Китура Перикардиты

Ексудативний перикардит (ЕП) - являєвляє

собою розгорнуту форму захворюванняння.. Рідкий випіт в порожнині перикарду можеможе накопичуватися після стадії сухого перикардиту, або минаючи його при тотальних перикардитах (алергійні) іі припри первинно-хронічних “холодних” (туберкульозні, при пухлинах).

Синдром збільшення об’єму навколосерцевої сумки.

При повільному накопиченні рідини поступово збільшується об’єм навколосерцевої сумки, заповняютьсяся перикардіальні об’єми. Внутрішньоперикардіальний тиск не підвищуєтьсяся,, навітьнавіть при великих випотах (до 2-3 л). Всерединіредині різко збільшеної порожнини перикардуду передня поверхня серця і його верхівкаівка

дотикаються до передньої поверхні серцясерця::

•зберігається верхівковий поштовх, алеле вінвін зміщений вверх і всередину від нижньолівоїньолівої межі тупості (ознака Жардена);

•тиск перикардіального випоту на трахеюахею єє причиною стійкого “лаючого кашлю””;;

•здавлення стравоходу затрудняє ковтаннявтання;;

•тиск на лівий n.recurens приводить додо афоніїафонії або зміни голосу. Але це пізні ознакии перикардиту;

•при великих випотах перкуторно визначаютьзначають розширення серцево-перикардіальноїої тупостітупості у всі сторони;

•права межа тупості при ексудативномуму перикардиті утворює тупий кут (ознакаака Ебштейна);

•тупість займає простір Траубе (ознакака Ауенбургера);

•межі тупості змінюються в залежностіті відвід положення хворого: коли він встає, зоназона притуплення в ІІ-ІІІ міжребер’ї скорочуєтьсяочується на 2-4 см з кожної сторони (зміщуєтьсяься медіально), а тупість в нижніх міжребербер’’яхях нана стільки ж розширюється;

•тупість над областю серця має характерктер “дерев’яної”;

•тони серця навіть при накопиченні великоїеликої кількості ексудату залишаються чистимитими іі добре вислуховуються, але всерединіні відвід верхівкового поштовху в нижньолівихх відділахвідділах

– вони ослаблені;

•шум тертя перикарду по мірі накопиченнячення ексудату зникає, посилюються тількии припри визначених положеннях тіла: при запрокидуванні голови назад (симптомом Герке), а також на вдосі (симптом Потенаотена))..

Рентгенографія органів грудної клітки. Ранньоюьою рентгенологічною ознакою появи рідини в перикардіперикарді є не стільки збільшення розмірів , скільки зміназміна “силуета” серцевої тіні. Серце приймає псевдомітральну конфігурацію, зникають легеневілегеневі корені. Іноді тінь набуває кулястої форми,, утворюючиутворюючи гострий кут з діафрагмою. При великій кількостіькості рідини в перикарді тінь досяга до лівої боковоїкової стінкистінки,, вибухає вверх і укорочує судинний пучок,серцесерце набуває трапецевидної форми або по типуу ““дахдах зз димарем”. Пульсація серця зменшена по контуруонтуру серця. Трикутна форма тіні виникає при тривалоривало існуючих хронічних випотах, в зв’язку з втратоюратою еластичності зовнішнім листком перикардуу.. АА кулястакуляста форма тіні говорить на користь більш свіжогоого ексудату.

ЕКГ – на початку не відрізняються відвід такої як при сухих перикардитах,, аа вподальшому знижується вольтаж,, виникає альтернація шлуночків.

Ехокардіографія:

•Накопичення рідини в перикарді ведеведе додо роз’єднання парієтального та вісцеральногоального його листків з утворенням еховільногого простору довкола шлуночків серця. ЕхоКГЕхоКГ дозволяє діагностувати ініціальні формирми перикардиту (при збільшенні рідини додо 5050--100100 мл).

•З організацією ексудату відбуваєтьсяься потовщення парієтального та вісцеральногоального листків перикарду.