Європейська модель — це:

•отримання вищої освіти;

•набуття управлінських знань і навичок на основі практичної роботи на керівних постах;

•систематизація і вдосконалення навичок керівної роботи в процесі перепідготовки і підвищення кваліфікації в провідних університетських школах бізнесу.

Японська модель — це:

•отримання вищої освіти;

•конкурсний найм на роботу до корпорації;

•кар’єра фахівця з висуванням на керівну роботу;

•багатоетапна ротація у поєднанні з перепідготовкою і підвищенням кваліфікації в корпоративних навчальних центрах.

Комунікації в міжнародному менеджменті -

це сукупність елементів, форм і методів спілкування, які використовуються у процесі взаємозв'язку та взаємодії суб'єктів міжнародного бізнесу.

Міжнародним комунікаціям властиві певні особливості, до яких зазвичай відносять:

- розміщення окремих елементів комунікацій у різних частинах світу;

-відстань;

-вплив різних культур;

-різниця у часі;

-значні затрати зусиль.

Міжнародні комунікації виконуються три основні функції:

1. Комунікативна функція - передача та обмін інформацією будь якого роду.

2.Перцептивна функція - сприйняття учасниками один одного у процесі спілкування, результати й наслідки такого сприйняття.

3.Соціалізуюча функція - у процесі свідкування і через спілкування певний суб'єкт бізнесу набуває нові для нього знання, погляди, вміння, навички, поведінки, цінності.

Значною перешкодою для встановлення ефективних комунікацій у міжнародному бізнесі виступають бар'єри ефективного спілкування » передумовою розвитку комунікаційних процесів в міжнародному менеджменту. Ці бар'єри, можуть існувати як в організаційному, так і між особистісному спілкуванні.

Серед основних комунікативних бар'єрів, які властиві міжнародному

менеджменту виділяють такі основні групи:

•Бар'єри статусу: різні символи (оренд, посади, звання тощо) для підкреслення відмінностей сі ату су, які можуть сприйматися суб'єктами більш низького ієрархічного рівня як загрози, що перешкоджає спілкуванню.

•Поведінкові бар'єри: у процесі спілкування комунікатори у меншій чи більшій мірі намагаються дотримуватися соціальної дистанції. Ця «стратегія поблажливості» активно використовується тими, хто займає об'єктивно більш високі позиції в ієрархії соціального простору.

•Бар'єри компетентності: в залежності від досвіду й знань володар інформації та її отримувач можуть по-різному інтерпретувати одну й ту саму інформацію, що руйнує комунікаційний процес.

•Комунікативні порушення, що зумовлені чинником культури: перешкоди в результаті заперечення культурних розбіжностей, перекручування в сприйнятті реальності, шаблонне мислення.

Наявність даних бар'єрів повинно спонукати менеджерів до їх ефективного усунення задля підвищення ефективності міжнародних комунікацій.

До можливих шляхів такого подолання відносяться:

а) Поліпшення системи зворотного зв'язку.

Найбільш важливим є зворотний зв'язок між материнськими компаніями і приєднаними відділеннями. Існує два типи систем зворотного зв'язку:

-особові (наради, телефонні розмови);

-міжособові (звіти, бюджети, плани).

б) Мовний тренінг:

-вербальні (усні) комунікації;

-письмові комунікації.

в) Культурний тренінг:

розуміння іншої культури; національна культура і субкультура

обмеженність поняття «міжнародна культура».

г) Посилення гнучкості і співробітництва:

внутрішньофірмова взаємодія; переговори;

урахування відмінностей між географічною і корпоративною культурами.