- •Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
- •1. Програма навчальнОї дисципліни
- •1.1. Тематичний план навчальної дисципліни
- •1.2. Зміст навчальної дисципліни «філософія» Модуль і. Філософія
- •Тема 1. Філософія як світогляд, її призначення, зміст і функції в суспільстві
- •Тема 2. Філософія античного світу
- •Тема 8. Сучасна світова філософія
- •Тема 9. Онтологія
- •Тема 10. Гносеологія
- •Тема 11. Антропологія
- •Тема 12. Соціальна філософія
- •Модуль іі
- •Ключові поняття і терміни
- •Ключові поняття і терміни
- •Питання для самоконтролю
- •Бібліографічний список
- •Тема 3: Філософія середньовічного суспільства
- •План вивчення теми
- •Методичні рекомендації до самостійної роботи
- •Ключові поняття і терміни
- •Ключові поняття і терміни
- •Ключові поняття і терміни
- •Ключові поняття і терміни
- •Ключові поняття і терміни
- •Питання для самоконтролю
- •Бібліографічний список
- •Тема 8. Сучасна світова філософія
- •План вивчення теми
- •Методичні рекомендації до самостійної роботи
- •Ключові поняття і терміни
- •Питання для самоконтролю
- •Бібліографічний список
- •Тема 9. Онтологія
- •План вивчення теми
- •Методичні рекомендації до самостійної роботи
- •Ключові поняття і терміни
- •Питання для самоконтролю
- •Бібліографічний список
- •Тема 10. Гносеологія
- •План вивчення теми
- •Методичні рекомендації до самостійної роботи
- •Ключові поняття і терміни
- •Питання для самоконтролю
- •Бібліографічний список
- •Тема 11. Антропологія
- •Питання теми
- •Методичні рекомендації до самостійної роботи
- •Ключові поняття і терміни
- •Питання для самоконтролю
- •Бібліографічний список
- •Тема 12. Соціальна філософія
- •План вивчення теми
- •Методичні рекомендації до самостійної роботи
- •Ключові поняття і терміни
- •Питання для самоконтролю
- •Бібліографічний список
- •Питання для обговорення
- •Питання для обговорення
- •Питання для обговорення
- •Питання для обговорення
- •Бібліографічний список
- •Питання для обговорення
- •Питання для обговорення
- •Питання для обговорення
- •Питання для обговорення
- •Бібліографічний список
- •4. МетодичНі рекомендаЦії до виконання індивідуальних завдань
- •Перелік індивідуальних науково-дослідних завдань
- •5. Підсумковий контроль Перелік питань до іспиту
- •6. Список рекомендованої літератури Основна література
- •Додаткова література
- •Капітон Ольга Вікторівна Бескаравайний Станіслав Сергійович Філософія
Ключові поняття і терміни
Відродження антропоцентризм
богоподібність геоцентризм
геліоцентризм пантеїзм
гуманізм утопічний соціалізм
Реформація протестантизм
гуманізм
Питання для самоконтролю
Які зміни відбувались у соціально-економічному і культурному житті Західної і Центральної Європи у період Відродження?
У чому виражається ствердження нової самосвідомості людини, нової суспільної позиції?
Які основні теми й проблеми філософії Відродження?
Що свідчить про поступальний розвиток західноєвропейської філософії в епоху Відродження?
У чому полягає гуманізм і драма філософії відродження?
Бібліографічний список
Основна література:3, 6, 8, 9, 13, 14, 15, 16, 17.
Додаткова література: 5, 13, 23, 24, 27.
Тема 5. Філософія Нового часу та доби Просвітництва
Мета: засвоєння, закріплення, поглиблення і систематизація знань про:
соціально-економічні і культурні особливості епохи Нового часу;
особливості філософії Нового часу;
антисхоластичний тип філософствування;
основні риси філософії ХVІІ – ХVІІІ ст.
План вивчення теми
Суспільно-економічні передумови виникнення філософії Нового часу.
Проблеми методу та субстанції у філософії Нового часу.
Філософія епохи Просвітництва, її характерні риси.
