Тема: Інноваційна політика підприємства.

1. Сутність інноваційної політики підприємства.

2. Послідовність формуваня і реалізації інноваційної політики підприємства.

3. Типи, завдання, механізм та основні складові формування інноваційної політики підприємтва.

4. Методи вибору інноваційних стратегій.

1. Сутність інноваційної політики підприємства.

2. Інноваційна політика – форма стратегічного управління, яка визначає цілі та умови здійснення інноваційної діяльності підприємства, спрямованої на забезпечення його конкурентноспроможності та оптимальне використання наявного виробничого потенціалу.

Інноваційна політика є частиною загальної політики підприємства, яка регламентує взаємодію науково-технічної, маркетингової, виробничої та економічної діяльності в процесі реалізації МВ.

Управління цією взаємодією здійснюється на основі певних норм і правил, які охоплюють:

• орг-ні, правові та інші процедури, що визначають порядок формування інноваційної політики;

• фактори, які слід враховувати у процесі її формування;

• розвиток функціональних напрямків діяльності підприємства;

• механізм реалізації програми інноваційної діяльності;

• методичні засади оцінювання ефекту інноваційної діяльності;

• механізм коригування напрямків інноваційної діяльності.

Принципи формування інноваційної політики – норми, правила поведінки організації, які встановлюють взаємозв’язок між розвитком підприєства і напрямами його інноваційної діяльності.

Принципи:

1. переважання стратегічної спрямованості, так як інноваційна політика має формуватись в межах заг. стратегій, її реалізація повинна забезпечувати досягнення стратегічних цілей та збереження тривалих конкурентних переваг підприємства;

2. орієнтація на потреби ринку;

3. цілеспрямованість;

4. комплексність:

У процесі розробки інновацій повинні бути залучені всі внутрішні елементи підприємства. Дотримання цього принципу забезпечується складанням бюджету ресурсів, виділених на інноваційну діяльність за всіма напрямками на всіх ієрархічних рівнях;

5) планомірність:

Планування інновацій має відбуватися з урахуванням цільових завдань різних інновацій, відмінностей у стадіях створення та впровадження інновацій. Дотримання цього принципу дає змогу координувати роботу всього підприємства у період створення інновацій;

5. інформаційна забезпеченість:

Передбачає формування інноваційної політики із врахуванням НТП.

3. Послідовність формування і реалізації інноваційної політики.

1. Загальна стратегія підприємства

ё

2. Наступу

6. Наступальна

10. Маркетин-гова політика

11. Політика у галузі НДДКР

12. Політика структурних змін

13. Технічна політика

14. Інвестиційна політика

15. Обгрунтування і розроблення іннов. Проектів

16. Вибір інноваційних проектів

17. Реалізація інноваційних проектів

18. Аналіз результатів і оцінювання ефективності інноваційної політики

Стратегія – довгострокова модель розвитку організацій, яка приймається для досягнення її стратегічних цілей і враховує обмеження внутрішнього і зовнішнього середовища.

Види стратегій організацій за Йохне М.А., Стадник В.В.:

1) Стратегія наступу передбачає стрімкий розвиток організації і збільшення масштабів виробництва, освоєння нових товарів, задоволення конкурентних переваг. Базується на наступально-ризиковому та наступальному типах інноваційної політики.

2) Наступально-ризиковий тип інноваційної політики спрямований на піонерне впровадження інновацій, створених фірмою. Характерна для венчурних фірм, які акцентують увагу на створенні нового продукту. Їх інноваційна політика відрізняється ризикованістю, великою науковомісткістю створених продуктів, оперативністю впровадження новацій. Реалізація такої політики можлива за умов значного науково-технічного потенціалу фірми, високої гнучкості її структурних елементів. Головними завданнями наступально-ризикової інновацйної політики є:

- моніторинг споживчого ринку з метою своєчасного виявлення змін ринкової кон’юнктури ;

- формування високопрофесійних науково-дослідних колективів, здатних створювати новий продукт у різних сферах діяльності;

- стимулювання ініціативності працівників фірми у продумуванні нових ідей;

- відбір перспективних ідей і концентрація зусиль на доведенні їх до стадії комерціалізації.

Наступальний тип інноваційної політики властивий потужним фірмам з власними лабораторіями, що постійно працюють над створенням нових продуктів у відповідній галузі та які мають великі фінансові можливості.

Головними завданнями інноваційної політики наступального типу є:

- моніторинг споживчого ринку з метою своєчасного виявлення нових залишків споживачів та нових ринкових сегментів;

- моніторинг ринку інновацій для оперативного залучення тих із них, що можуть бути вигідними для фірми зараз і у майбутньому;

- підтримка діяльності власних науково-дослідних підрозділів;

- стимулювання ініціативності працівників фірми у продумуванні нових ідей;

- оцінювання перспективності нових ідей і їх конструктивне розроблення й впровадження;

- внеення змін у внутрішнє середовище фірми, необхідних для швидкого впровадження новацій;

2) Стратегія стабільності.

Полягає у підтриманні існуючих масштабів виробництва і напрямів його ділової активності. Така стратегія характерна для фірм, що виготовляють продукцію із тривалим стабільним попитом. У даному випадку інноваційна політика має забезпечувати умови для підвищення конкурентноспроможності даної продукції з метою утримання позицій і частки на ринку.

Тривалий життєвий цикл продукції таких фірм дає змогу їм не лише вдосконалювати поточну діяльність, а й накопичувати кошти для наступового переходу від випуску одного виду продукту до іншого. Таку інноваційну політику називають еволюційною.

Еволюційний тип інноваційної політики формує умови для досконаліших рішень поточної діяльності підприємства: технології виготовлення продукції, її модифікації в межах базової конструкції, розширення ринкової ніши.

Головні завдання еволюційної політики:

• заохочення ініціативності;

• підвищення якості продукції, продуктивності та результативності.

3) Захисна стратегія:

Спрямована на утримання позицій фірми на ринку і попередження банкрутства. Опирається на інноваційну політику еволюційного типу. Інновацйна політика зосереджується на заходах щодо коригування витрат з метою зниження ціни і збереження конкурентноспроможності. Виокремлюють стратегії скоригування витрат, «ліквідації зайвого», диверсифікації.

За класифікацією Х.Фрімана, існує шість типів інноваційної стратегії підприємства: