2.Роль державних і неурядових організацій в охороні природи та природокористуванні

Управління у сфері охорони навколишнього природного середовища здійснюється державними органами виконавчої влади загальної і спеціальної компетенції . Загальні функції управління у сфері охорони навколишнього природного середовища здійснює Кабінет Міністрів України, що забезпечує розробку загальнодержавних і регіональних екологічних програм, регламентує порядок визначення плати та її граничних розмірів за користування природними ресурсами, створює постановчі рішення про організацію територій і об'єктів природно-заповідного фонду, припиняє або забороняє діяльність підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності й підпорядкування у випадку порушення ними вимог екологічного законодавства, виконує інші управлінські функції в галузі охорони навколишнього середовища.

Суттєву роль у регулюванні природокористування виконують органи спеціального державного управління - спеціально уповноважені органи центральної виконавчої влади, що реалізують функції управління у сфері використання природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища і забез­печення екологічної безпеки.

Органи спеціального державного управління поділяються на:

До органів надвідомчого управління і контролю у сфері екології відносяться Міністерство охорони здоров'я України та Міністерство охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки.

До органів спеціального поресурсного управління відносяться: Держкомзем, Держкомгеології, Держводгосп, Держкомлісгосп, Держрибгосп, Держкомгідромет, Державний комітет України з нагляду за охороною праці. Кожен із цих органів відповідає за окремий природний ресурс , здійснює управління і нагляд у чітко визначеній сфері правовідносин у сфері екології.

До органів спеціалізованого функціонального управління в сфері екології відносяться ті органи, які мають у ній одну або більше функцій управління.

Ключове місце в системі державних органів управління природокористуванням і природоохороною займає Міністерство охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України

Міністерство реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання і відтворення природних ресурсів, захисту населення та навколишнього природного середовища від негативного впливу господарської діяльності шляхом регулювання екологічної, ядерної та радіаційної безпеки на об'єктах усіх форм власності. У межах своїх повноважень Міністерство організовує виконання актів законодавства України та здійснює систематичний контроль за їх реалізацією.

Білет №8

1.Природокористування, його типи. Екологічна складова природокористування.

Природокористува́ння — сфера виробничої та наукової діяльності, вся сукупність засобів, які застосовує суспільство задля комплексного вивчення, освоєння, використання, відновлення, поліпшення й охорони природного середовища та природних ресурсів з метою розвитку продуктивних сил, забезпечення сприятливих умов життєдіяльності людини. Сукупність усіх впливів людства на природу, яка включає заходи з її освоєння, перетворення і охорони.

Загалом можна вести мову про такі основні типи природокористування:  - привласнююче; - продукуюче; - інноваційне; - ноосферне.

Сутнісною ознакою привласнюючого природокористування є привласнення, вилучення з довкілля потрібних для життя і придатних для безпосереднього вживання продуктів природи, головним чином рослинного та тваринного походження.

продукуюче природокористування - сутність котрого полягає в тому то життєві ресурси не лише вишукуються чи видобуваються, а й цілеспрямовано формуються, виробляються та продукуються. Землеробство та скотарство — ці головні складники продукуючого господарювання,

Інноваційне природокористування – суть у формування цілком нових тенденцій природокористування. Так, наприклад, зростали енергетичні потреби загалом, і для їх задоволення дедалі частіше користуються млинами (з X ст.) та вітряками (з XII ст.), тобто енергією води та вітру.До традиційного джерела енергії — дерева — починають додавати і нове, набагато теплоємніше — вугілля (Англія, ХНІ ст.). Виникає місто — якісно нове системне утворення, з функціональними потоками переміщення речовини та енергії.

Обриси ноосферного природокористування. Хоча нині ще важко вести мову про усталення нового типу природокористування, однак деякі його сутнісні ознаки та підвалини вже простежуються в певних соціальних структурах. Мова йде, зокрема, про: а) сукупність революційних перетворень в технологіях, матеріалах, комунікаціях та ін., тобто те, що часто називають "третьою" промисловою або, точніше, комп'ютерно-інформаційною революцією; б) поступову зміну акцентів та пріоритетів у ставленні до світу та людини, що знаходить свій вияв у висуванні на пріоритетні позиції загальнолюдських цінностей, формуванні своєрідної філософії права живої речовини, усвідомленні необхідності морального регулювання відносин людини і природи; в) формування нової системи світового устрою, котра передбачає ефективні засоби контролю над виробництвом та використанням засобів масового знищення, а також переорієнтація промислового та сільськогосподарського виробництва на замкнені, ресурсозберігаючі технології.

Екологічні аспекти природокористування - врахування при прийнятті рішень внутрішніх закономірностей функціонування екосистем, що розглядаються в факторіальною та популяційної екології: характеру та спрямованості відбуваються сукцесії, трофічної структури біоценозів, стану складових їх популяцій;