Методичні рекомендації до самостійної роботи
При підготовці першого питання необхідно звернути увагу, що:
у кінці ХVІ – ХVІІ ст. у західній Європі настає епоха ранніх буржуазних революцій;
до влади приходить новий революційний клас – буржуазія;
буржуазія була зацікавлена в розвитку продуктивних сил суспільства, а отже у розвитку науки і техніки;
починається бурхливий процес розвитку духовної культури суспільства, у тому числі філософії.
При підготовці другого питання потрібно загострити увагу на тому, що в кінці XVI – XVII ст. у Західній Європі наступає епоха ранніх буржуазних революцій.
Необхідно звернути увагу на те, що для філософської і природничонаукової думки XVII ст. характерним є пошук методу наукового дослідження, який би став ефективним засобом боротьби проти залишків середньовічної схоластики. Основними проблемами були:
проблема методу:
англійський філософ Ф.Бекон (1561-1626) – автор емпіричного методу, в основі якого лежить індукція, опора на експериментальні дослідження в процесі наукового пізнання;
французький філософ і математик Р.Декарт (1596-1650) – творець раціоналістичного методу, в основі якого лежить дедукція, доведення неспроможності догматичних принципів пізнання дійсності.
проблема субстанції:
Бенедикт Спіноза (1632-1677) – представник раціоналістичної філософії:
визнавав математичні раціональності принципом побудови всього сущого.
продовжуючи традиції пантеїзму, обстоював ідею тотожності бога і природи, що розумів як єдину, вічну і нескінчену субстанцію, що є причиною самої себе.
перейняв вчення Р.Декарта про субстанцію як абсолютну і безумовну річ, яка для свого існування не потребує інших речей, тобто є “причиною самої себе”.
визнавав одну субстанцію – Бога, яка відкривається людині тільки через два атрибути – протяжність і мислення.
людина – частина природи (тіло і душа взаємно незалежні внаслідок онтологічної незалежності двох атрибутів субстанції).
джерелом достовірних істин вважав чуттєвий раціональний та інтуїтивний рід пізнання.
Вільгельм Готфрід Лейбніц (1646-1716):
справжня реальність є певні духовні центри сили – неподільні активні одиниці, які він називав монадами (грецьк. моназ – одиниця, неподільне).
матерія сама по собі пасивна, їй бракує активності, сили (носієм цієї активності є монади; кожна монада подібна до душі, яка вміщена в матеріальну оболонку (тіло)
світ є сукупністю монад, простих і складних (складні є результатом сполучення простих монад; світ монад ієрархізований: нижчі – вищі і увінчує усіх Бог).
без чуттєвого досвіду жодна інтелектуальна діяльність була б неможливою.
душа містить в собі низку понять, таких, як буття, єдність, тотожність, причина та ін., що її не можна вивести з досвіду).
При висвітленні третього питання важливо відзначити, що основу Просвітництва як ідейного руху ХVІІІ ст. становили:
віра в розум як джерело знання і як засаду побудови щасливого життя (окремої людини та суспільства);
віра в науку, в соціальний прогрес;
критика релігії та марновірства, віротерпимість аж до атеїзму;
визнання природних прав людини.
Найбільшого розвитку Просвітництво набуло у Франції.
Найвідоміші французькі просвітники-філософи-деїсти: Франсуа Вольтер (1694-1778), Шарль-Луї Монтеск’є (1689-1755), Жан-Жак Руссо (1712-1778) і представники матеріалізму Дені Дідро (1713-1784), Жульєн Ламетрі (1709-1754), Клод Гельвецій (1715-1771), Поль Гольбах (1723-1789) та ін.
В Англії ідеї Просвітництва проповідували Антоні Шефтсбері (1671-1713), Джон Колінз (1676-1729) та ін.
У Німеччині представниками Просвітництва були Християн Вольф (1679-1759), Готгольд Лессінсг (1729-1781) та ін.
Розум, який раніше вважався пасивним знаряддям пізнання наявного буття (природного та соціального), просвітники мислили як знаряддя перетворення буття (розум сприймає буття в перспективі його перетворення, звідси - дух реформаторства, який охопив широкі кола освічених людей; віра в те, що за допомогою науки і розумних законів можна перебудувати світ).