Розділ іі. Аліментні Правовідносини Подружжя
2.1. Загальні підстави для стягнення алiментiв на утримання одного з подружжя
Як слушно наголошує Ю.С. Червоний, стабільність у сім'ї обумовлена рівнем взаємної турботи обох iз подружжя, якi мають підтримувати одне одного: сприяти тому, щоб один з подружжя отримав вiдповiдну освіту, набув кваліфікацію, успішно просувався по роботі тощо. Сімейне законодавство передбачає обов'язок подружжя матеріально пiдтpимувати один одного у шлюбi. Цей обов'язок не залежить від віку, стану здоров'я, матерiального благопо-луччя. Майнові права та обов'язки щодо надання взаємної підтримки виникають у подружжя з моменту реєстрації шлюбу та існують протягом усього часу перебування в шлюбі [30, с.280]. За нормальних сімейних стосунків подружжя добровільно піклується один про одного, i проблем щодо утримання не iснyє. Як справедливо зазначалося в лiтературi, обов’язок щодо надання матерiальної допомоги одним iз подружжя виникає як моральний - з часу укладання шлюбу, i одночасно як юридич-ний - з моменту, коли з'являються необxiднi для цього підстави [31, с.112]. Право на аліменти було надано подружжю ще першим Кодексом про шлюб та сім'ю Української РСР, який передбачав, що один з подружжя має право на утримання іншого. Справи про аліменти розглядалися вiддiлами соціального забезпечення [4, ст.58].
Це обумовлювалося тогочасною точкою зору щодо алiментiв як «сурогату соцiального забезпечення». Пiдставами для надання утримання визнавалися потреба одного з подружжя в утриманнi та його непрацездатнicть. Вiддiл соціального забезпечення при визначенні розмiру алiментів повинен був керуватися ступенем нужденності i працездатності подружжя та прожитковим мінімумом, встановленим для певної мiсцевостi. Розмiр алiментiв у сукупностi з iншими засобами до iснування не повинен був перевищувати прожит-кового мінімуму. Алiменти виплачувалися перiодично, замiна їx одноразовою сумою, яка могла б бути сплачена, не допуска-лася. У разi cмерті подружжя, який сплачував алiменти, алiменти продовжували стягуватися з майна, яке залишилося [26, с.289]. Чинне законодавство також передбачає, що чоловiк, дружина повиннi пiдтримувати один одного. Згідно ст. 75 СК України дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Права на утримання не має той із подружжя, хто негідно поводився у шлюбних відносинах, а також той, хто став непрацездатним у зв'язку із вчиненням ним умисного злочину, якщо це встановлено судом. Той із подружжя, хто став непрацездатним у зв'язку з протиправною поведінкою другого з подружжя, має право на утримання незалежно від права на відшкодування шкоди відповідно до Цивільного кодексу України [7, ст. 75].
Ця правова норма є глибоко моральною, гpунтується на таких засадах побудови ciм'ї, як добровiльнiсть, рівнicть, взаємоповага, захист iнтepeciв непрацездатних членiв ciм'ї. У разi, якщо один iз подружжя вiдмовляється або ухиляється вiд свого бов'язку щодо утримання iншого з подружжя, який потребує матерiальної допомоги, останнiй має право звернутися з вимогою про стягнення алiментiв у судовому порядку [30, с. 172].
3агальнi пiдстави стягнення алiментiв на утримання одного з подружжя є такими:
Вимоги одного з подружжя щодо стягнення аліментiв можуть бути задоволенi судом за наявності наступних умов:
Подружжя перебувало в зареєстрованому шлюбi.
Шлюб має бути зареєстрований у державному органі peєстрацiї актiв цивiльного cтану. Державна реєстрацiя щлюбу засвiдчується свідоцтвом про шлюб. Шлюб, який укладено на територiї України iншим способом (за релiгiйним обрядом чи нацiональним звичаєм) чи в iншiй ycтанові, oкрім opгaнів РАЦСу, не визнається i нiяких правових наслiдкiв не породжує. Не вважаються подружжям i особи, якi перебувають у фактич-них шлюбних вiдносинах.
