Структура моделей безпеки

Сутність SNMP містить дві підсистеми:

• Підсистема безпеки;

• Підсистема управління доступом;

Підсистема безпеки функціонує на рівні повідомлень SNMP. Вона відповідає за аутентифікацію, шифрування і своєчасність. Документ з безпеки описує модель безпеки, загрози, проти яких вона захищає, цілі моделі безпеки, протоколи, використовувані для досягнення цих цілей, модуль MIB, що описує відповідні структури даних. Такий модуль потрібний у тому числі і для того, щоб віддалено конфігурувати параметри безпеки рівня повідомлень SNMP.

Підсистема управління доступом функціонує на рівні SNMP PDU. Очевидно, що вона відповідає за управління доступом до керованих об'єктів (змінних). Документи, що описують її, також визначають модуль MIB для віддаленого налаштування параметрів.

Моделі безпеки

Перелічимо основні моделі безпеки та відповідні їм інфраструктури: 1. SNMPv1:

• SNMPv1 - Community-based Security Model;

2. SNMPv2:

• SNMPv2p - Party-based Security Model;

• SNMPv2c - Community-based Security Model;

• SNMPv2u - User-based Security Model;

3. SNMPv3

• SNMPv3 USM User-based Security Model.

Модель безпеки на основі спільнот (Community-based Security Model) була першою, найпростішою і найбезпечнішою. Вона полягає лише у аутентифікації на основі «рядка спільноти», фактично, пароля, переданого по мережі в тексті повідомлення SNMP у відкритому вигляді. Ця модель безпеки не в змозі боротися ні з однією із загроз інформаційної безпеки в SNMP. Тим не менш, вона часто використовується до цих пір у зв'язку зі своєю простотою, а також завдяки наявності зовнішніх, не пов'язаних з SNMP систем безпеки, наприклад, міжмережевих екранів.

Модель безпеки на основі сторін (Party-based Security Model) передбачає введення поняття сторони. Сторона - це віртуальне оточення виконання, в якому набір допустимих операцій обмежений адміністративно. Сутність SNMP при обробці повідомлення діє як сторона, тому обмежена операціями, визначеними для цієї сторони. Сторона визначається наступними параметрами:

• Унікальний ідентифікатор сторони;

• Логічна мережева адреса (область адрес транспортного протоколу та адреса транспортного протоколу);

• Протокол аутентифікації і параметри, що вимагаються для аутентифікації всіх повідомлень сторони;

• Протокол шифрування і параметри, потрібні для шифрування всіх повідомлень сторони;

Можуть використовуватися різні алгоритми для протоколів аутентифікації і шифрування. Звичайно як алгоритму для протоколу аутентифікації використовують хеш-функцію Message Digest 5 (MD5), а для протоколу шифрування - алгоритм Data Encryption Standard (DES) в режимі Cipher Block Chaining (CBC).

Запроваджуються й інші поняття, що використовуються для реалізації цієї моделі. Проте тут вони докладно не розглядаються, так само як і деталі функціонування моделі. Зазначимо лише, що при використанні відповідних протоколів аутентифікації і шифрування модель успішно справляється з описаними вище загрозами безпеці SNMP. Дана модель безпеки не була широко прийнята, оскільки є занадто складною і заплутаною.

Модель безпеки на основі користувачів (User-based Security Model) вводить поняття користувача, від імені якого діє сутність SNMP. Цей користувач характеризується ім'ям користувача, використовуваними протоколами аутентифікації і шифрування, а також закритим ключем аутентифікації і шифрування. Аутентифікація і шифрування є необов'язковими. Їх наявність описується одним з параметрів моделі, якістю обслуговування (Quality of Service, QoS). Модель безпеки багато в чому схожа на модель сторін, але вона спрощує ідентифікацію користувачів, розподіл ключів і протокольні операції.