. Як Ви вирішите це питання?
А. Візьмуся до справи сам, вивчу всі списки і особові справи працівників цеху, запропоную свій проект для обговорення на загальних зборах.
Б. Запропоную вирішити це питання відділу кадрів.
В. Створю спеціальну комісію, якій доручу вивчити питання, врахувати побажання працівників і укомплектувати бригади.
Г. Призначу нових бригадирів і доручу їм підібрати собі людей.
2. І. Прочитайте тексти (А, Б). Чи поділяєте Ви погляди авторів? Обґрунтуйте відповідь.
II. Проведіть в аудиторії короткий «мозковий штурм» з проблеми «Шляхи вирішення мовного питання в Україні». Для цього:
1) виділіть складові загальної проблеми (складну проблему подрібніть на її простіші складові);
2) проведіть «психологічне вирівнювання» учасників, запропонувавши для цього нейтральну, просту і дотепну тему, зовсім не пов'язану з головною;
3) дайте можливість висловитися кожному, недотримуючись регламенту;
4) коротко фіксуйте пропозиції на дошці;
5) проаналізуйте висунуті учасниками ідеї і виділіть з-поміж них найцікавіші. Пам'ятайте, що «мозковий штурм» проводиться не з метою почути думку кожного учасника, основне його завдання — одержати якнайбільше несподіваних, оригінальних ідей.
А. Мовна ситуація в Україні склалася досить давно, ще в радянський час. Через низку обставин масштаби вживання російської мови були тоді набагато більші та ширші.
Існує цілий комплекс причин виникнення російськомовного сегмента в Україні. Одна з головних - індустріалізація. Коли створювалися потужні підприємства на півдні та сході України, на них приїжджали люди з усіх кінців Радянського Союзу. Освіта була російською, клас інженерів і висококваліфікованих робітників - це також російськомовний сегмент. На це наклався і Голодомор, знищення українського населення в лівобережних регіонах, а потім і русифікація цих областей. У 30-ті роки йшов процес знищення українського культурного прошарку, культурної інтелігенції (репресії).
У повоєнні часи - відбудова народного господарства, перемішування населення, знову приїжджають в Україну з усього Союзу. На Західній Україні розгорталася боротьба з так званою бандерівщиною: частину населення заслано до Сибіру, а на їхнє місце приїхали люди зі східних областей України (знов-таки – російськомовних) і з Росії. Не йдеться виключно про етнічне російське населення. Тут була велика домішка населення й інших народів колишнього СРСР, котрі говорили російською. Більше російська мова була поширена в промислових зонах, серед міського населення. Водночас навіть на Донбасі села залишалися традиційно українськими.
У результаті склався феномен, який тепер кваліфікують як російськомовний чинник в Україні. Через традиційні переваги та сформовані звички багато освічених людей, особливо старшого покоління, воліють говорити російською мовою. Природно, це тягнеться з тих часів, коли чимало вузів і шкіл фактично давали освіту на російськомовній основі. Багато постанов і указів віддавали пріоритет російській мові - це було практично русифікацією.
Проблема, в тому, чи має таке становище зберігатися й надалі, чи повинні ми проектувати цей феномен минулого далі в майбутнє, і коли так, то як і в якій формі. Україна - незалежна держава і має конституційне положення про українську мову як державну. Існує й Закон про мову. Проте залишається проблема розширення сфер вживання української мови.
Реально сформована двомовність у певних аспектах не є продуктивною. Можна й потрібно знати російську мову - це вихід на джерела інформації, які недоступні тим, хто не володіє іншими іноземними мовами, англійською насамперед. Це вихід у ширше культурне поле. Водночас розвиток російськомовної культури не повинен йти за рахунок обмеження української мови як державної, рідної. У цьому плані в нас за роки незалежності припущені досить великі прорахунки - розвитку української мови й забезпеченню сфер її вживання ані держава, ані інші структури належної уваги не приділяли.
Повинна зберігатися єдина мовна основа державної ідентичності. Мова виконує значущу соціальну й політичну функцію - це елемент, який консолідує суспільство, цементує націю в більш-менш єдиний і однорідний склад. А решта мов повинна мати інші функції - ними можна й потрібно послуговуватися в різноманітних сферах громадського життя. Багатомовність має бути присутня принаймні в освічених верствах населення. Досягти реальної консолідації нації на ґрунті виключно російської мови неможливо, до того ж це загрожує поглибленням розколу, особливо між західними й південно-східними регіонами нашої країни. Рідна мова для багатьох - українська. І якщо через певні обставини вони користуються російською мовою, це ще не означає, що вони не вважають рідною мовою українську. Мають бути консолідуючі моменти мовної сфери, які засвідчували б: так, це наша мова й наша культура, не відкидаючи інших форм спілкування й інших мов (Із газети).
