- •Мiнiстерство освiти укра¯ни
- •I. Õòî òàê³ "ãîòè"?
- •II. Що свiдчать iсторичнi джерела про iснування русiв до iх столiття?
- •III. Який взаºмозв’язок мало введення християнства з державотворчим процесом часiв Ки¿всько¿ Русi?
- •IV. Яку роль у державотворчому процесi часiв Ки¿всько¿ Русi вiдiграла "Руська правда" Ярослава Мудрого?
- •V. Чим видiлялося серед iнших декабристських органiзацiй Товариство об'ºднаних слов'ян?
- •VI. Чому революцiйний 1917 рiк не принiс народу Укра¿ни визволення,а перерiс у громадянську вiйну? - погляд н.Махна.
- •VII. Чому перемогли бiльшовики? - земельна проблема в революцi¿ 1917 р. I ¿¿ розв'язання на Укра¿нi.
- •VIII. Що являв собою укра¿нський нацiональний союз I якою була його iсторична роль у 1918 - 1919 рр.?
- •Iх. Якою була радянська полiтика щодо нацiональних меншин пiд час укра¿нiзацi¿ 20-х рокiв?
- •Х. Чому провалились фашистськi плани використання робочо¿ сили в Укра¿нi у 1941-1944 рр.?
- •Хi. Який внесок народу Укра¿ни у ¿¿ визволення вiд фашистсько¿ окупацi¿ I перемогу срср над Нiмеччиною?
- •Хii. У чому суть проблеми "двох Укра¿н" в iсторичному процесi формування укра¿нсько¿ нацi¿?
V. Чим видiлялося серед iнших декабристських органiзацiй Товариство об'ºднаних слов'ян?
Товариство об'ºднаних слов'ян, яке було створене влiтку 1823 року у м.Новоградi-Волинському братами-пiдпоручиками Андрiºм та Петром Борисовими i пiднаглядним польським шляхтичем Юлiаном Люблiнським, маº iсторiю хоч i тiсно пов'язану з загальноросiйським декабристським рухом, але досить самостiйну.
Ще в 1818 роцi в Решетилiвцi юнкер Петро Борисов створив Товариство першо¿ згоди, яке ставило перед собою тiльки моральну мету самовдосконалення та "очищення релiгi¿ вiд забобонiв" i складалось з юнкерсько¿ молодi. Через деякий час це товариство не стало задовольняти його членiв i було реформоване у " Товариство друзiв природи" з республiканською програмою, статутом та письмовою клятвою, якi, на жаль, не збереглися. Ще через кiлька рокiв з нього й утворилося таºмне Товариство об'ºднаних слов'ян, основною метою якого було знищення в слов'янських кра¿нах монархiзму, крiпацтва i побудова ново¿ республiкансько¿ федерацi¿ усiх слов'ян. Суб'ºктами федерацi¿ мали бути " Росiя, Польща, Богемiя, Моравiя, Угорщина з Трансильванiºю, Сербiя, Молдавiя, Валахiя, Далмацiя i Кроацiя".
Для досягнення своº¿ полiтично¿ мети Товариство мало досить чiтку програму. Малося на увазi докладно означити кордони кожно¿ окремо¿ слов'янсько¿ держави, запровадити в усiх народiв демократичну парламентську форму правлiння, скликати конгрес для управл³ння справами цiлого союзу й для змiни, в разi потреби, загальних основних законiв. Кожнiй окремiй державi мала бути надана повна свобода й незалежнiсть у вирiшеннi ¿¿ внутрiшнiх справ.
Таким чином, кожен з народiв федерацi¿ мав би свою конституцiю, яка вiдповiдала б його нацiональним традицiям i мiсцевим умовам. Десь у центрi федерацi¿ мала засновуватись столиця великого Союзу, де щор³чно мав вiдбуватися з'¿зд представникiв республiк для вирiшення загальних питань.Члени Товариства Об'ºднаних Слов’ян уявляли собi слов'янську федерацiю як мiцне полiтичне утворення з ефективною економiкою, високорозвинутою промисловiстю, активною торгiвлею, великими портовими мiстами. ¯¿ береги мали омивати чотири моря: Чорне, Бiле, Балтiйське та Адрiатичне. Як символ цього, чотири якор³ знаходилися в гербi Федерацi¿, малюнок якого зберiгся в архiвi слiдства над декабристами.
