- •Розділ 1. Теоретично-методологічні засади обліку основних засобів на підприємстві
- •1.1. Економічний зміст основних засобів і завдання їх обліку
- •Процес оновлення основних засобів
- •1.2. Склад, класифікація та методи оцінки основних засобів
- •1.3. Методи обчислення зносу основних засобів та їх вплив на фінансові результати підприємства
- •Класифікація груп основних засобів та інших необоротних активів і мінімально допустимих строків їх амортизації
- •1.4. Організаційні підходи до методики аналізу використання основних засобів
- •Постановка завдання
- •Розділ 2. Облік основних засобів на підприємстві
- •2.1. Аналіз фінансово-господарської діяльності тов «Пiвнiчмаш постачання та сервic»
- •Техніко-економічні показники тов «Пiвнiчмаш постачання та сервic» за 2012-2014рік
- •Показники ліквідності «Пiвнiчмаш постачання та сервic» у період з 2012 по 2014р.
- •Показники фінансової стійкості тов «Пiвнiчмаш постачання та сервic» у період з 2012 по 2014р.
- •2.2. Документування обліку основних засобів на підприємстві
- •Характеристика форм первинних документів з обліку основних засобів
- •2.3. Стан обліку основних засобів на підприємстві тов «Пiвнiчмаш постачання та сервic»
- •Журнал господарських операцій тов «Пiвнiчмаш постачання та сервic» з обліку надходження автомобіля, придбаного за плату у постачальників
- •Журнал господарських операцій тов «Пiвнiчмаш постачання та сервic» з обліку безоплатно одержаних основних засобів
- •Журнал господарських операцій тов «Пiвнiчмаш постачання та сервic» з обліку придбання основних засобів в результаті обміну на інший неподібний об’єкт основних засобів або інший актив
- •Субрахунки до рахунку 13 "Знос (амортизація) необоротних активів"
- •Журнал господарських операцій з нарахування амортизації основних засобів в обліку тов «Пiвнiчмаш постачання та сервic»
- •Облік модернізації комп’ютера тов «Пiвнiчмаш постачання та сервic»
- •Журнал господарських операцій тов «Пiвнiчмаш постачання та сервic» з відображення першої переоцінки основних засобів
- •Журнал господарських операцій тов «Пiвнiчмаш постачання та сервic» з відображення другої переоцінки основних засобів
- •Журнал господарських операцій з обліку списання з балансу автомобілю тов «Пiвнiчмаш постачання та сервic»
- •Журнал господарських операцій тов «Пiвнiчмаш постачання та сервic» з обліку вибуття об’єкта основних засобів внаслідок його продажу
- •2.4. Напрямки покращення обліку основних засобів та їх вплив на управління діяльністю підприємства
- •Рахунок-фактура у тов «Пiвнiчмаш постачання та сервic»
- •Журнал-ордер за кредитом рахунку 29 “Ремонт основних засобів” (тис. Грн.)
- •Картка аналітичного обліку витрат на ремонт основних засобів __________________________ваз 21106___________________________
- •Пропозиції щодо змін у типових формах первинного обліку основних засобів
- •Додаток до інвентаризаційного опису основних засобів
- •Висновки до другого розділу
- •Розділ 3. Аналіз ефективності використання основних засобів тов «Пiвнiчмаш постачання та сервic»
- •3.1. Аналіз складу та структури основних засобів
- •Наявність, рух та структура основних засобів тов «Пiвнiчмаш постачання та сервic» за 2012р.
- •Наявність, рух та структура основних засобів тов «Пiвнiчмаш постачання та сервic» за 2013р.
- •Наявність, рух та структура основних засобів тов «Пiвнiчмаш постачання та сервic» за 2014р.
- •3.2. Аналіз руху основних засобів
- •Показники руху основних засобів тов «Пiвнiчмаш постачання та сервic» за 2012-2014 рр.
- •3.3. Аналіз ефективності використання основних засобів
- •Показники ефективності використання основних засобів тов «Пiвнiчмаш постачання та сервic» за 2012-2014 рр.
