С.В.Глазунов історія та теорія соціології: протосоціологія

2008

УДК 316 (09) ББК 60.51 Г 52

Рецензенти: д–р філос. наук, проф. В.Г.Вікторов канд. соціол наук, доц. Л.А.Пірог

Г 52 Глазунов С.В. Історія та теорія соціології: Протосоціологія [Текст]: навч. посіб. / С.В.Глазунов. – Д.: РВВ ДНУ, 2008. – 68 с.

Розкриті питання, пов’язані з вивченням протосоціологічних теорій і вчень. У межах протосоціологічного етапу розвитку соціологічної думки увага звернута на античний період, епохи Відродження та Просвітництва.

Для студентів ДНУ, які навчаються за напрямами "Соціологія", "Соціальна робота".

© Глазунов с.В., 2008 вступ

Розвиток соціологічних знань має тривалу історію. Соціологічна думка формувалась у контексті розвитку цивілізацій. Перші погляди на проблеми суспільства, місце в ньому людини виникли не як окремі знання, а в нерозривному зв’язку з міфологією. У давніх міфах, які в різних народів мають свої особливості, втілені первісні уявлення людей про навколишню природу, органічною частиною якої тодішня людина вважала й себе, про суспільство й взаємовідносини в ньому, про світ узагалі. Фантастичні картини часто мають земну природу, фантастичні образи наділені людськими рисами, а явища природи, події суспільного життя тлумачаться в причинно-наслідковому взаємозв’язку.

У сиву давнину існував соціоантропоморфний світогляд, за яким світ, функціонування суспільства тлумачились на основі властивостей людини та її роду. Усе, що оточувало людину, – сонце, зорі, місяць, вогонь, вода, рослини, звірі, каміння, вітер та інше – бачилося живим, таким, що має душу. Окремі явища природи розглядалися як божественні дії, як воля окремих богів, від яких, як вважалося, залежали життя людини й розвиток подій у суспільстві. Наприклад, за народним повір’ям українців, кожен мав свою Долю, призначену йому Богом. Ця Доля з’являлася в образі нової зірки на Небі по народженні людини, а з її смертю зірка падала з Неба. Соціальні норми ґрунтувались на етичних, а ті формувалися на основі соціоантропоморфних уявлень.

Після появи перших уявлень про світ, людину, суспільство, ці знання поступово збагачуються соціальним досвідом, стають складнішими, досконалішими, вони намагаються дати відповідь на питання, які постійно виникають у суспільстві. І хоча соціологія як окрема наука інституціоналізувалась у ХІХ ст., це не означає, що до цього часу не існувало соціологічних знань. Уже в античному світі ставились і досліджувались соціальні проблеми, пов’язані із соціальною структурою, соціальними нормами і законами, питаннями цінностей, соціального управління, співвідношення особи й суспільства та іншими сторонами суспільного буття. Ці знання були складовою частиною філософських, історичних, юридичних, етичних, інших теоретичних концепцій стародавніх авторів. Багато галузей знань, які нині існують, спочатку зароджувались у контексті певного наукового напрямку, а потім, у міру накопичення інформації, відбувалось відгалуження цих знань, їх диференціація та спеціалізація вже в межах окремої науки.

Протосоціологія – це історія (або передісторія) соціологічних знань, елементи яких існували в системі нерозчленованого, злитого (синкретичного) суспільствознавства й філософії. Протосоціологія вивчає факти, здогадки, гіпотези, ідеї, концепції, емпіричні соціальні дослідження минулого, пов’язані з аналізом чи описом соцієтальних явищ, процесів, тенденцій, які безпосередньо входять до предметної сфери сучасної соціології.

Протосоціологію можна також назвати прасоціологією, ретроспективною соціологією, яка "вилучає" з інформаційного матеріалу минулого ті специфічні форми знання й пізнання, які сьогодні кваліфікуються як соціологічні. Вона допомагає реконструювати різні соцієтальні явища й процеси, які допомагають вірогідно чи достовірно відтворити їх у вигляді теоретичних побудов, глибше пізнати соціальні фрагменти систем минулого в просторі й часі, краще зрозуміти й сучасні соціальні процеси. Так, в епоху Відродження значно актуалізувались гуманістичні, антропоцентричні мотиви соціального життя. Гуманізм Ренесансу пробуджує інтерес до античної культурної спадщини. По–іншому відкриваються Платон і Аристотель, інші мислителі античності як витоки того пробудження, як розкриття особистості. Все це одержало назву ренесансного індивідуалізму. "Егоїстичне" забарвлення цього індивідуалізму стало набувати позитивного змісту на фоні поклоніння середньовічній аскезі. Історія певним чином повторюється на новому своєму витку. У наш час після періоду "соціалістичного аскетизму" також спостерігається відродження культу егоцентризму з його позитивними й негативними сторонами.

У межах протосоціологічного етапу (тривав від давнини до початку XIX ст.) виокремлюють кілька періодів формування поглядів на суспільство, закони його розвитку: античний, середньовічний, епохи Відродження й Просвітництва. Окремою лінією формування соціологічних знань є передісторія емпіричної соціології, особливості розвитку державознавства та політичної арифметики. Протосоціологічні теорії вплинули на подальший розвиток науки, формування класичних і сучасних поглядів на суспільство.

Вивчаючи історію соціології, ми одночасно опановуємо й теорію соціології, адже вчення попередників нинішньої соціологічної думки заклали ґрунтовні основи сучасних соціологічних парадигм. Сучасна соціологія являє собою великий масив соціальних знань, дослідницьких технологій, методик, за допомогою яких вона охоплює соціальну реальність, процеси та явища соціального життя людей, соціальної сфери. Ці знання невпинно поповнюються новою науковою інформацією. У сучасних умовах соціологічна наука виступає як загальна теорія соціальної інтеграції, формуючи концептуальну базу для реалізації міждисциплінарного підходу у вирішенні загальних проблем та пошуку перспективних стратегій людського співіснування. Науковий та практичний потенціал соціологія знаходить у вивченні й коригуванні суспільних процесів.

Вивчаючи історію та теорію соціології в цілому і її складову частину – протосоціологію, важливо не тільки набувати історико–соціологічних знань, а й здатність до розмірковування, судження. Важлива власне не швидкість мислення, а гнучкість, здатність сприймати різні думки. Вивчення історії та теорії соціології має поліпшувати здатність сучасного фахівця знаходити сенс у різних ситуаціях, процесах та явищах, глибоко їх осмислювати та усвідомлювати.