"Слов'янський союз носив на собi вiдзнаку яко¿сь войовничостi,-говориться у "Записках" Слов'янського товариства. Страшна клятва, яка зобов'язувала його членiв присвячувати всi думки, всi дi¿ благополуччю i свободi, жертвувати всiм життям для досягнення цiº¿ мети, вимовлялася над зброºю; тiльки вiд сво¿х друзiв i вiд збро¿ слов'яни чекали здiйснення сво¿х бажань; думка, що свобода купуºться не сльозами, не золотом, а кров'ю, була вкорiнена в ¿х серцях."
Необхiдно вiдзначити, що революцiю члени цього Товариства вважали рухом народних мас,на якi необхiдно спиратися.Проте вони не були прихильниками вiйськово¿ революцi¿, як iншi декабристи. Вони вважали, що вiйськовi революцi¿ "бувають не колискою, а гробом волi, iм'ям яко¿ звершуються".
Членами Товариства Об'ºднаних слов'ян, на вiдмiну вiд Пiвнiчного та Пiвденного товариств декабристiв, були в основному небагатi (а часом i зовсiм збiднiлi) дворяни, якi не володiли анi землею, анi крiпаками. Вони були ближче до представникiв рiзночинницько¿ демократi¿, нiж до дворянських революцiонерiв. Так, за даними жандармського слiдства, батько братiв Борисових був провiнцiйним архiтектором, батько поручика Л³совського мав "крестьян три души", а мати й сестра заробляли на життя шиттям бiлизни. Серед "слов'ян" був навiть один селянський син, Павло Вигодовський (Дунцов): вiн пiдробив дворянське свiдоцтво, щоб поступити на службу.
Тому не випадково, що характерною рисою "Об'ºднаних слов'ян" була iдеалiзацiя простого життя, затверджена у ¿х програмному документi - "Правилах": "Не бажай бiльше того, що маºш, i будеш незалежним", "Не май рабiв i сам рабом не будеш".
Влiтку 1825 року Товариство Об'ºднаних слов'ян з'ºдналось з декабристським Пiвденним товариством, хоча повно¿ згоди з полiтичних i тактичних питань мiж членами цих органiзацiй нiколи не було. "Слов'яни" утворили у Пiвденному Товариствi особливу "слов'янську управу", зберiгши свiй склад i керiвництво. Вони прийняли як потребу часу декабристську iдею введення в Росi¿ демократичного правлiння i знищення стан³в, вiдсунувши свою мету утворення Слов'янсько¿ Федерацi¿ на час, коли "пiсля перевороту... вiдкриваºться всiм слов'янським племенам шлях до свободи та благоденства i... Росiя, звiльнена вiд тиранства, буде вiдкрито допомогати метi Слов'янського союзу".
Включення Товариства Об'ºднаних Слов'ян до Пiвденного Товариства призвело до виникнення двох тенденцiй у ньому, що яскраво проявилося пiд час повстання Чернiгiвського полку, коли "слов'яни" вимагали рiшучих дiй i готували похiд на Ки¿в, а керiвники Пiвденного Товариства дотримувались тактики очiкування, щоб дати повстанню бiльше розгорiтися. В той же час результатом агiтацiйно¿ дiяльностi "слов'ян" було селянське повстання, яке спалахнуло на Ки¿вщинi вiдразу пiсля повстання Черн³гiвцiв.
Останньою спробою "слов'ян" втiлити в життя сво¿ iде¿ було повстання у Полтавському полку в лютому 1826 року, яким керував прапорщик С.Трусов. Воно i було, мабуть, останнiм виступом в iсторi¿ руху дворянських революцiонерiв.
Хоч Товариство об'ºднаних слов'ян i вважало Укра¿ну складовою частиною Росi¿, проте його iдейно-полiтична дiяльнiсть разом з усiма декабристами iнiцiювала зародження й поширення нових ºвропейських визвольних рухiв в Укра¿нi, а Кирило-Мефодi¿вське товариство успадкувало значну частину його програми.
& РАДИМО ПРОЧИТАТИ:
Борисов П. Правила соединенных словян // Избранные социально-политические и философские произведения декабристов.- Т.III.- М., 1968.- С.63.
Нечкина М.В. Декабристы.- М., 1983.
Калугiн Ю.I. Декабристи на Укра¿нi.- К., 1971.,
Восстание декабристов. Москва-Ленинград, в 6-ти томах.
Полонська-Василенко Н. Iсторiя Укра¿ни.- Т.2.- К., 1995.