радиационка

Navigation: Глава 2. Біологічні ефекти опромінювання >

Фактори, що обумовлюють тяжкість променевого ураження

• 1. Доза ІВ.

Дозиметрія-це визначення кількості та якості ІВ.

Доза – енергія, передана випромінюванням елементарному об’єму або масі опроміненої речовини.

Експозиційна доза (рентгенівського та γ-випромінювань) характеризує

здатність ІВ до іонізації повітря, вимірюється в кулонах на кілограм (Кл/кг). Позасистемна одиниця – рентген. 1 рентген = 2.58х10-4Кл/кг.

Поглинута доза – енергія опромінення, поглинута одиницею маси опроміненого середовища, вимірюється в греях (Гр). Позасистемна одиниця – рад. 1 рад=0.01Гр=1сГр, тобто 1Гр=100 рад. Ця величина не враховує різниці в іонізуючій спроможності різних іонізуючих випромінювань. За умови однакової

поглинутої дози, α-випромінювання набагато небезпечніше, ніж β- або γ-

випромінювання. З урахуванням цієї обставини поглинута доза помножується на коефіцієнт якості для того, щоб отримати еквівалентну дозу. Коефіцієнт якості

для γ-опромінення дорівнює 1.

Еквівалентна доза – доза, що як 1Гр поглинутої дози рентгенівського або γ-

випромінювання. Вимірюється в зівертах (Зв). Позасистемна одиниця – бер (біологічний еквівалент рентгена). 1Зв=100 бер.

Гранично допустима доза – індивідуальна еквівалентна доза опромінення, яка при рівномірному опроміненні на протязі 50 років не обумовлює таких несприятливих змін в стані здоров’я персоналу, які можуть бути виявлені сучасними методами дослідження.

Відносно експозиційної, поглинутої, еквівалентної доз існують поняття потужність дози, тобто доза за одиницю часу (секунду), відповідно: 1Кл/кг/с; 1Гр/с; 1 Зв/с. Із зменшенням потужності дози дія радіації на організм стає слабкішою в зв’язку із зміною співвідношення між швидкістю репарації і ушкоджуючим впливом радіації. При певній величині потужності дози процес ураження може бути кількісно порівняним з репараційними можливостями організму, що забезпечують компенсацію ушкодження.

З зростанням дози посилюється ефект ІВ. По мірі зростання дози опромінення вибір вірогідності в інтервалах доз такий: 1-2 Гр (гостра променева хвороба І ст.)

– „захворіти – не захворіти"; 2-6 Гр (гостра променева хвороба II і III ст.) „одужати –умерти"; 6-10 Гр. – виживання проблематичне.

В діапазоні доз, які обумовлюють легке променеве ураження, відновні процессі в організмі найбільш виражені. Великі дози порушують механізми регенерації променевих уражень. Різні дослідники оцінюють необоротну частину променевого ураження по-різному, але в середньому вона становить приблизно 10%.

2. Розподіл дози за часом, тобто швидкість поглинання енергії. Наслідки

поглинання однієї й тієї ж дози за короткий та тривалий проміжок часу будуть значно відрізнятися. Фракціоноване опромінення (сумарна доза розподілена в часі)

характеризується зменшенням ступеня променевого ураження, тому що з’являється час

•для компенсації порушень, що виникли внаслідок попередньої фракції опромінення. 3.Вид ІВ. Для зовнішнього опромінення найбільш небезпечним є γ-випромінювання, для

•внутрішнього – α-випромінювання.

4. Розподіл енергії опромінювання в організмі. Найбільш небезпечне опромінення

всього організму (загальне опромінення). Менший ефект опромінення спостерігається

•при опромінюванні в такій же дозі окремих частин організму (локальне опромінення).

Якщо при загальному опроміненні безумовно смертельна доза дорівнює 10

Гр, то при опроміненні голови вона зростає до 20 Гр, верхньої частини живота – до 50 Гр, грудної клітини – 100 Гр., кінцівок – 200 Гр.

Таким чином, ступінь радіаційного ураження залежить від розміру опроміненої поверхні: з її зменшенням скорочується і біологічний ефект. Наприклад, якщо ділянку тіла 6 см2 опромінити в дозі 4.5 Гр, то ознаки ураження можуть бути відсутні, тому що не ушкоджені кровотворення та системи захисту і відновлення, а при поглинанні такої дози цілим організмом в 50% випадків вірогідний смертельний кінець. При нерівномірному опроміненні відзначається деяке зниження біологічної дії ІВ. Має значення, яка частина тіла опромінюється (напр., опромінення живота більш небезпечне, ніж опромінення в цій же дозі інших ділянок тіла).

