Класифікація систем оплати праці

Види оплати праці	Система оплати праці
Відрядна	Погодинна
Умовно-постійна	пряма відрядна непряма відрядна відрядно-прогресивна	проста погодинна (позмінна, помісячна) погодинно-преміальна (за якісні показники з фонду оплати праці)
Умовно-перемінна	відрядно-преміальна акордна доплати до годинної тарифної ставки штрафна (диференціальна)	посадовий оклад надбавки до окладу доплати до окладу погодинно-преміальна (за якісні показники) з прибутку

Сторони й суб’єкти соціального партнерства

Провідні складники системи соціального партнерства – наймані працівники і роботодавці.

«Роботодавець – власник підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та галузевої належності або вповноважений ним орган чи фізична особа, яка відповідно до законодавства використовує найману працю» (Закон України «Про організації роботодавців»).

Під терміном «роботодавець» слід розуміти юридичну чи фізичну особу, яка є власником засобів виробництва, створює робочі місця, використовує найману працю згідно з трудовим договором.

Найманий працівник – це фізична особа (громадянин), яка перебуває в трудових відносинах з роботодавцем на підставі укладеного трудового договору (контракту) і безпосередньо виконує трудову функцію відповідно до існуючих регламентів (норм, інструкцій, положень тощо).

Держава в соціальному партнерстві виконує функції:

• роботодавця;

• законодавця;

• ініціатора соціального діалогу;

• арбітра;

• посередника;

• примірювача;

• гаранта прав і свобод членів суспільства.

Колективний договір як форма оптимізації інтересів соціальних партнерів

Під колективним договором розуміють усяку письмову угоду щодо умов праці та найму, яка укладається, з одного боку, між роботодавцем, групою роботодавців або однією чи кількома організаціями роботодавців та, з іншого, - однією чи кількома представницькими організаціями працівників або, за відсутності таких організацій, представниками самих працівників, належним чином обраним та вповноваженими згідно з законодавством країни (Рекомендації МОП №91 про колективні (1951 р.)

Порядок ведення переговорів і укладання колективного договору

Процес переговорів та укладання колективного договору здійснюється за процедурою, у якій можна виокремити чотири послідовні стадії:

1. визначення сфери дії колективного договору та взаємне визначення сторін-учасників переговорів як рівноправних партнерів;

2. підготовка й подання вимог працівників;

3. безпосередній процес переговорів;

4. укладення договору та його реєстрація.

Витрати на персонал

Під витратами на персонал слід розуміти сукупні витрати організації на виробничий фактор «праця».

Фактичні витрати роботодавців на персонал (вартість робочої сили) визначаються за такими групами:

Прямі витрати: пряма оплата; оплата за невідпрацьований час; премії та нерегулярні виплати; заробітна плата в натуральній формі, пільги, послуги, допомога в натуральній і грошовій формах

Непрямі витрати: витрати на оплату житла працівників; витрати на соціальне забезпечення працівників; витрати на професійне навчання; витрати на утримання громадських служб; витрати на робочу силу, які не віднесено до інших груп; податки, що відносяться до витрат на робочу силу