Б. Нині українській мові надано статус державної в незалежній Україні. Але глибока тривога за її буття і майбуття не зникла й сьогодні, - навпаки, хоч як це не парадоксально, набрала нової гостроти і гіркоти.
У чому ж тут річ? Коли говоримо про минуле, все більш-менш зрозуміле. Україна втратила була свою державність, її жорстоко й послідовно перетворювали на «окраїну» Росії, маса українців утрачала свою національну, а отже, й мовну ідентичність, переставала бути носієм української мови, а в радянський час таких носіїв, принаймні найактивніших з них, ще й по можливості фізично знищували.
Але сьогодні? Чи виправдана ця тривога за долю української мови, тобто, чи є реальні підстави для неї, і, якщо є, чим пояснити наявність таких підстав у незалежній Українській державі?
Безумовно, деякі зміни на краще відбулися. Українська мова трохи потіснила російську в офіційній сфері, сфері державного життя. Вона вживається в державній і адміністративній документації, почасти у службовому листуванні тощо. Трохи помітнішою стала в міському побуті (бодай на мікроскопічні дози). Збільшилася кількість українських дитячих садків, шкіл з українською мовою викладання (хоч у багатьох регіонах зрушень так і не відбулося); українська мова почала зміцнювати свої позиції в ряді вищих навчальних закладів. Звичайно ж, це мінімальні успіхи, неадекватні державному статусові української мови і неспівмірні з тими надіями, з якими ми входили в 90-ті роки. Напрошується думка, що ці надії були перебільшеними й нереальними, не враховували глибини зрусифікованості суспільства, консервативності мовного життя, непіддатливості мовної практики як регулятивним заходам, так і моральним орієнтаціям, зрештою, не враховували фактору часу: деформаційну роботу століть не можна скоригувати за кілька років; треба запастися терпінням і проектувати довготривалий процес мовного одужання суспільства як складової частини загального національно-культурного поступу.
Все це так, і можна було б на цьому й стати. Якби ж цим проблема вичерпувалася. На жаль, це лише її частина, і навіть не вирішальна. Набагато важливіше для долі мови те, що діється в інших сферах суспільного життя. Насамперед у сфері культури (як «високої», так і «масової»), книгодрукування, засобів масової інформації. Ми бачимо, що тут українська мова нерідко втрачає навіть ті позиції, які вона мала за радянських часів. На сумні роздуми наводить і мовне самоусвідомлення — часто нульове або мінусове — значної частини громадян України, яке робить можливими моторошні інсинуації в мовному питанні з боку політичних демагогів певного спрямування.
Все це не є якоюсь автономною частиною нашого життя, це формує якість суспільства, це визначатиме долю держави — і водночас залежить від неї: тут маємо взаємопов'язані сторони цілості
(За І. Дзюбою).
3. І Визначте, до якого функціонального стилю належить текст. Назвіть його стильові ознаки. Проаналізуйте основні мовні засоби.
II. Підготуйте і проведіть дискусію на тему: «Сучасний керівник — яким він має бути?»
Мистецтво керівництва дається не кожному, але навіть коли такий талант у людини є, цього ще не досить. Мистецтво керівництва має бути підтримане такими рисами, як ввічливість, коректність в спілкуванні, пунктуальність, дотримання даного слова чи обіцянки. Загальновідомо, що працювати під керівництвом людини доброзичливої, людини, яка поважає своїх підлеглих, проявляє високу культуру й тактовність у спілкуванні з ними, буває й цікаво, і плідно, й результативно.
Яким в очах підлеглих має бути їхній керівник? А ось яким:
- він знає, як звуть його працівників на ім'я та по батькові;
- він завжди вітається з усіма;
- він не зганяє злість на інших, коли винен сам;
- він не підвищує голосу при розмові;
- він не нагадує підлеглому безліч разів про зроблену ним помилку, а свої помилки визнає;
- він уміє оцінити добрий жарт і усміхається разом з усіма (якщо це не висміювання когось із колективу);
- він довіряє своїм працівникам;
- він цінує їхній час і не відволікає їх від занять якимись дрібницями;
- він по можливості відгукується на прохання особистого характеру, не пишаючись і не величаючись цим;
- він дає завдання підлеглим у ввічливій формі;
- він знає всі дрібні вади своїх підлеглих (і свої власні) і враховує їх у повсякденній роботі.
Багато це чи мало? Важко стати саме таким керівником? Це залежить від, так би мовити, вихідних даних, закладених у характері людини (А. Коваль).
4. Прочитайте текст. З'ясуйте, за допомогою яких засобів досягаються правильність, логічність, точність, доступність, змістовність, виразність мовлення.