5.Локалізація джерела опромінення. Більш небезпечним є внутрішнє опромінення в

•зв’язку з відсутністю механізмів ефективного захисту.

6.Має значення вік людини. Найбільш уразливі діти, у яких радіація гальмує процеси

•анаболізму, та люди похилого віку, у яких радіація прискорює анаболізм.

Navigation: Глава 2. Біологічні ефекти опромінювання >

Коротка характеристика Чорнобильської катастрофи

Як відомо, в основі роботи ядерних реакторів лежить керована ядерна реакція. Природний уран, що є основою ядерного палива, містить 235 U(0,714%),238U (99.28%)

і 234U (0.006%). В зв’язку з тим, що ядра 235U захоплюють нейтрони з набагато більшою імовірністю, ніж ядра 238U, для роботи ядерних реакторів природний уран збагачується до 3.5-4,5% 235U. В результаті поділення ядер цієї речовини створюється потік швидких нейтронів. Вони рухаються з великою швидкістю і для підтримки ланцюгової реакції їх необхідно гальмувати в активній зоні реактора. Для цього застосовується графіт, звичайна та „важка" вода. Для підтримки ланцюгової реакції на постійному рівні існує спеціальне регулювальне обладнання – рухомі стрижні з речовин, що добре захоплюють нейрони (напр., кадмій). При їх введенні у глибину активної зони реактора ланцюгова реакція уповільнюється, при виведенні – прискорюється. Під час вироблення енергії в ядерних реакторах накопичується велика кількість радіонуклідів, що утворюються в результаті розпаду ядерного томлива. Склад радіонуклідів реактора, що містить більше 20 ізотопів, є потенційним джерелом радіаційної безпеки. За умов правильної експлуатації ймовірність аварії на АЕС вважалась надзвичайно низькою.

В зв’язку з порушенням правил роботи на ЧАЕС було зруйновано значну частину активної зони реактора, реактор перейшов у режим саморегульованого енерговиділення і перетворився на джерело тривалого безперервного викиду в атмосферу продуктів ядерного ділення. Середній викид складав від 3.5% до 5% загальної кількості продуктів ділення, накопичених в 4 блоці за час його роботи (з 1983року). Було зруйновано значну частину активної зони реактора

Виникло 30 осередків пожеж. В результаті вибуху реактора утворилася газо-аерозольна хмара. В складі радіоактивної суміші було близько 20 радіонуклідів. Близько 30-40% суміші РР становили ізотопи цезію, йоду, телуру, близько 30% – інші радіонукліди. Оточуюче середовище забруднене за рахунок значних викидів пари, газів та аерозолів, що містили РР. РР являли собою хімічно чисті дрібнодисперсні продукти, здатні до щільного зчеплення з поверхнею предметів, в т.ч. металевих, а також до легкої сорбції та проникнення вглиб одягу. РР проникали в глибину потових та сальних залоз.

Викид тривав 10 діб. Висота його сягала від сотні метрів до 1,5 км.

Радіоактивного забруднення зазнали 12 областей, 76 адміністративних територій України, а також значні території Білорусі та Росії. Радіоактивні опади зафіксовані в країнах Західної Європи. На територіях, де рівень забруднення перевищує 1Кі/км2, проживає близько 2,5 млн осіб, у тому числі більше 500 тис дітей. У багатьох регіонах створилися нові соціальні та економічні умови. Україна оголошена зоною екологічного лиха.

Працівники АЕС та люди, що прибули для ліквідації наслідків аварії в перші години, зазнали впливу:

короткочасного зовнішнього γ- та β-опромінення від газової хмари, що утворилася після

•вибуху, зовнішнього γ- та β-опромінення від розкиданих на промисловому майданчику

•фрагментів пошкодженої зони реактора, потужність якого поступово зменшувалась,

інгаляційного надходження газів та аерозольних пилових часток, що містять в собі

•радіонукліди

•аплікації їх на шкірі та слизових оболонках.

Дані щодо поглинутої дози мають лише 50% учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Ці дані отримані в результаті використання найменш точного „розрахунковогрупового" способу, тобто не в результаті дозиметрії, а на основі розрахунків, виконаних дозиметристом до початку роботи (Мусияченко Н.В. і співав., 2001).

Гострою променевою хворобою захворіли оператори 4-го енергоблоку, черговий та допоміжний персонал турбінного залу та пожежники. Згідно з цитогенетичною оцінкою поглинена доза становила від 1.0 до 13.8 Зв, тобто ГПХ, що розвинулась в результаті опромінення, відповідала проявам від І-ІУ ст. кістковомозкової форми до кишечної форми.

У більшості пацієнтів з числа постраждалих на ЧАЕС, тяжкий кістково мозковий синдром поєднувався з ураженнями шкіри та слизових оболонок. Променевий опік значно обтяжив і навіть визначив (за умов ураження більше 40% поверхні тіла) летальний кінець хвороби.

