I с клас.

1. Пропафенон (таб. 150-300 мг, внутрішньо 450-900 мг на добу):

• збільшує поріг стимуляції втричі, обережно при постійній електрокардіо-стимуляції;

• може підвищувати потенціал дії, підсилювати дію бета-блокаторів;

• при збільшеному потенціалі дії призводить до змен­шення швидкості проведення (лікування аритмій з додатковими шляхами);

• подовжує інтервал PQ, комплекс QRS.

2.Флекаїнід (таб. 100 мг, внутрішньо 200-400 мг на добу):

• не впливає на тривалість реполяризації шлуночків;

• збільшує комплекс QRS;

• знімає пароксизми надшлуночкової тахікардії, профілактика пароксизмів миготливої аритмії, пароксизмів при синдромі WPW, шлуночко­вої екстрасистолії, фібриляції шлуночків (однак для відновлення синусового ритму при мерехтінні пе­редсердь недостатньо ефективний);

• пригнічує автоматизм СА-вузла, сповільнює AВ-проведення, внутрішньо-шлуночкове проведення.

Препарати, які складно диференціювати між I А, І В і І С класами.

1.Етмозин(таб. 25, 100 мг, амп. 2,5% розчин 2 мл, внутрішньо 200 мг 3-4 рази на добу, внутрішньовенно болюс максимум до 6 мл у 14 мл ізотонічного розчину натрію хлориду):

• хінідиноподібна дія, іноді відносять до I C;

• зменшення швидкого вхідного натрієвого потоку;

• негативний інотропний ефект за рахунок блокування входу кальцію повільними каналами;

• збільшує діастолічний поріг збудження;

• збільшує затримку проведення збудження в інфарктній зоні;

• сповільнює швидкість зростання потенціалу дії у во­локнах Пуркін’є;

• пригнічує проведення в зоні СА-вузла;

• діє на шлуночкову і передсердну екстрасистолії, внутрішньовенно на суправентрикулярні пароксизми (особливо при синдромі WPW), вузлову реци­прокну тахікардію;

• протипоказання - СА-блокади, гіпотонія, дисфункція нирок і печінки.

2.Етацизин(діетиламіновий аналог етмозину, таб. і амп. 50 мг, внутрішньо 50 мг 3 рази на добу, не більше 200 мг на добу, внутрішньовенно 50-100 мг болюсом):

• більш активно зменшує швидкий потік входу натрію;

• блокує вхід кальцію повільними каналами (негативний інотропний ефект);

• збільшує інтервали PQ, QRS;

• діє на суправентрикулярні та шлуночкові аритмії, паро­ксизмальні тахікардії, мерехтіння передсердь;

• протипоказання - порушення провідності, гіпотонія, дисфункція нирок і печінки.

3.Гілуритмал(аймалін, таб. 50 мг, амп. 2,5% розчин 2 мл, внутрішньо 50-100 мг 3-4 рази на добу, внутрішньовенно 50 мг на добу, але не більше 150 мг):

• зменшує швидкість деполяризації, збільшує тривалість реполяризації, потенціалу дії, реактивності мембран;

• збільшує рефрактерні періоди у передсердях, шлуночках, додаткових шляхах;

• пригнічує внутрішньошлуночкове проведення з впливом на механізм «re-entry»;

• збільшує ЧСС, кінцеводіастолічний об’єм лівого шлу­ночка, зменшує коронарний кровообіг при збільшенні дози;

• діє на шлуночкові аритмії при ішемії міокарда, син­дромі WPW, менше ефективний при мерехтінні передсердь.