- •Лекція 1 osi модель. Принципи структурованого підходу до вирішення проблем.
- •1. Функції рівнів osi моделі
- •Лекція 2 Інкапсуляція та деінкапсуляція даних
- •2. Інкапсуляція
- •Virtual private network (vpn)
- •Лекція 4 Локальні комп’ютерні мережі
- •6.3. Методи випадкового доступу
- •6.4. Множинний доступ із прослуховуванням несучої і виявленням зіткнень (мдпн/вз)
- •Розрахунок характеристик методу csma/cd
- •Лекція 6 Мережеві архітектурні рішення
- •Переваги передачі голосу та даних однією мережею
- •Контролюйте витрати
- •Забезпечте кращу продуктивність
- •Покращіть обслуговування клієнтів
- •Єдина мережа
- •Можливість управління викликами
- •Багатофункціональна голосова пошта
- •Відеозв’язок
- •Лекція 6 Основні мережеві пристрої
- •Ширина каналу і пропускна спроможність
- •Лекція 7 Основні мережеві топології
- •Лекція 8 Загальні питання проектування мереж
- •2. Обмеження топології мережі, побудованої на мостах
- •3. Обгрунтування розміру (діаметра) мережі Ethernet
- •Лекція 9 Протоколи нижнього рівня великих мереж
- •Підтримання якості обслуговування
- •Використання мереж Frame Relay
- •Лекція 10 Фізичні адреси Двійкова і шістнадцяткова системи числення, двійкова логіка.
- •Конвертування восьми бітних двійкових чисел в десяткові.
- •Мас адреси.
- •Лекція 11 Логічні адреси ір адреси.
- •Лекція 12 Розрахунок ір-адресної схеми
- •Лекція 13 Оптимізація роботи комп’ютерних мереж. Технологія масок змінної довжини. Variable-length subnet mask (vlsm)
- •Лекція 14 Маршрутизація в мережах.
- •Лекція 15 Вибір найкращого шляху маршрутизатором. Таблиця маршрутизації
- •Лекція 16 Технології віртуальних мереж vlan
- •Лекція 17 Протокол запобігання петель комутації stp Підтримка алгоритму Spanning Tree
- •Лекція 18 Протоколи середнього та висого рівнів мереж.
- •Формат заголовка
- •Блок керування передачею
- •Встановлення та закриття з’єднання
- •7.5.2. Концепція квитування
- •7.5.3. Механізм ковзного вікна
- •Основні організації, що займаються стандартизацією комп’ютерних мереж
- •Лекція 19 Безпровідні мережі
- •Лекція 20 Засоби керування мережами
- •Архітектура
- •Компоненти
- •З'єднувачі
- •Відповідність архітектурному стилю rest
- •Структура стандартів
- •Інформаційна безпека
- •Вимоги та загрози безпеці
- •Структура моделей безпеки
- •Моделі безпеки
- •Версії snmp
- •SnmPv2c
- •SnmPv2u
- •Існуючі реалізації
- •Недоліки snmp
- •Лекція 21 Система доменних імен.
- •Лекція 22 Мережеві загрози
Лекція 9 Протоколи нижнього рівня великих мереж
Технологія Frame Relay (FR) використовує для передачі даних техніку віртуальних з’єднань, аналогічну тій, що застосовується в мережах Х.25, однак стек протоколів Frame Relay передає кадри (при встановленому віртуальному з’єднанні) лише по протоколам фізичного та канального рівнів в той час, коли в мережах Х.25 після встановлення з’єднання дані користувача передаються протоколом 3-го (тобто мережного) рівня.
Крім того, протокол канального рівня LAP-F в мережах Frame Relay має два режими роботи: основний (CORE) та управляючий (CONTROL). В основному режимі, який здебільшого використовується в даний час в мережах FR, кадри передаються без перетворень та контролю, як і в комутаторах локальних мереж. За рахунок цього мережі Frame Relay мають досить високу швидкість, оскільки кадри в комутаторах не підлягають перетворенням, а мережа не передає квитанції підтвердження між сусідніми комутаторами на кожний прийнятий кадр, як це робиться в мережі Х.25.
При такій технології передачі зменшуються накладні витрати при передачі пакетів локальних мереж, оскільки вони вкладаються відразу в кадри канального рівня, а не в пакети.
Структура стека FR представлена на рис. 2.21 і добре відображає її зв’язок з технологією ISDN (Integrated Service Digital Networks), оскільки мережі Frame Relay багато чого використовують з технології ISDN, особливо в процедурі встановлення віртуального каналу.
Основу технології складає протокол LAP-F (CORE), який є спрощеною версією протоколу LAP-D (технології ISDN). Протокол LAP-F (стандарт Q.922 ITU-T) працює на будь-яких каналах мережі ISDN, а також на каналах типу T1/E1. Термінальний пристрій посилає в мережу кадри LAP-F в довільний момент часу, вважаючи, що віртуальний канал в мережі вже прокладено.
Протокол LAP-F (control) є необов’язковою надстройкою над протоколом LAP-F CORE, що виконує функції контролю доставки кадрів та керування протоколу LAP-F CONTROL. Мережа реалізує сервіс Frame Switching.
