3.4 Технічна політика.

Мета – визначення можливості впровадження новацій.

Завдання:

• вивчення можливостей виробництва і вимог до нього, усунення виявлених невідповідностей;

• розроблення напрямів технічного переозброєння (оновлення) основних засобів підприємства;

• створення механізму реалізації заходів, спрямованих на вдосконалення техніко-технологічного стану підприємства;

• аналіз та оцінювання ефективності технічної політики.

3.5 Інвестиційна політика.

Мета – управління грошовими потоками на підприємстві для накопичення коштів, необхідних при реалізації інноваційних проектів.

4. Методи вибору інноваційних стратегій.

Інноваційна стратегія, вироблена на основі теорії ЖЦП (абревіатура рос. мовою), враховує фази, в яких знаходиться продукт.

1. Зародження. Характеризується появою зародишу нов. системи в середовищі старої або первісної, що перетворює її в материнську і вимагає перебудови всієї життєдіяльності. Приклади: 1)винахідницький цикл: формулюючий принципи діяльності; 2)виробничий цикл: створення фірми, що спеціалізується на створенні нових або радикальних перетворень сегментів ринку, яка береться розробити нов. техн.

2. Народження. З’являється нова система, що сформована у значній мірі у відповідності до систем, які її породили. Приклади: 1)від ідеї до загального пред’явлення нового виду техніки; 2)фірма, що працює на вузький сегмент ринку.

3. Утвердження. Виникає сформована система, яка починає на одному рівні конкурувати зі створеними раніше, в т.ч. і батьківською. Приклади: 1)від ідеї до практичного створення перших зразків нової техніки; 2)трансформація у фірму, яка діє у сфері великого бізнесу, характеризується високим рівнем засвоєної технології, масовим випуском продукції.

4. Стабілізація. Система вступає в такий період, коли вона вичерпує свій потенціал подальшого зростання і наближається до зрілості. Приклади: 1)практична реалізація технічних систем, які є пригодними до повномасштабної реалізації; 2)вихід фірми на широкий ринок і створення на ньому першого філіалу.

5. Спрощення. Початок зів’ядання системи, поява перших симптомів того, що вона пройшла апогей свого розвитку. Приклади: 1)оптимізація створеної технічної системи; 2)поява транснаціональної компанії (ТНК).

6. Спад. Відбувається зниження більшості вагомих показників життєдіяльності системи. Приклади: 1)вдосконалення раніше створених технологій системи на рівні раціональних пропозицій; 2)початок розпаду ТНК на ряд уособлених фірм, що здійснюють середній і малий бізнес для задоволення місцевих спожиачів при індивідуалізованому підході до клієнтів.

7. Завершення падіння. Характеризується завершенням зниження більшості суттєвих показників життєдіяльності системи. Приклади: 1)зміна функії техніки що експлуатується; 2)пожвавлення процесу розділення ТНК на ряд напівуособлених фірм.

8. Деструктуризація. Зупинка всіх процесів життєдіяльності системи або використання її в іншій якості або у проведенні процесів утилізації. Приклади: 1)закінчення поступання ідей, пов’язаних із технікою даного виду; 2)завершення існування фірми.

Далі слідує локальний рівень, визначений НТП, тобто рівень виробництва. Згідно сучасної економічної науки, в кожний конкретний період часу конкурентноспроможна одиниця (фірма), вимушена працювати над товаром, відноситься до трьох поколінь техніки: те, що вже відходить; те, що переважає; перспективне.

Мал. 1. Цикли випуску змінюючих один одного продуктів (А,В,С).

На мал. 1 видно, що стабільна величина загального прибутку підприємства забезпечується правильним розподілом зусиль м/у продуктами, які змінюють один одного. Досягнення такого розподілу і є метою формування та здійснення НТ політики фірми.

Напрямки вибору інноваційної стратегії із врахуванням ринкової позиції (підконтрольна доля ринку та динаміка його розвитку, доступ до джерел фінансування та сировини, позиції лідера або спадкоємця в галузевій конкурентній боротьбі) представлені на схемі 2.

Ринкова позиція	Сильна	Придбання іншою фірмою	Стратегія руху за лідером	Інтенсивне НІОКР (рос. абревіатура), технолгічне лідерство
	Сприятлива	Раціоналізація	?	Пошук вигідних сфер застосування технологій
	Слабка	Ліквідація бізнесу	Раціоналізація бізнесу	Організація «ризикового проекту»
		Слабка	Сприятлива	Сильна

Схема 2. Технологічна позиція. Напрямки вибору інноваційної стратегії.

Вибір стратегії здійснюється відповідно до напрямку, виділеному при постановці мети.

Спрощена модель вибору розроблена Бостонською консультативною групою та призначена для вибору стратегії в залежності від долі ринку і темпів зростання в галузі:

		Доля ринку
		Висока	Низька
Темпи зростання	Високі	Зірка	Важкі діти
	Низькі	Корова	Собака

У відповідності із цією моделлю фірми, які завоювали великі долі ринку у швидкозростаючих галузях («зірки»), повинні обирати стратегію зростання. Фірми, що мають великі долі ринку в стабільних галузях («дойні корови»), обирають стратегію обмеженого росту. Їхня головна мета – додержання позицій та отримання прибутку. Фірми. що мають малу долю ринку у повільно зростаючих галузях («собаки») обирають стратегію відсічення зайвого та націлені на обмежений прибуток.

Для підприємств, слабо закріплених у швидкозростаючих галузях, ситуаця вимагає додаткового аналізу, оскільки відповідь для них неоднозначна.

Обираючи варіанти стратегій, фірма може скористуватиь матрицею продукція/ринок (табл.1).

Обираючи ту чи іншу стратегію, керівництво повинно враховувати 4 фактори:

1. ризик;

2. знання минулих стратегій та результатів їх застосування;

3. фактор часу.

Табл.1.

	Продукція, що випускається в даний час, %	Нова продукція, пов’язана із тією, що випускається, %	Абсолютно нова продукція, %
Ринок, що наявний	90	60	30
Новий ринок, але пов’язаний з наявним	60	40	20
Абсолютно новий ринок	30	20	10

Реакція на власників. Часто власники можуть надавати силовий тиск на зміну стратегічного плану.

Розроблення стратегії може здійснюватись трьома шляхами: згори-донизу, знизу-вгору та і допомогою консультативної фірми.

В першому випадку стратегічний план розробляється керівництвом компанії та, як наказ, - спускається всіма рівнями управління.

При розробці «знизу-вгору» кожний підрозділ ( служба маркетингу, фінансовий відділ, виробничі підрозділи і т.ін.) розробляє власні рекомендації щодо складання стратегічного плану в рамках своєї компетенції. Згодом ці рекомендації поступають до керівництва фірми, яка узагальнює їх та приймає кінцеве рішення на обговорюванні в колективі.

Фірма може скористатися і послугами консультантів для дослідження організації та вироблення стратегії.