Один з подружжя потребує допомоги, є непрацездатнuм за віком чи станом здоров'я.
Згідно ч.3 ст.75 СК непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є інвалідом I, II чи III групи [7, ч.3 ст.75]. Таким чином, непрацездатним вважається той з подружжя, який досяг пенсiйного вiку за старiстю (чоловiки - 65 pоків, жiнки - 60 poкiв) або є iнвалiдом І, II чи ІІІ груп. Особи, якi отримали право на пенсiю ранiше зазначеного вiкy (наприклад, за вислугою pоків, у зв'язку з зайнятiстю на шкiдливих чи важких роботах тощо), права на алiменти до досягнення загального пенсiйного віку не набyвають. До числа непрацездатних традицiйно вiдносили iнвалiдiв І, II та ІІI груп. Після тривалих наукових дискусiй у юридичнiй лiтературi та виходячи із судової практики iнвалiди ІІІ групи також визнанi законодавцем непрацездатними. Суперечливiсть позицiй щодо визнання чи невизнання iн-валiдiв ІІІ групи непрацездатними була обумовлена відсутністю єдиної позицiї фaxiвцiв щодо тлумачення понять «юридич-на непрацездатнiсть» i «фактична непрацездатнiсть».
Настання юридичної непрацездатностi законодавець пов'язував з:
iнвалiднiстю;
пенсiйним віком, що обумовлював вiдсутнiсть у особи обов'язку працювати.
Фактична непрацездатнiсть пов'язана iз станом здоров'я i полягає у вiдcутностi у особи реальної можливостi працювати. 3вичайно, що поняття юридичної i фактичної непрацездат-ності в кожному конкретному випадку не завжди співпадають за змiстом. На сьогодні відомі факти, коли вiдповiдальнi державнi службовцi, яким була встановлена ІІ група iнвалiдностi, сум-лiнно виконували cвої пocaдовi обов'язки. Що ж стосується iнвалiдiв ІІІ групи, то у них зберігається досить високий рівень працездатності, чим i обумовлені поширення в юридичній лiтетypi думки, що право на алiменти цi особи набувають лише в тому разi, коли не мають можливостi забезпечити прожиття своєю працею [31, с.73]. Право на утримання виникає лише у разi юридичної непрацездатностi. 3аконодавець прямо не заперечує можливостi виникнення алiментних зобов'язань у разi тимчасової втрати працездатностi.
На нашу думку, з огляду на складнiсть процедури стягнення, на одержання одним з подружжя соцiальноi допомоги в розмiрi втраченого заробiтку тимчасово надавати непрацездатним особам (скажiмо, у разi захворювання на запалення легень, припереломах тощо) право на алiменти недоцiльно, оскiльки фак-тичне надання такої допомоги матиме мiсце пiсля одужання i поновлення працездатностi. Щодо часу, коли настала iнвалiднicть, він правового зна-чення не має. Один iз подружжя міг укласти шлюб, будучи iнвалiдом або стати iнвалiдом, перебуваючи у шлюбi. Не є пiдставою для вiдмови в задоволеннi позову про стяг-нення алiментiв той факт, що подружжя проживають окремо. Поки в передбаченому порядку шлюб не визнано недiйсним чи нерозiрваним, він вважається таким, що icнує, i один з подружжя має право на утримання.
Подружжя - позивач потребує матерiальної допомоги.
У відповідності до п.4 ст.75 СК один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом. У ст. 75 СК законодавець уперше конкретно визначив поняття «особа, що потребує матерiальної допомоги» [7, п.4 ст.75]. Це -той iз подружжя, кому заробiтна плата, пенсiя, доходи вiд вико-ристання його майна, іншi доходи не забезпечують прожитко-вого мінімуму, встановленогo законом. При вирiшеннi питання щодо нужденності одного з под-ружжя суд має враховувати доходи кожного з подружжя, не обмежуючись при цьому лише констатацією факту наявності в подружжя - вiдповiдача значних доходiв чи навпаки незначних доходiв подружжя - позивача. Наявнiсть у того з подружжя, який є непрацездатним, майна сама по собi не може бути пiдставою позбавлення його права на алiменти, звичайно, oкрім випадкiв, коли це майно постiй-но приносить дoxiд (наприклад, йому на правi власностi належать двi квартири, одна з яких здається в найом). Не може бути визнано нужденним подружжя, який, незважаючи на незначну пенсiю, має великий грошовий вклад в ощадкасi, отримав в спадщину нерухомicть, транспортнi засоби тощо [39, с.15].
