2.5. Інтелектуальні системи із загальнокібернетичиих позицій

Природно вважати інтелектуальну систему різновидом кіберне­тичної. Можна розглядати такі ситуації:

• чисто зовнішнє керування: система сприймає зовнішні інструкції у вигляді речень природної мови, програм, написаних алгоритмічними мовами високого рівня, та ін. і намагається їх виконати. Ці зовнішні інструкції раніше були первинними інструкціями. Тоді ці інструк­ції природно вважати зовнішніми чинниками для системи, і саме во­ни формують її мету;

• самокерування: система на основі аналізу зовнішньої ситуації при­ймає рішення, орієнтовані на досягнення власної мети. Первинною при цьому є зовнішня ситуація у тому вигляді, в якому вона безпосе­редньо сприймається системою. Результат такого сприйняття раніше був названий первинним описом ситуації',

• комбіноване керування, за яким система в принципі може бути самокерованою, тобто керуватися власною метою. Однак вона може припускати і зовнішнє керування. Тоді вона розглядає мету керуючої системи як свою власну. Дуже важливим при цьому є питання пріо­ритетів, а саме: система повинна визначити, яка мета є для неї важли­вішою: власна чи зовнішня. Зіставлення зовнішньої мети з власною і визначає "свободу волі", про яку йшлося вище.

Отже, принциповою рисою інтелектуальної системи є те, що вона намагається планувати свої дії для досягнення певної мети на основі первинного опису ситуації.

Розглянемо дане положення детальніше. Система має певну мету і прагне так планувати свої дії, щоб досягти її. Вхідними стимулами системи можна вважати поточну ситуацію, що сприймається та аналізується нею. Результатом реакції системи стає зміна зовнішньої ситуації, і поведінка системи коригується залежно від того, бажаною чи небажаною є ця зміна.

Саме таке коригування і є реалізацією одного з основних зворотних зв'яз­ків інтелектуальної системи.

Необхідною компонентою інтелектуальної системи є знання про світ, на основі яких вона поповнює первинний опис зовнішньої ситуації для І глибшого розуміння цієї ситуації, аналізує можливі наслідки своїх дій і, можливо, формує або коригує свою мету (див. рис. 2.1).

Рис. 2.1. Схема самокерування інтелектуальної системи

Усе це стосується будь-якої інтелектуальної системи, незалежно від І того, чи йдеться про природний розум людини або інопланетянина, чи про штучний інтелект. За докладнішого трактування можна вважати, що І чим інтелектуальнішою є система, тим ефективніше вона може дося­гати мети.

Людина не отримує всі свої знання і вміння відразу. Тож неможливо так само негайно передати всі необхідні знання і вміння системі штучного інтелекту, призначеній для вирішення досить складних задач. Тому винят­ково важливе значення має здатність інтелектуальної системи до навчання, тобто до поповнення своїх знань і набуття нових можливостей. Таке і навчання може відбуватися шляхом спілкування інтелектуальної системи з людиною або іншою інтелектуальною системою. Якщо ж навчання відбувається самостійно, йдеться про самонавчання.

Справді розвинені інтелектуальні системи повинні мати здатність безпосередньо сприймати оточуючий світ за допомогою спеціальних органів чуттів.

Більше того, це сприйняття має бути пов'язаним з тими поняттями, які входять до знань системи або які формуються в ній. Без такого зв'язку слова залишаються лише словами. Людина ж у процесі мислення істотно спирається на чуттєві асоціації, пов'язані з цими словами. Наприклад, слово "пожежа" викликає у свідомості людини цілий пласт уявлень, пов'язаних з такими зовнішніми подразниками, як "яскраво", "гаряче" і т. п. На основі цих асоціацій виникають інші. Все це має рефлекторний характер і зумовлює активну участь підсвідомих інтуїтивних процесів у людському мисленні, при прийнятті людиною рішень і т. п. Крім того, без набуття таких рис важко говорити про те, що система штучного інтелекту може мати якусь власну мету.

Для людини характерний тісний зв'язок "лівопівкульних" понять, якими вона оперує в процесі логічного мислення, з "правопівкульними" образами, які підкріплюються сигналами, що надходять від органів сприйняття зовнішнього середовища. У сучасних системах штучного інтелекту такий зв'язок практично відсутній.

До переліку інтелектуальних задач можна віднести такі:

– аналіз ситуацій;

– розпізнавання образів;

– логічне мислення;

– розуміння нової інформації;

– навчання і самонавчання;

– планування цілеспрямованих дій.

Інтелектуальною системою називається самокерована кібернетична система, яка має певну суму знань про світ і здатна на основі безпосереднього сприйняття і подальшого аналізу поточної ситуації планува­ти дії, спрямовані на досягнення певної мети, а також поповнювати свої знання.

Це визначення не може претендувати на повноту та універсальність. Воно фокусує увагу на основних завданнях, які повинна вміти вирішувати будь-яка інтелектуальна природна, технічна або програмна система.