2. Метод макроекономіки

Якщо предмет наукової дисципліни відповідає на запитання, що вона вивчає, те метод — як вивчають цю науку.

Під методом розуміється сукупність способів, прийомів, форм вивчення предмета даної науки, тобто конкретний інструментарій наукового дослідження.

Макроекономіка, як і інші науки, використовує як загальні, так і специфічні методи вивчення.

До загальнонаукових методів відносяться:

• метод наукової абстракції;

• метод аналізу і синтезу;

• метод єдності історичного і логічного;

• системно-функціональний аналіз;

• економіко-математичне моделювання;

• сполучення нормативного і позитивного підходів та ін.

Разом з тим кожна наука використовує власні, специфічні методи дослідження, має свої терміни і принципами. Наприклад, у хімії використовується поняття молекули, у фізику — квант, у математику — інтеграл, радикал і т.д. Макроекономіка використовує власні поняття, основні з який називаються категоріями.

Основним специфічним методом макроекономіки є макроекономічне агрегування, під яким розуміється об'єднання явищ і процесів у єдине ціле. Агреговані величини характеризують ринкову кон'юнктуру і її зміну (ринкова ставка відсотка, ВВП, загальний рівень цін, рівень інфляції, рівень безробіття й ін.).

Макроекономічне агрегування поширюється на економічні суб'єкти (домашні господарства, фірми, державу, закордон) і ринки (товарів і послуг, цінних паперів, грошей, праці, реального капіталу, міжнародний, валютний).

У макроекономіці широко використовуються економічні моделі — формалізовані описи (логічні, графічні, алгебраїчні) різних економічних явищ і процесів для виявлення функціональних взаємозв'язків між ними. Макроекономічні моделі дозволяють відвернутися від другорядних елементів і зосередитися на головних елементах системи і їхніх взаємозв'язків. Макроекономічні моделі, виступаючи абстрактним вираженням економічної реальності, не можуть бути всеосяжними, тому в макроекономіці існує безліч різних моделей, що можуть бути класифіковані за різними критеріями:

• по ступеню узагальнення (абстрактно-теоретичні і конкретно-економічні);

• по ступеню структуризації (малорозмірні і багаторозмірні);

• з погляду характеру взаємозв'язку елементів (лінійні і нелінійні);

• по ступеню охоплення (відкриті і закриті: закриті — для вивчення замкнутої НЕ; відкриті — для вивчення міжнародних економічних зв'язків);

• по врахуванню часу як фактора, що визначає явища і процеси (статичні — фактор часу не враховується; динамічні — час виступає як фактор.

У макроекономіці існує безліч усіляких моделей: модель кругових потоків; хрест Кейнса; модель IS—LM; модель Солоу; модель Домара; модель Харрода; модель Самуельсона—Хікса й ін. Усі вони виступають як загальний інструментарій, не маючи при цьому національних особливостей.

У кожній макроекономічній моделі винятково важливим є вибір факторів, що були б істотними для макроаналізу конкретної проблеми в конкретний період часу.

У кожній моделі виділяються два типи перемінних:

а) екзогенні;

б) ендогенні.

Перші вводяться в модель ззовні, вони задаються до побудови моделі. Це вихідна інформація. Другі виникають усередині моделі в процесі рішення висунутої задачі, є результатом її рішення.

Варто помітити, що фактор часу в макроекономіці відіграє велику роль, чим у мікроекономіці. Тому в макроекономіці важливе значення приділяється «очікуванням» економічних суб'єктів.

Проблема чекань уперше була висунута шведським економістом, лауреатом Нобелівської премії по економіці (1974) Г. К. Мюрдалем (1898-1987).

Економічні чекання підрозділяються на дві групи:

а) чекання ex post;

б) чекання ex ante.

Чекання ex post — оцінка економічними суб'єктами придбаного досвіду, фактичні оцінки, оцінки минулого.

Чекання ex ante — прогнозні оцінки економічних суб'єктів.

У макроекономіці розрізняють позитивний і нормативний підходи.

Позитивний підхід — це аналіз фактичного функціонування економіки.

Нормативний підхід носить рекомендаційний характер, визначає, які умови чи аспекти бажані чи небажані.

Сполучення позитивного і нормативного підходів дає можливість макроекономічним дослідженням, незважаючи на високий рівень наукової абстракції, бути теоретичною основою для розробки державної економічної політики.