- •3.4. Резерви підвищення ефективності використання основних засобів на підприємстві
- •Структура та вартість джерел фінансування проекту
- •Графік повернення боргу, тис. Грн.
- •Структура інвестицій
- •Показники надходжень та видатків інвестиційного проекту в 2016-2027 рр.
- •Витрати інвестиційного проекту
- •Висновки до третього розділу
- •Висновки
- •Список використанИх джерел
- •Додатки
- •2.Елементи операційних витрат
- •2.Елементи операційних витрат
1.2. Склад, класифікація та методи оцінки основних засобів
Основні засоби класифікуються за їх функціональним призначенням, галузями, речовим та натуральним характером, видами, використанням і належністю.
Згідно зі Сторожук Т.М. основні виробничі засоби з урахуванням специфіки їх виробничого призначення поділяються на такі групи:
А. Будівлі і споруди.
Б. Передавальні пристрої.
В. Машини та устаткування, У тім числі:
- робочі машини та устаткування;
- вимірювальні та регулюючі прилади;
- лабораторне устаткування;
- обчислювальна техніка;
- транспортні засоби.
Г. Виробничий і господарський інвентар.
Д. Інші основні засоби [66 с. 125].
Співвідношення окремих груп основних виробничих засобів становить їх структуру. Поліпшення структури основних виробничих засобів, передовсім підвищення питомої ваги активної їх частини, сприяє зростанню виробництва, зниженню собівартості продукції, збільшенню грошових нагромаджень підприємства.
Відповідно до Кузьмінського Ю.А. наведено склад основних виробничих засобів підприємства (рис. 1.2).
Основні виробничі засоби
Активна частина основних виробничих засобів
Пасивна частина основних виробничих засобів
Робочі машини й устаткування
Будівлі
Транспортні засоби
Споруди
Вимірювальні й регулюючі прилади
Господарський інвентар
Обчислювальна техніка та лабораторне устаткування
Рис. 1.2. Склад основних виробничих засобів підприємств
У П(С)БО 7 передбачені наступні види оцінки основних засобів. Первісна вартість - історична (фактична) собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів [63].
Основні засоби протягом всього строку їх експлуатації на підприємстві відображаються за первісною вартістю. Первісна вартість об’єктів основних засобів, зобов’язання за які визначені загальною сумою, визначається розподілом цієї суми пропорційно до справедливої вартості окремого об’єкта основних засобів. Переоцінена вартість - вартість необоротних активів після їх переоцінки.
Вартість, яка амортизується - первинна або переоцінена вартість необоротних активів за вирахуванням їх ліквідаційної вартості.
Ліквідаційна вартість - сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх корисного використання (експлуатації), за вирахуванням витрат, пов’язаних з продажем (ліквідацією).
Показники ліквідаційної вартості та вартості, що амортизується, є розрахунковими, оскільки їх значення визначається на підставі приблизних розрахунків, а не за допомогою безпосереднього вимірювання. Використання показників ліквідаційної вартості та вартості, що амортизується, дозволяє більш обґрунтовано визначити ту частину вартості об’єкту, яка повинна бути віднесена на витрати протягом періоду його використання підприємством (за умови достатньо точного визначення ліквідаційної вартості). Якщо величина ліквідаційної вартості є незначною, то при розрахунку вартості, що амортизується, її можна не враховувати.
Згідно з П(С)БО 7 справедлива вартість необоротного матеріального активу дорівнює сумі, за якою може бути проведений обмін активу в результаті операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами [63].
Справедливою вартістю в більшості випадків є ринкова вартість за умови тривалого збереження способу господарського використання відповідних об’єктів, тобто використання для ведення одного й того ж або аналогічного виду діяльності. Ринкова вартість визначається професійними оцінювачами. За неможливості отримання інформації про ринкову вартість будь-яких об’єктів через їх специфічний характер, вони обліковуються за переоцінено вартістю з урахуванням фактичного зносу.
Відповідно до П(С)БО 7 залишкова (балансова) вартість необоротного матеріального активу визначається як різниця між первісною вартістю та сумою нарахованого зносу (амортизації). Чиста вартість реалізації необоротного активу - це справедлива вартість необоротного активу за вирахуванням очікуваних витрат на його реалізацію [63].
Отже, в економічних розрахунках використовують три види оцінювання основних засобів: первинну, відновлювальну і залишкову.
Первинна вартість дорівнює фактичній сумі затрат підприємства на придбання, за вирахуванням наданих торговельних знижок.
Відновлювальна — витратам на створення, будування, придбання, транспортування й монтаж даного предмета основних засобів у сучасних умовах за діючими цінами на момент переоцінки; залишкова вартість основних засобів – у первинній вартості за відкидання зносу.
Придбані (створені) основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первинною вартістю.
Первинна вартість об’єкта основних засобів складається з таких затрат:
- суми, що сплачують постачальнику;
- суми, що сплачують підрядчикам за виконання будівельно-монтажних робіт;
- суми, що сплачують за інформаційні, консультаційні, посередницькі та інші подібні послуги у зв’язку з пошуком і придбанням (створенням) основних засобів;
- реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, здійснені у зв’язку з придбанням (отриманням) прав на об’єкт основних засобів;
- суми мита; суми непрямих податків у зв’язку з придбанням (створенням) основних засобів, які не відшкодовуються підприємству;
- витрати зі страхування ризиків, пов’язаних з доставкою основних засобів;
- витрати на установку, монтаж, налагодження основних засобів;
- інші витрати, безпосередньо пов’язані з придбанням (створенням) основних засобів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях.
Витрати на сплату відсотків за кредит не включаються до первинної вартості основних засобів, придбаних (створених) повністю або частково за рахунок кредиту банку. Згідно з П(С)БО 7, первинна вартість безоплатно отриманих основних засобів дорівнює їх справедливій вартості на дату отримання [63]. Первинною вартістю основних засобів, що внесені до статутного капіталу підприємства, визнається погоджена засновниками підприємства їх вартість, якщо інше не передбачено законодавством. Первинна вартість об’єктів, переведених до основних засобів з власної готової продукції, дорівнює її собівартості, яка визначається згідно з положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати». Первинна вартість об’єкта основних засобів, придбаного в результаті обміну на подібний об’єкт, дорівнює залишковій вартості переданого об’єкта основних засобів. Як зазначає Пархоменко В.М, первинна вартість об’єкта основних засобів, придбаного в обмін (або частковий обмін) на неподібний об’єкт, дорівнює справедливій вартості переданого об’єкта основних засобів, збільшеної або зменшеної на суму грошових коштів чи їх еквівалентів, що була передана (отримана) під час обміну. Первинна вартість об’єктів основних засобів, оплачених загальною сумою, визначається шляхом розподілу сплаченої суми пропорційно до справедливої вартості кожного з цих об’єктів [59, с. 144].
Згідно з положенням бухгалтерського обліку 7 підприємству не байдуже, в яку групу основних виробничих засобів укладати кошти. Воно заінтересоване в оптимальному підвищенні питомої ваги машин, устаткування, тобто активної частини основних засобів, які обслуговують процес виробництва і характеризують виробничі можливості підприємства. Ясна річ, що для забезпечення нормального функціонування активних елементів основних виробничих засобів необхідні будівлі, споруди, інвентар, тобто пасивна частина основних засобів [63].
Згідно Коробова М.Я. структура основних виробничих засобів є різною в різних галузях промисловості, народного господарства. Наприклад, у промисловості України частка будівель у загальній вартості основних виробничих засобів найвища в легкій та харчовій промисловості (близько 44%); споруд – у паливній промисловості (17%); передавальних пристроїв – в електроенергетиці (32%); устаткування та робочих машин – на підприємствах машинобудівного комплексу (45%) [46, с. 218].