Подружжя - вiдповiдач має можливiсть таку матерiальну допомогу надати.
При визначеннi матерiальних можливостей подружжя-вiдпо-вiдача береться до уваги його сiмейне становище, наявнiсть утриманцiв, яких він згiдно з чинним законодавством зобов'яза-ний утримувати (непрацездатнi батьки, дiти, iншi особи), характер i розмiр доходiв. У відповідності до ст. 76 СК України розірвання шлюбу не припиняє права особи на утримання, яке виникло у неї за час шлюбу. Після розірвання шлюбу особа має право на утримання, якщо вона стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу і потребує матеріальної допомоги і якщо її колишній чоловік, колишня дружина може надавати матеріальну допомогу. Особа має право на утримання і тоді, коли вона стала інвалідом після спливу одного року від дня розірвання шлюбу, якщо її інвалідність була результатом протиправної поведінки щодо неї колишнього чоловіка, колишньої дружини під час шлюбу.
Окрім того, ст. 90 СК України передбачає взаємну участь дружини, чоловіка у витратах на лікування. У відповідності до неї, дружина, чоловік взаємно зобов'язані брати участь у витратах, пов’язаних із хворобою або каліцтвом другого з подружжя [7, ст.90].
Спецiальнi підстави для стягнення алiментiв на утримання одного зподружжя.
Стягнення алiментiв на утримання того з подружжя, який доглядає малолiтню дитину. У відповідності до ст.84 СК дружина має право на утримання від чоловіка під час вагітності. Дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Якщо дитина має вади фізичного або психічного розвитку, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка до досягнення дитиною шести років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Аліменти, присуджені дружині під час вагітності, сплачуються після народження дитини без додаткового рішення суду [7, ст.84]. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу.
Стягнення алiментiв з чоловiка не залежить вiд того, чи працює дружина в цей час та яке її матерiальне становище, а пов'язане лише з двома умовами:
дружина має проживати з малолiтньою дитиною;
чоловiк повинен мати можливicть надавати дружинi матерiальну допомогу.
Утримання осiб, якi перебувають у фактичниx шлюбниx вiдносинах.
У СК Украiни з'явився зовсiм новий iнститут, який передбачає право на утримання чоловiка та дружини, якi перебувають у фактичних шлюбних вiдносинах без реєстрації шлюбу (ст. 91). Згідно ст. 91 СК України якщо жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, тривалий час проживали однією сім'єю, той із них, хто став непрацездатним під час спільного проживання, має право на утримання відповідно до статті 76 цього Кодексу. Жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, мають право на утримання в разі проживання з нею, ним їхньої дитини, відповідно до частин другої четвертої статті 84 та статей 86 і 88 цього Кодексу [7, ст.91].
2.3.Форма, розмір, термін, способи сплати аліментів на утримання одного з подружжя
Згідно ст. 77 СК України «Способи надання утримання одному з подружжя» утримання одному з подружжя надається другим із подружжя у натуральній або грошовій формі за їхньою згодою. За рішенням суду аліменти присуджуються одному з подружжя, як правило, у грошовій формі.
Аліменти сплачуються щомісячно. За взаємною згодою аліменти можуть бути сплачені наперед. Якщо платник аліментів виїжджає на постійне місце проживання у державу, з якою Україна не має договору про надання правової допомоги, аліменти можуть бути сплачені наперед за час, визначений домовленістю подружжя, а у разі споруза рішенням суду [7, ст.77]. Алiменти, присуджуються одному iз подружжя у чаcтцi від заробiтку (доходу) другого з подружжя абоу твердiй грошовiй сумі. Утримання може надаватися у натуральнiй або грошовiй формах за зroдою другого з подружжя. За рiшенням суду алiмен-ти присуджуються одному iз подружжя, як правило, у грошовiй формi, починаючи вiд дня подання позовної заяви. Перелiк видiв доходiв, якi враховуються при визначеннi розмiру алiментiв на одного з подружжя (дiтей, батькiв, iнших осiб), затвер-джується Кабiнетом Mінicтpiв Украiни. Якщо утримання надається у виглядi грошовоi суми, вона повинна сплачуватися щомiсячно. Водночас за взаємною згодою алiменти можуть бути сплаченi наперед. Це стосується, перш за все, тих випадкiв, коли платник алiментiв виїжджає на пос-тiине мicце проживання в державу, з якою Україна не має договору про надання правовоi допомоги. Розмiр алiментiв у такому разі визначається за домовленістю, а при виникненні спору за рiшенням суду.
Чинне законодавство одночасно передбачає, що зобов'язання подружжя щодо матерiальної допомоги один одному можуть бути оформленi нотарiально посвiдченою угодою (ст. 78). Така угода може бути оформлена як складова частина шлюбного контракту або як самостiйний договiр. Згідно ст. 79 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви. Якщо позивач вживав заходів щодо одержання аліментів від відповідача, але не міг їх одержати внаслідок ухилення відповідача від їх сплати, суд, залежно від обставин справи, може постановити рішення про стягнення аліментів за минулий час, але не більш як за один рік. Якщо один із подружжя одержує аліменти у зв'язку з інвалідністю, сплата аліментів триває протягом строку інвалідності. У разі подання відповідного документа про продовження строку інвалідності стягнення аліментів продовжується на відповідний строк без додаткового рішення суду про це. Згідно ст. 81 СК України перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затверджується Кабінетом Міністрів України.
Перебування подружжя, який є непрацездатним, в будинку iнвалiдiв або престарiлих тощо саме по собi не виключає потреби в матерiальнiй допомозi i не звiльняе зобов'язаного з подружжя вiд сплати алiментів, але може бути пiдставою для зменшення їх розмiру [7, ст.79]. Обов'язки щодо надання матерiальної допомоги подружжю, який є непрацездатним, покладаються не лише на iншого з подружжя, але i на повнолiтнix дiтей (ст. 292 СК). Тому при розглядi вимог того з подружжя, хто претендує на отримання алiментiв вiд iншого з подружжя, суди мають з'ясовувати, чи є у непрацездатного з подружжя повнолiтнi дiти, які за законом повиннi надавати йому утримання, чи їх матерiальне становище i доходи уможливлюють надання допомоги непрацездатнiй матері (батьковi) [7, ст.292]. Ця обставина (як i можливiсть отримання утримання вiд батькiв) мусить враховуватися при визначеннi розмiру алiментів одному з подружжя, i, незважаючи на відсутність вимог батька (матері) до повнолiтньої дитини про стягнення алiментів, вiдповiдно розмiр алiментiв, якi стягуватимуться з iншого подружжя, може бути зменшений. У разi, коли матерiальне чи сiмейне становище, одного iз подружжя змiниться, кожен iз подружжя має право звернутися до суду з пазовом про зменшення (чи вiдповiдно збiльшення) розмiру алiментiв, якi стягуються.
Згідно ст. 80 СК України аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів одному з подружжя суд визначає з урахуванням можливості одержання утримання від повнолітніх дочки, сина, батьків та з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення [7, ст.80].
Розмір аліментів, визначений судом, може бути згодом змінений за рішенням суду за позовною заявою платника або одержувача аліментів у разі зміни їхнього матеріального і (або) сімейного стану. У відповідності до ст.78 СК України подружжя має право укласти договір про надання утримання одному з них, у якому визначити умови, розмір та строки виплати аліментів. Договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується [7, ст.78].
У разі невиконання одним із подружжя свого обов'язку за договором про надання утримання аліменти можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса [13, ст.54].
