Раціональне планування часу та використання методів прийняття рішень
Ситуація 1. Усі люди в усіх сферах своїй діяльності (в роботі, в навчанні, особистому житті) вимушені приймати рішення. Усі, так чи інакше, будують плани на майбутнє, намагаються втілити у життя, а потім оцінюють результати.
Рішення - це вибір альтернативи. Успішне рішення - це рішення, яке реалізується практично - перетворюється на дію - результативне та ефективне. Необхідність у рішеннях в будь-якій діяльності обумовлена наявністю певних проблем. Проблеми можуть бути структурованими і неструктурованими, рішення - програмовані та непрограмовані.
Структуровані проблеми - це прості визначені проблеми, що повторюються з певною регулярністю. Структуровані проблеми, що періодично виникають у моїй повсякденній діяльності це: ретельне і своєчасне виконання своїх службових зобов'язань, підготовка до сесії. Ці проблеми не оцінюються мною з точки зору доцільності, тобто я не вирішую, чи варто мені готувати звіт до ДПІ - я сприймаю це як належне і вирішую, коли і як саме я буду над ним працювати. Структуровані проблеми вимагають запрограмованих рішень.
Запрограмовані рішення - це результат реалізації заздалегідь визначених процедур і правил. Рішення програмуються поступово, по мірі придбання досвіду, в результаті чого формується певний підхід до процесу його прийняття.
Ситуація 2. Доволі часто виникає необхідність виконання великого обсягу роботи в обмежений термін часу. Прикладами такої ситуації в моєму житті є своєчасне складання та подання матеріалів для бухгалтерської звітності; підготовка до сесії.
Першочергово я розбиваю одну задачу на декілька завдань.
Розподіляю пріоритети і згідно з ними складаю план виконання робіт. Найпріоритетнішими є ті справи, які задовольняють двом умовам:
а) є невідкладними;
б) є трудомісткими.
Іншими словами, основну увагу під час планування я приділяю тій справі, робота над якою обов'язкова, регламентована в часі і вимагає від мене значних зусиль для її виконання.
3. В своєму робочому плані я обов'язково вказую термін виконання кожного із завдань. Це спонукає до зібраності в роботі. Для мене встановлення строків виконання завдань є найбільш ефективним і дієвим прийомом в організації роботи і навчанні. Як приклад можу привести ситуацію, коли я поставила, собі за мету написати три домашні контрольні роботи протягом тижня. В результаті я виконала і здала дві роботи. Але я впевнена, якщо б не поставила сама себе у часові межі, так і не взялася б за написання жодної.
4. Плануючи свій день, я збираюсь займатися декількома справами у визначеній кількості. Звичайно трапляється так, що з одним або кількома завданнями я не встигаю впоратись за день. В такому випадку беру їх до уваги під час планування наступного дня і, як правило, ставлю їх на перше місце в переліку завтрашніх справ. Іншими словами, незавершені справи вчорашнього дня є пріоритетними сьогодні. Такий принцип допомагає в роботі, оскільки перешкоджає накопиченню незавершених справ.
Таким чином, я пересвідчилася на власному досвіді в доцільності планування своєї щоденної діяльності і переконалася в тому, що правильно складений план є передумовою ефективної і результативної роботи. Особливо доречне планування роботи над справами, які обмежені в часі і вимагають від виконавця дисциплінованості і відповідальності. В таких ситуаціях без ретельного планування не обійтись.
Ситуація 3. Неструктуровані проблеми - це нові і нестандартні проблеми, для вирішення яких наявна неоднозначна або неповна інформація. Такі проблеми вимагають прийняття незапрограмованих рішень. Це унікальні рішення, що потребують нестандартного підходу. Прикладами незапрограмованих рішень можуть бути такі рішення як: вибір професії, варто чи не варто змінювати місце роботи.
Існує три підходи до прийняття рішень - раціональність, обмежена раціональність та інтуїція.
В реальному житті більшість рішень доводиться приймати в умовах обмеженої раціональності.
Обмежена раціональність - варіанти вибору задовільного, досить правильного рішення. В таких випадках я намагаюсь діяти якомога раціональніше в межах наявних умов, керуючись доступною мені інформацією.
Так, переді мною постала проблема вибору професії, я вже мала якісь певні уподобання. Але якщо в моєму розпорядженні немає необхідної інформації, годі й намагатися розв'язати проблему розумно.
Таким чином, перше, що я роблю для вирішення проблеми, - збираю факти, пов'язані з моєю проблемою. Це є передумовою як для визначення можливих варіантів, так і для вибору серед них оптимального і найбільш раціонального.
Крім того, обов'язковою умовою є об'єктивність при збиранні та оцінюванні інформації тобто необхідно брати до уваги всі наявні факти, а не тільки ті, що узгоджуються з моїми бажаннями і думками.
Тільки володіючи необхідною інформацією, можна приймати рішення.
Взагалі прийняття рішення - це складний процес, а не просто вибір одного з наявних варіантів. Він складається з восьми етапів.
Ідентифікація проблеми - виникнення необхідності вибору професії.
Визначення критеріїв, що впливають на рішення, наприклад, узгодженість професії з уподобаннями, її престижність, актуальність, попит на фахівців на регіональному ринку праці і можливість працевлаштування.
Розподіл критеріїв за ступенем значущості.
Визначення варіантів.
Аналіз варіантів.
Вибір оптимального варіанту. Отже, проаналізувавши кілька варіантів за кожним з критеріїв, я визначилася з майбутньою професією.
Реалізація рішення.
Оцінка ефективності рішення.
За таким планом мають прийматися рішення.
Завдання № 7 – побудувати свої особисті біоритмограми (фізичний, емоційний, інтелектуальний біоритми) за допомогою комп’ютерної програми „Біоритми для Windows” (http: // biow.kc.ru). Проаналізувати біоритмограми: визначити підйоми і спади фізичної, психічної та творчої активності, критичні дні. Слід також дати собі рекомендації (написати їх у завданні) – в які періоди краще займатися різними видами діяльності (виконувати фізичну роботу, займатись спортом, займатись творчою діяльністю і т. інше).
Приклад виконання індивідуального завдання №7
