- •5. Курс лекцій з дисципліни
- •Класифікація інновацій
- •Інновації як об’єкт менеджменту. Функції та завдання інноваційного менеджменту
- •Еволюція інноваційної теорії
- •Основні поняття інноваційного менеджменту
- •Тема 2 інноваційний процес як об’єкт інноваційного менеджменту
- •Поняття інноваційного процесу
- •Класифікація інноваційних процесів
- •Моделі та етапи інноваційних процесів
- •Зміст і структура інноваційного процесу
- •Методи пошуку ідеї інновації
- •Тема 3 особливості організаційних форм інноваційної діяльності
- •Ступінь реалізації цілей фірми, її конкурентоспроможності багато в чому залежить від прийнятої організаційної форми функціонування організації.
- •В україні
- •. Основні напрямки інноваційної політики держави
- •Основні напрямки інноваційної політики держави:
- •. Функції центральних і місцевих органів влади у сфері інноваційної діяльності
- •. Конкурсно-контрактна система створення науково-технічної продукції
- •Тема 5 конкурентоспроможність і мотивація оновлення виробництва
- •Конкурентоспроможність як джерело нововведень
- •Передумови і мотиви оновлення виробництва
- •Стратегія і тактика оновлення виробництва
- •Загальні підходи до оновлення виробництва
- •Діяльність інноваційних організацій
- •Система безупинного поліпшення процесів і продуктів (сбппп)
- •Тема 6 організація нддкр і проектування
- •Тема 7 основи організаційно-технологічної підготовки виробництва нововведень
- •Тенденції розвитку технологій та їх класифікація
- •Завдання, особливості та стадії організаційно-технологічної підготовки виробництва
- •Сіткове планування тпв
- •Аналіз технічного рівня виробництва
- •Реінжиніринг як інструмент підвищення організаційно-технічного рівня виробництва
- •Суть системи фінансування інноваційної діяльності
- •Таблиця 8.1 Структура джерел фінансування інноваційних програм
- •Форми і засоби фінансування нововведень
- •Позабюджетні форми підтримування інноваційної діяльності
- •Інноваційна діяльність і ризики
- •Методи оцінювання ризику
- •. Управління ризиками і ризик-тейкери
- •Тема 9 особливості управління персоналом в інноваційних організаціях
- •Специфіка інноваційного менеджменту
- •Організаційна структура інноваційного колективу
- •Менеджмент персоналу інноваційної організації. Мотивація персоналу
- •Цільові групи в інноваційних колективах
- •Режими роботи в наукових організаціях
- •Тема 10
- •10.2. Загальна економічна ефективність інновацій
- •10.3. Економічне обґрунтовування впровадження інновацій
- •Супутній екологічний або соціальний ефект (у грошовому виразі) від упровадження нового товару визначають за формулою
- •10.4. Ефект від виходу інноваційних технологій на зовнішній ринок
- •6. Тематика практичних занять
- •Тематика практичних занять
- •7. Самостійна робота студента
- •7.1. Запитання для самостійного опрацьовування за тематикою лекцій
- •7.3. Теоретичні запитання до індивідуальної роботи
- •7.4. Управлінські ситуації
- •Модуль 1
- •9 Етапів;
Реінжиніринг як інструмент підвищення організаційно-технічного рівня виробництва
Реінжиніринг частково є синонімом виразу "технічне переозброєння" з радянської економіки.
Інжиніринг (від лат. Ingenium – винахідливість) – надання комплексу послуг виробничого, комерційного й науково-технічного характеру для доведення науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт до стадії виробництва.
Реінжиніринг – процес підвищення організаційно-технічного рівня виробництва організації шляхом застосовування більш тонких інструментів (наукових і технічних засобів) інжиніринга або інжиніринга нового (наступного) покоління. Вирішення крупних стратегічних проблем без застосовування цих інструментів неможливе.
Як відзначає американський вчений М.Хамлер, "реінжиніринг" – це фундаментальне переосмислення і радикальне перепроектування ділових процесів для досягнення різких (стрибкоподібних) покращень у таких вирішальних показниках діяльності, як вартість, якість, сервіс і темпи.
До цих показників можна додати ще конкурентоспроможність, ефективність, стійкість, перспективність як більш важливі для організації в умовах перехідної економіки. Весь інноваційний менеджмент присвячений вирішенню проблем якраз з цих позицій.
Контрольні запитання
Яке відношення затрат на НДДКР і технологічну підготовку виробництва?
Які основні риси сучасної технологічної революції?
За якими ознаками здійснюють класифікацію технологій?
Перерахуйте завдання організаційно-технічної підготовки виробництва (ОТПВ).
Із яких стадій складається ОТПВ?
Якими параметрами характеризується технічний рівень виробництва?
Що таке "інжиніринг", коли він застосовується?
Що таке "реінжиніринг"?
ТЕМА 8
ФІНАНСУВАННЯ НОВОВВЕДЕНЬ І РИЗИКИ
Суть системи фінансування інноваційної діяльності.
Форми і засоби фінансування нововведень.
Позабюджетні форми підтримання інноваційної діяльності.
Інноваційна діяльність і ризики.
Методи оцінювання ризику.
Управління ризиками і ризик-тейкери.
Суть системи фінансування інноваційної діяльності
Інноваційну діяльність підприємства, як правило, здійснюють на основі розроблених програм чи проектів. Інноваційна програма допускає участь у її реалізації різних юридичних і фізичних осіб, у тому числі іноземних, а також держави і міжнародної організації.