Сiмейне законодавство не обмежує подружжя стосовно змiсту такого договору, тому на відміну вiд алiментних зобов'язань подружжя, передбачених у СК України, подружжя в договорi про утримання може передбачити виникнення зобов'язань щодо утримання i за відсутноcтi такої важливої умови, як непрацездатність. Подружжя може передбачити обов'язок щодо утримання як з моменту укладання шлюбу, так i за наявностi певних обставин -якi можугь настати: отримання освiти, набуття спецi-альностi, робота по господарству, виховання дiтей тощо. У чому полягає практична значимiсть такої угоди? У разi, виникнення умов, передбачених такою угодою, коли платник ухиляється вiд добровiльного її виконання, зацiкавлена особа має можливiсть звернутися не до суду, а безпосередньо до нотаТобто нотарiальна форма обумовлює здiйснення приму-сового виконання за таким договором без додаткових проце-суальних ускладнень. Нотарiально посвiдчена угода має силу виконавчого листа [32, ст. 121].
У такому разi стягнення алiментiв проводитиметься в без спiрному порядку на пiдставi виконавчого напису нотapiyca, що значно спростить процедуру стягнення i скоротить строки виконання зобов'язань за таким договором.
Пропонується передбачити в СК України, що наявність угоди про надання утримання (аліментів) перешкоджає зверненню до суду з позовними вимогами про стягнення аліментів. СК України передбачає можливість уреґулювати аліментні зобов'язання подружжя як у шлюбному договорі (ст. 99 СК), так і в договорі про надання утримання (ст. 78 СК). Разом з тим, на нашу думку, угоди про надання утримання (аліментів) повинні бути в першу чергу інструментом добровільного виконання аліментного обов'язку, тому слід виключити можливість установлювати умови виплати аліментів, оскільки останні імперативно реґулюються законодавством [7, ст.99]. Згідно ст. 82 СК України право одного з подружжя на утримання, а також право на утримання, яке особа має після розірвання шлюбу, припиняється у разі поновлення його працездатності, а також реєстрації з ним повторного шлюбу [7, ст.82]. Право на утримання припиняється від дня настання цих обставин.
Якщо після припинення права на утримання виконання рішення суду про стягнення аліментів буде продовжуватися, всі суми, одержані як аліменти, вважаються такими, що одержані без достатньої правової підстави, і підлягають поверненню у повному обсязі, але не більш як за три роки.
Право одного з подружжя на аліменти, які були присуджені за рішенням суду, може бути припинене за рішенням суду, якщо буде встановлено, що:
одержувач аліментів перестав потребувати матеріальної допомоги;
платник аліментів неспроможний надавати матеріальну допомогу.
Право одного з подружжя на утримання припиняється у випадках, передбачених статтями 83, 85, 87 і 89 цього Кодексу.
Згідно ст. 83 СК України рішенням суду може бути позбавлено одного з подружжя права на утримання або обмежено його строком, якщо:
подружжя перебувало в шлюбних відносинах нетривалий час;
2. непрацездатність того з подружжя, хто потребує матеріальної допомоги, виникла в результаті вчинення ним умисного злочину;
3. непрацездатність або тяжка хвороба того з подружжя, хто потребує матеріальної допомоги, була прихована від другого з подружжя при реєстрації шлюбу;
4. одержувач аліментів свідомо поставив себе у становище такого, що потребує матеріальної допомоги.
Положення цієї статті поширюються і на осіб, у яких право на аліменти виникло після розірвання шлюбу. Згідно ст. 85 СК України право дружини на утримання, передбачене статтею 84 цього Кодексу [7, ст. 85], припиняється в разі припинення вагітності, народження дитини мертвою або якщо дитина передана на виховання іншій особі, а також у разі смерті дитини. Право дружини на утримання припиняється, якщо за рішенням суду виключено відомості про чоловіка як батька з актового запису про народження дитини.
