Рекомендуємо прочитати:

Грушевський Михайло. Хто такі українці і чого вони хочуть. – К., 1991.

Великий українець. – К., 1990.

Яким було становище україни після закінчення громадської війни у 1921 р.?

Перш за все докорінно змінилося становище України. здійснюючи у міжнародних відносинах принцип рівноправності держав, вона неодноразово заявляла про намір жити в мирі і дружбі з усіма народами. Закликала усі країни встановлювати з нею дипломатичні відносини. Миролюбна зовнішня політика привела до укладення договорів з рядом країн. У квітні 1921 року було укладено договір з Німеччиною, що було першим серйозним успіхом української дипломатії і свідчило про визнання УРСР. 2 січня 1922 року було підписано договір про дружбу і братерство між Угорщиною і Туреччиною. Туреччина визнала Україну незалежною і суверенною державою.

Протягом 1921-1922 рр. уряд України провів успішні переговори у уклав ряд договорів з прибалтійськими державами, торговельні угоди з Чехословаччиною та іншими країнами. Дипломатична діяльність України сприяла посиленню її безпеки, розширенню зв’язків і поліпшенню міжнародного становища. Надзвичайно тяжкою була внутрішня обстановка України, яка до революції належала до одного з найрозвинутіших регіонів Царської Росії. Родовища її території давали 70,2% загальноросійського видобутку вугілля, 21,2% марганцевої руди, тут виплавлялося 67% чавуну і 57,2% заліза і сталі. Україна була однією з основних житниць , її питома вага в загальноросійському виробництві цукру досягла 80-85%.

Але імперіалістична та особливо громадська війна, яка бушувала тут з надзвичайною силою, завдали величезної шкоди народному господарству України. жахлива картина спустошення, залиті водою шахти, висаджені в повітря домни, понівечені верстати, зруйновані мости та вокзали, витолочені повіси. Якщо за станом на кінець 1920 р., порівняно з довоєнним часом, обсяг продукції важкої промисловості в країні скоротився всемеро, то на Україні – майже в десятеро і становив лише 12% довоєнного рівня. Видобуток вугілля в Донбасі знизився до 18% , а залізної руди майже зовсім припинився. У 1921 р. з 63 доменних печей, що діяли на Україні в 1913 р., працювала лише одна – на петровському заводі в Єнакієвому. В стані глибокого занепаду перебувала легка та харчова галузі промисловості. Кількість робітників на промислових підприємствах скоротилася у двоє. У скрутному становищі перебував залізничний, річковий, морський транспорт.

Занепало сільське господарство. Посівна площа зернових культур, наприклад, зменшилася на 20%, виробництво технічних культур – 75-90% порівняно з 1913 р. посуха 1920 р. згубно вплинула на врожаї: збір хліба становив лише 25% довоєнного.

Різко зменшилося поголів’я худоби. Вкрай важким було матеріальне становище трудящих. Епідемічні захворювання десятками тисяч косили зголоднілих ослаблених людей.

Перехід до миру здійснювався також у надзвичайно складній соціально-політичній обстановці. Розорена країна опинилася в глибокій політичній і економічній кризі. Політика „воєнного комунізму”, здійснення в селі продрозкладки стали в нових –мирних умовах серйозним гальмом на шляху відродження народного господарства. Селяни проявляли цілком виправдане невдоволення продрозкладкою. Крайнє зубожіння породжувало подібні настрої і в робітничому середовищі. Це послаблювало соціальну базу радянської влади, викликало проти неї протест народних мас.

В умовах мирного розвитку стають непридатними „воєнно-комуністичні” підходи.

Більшовицька партія робить крутий поворот в своїй політиці і в березні 1921 р. переходить до так званої нової економічної політики ( НЕПУ).