1. Наступальна;

2. захисна;

3. імітаційна;

4. залежна;

5. традиційна;

6. «за нагодою».

Наступальна інноваційна стратегія охоплює: активні НДДКР, орієнтовані на маркетинг; стратегію злиття; стратегію придбання. Наступальні стратегії звичайно потребують кредитних інвестицій і, отже, більше використовуються на підприємствах, що мають достатньо високий потенціал, кваліфікований склад менеджерів і творчого науково-технічного потенціалу.

Захисна інноваційна стратегія характеризує реакцію підприємства на дії конкурентів і побічно на потреби і поведінку споживачів.

Імітаційна інноваційна стратегія пов’язана з копіюванням технології виробництва продукції фірм-піонерів. Використання цієї стратегії, не дуже віддалене в часі від першого використання базової інновації, як правило, пов’язане з придбанням ліцензії на виробництво такого продукту.

Залежна інноваційна стратегія визначається тим, що характер технологічних змін на підприємстві залежить від політики інших фірм, які виступають як основні в коопераційних технологічних зв’язках. «Залежні» підприємства не роблять самостійних спроб змінити свою продукцію, оскільки вони тісно пов’язані з вимогами до неї провідного підприємства.

Традиційна інноваційна стратегія означає відсутність технологічних змін на підприємстві. На традиційних виробництвах закріплюються певні інноваційні форми на тривалий період їх «життєвого циклу». Традиційна стратегія вважається інноваційною як осмислена відмова від оновлення продукції внаслідок ретельного аналізу ринкової ситуації і стану конкурентів, але інноваційна стратегія не уникає власне інноваційної поведінки, оскільки вона пов’язана з удосконаленням форми і сервісу традиційної продукції.

Інноваційна стратегія «за нагодою» пов’язана з використанням інформації і можливостей, які виникають у зовнішньому середовищі підприємства. Характерною рисою цієї стратегії є відсутність власної науково-технічної діяльності. Такий тип поведінки ще називають «стратегією ніші», оскільки перевага полягає в знаходженні особливої ніші на існуючих ринках товарів і послуг, яка має споживача нетиповими, але значно різноманіними потребами.

3.Складові інноваційної політики:

3.1 Маркетингова політика.

Мета – формування тактики і стратегій поведінки підприємства на ринку.

Завдання:

• визначення процедур і періодичності маркетингових досліджень;

• розробка товарної, збутової, цінової, комунікаційної, сервісної політики і створення механізмів реалізації;

• аналіз ефективності здійснюваної політики.

Результат – забезпечення виготовлення підприємством потрібної споживачам продукції.

3.2 Політика в галузі НДДКР.

Завдання:

• визначення наукового потенціалу підприємства;

• розроблення науково-технічної політики із врахуванням результатів маркетингових досліджень;

• формування технологічної політики;

• створення механізмів реалізації науково-технічної і технологічної політики і оцінювання її результатів.

3.3 Політика структурних змін.

Завдання:

• дослідження рівня розвитку культури підприємництва;

• перевірка відповідності організаційно-структурним цілям і завданням підприємства;

• розробка рекомендацій щодо формування відповідного стану для здійснення інноваційної політики;

• визначити механізм реалізації перетворень;

• формування політики розвитку персоналу;

• розробка методики оцінювання ефективності культури підприємництва та організації стратегій щодо реалізації завдань інноваційного розвитку.