За функціональним призначенням розрізняють виробничі основні засоби, які безпосередньо беруть участь у виробничому процесі або сприяють його здійсненню (будівлі, споруди, силові машини й обладнання, робочі машини, які використовуються у сфері матеріального виробництва) та невиробничі основні засоби, які не беруть безпосередньої участі в процесі виробництва й призначені, в основному, для обслуговування комунальних і культурно-побутових потреб працівників (будівлі, споруди, обладнання), що використовуються у невиробничій сфері для задоволення побутових потреб працівників.
Невиробничі основні засоби не є засобами праці, але вони також використовуються тривалий час, зберігаючи свою натуральну форму та поступово втрачаючи свою вартість у міру зношення. Таким чином, поняття «основні засоби» на практиці не співпадає з поняттям «засоби праці», так як до складу основних засобів входять і невиробничі засоби.
За речовим характером розрізняють інвентарні та неінвентарні основні засоби. До інвентарних відносяться об’єкти, які мають речове вираження та підлягають перевірці, обміру, підрахунку в натурі; до неінвентарних - капітальні вкладення в земельні ділянки, угіддя (крім будинків і споруд).
За використанням основні засоби поділяються на діючі (всі основні засоби, що використовуються на підприємстві), недіючі (ті, що не використовуються у певний період часу в зв’язку з тимчасовою консервацією підприємства або окремих підрозділів) і запасні (різне устаткування, яке перебуває в резерві та призначене для заміни об’єктів основних засобів, що вибули або ремонтуються). Суттєве значення в обліку основних засобів має їх розподіл за ознакою належності на власні та орендовані. Крім того, основні засоби групуються за галузями економічної діяльності (промисловість, сільське господарство, транспорт, зв’язок, будівництво).
За натурально-речовими ознаками основні засоби поділяють на окремі види: земля, будови, споруди, передавальне обладнання, машини й устаткування, які, в свою чергу, поділяються на силові машини й устаткування, робочі машини й устаткування, вимірювальні та регулюючі прилади й лабораторне устаткування, обліковувальну техніку, інші машини й устаткування (транспортні засоби, інструменти, виробничий інвентар і приналежності, господарський інвентар), робочі та продуктові тварини, багаторічні насадження і т. ін.
До кожної з цих груп належать основні засоби різних найменувань. Наприклад, до групи будови — корпуси цехів, склади, лабораторії тощо. До транспортних засобів — автомобілі, трактори, електровози, тепловози тощо. До групи інвентаря, інструменту та інших основних засобів — меблі, вимірювальні прилади тощо.
Відповідно Грабової Н.Н. та Добровського В.Н. класифікація основних засобів за наведеними групуваннями є основою синтетичного обліку [27, с. 142].
Згідно джерела [27, с. 142], за використанням основні засоби поділяють на діючі (усі основні засоби, що використовуються у господарстві), недіючі (ті, що не використовуються в даний період часу через тимчасову консервацію підприємства або окремих цехів), запасні (різне устаткування, що перебуває в резерві і призначене для заміни об’єктів основних засобів, що вибули або ремонтуються).
Для цілей бухгалтерського обліку основні засоби поділяються:
інвестиційна нерухомість;
земельні ділянки;
капітальні витрати на поліпшення земель;
будинки та споруди;
машини та обладнання;
транспортні засоби;
інструменти, прилади та інвентар;
тварини;
багаторічні насадження;
інші основні засоби.
В розрізі інших необоротних матеріальних активів визначають таку класифікацію:
бібліотечні фонди;
малоцінні необоротні матеріальні активи;
тимчасові (нетитульні) споруди;
природні ресурси;
інвентарна тара;
предмети прокату;
інші необоротні матеріальні активи.
Таким чином, за результатами даного підрозділу можна зазначити, що під терміном «основні засоби» слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 2500 гривень і поступово зменшується у зв’язку з фізичним або моральним зносом [61]. Також нами досліджено класифікацію основних засобів, основою якої є функціональне призначення основних засобів підприємства.