Управління (D) Signaling |
Дані |
|
Дані |
Управління (D) Signaling |
Q.931/Q.933 |
Протоколи верхніх рівнів (IP,SNA) |
|
|
Q.931/Q.933 |
LAP-F CONTROL | ||||
LAP-D |
LAP-D | |||
LAP-F CORE |
LAP-F CORE | |||
Фізичний рівень I.430/431 |
Фізичний рівень I.430/431 | |||
| ||||
Термінал |
|
Мережа |
Рис. 2.21. Стек протоколів Frame Relay
Для встановлення комутованих віртуальних з’єднань стандарт ITU-T надає канал D інтерфейсу користувача. На ньому працює протокол LAP-D, який використовується для надійної передачі кадрів в мережах ISDN.
Зверху цього протоколу працює протокол Q.931 або протокол Q.933 (що є спрощенням та модифікацією протоколу Q.931 ISDN), який встановлює віртуальне з’єднання на основі адрес кінцевих користувачів, а також номера віртуального з’єднання, яке в технології Frame Relay називається Data Link Connection Identifier – DLCI.
Після встановлення комутованого віртуального каналу в мережі FR кадри можуть передаватися за протоколом LAP-F, який комутує їх за допомогою таблиць комутації портів, в яких використовуються локальні значення DLCI. Оскільки протокол LAP-F CORE виконує не всі функції канального рівня в порівнянні з протоколом LAP-D, в схемі на рис.2.21 згідно з рекомендацією ITU-T протокол LAP-F зображеній на пів-рівня нижче, ніж протокол LAP-D.
Оскільки технологія FR закінчується на канальному рівні, вона добре узгоджується з ідеєю інкапсуляції пакетів єдиного мережного протоколу (наприклад IP) в кадри канального рівня будь-яких мереж, що утворюють Інтернет. Процедури взаємодії протоколів мережного рівня з технологією Frame Relay (FR) стандартизовано, наприклад, в специфікації RFC1490, яка визначає методи інкапсуляції в кадри FR трафіка мережних протоколів та протоколів локальних мереж.
Другою особливістю технології FR є відмова від корекції виявлених в кадрах помилок. Протокол Frame Relay має на увазі, що кінцеві вузли будуть знаходити та коректувати помилки в прийнятих кадрах на транспортному та вищих рівнях. В цьому відношенні технологія FR близька до технології локальних мереж таких, як Ethernet, Token Ring та FDDI, які лише відкидають спотворені кадри і не займаються їх повторною передачею. Структура кадру LAP-F наведена на рис. 2.22.
Флаг |
Адреса |
Дані (до 4056 Б) |
ППК |
Флаг | ||||||
|
|
|
| |||||||
8 |
7 |
6 |
5 |
4 |
3 |
2 |
1 |
| ||
DLCI |
C/R |
E/A0 |
| |||||||
DLCI |
FECN |
BECN |
DE |
E/A1 |
|
Рис. 2.22. Формат кадру LAP-F
Поле номера віртуального з’єднання (Data Link Connection Identifier, DLCI) складається з 10 біт, що дозволяє організувати до 1024 віртуальних з’єднань. Поле DLCI може займати і більшу кількість розрядів, цим керують поля ознак EA0 та EA1 (EA – Extended Address – розширена адреса). Якщо біт в цьому полі встановлено в нуль, то ознака називається EA0, і вона означає, що в наступному байті мається продовження адреси, а якщо біт ознаки встановлено в 1, то поле називається EA1, і це означає кінець поля адреси.
Десятирозрядний формат поля DLCI являється основним, але при використанні трьох байтів для адресації поле DLCI має довжину 16 біт, а при використанні чотирьох байт – 23 біт.
Стандарти FR (ANSI, BITU-T) розподіляють адреси DLCI між користувачами та мережею таким чином:
0 – використовується для віртуального каналу локального керування;
1 ÷ 15 – зарезервовано для наступних використань;
16 ÷ 991 – використовуються абонентами для нумерації PVC та SVC;
992 ÷ 1007 – використовуються мережною транспортною службою для з’єднань всередині мережі;
1008 ÷ 1022 – зарезервовано;
1023 – використовується для керування канальним рівнем.
Отже, в будь-якому інтерфейсі Frame Relay для кінцевих пристроїв відводиться 976 адрес DLCI.
Поле даних може мати розмір до 4056 байт.
Поле C/R має звичний зміст для протоколів із родини HDLC – це ознака “команда/відповідь”.
Поля DE, FECN і BECN – використовуються протоколом для керування трафіком і підтримання заданої якості обслуговування у віртуальному каналі.
Біт FECB (Forward Explicit Congestion Bit) сповіщає про перевантаження в каналі приймальний пристрій. На підставі значення цього біта приймальна сторона повинна за допомогою протоколу більш високого рівня (TCP/IP, IPX і т.п.) повідомити передавальну сторону, що вона повинна знизити швидкість передачі пакетів в мережі. Біт BECN (Back Explicit Congestion Bit) сповіщає передаючу сторону про перевантаження в мережі, і означає про негайне зниження швидкість передачі. Біт BECN звичайно обробляється на рівні пристроїв доступу до мережі FR – маршрутизаторів, комутаторів, мультиплексорів.