Згідно ст.87 СК України право чоловіка на утримання, передбачене статтею 86 цього Кодексу [7, с.87], припиняється, якщо дитина передана на виховання іншій особі, а також у разі смерті дитини. Право чоловіка на утримання припиняється, якщо за рішенням суду виключено відомості про дружину як матір з актового запису про народження дитини. Згідно ст. 89 СК України подружжя, а також особи, шлюб між якими було розірвано, мають право укласти договір про припинення права на утримання взамін набуття права власності на житловий будинок, квартиру чи інше нерухоме майно або одержання одноразової грошової виплати [7, с.89]. Договір, за яким передається у власність нерухоме майно, має бути нотаріально посвідчений і підлягає державній реєстрації. Якщо особи домовилися про припинення права на утримання у зв'язку з одержанням одноразової грошової виплати, обумовлена грошова сума має бути внесена на депозитний рахунок нотаріальної контори до посвідчення договору. На майно, одержане на підставі договору про припинення права на утримання, не може бути звернене стягнення. Аліменти мають безповоротній характер і не повертаються після припинення права на аліменти. Виняток - недійсність шлюбу. Переривання права на отримання аліментів є також одним із наслідків недійсного шлюбу [34, ст.29]. У відповідності до ч.3 ст.45 СК України, якщо особа одержувала аліменти від того, з ким була в недійсному шлюбі, сума сплачених аліментів вважається такою, що одержана без достатньої правової підстави, і підлягає поверненню відповідно до Цивільного кодексу України, але не більш як за останні три роки [7, ст.82]. Проте, якщо особа не знала і не могла знати про перешкоди до реєстрації шлюбу, вона має право на аліменти відповідно до статей 75, 84, 86 і 88 СК України [7, ч.3 ст.46].
Підсумовуючи викладене у розділі, слід звернути увагу на таке.
1. Сімейне законодавство передбачає обов'язок подружжя ма-терiально пiдтpимувати один одного у шлюбi Вимоги одного з подружжя щодо стягнення аліментiв можуть бути задоволенi судом за наявності наступних умов: подружжя перебувало в зареєстрованому шлюбi, шлюб має бути зареєстрований у державному органі peєст-рацiї актiв цивiльного cтану.
2 .Після розірвання шлюбу особа має право на утримання, якщо вона стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу і потребує матеріальної допомоги і якщо її колишній чоловік, колишня дружина може надавати матеріальну допомогу.
3. Існують і спецiальнi пiдстави для стягнення алiментiв на утримання одного зподружжя. стягнення алiментiв на утримання того з подружжя, який доглядає малолiтню дитину; стягнення алiментiв на утримання того з подружжя, з ким проживала дитина - iнвалiд; утримання осiб, якi перебувають у фактичниx шлюбниx вiдносинах.
4. У СК Украiни з'явився зовсiм новий iнститут, який передба-чає право на утримання чоловiка та дружини, якi перебувають у фактичних шлюбних вiдносинах без реєстрації шлюбу. Згідно ст. 91 СК України якщо жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, тривалий час проживали однією сім'єю, той із них, хто став непрацездатним під час спільного проживання, має право на утримання.
5. Утримання одному з подружжя надається другим із подружжя у натуральній або грошовій формі за їхньою згодою. Аліменти сплачуються щомісячно. Алiменти, присуджуються одному iз подружжя у чаcтцi від заробiтку (доходу) другого з подружжя або у твердiй грошовiй сумі.
6. Розмір аліментів, визначений судом, може бути згодом змінений за рішенням суду за позовною заявою платника або одержувача аліментів у разі зміни їхнього матеріального і (або) сімейного стану.
7. Подружжя має право укласти договір про надання утримання одному з них, у якому визначити умови, розмір та строки виплати аліментів. Договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується. Подружжя в договорi про утримання може передбачити виникнення зобов'язань щодо утримання i за відсутноcтi такої умови, як непрацездатність.
8. СК України передбачає можливість уреґулювати аліментні зобов'язання подружжя як у шлюбному договорі (ст. 99 СК), так і в договорі про надання утримання (ст. 78 СК).
9. Право одного з подружжя на аліменти, які були присуджені за рішенням суду, може бути припинене за рішенням суду, якщо буде встановлено, що: одержувач аліментів перестав потребувати матеріальної допомоги; платник аліментів неспроможний надавати матеріальну допомогу; у разі визнання шляюбу недійсним.