Інвестиції можна поділити на інвестиції в "зовнішні умови” та інвестиції у власну діяльність.
Інвестування в "зовнішні умови" здійснюють, як правило, у вигляді пайової участі підприємства в спільних проектах, у формі прямого кредитування (з урахуванням норм діючого законодавства) об’єктів, за рахунок діяльності на ринках цінних паперів, а також в інших формах.
Інвестиції внутрішнього характеру мають на меті розвиток стратегічного потенціалу підприємства за рахунок збільшення тих чи інших ресурсів (технічних, технологічних, просторових і т.п.) і створення необхідних товарно-матеріальних запасів.
Термін "інвестиції" має як фінансове, так і економічне визначення.
За фінансовим визначенням. Інвестиції— це всі види активів (засобів), вкладених у господарську діяльність з метою отримання доходу.
За економічним визначенням. Інвестиції — це витрати на створення, розширення, реконструкцію і технічне переозброєння основного капіталу, а також на пов'язані з цим зміни оборотного капіталу, що залежать від руху витрат на основний капітал.
Умови фінансування інноваційної програми:
динаміка інвестиції повинна забезпечувати реалізацію програми відповідно до тимчасових і фінансових обмежень;
зниження витрат фінансових засобів і ризику програми слід забезпечувати за рахунок відповідної структури і джерел фінансування та визначених організаційних заходів, у тому числі податкових пільг, гарантій, різноманітних форм участі.
Основні стадії фінансування програми:
попереднє вивчення життєздатності інноваційної програми (визначення доцільності програми з витрат і запланованого прибутку);
розроблення плану реалізації програми (оцінювання ризиків, ресурсне забезпечення й ін.);
організація фінансування, у тому числі:
оцінювання можливих форм фінансування і вибір конкретної форми;
визначення організацій, що фінансують;
визначення структури джерел фінансування;
контроль виконання плану й умов фінансування.
Способи фінансування інноваційних програм:
самофінансування, тобто використання як джерела фінансування власних засобів інвестора (із засобів бюджету і позабюджетних фондів — для держави, із власних засобів — для організації);
використання позикових і залучених засобів.
Система фінансування інноваційних програм включає:
джерела фінансування:
організаційні форми фінансування.
Класифікацію джерел фінансування інноваційних програм виробляють за:
відносинами власності;
видами власності;
рівнями власників.
За відносинами до власності джерела фінансування поділяють на:
власні;
залучені;
позичкові.
За видами власності джерела фінансування поділяють на:
державні інвестиційні ресурси (бюджетні засоби і засоби позабюджетних фондів, державні запозичення, пакети акцій та інші основні й оборотні фонди та майно державної власності таін.);
інвестиційні, у тому числі фінансові ресурси господарських суб’єктів комерційного і некомерційного характеру, громадських об’єднань, фізичних осіб, у тому числі іноземних інвесторів;
інвестиційні ресурси іноземних інвесторів (іноземні держави, міжнародні фінансові й інвестиційні інститути, окремі організації, інституціональні інвестори, банки і кредитні установи).
За рівнями власників джерела фінансування поділяють:
на рівні держави і регіонів джерелами фінансування інноваційних програм є: власні засоби бюджетів і позабюджетних фондів; залучені засоби державної кредитно-банківської і страхової систем; позикові засоби у вигляді державних міжнародних запозичень (зовнішній борг держави), державних облігаційних, боргових, товарних та інших позик (внутрішній борг держави);
на рівні організації джерелами фінансування інноваційних програм є: власні засоби (прибуток, амортизаційні відрахування, страхові суми відшкодування збитків, іммобілізовані надлишки основних і оборотних коштів, нематеріальних активів та ін.); залучені засоби, у тому числі внески і пожертвування, засоби, отримані від продажу акцій та ін.; позикові засоби у вигляді бюджетних, банківських і комерційних кредитів;
на рівні інноваційної програми джерела фінансування поділяють на: засоби бюджетів держави і регіонів, позабюджетних фондів; засоби суб'єктів господарювання — вітчизняних підприємств і організацій, колективних інституціональних інвесторів; іноземні інвестиції в різних формах.
Формування портфеля (у вузькому значенні) реальних інвестицій відбувається в кілька етапів, виходячи з цілей і обсягу інвестиційних ресурсів. А саме:
пошук варіантів реальних інвестиційних проектів;
розгляд і оцінювання бізнес-планів окремих інвестиційних проектів;
первинний добір інвестиційних проектів за укрупненими критеріями: відповідність інвестиційного проекту економічній стратегії й іміджу підприємства; напрямки галузевої й регіональної диверсифікованості майбутньої інвестиційної діяльності;
ступінь розробленості інвестиційного проекту і його забезпеченості основними факторами виробництва, необхідний обсяг інвестицій і період їх здійснення до початку експлуатації проекту, проектований період окупності, рівень інвестиційного ризику і т.д.;
експертиза відібраних інвестиційних проектів за критерієм ефективності (прибутковості);
експертиза відібраних інвестиційних проектів за критерієм ризику;
експертиза відібраних інвестиційних проектів за критерієм ліквідності;
остаточний добір інвестиційних проектів у сформований портфель з урахуванням його оптимізації та забезпечення необхідної диверсифікованості інвестиційної діяльності.
У табл. 8.1 представлено структуру джерел фінансування інноваційних програм.