3. Відтворення та управліняя трудовими ресурсами та їх соціологічні та економічні характеристики.

Використання трудових ресурсів в процесі праці передбачає їх відтворення, яке перебуває у взаємозв'язку із відтворенням суспільного продукту. Відтворення трудових ресурсів – це постійне відновлення його чисельності і структури як шляхом природної зміни поколінь, що уходять, новими, так і шляхом переходу одних структурних частин в інші.

Процес відтворення трудових ресурсів поділяється на окремі фази: формування, розподіл й перерозподіл і їх використання.

Фаза формування характеризується:

природним відтворенням, тобто народженням людей та досягненням ними згодом працездатного віку;

відновленням здатності до праці у існуючих працівників. Для цього їм необхідні продукти харчування, одяг, житло, а також вся інфраструктура сучасного існування людини (транспорт, зв'язок, тощо);

одержання людьми освіти, спеціальності й певної трудової кваліфікації.

Фаза розподілу й перерозподілу робочої сили характеризується розподілом її за видами робіт, родом діяльності, а також по організаціях, підприємствах, районах, регіонах країни. У системі ринкової економіки ця фаза забезпечується функціонуванням ринку праці. Перерозподіл робочої сили здійснюється у вигляді її руху відповідно до попиту і пропозиції на ринку праці.

Фаза використання полягає у використанні економічно активного населення на підприємствах, в організаціях і в економіці загалом. На цій фазі основна проблема полягає в забезпеченні зайнятості населення і в ефективному використанні працівників.

Усі фази органічно пов'язані між собою.

Розрізняють екстенсивний та інтенсивний типи відтворення трудових ресурсів.

Екстенсивне відтворення означає збільшення чисельності трудових ресурсів в окремих регіонах та в країні загалом без зміни їх якісних характеристик.

Інтенсивне відтворення трудових ресурсів пов'язане зі зміною їх якості — зростанням освітнього рівня працівників, їх кваліфікації, фізичних та розумових здібностей тощо.

Екстенсивний та інтенсивний типи відтворення взаємно доповнюють один одного.

Основним джерелом поповнення трудових ресурсів є молодь, яка вступає в працездатний вік. Чисельність цієї категорії залежить від режиму її відтворення:

розширене — перевищення кількості народжень над числом смертей на 1000 осіб населення;

просте відтворення — відсутність приросту чисельності населення, тобто кількість народжених дорівнює числу смертей на 1000 осіб населення;

звужене відтворення — не тільки відсутній природний приріст, а й відбувається його абсолютне зменшення — депопуляція, що пов'язано зі зниженням рівня шлюбності і народжуваності в країні, а також із зростанням дитячої смертності.

Сучасній демографічній ситуації в Україні притаманна тенденція до зменшення чисельності населення, його економічно активної частини.

Становлення ринкових відносин характеризується природним переміщенням зайнятості з виробничої сфери у сферу обслуговування, але при цьому необхідно, щоб рівень виробництва забезпечував потреби економіки й населення за рахунок зростання ефективності виробництва на основі досягнень науково-технічного прогресу, удосконалення організації виробництва та праці. В сучасних умовах в Україні цього не відбувається.[6.]

Об'єкт управління трудовими ресурсами — потенціал живої праці, який визначається демографічною структурою населення, його якісними характеристиками, що зумовлені рівнем їх використання у суспільному виробництві, певними соціально-економічними умовами, рівнем розвитку продуктивних сил суспільства і виробничими відносинами.

Трудові ресурси є об'єктом управління на рівні держави, регіону, галузі, підприємства. Управляти трудовими ресурсами – означає з урахуванням потреб народного господарства підгодовувати кваліфіковані кадри й оптимально розподіляти їх між окремими галузями.

Термін “управління людськими ресурсами” виник у 60-ті роки ХХ століття. В умовах сучасного етапу науково-технічної революції докорінним чином змінилася роль людини у виробництві. Якщо раніше вона розглядалася лише як один з факторів виробництва, який нічим, по суті, не відрізняється від машин чи обладнання, то сьогодні вона перетворилася на головний стратегічний ресурс, головне надбання компанії у конкурентній боротьбі. Це пов’язано зі здатністю людини до творчості, що зараз стає основною, вирішальною умовою успіху будь-якої діяльності.

Управління трудовими ресурсами сьогодні — це складова частина системи управління, що спрямована на забезпечення зайнятості працездатного населення і його оптимального розподілу між галузями і регіонами країни, а також на задоволення потреб народного господарства в кваліфікованих кадрах.

Цінність трудових ресурсів як головного фактору успіху постійно зростає. Система управління трудовими ресурсами грає вирішальну роль у забезпеченні умов конкурентоспроможності та довгострокового розвитку організації на основі регулювання відношень між нею та працівниками в рамках стратегії бізнесу.

Управління трудовими ресурсами здійснюється на різних рівнях: від світової спільноти до підрозділів підприємств.

Найбільш загальні рекомендації по управлінню трудовою діяльністю розробляє міжнародна організація праці (МОП), яка має свої представництва в різних країнах. Це рекомендації забезпечення нормальних умов праці і створення конструктивних взаємовідносин між найманим працівником і державою.

В кожній країні є система загальнодержавних органів з питань зайнятості і соціальної політики, які розробляють нормативні документи щодо умов праці на підприємствах; співвідношення в оплаті праці на державних підприємствах і в установах так званої бюджетної сфери; управління зайнятістю населення; пенсійного забезпечення; допомоги безробітним, інвалідам і малозабезпеченим прошаркам населення.

Регіональні органи управління трудовими ресурсами приділяють увагу питанням зайнятості, соціальної політики, регулюванню взаємовідносин роботодавців і найманих працівників на рівні регіону.

У залежності від типу ринку праці управління трудовими ресурсами функціонує на двох рівнях: на зовнішньому ринку праці воно здійснюється на державному рівні, а на внутрішньому — на рівні кожного окремого підприємства.

Управління трудовими ресурсами забезпечується взаємодією керуючої та керованої систем.

Керуюча система (суб'єкт) – це сукупність органів управління і управлінських працівників з певними масштабами своєї діяльності, компетенцією та специфікою виконуючих функцій. Вона може змінюватись під впливом організуючих і дезорганізуючих факторів. Керуюча система представлена державними органами управління, які розробляють комплекс економічних й організаційних заходів щодо управління трудовими (людськими) ресурсами.

Керована система (об'єкт) – це системи соціально-економічних відносин у процесі відтворення й використання головної продуктивної сили – людини. Конституцією України та прийнятими на її підставі законодавчими актами громадянам гарантовано право на працю у відповідності до їхніх здібностей, професійної підготовки, рівня освіти і врахування суспільних потреб. Завдання управління полягає в створенні можливостей реалізації конституційних прав.

Головними елементами системи управління є люди, які одночасно виступають об'єктом і суб'єктом управління. Здатність людських ресурсів одночасно виступати як об'єктом, так і суб'єктом управління є головною специфічною особливістю управління.[7.]

Висновок

Перетворення, що відбуваються в економіці країни, неминуче ведуть до зміни структури використовуваних трудових ресурсів, підвищуються вимоги до якості праці, все більш актуальними стають проблеми створення нових робочих місць, матеріального благополуччя населення.

Дослідження зайнятості та використання людських ресурсів господарства дало змогу стверджувати про низький рівень використання кадрів.

Дослідження сучасного стану оплати праці довело відсутність на більшості підприємствах зв'язку розміру заробітної плати з результатами праці. При цьому розмір заробітної плати є недостатнім для забезпечення розширеного відтворення людських ресурсів.

Нинішній етап соціально-економічного розвитку України не забезпечує повного і ефективного використання трудових ресурсів. Це підтверджується зростанням чисельності безробітних та працюючих неповний робочий тиждень або день, високою зайнятістю у низько ефективних. Чисельність незайнятого населення в Вінницькому районі: на обліку в службі зайнятості станом на 01.10.2010 року становить 1494 особи, що на 294 особи менше, ніж було у січні-вересні 2009 року, в т.ч. жінок – 844 особи, що на 161 особу менше проти минулого року; молоді віком до 35 років – 743 особи і зменшилось на 58 осіб.

Рівень працевлаштування у січні-вересні 2010 року складає 38,1%. (січень-вересень 2009р. – 29,0%) .

Нераціональне використання трудових ресурсів веде до формування потенційних резервів, які за певних умов можуть бути залучені у народне господарство країни. Таким чином, наведені дані свідчать про гостроту проблему не ефективності використання трудових ресурсів в регіонах України.

Список використаних джерел

1. http://ukrref.com.ua

2. Закон України “Про зайнятість населення” / Закони України. Т.1. / Ін-т законодавства. – К.,2009. – С.251-262.

3. http://referat.mirslovarei.com/jekonomika/86901-trudovoj-potencial-ukrainy.html

4. http://www.lib.ua-ru.net/diss/cont/28976.html

5. http://referat.mirslovarei.com

6. http://universum.vinnica.ua/txt/sy4asni_pidhodu.pdf

7. http://ukr-tur.narod.ru/geonas/naselukr/trudresur/trudresurs.htm