Провідними радіаційними чинниками були загальне зовнішнє відносно рівномірне γ-

опромінення всього тіла та β-опромінення великої поверхні тіла з визначальним внеском

в сумарну дозу йоду та цезію. Виміри активності РР на всьому тілі постраждалих

показали, що ізотопи цезію містились в кількості від30 до 200 мкКі, а ізотопи йодувід 10 до 150 мкКі. 131І склав основну масу ізотопів йоду, 133І – біля 20%, 123І, 124І, 126І, 130І –

більше 2%.

Незначний вміст трансуранових елементів визначався в легенях постраждалих При посмертній альфа-спектрометрії до 90% активності проби складав кюрій, 10% – плутоній і америцій.

Особливостями Чорнобильської аварії вважається те, – що вона є безпрецедентною за кількістю постраждалих від відносно рівномірного γ-опромінення,

•опромінені розподілялися головним чином рівномірно в інтервалі доз від 0.1до 13.8 Гр,

практично всі пацієнти пройшли ретельне гематологічне обстеження в динаміці,

•починаючи з другої доби і в середньому до 2 місяців.

Спеціалізована медична допомога потерпілим надавалась в медичних закладах Києва (Рентгенологічний та онкологічний інститут, Науково-дослідний інститут гематології та переливання крові) та Москви (6-та клінічна лікарня інституту біофізики Міністерства охорони здоров’я СРСР), тобто в тих закладах, фахівці яких мали досвід діагностики та лікування променевих уражень, а також проведення дезінтоксикаційної терапії за сучасними методиками. Ці заклади також мали можливість використання крові та кісткового мозку в терапевтичних цілях. На наявність ГПХ обстежено 499 осіб. Основними критеріями діагностики були наявність та термін виникнення основних ознак первинної реакції.

Об’єкт „Укриття (ОУ) реактора №4 Чорнобильської АЕС" є найбільш небезпечним з наслідків ядерної аварії 1986 року не тільки для нинішнього, але й для прийдешніх поколінь. Він являє собою зруйнований аварією 4-й блок ЧАЕС, на якому виконані першочергові заходи з попередження наслідків аварії та продовжуються роботи з контролю стану ядерної та радіаційної безпеки.Головним джерелом радіаційної небезпеки на протязі ближчих 300-500 років буде радіоактивність продуктів розщеплення, а надалі – на протязі десятків та сотень років –радіоактивність трансуранових елементів, до яких належить 241Аm (з періодом напіврозпаду близько 430 років) та 239 Рu (з періодом напіврозпаду більше 24 тис. років)

Navigation: Глава 2. Біологічні ефекти опромінювання > Реакції на ІВ різних органів та тканин >

Шкіра

Шкіра є своєрідним біологічним дозиметром., окремі її структури мають різну радіочутливість. Епіляцією шкіра реагує на рентгенівське опромінення в дозах 3.5-7 Гр, а функція потових залоз порушується при опроміненні в дозі 12-15 Гр. Променеві ураження шкіри мають місце при ГПХ, ХПХ та МПУ.

Реакція шкіри на опромінення складається з первинної еритеми, що виникає внаслідок розширення капілярів, викликаного гістаміноподібними речовинами, утримується кілька годин. Друга хвиля еритеми проявляється через певний час (2-4 тижні), закінчується по-різному: в вигляді сухої або вологої десквамації, некрозу епідермісу, порушень пігментації, атрофії потових та сальних залоз ті волосяних фолікулів. Факторами, що впливають на тяжкість реакції, є анатомічне положення, васкуляризація та оксигенація опроміненої тканини, вік та гормональній статус опроміненого. Різні анатомічні ділянки в порядку зменшення чутливості виглядають таким чином:

•передня поверхня шиї, ділянки в згинах ліктів та колін;

•передні поверхні кінцівок, грудь, живіт;

•обличчя, якщо воно не пігментоване;

•спина і задні поверхні кінцівок;

•обличчя пігментоване;

•потилиця;

•скальп;

•долоні та підошви.

Найменша доза рентгенівського або γ-опромінення, що викликає еритему по ділянці 10

см2, дорівнює 6-8 Гр при одноразовій гострій дії і більша за 30Гр при опроміненні дрібними фракціями. Короткочасне ушкодження волосяних фолікулів виникає при опроміненні 3-5 Гр, стійка епіляція розвивається при дозі 7 Гр одноразового опромінення або 50-60 Гр при фракціонованому опроміненні на протязі кількох тижнів.

Navigation: Глава 2. Біологічні ефекти опромінювання > Реакції на ІВ різних органів та тканин >

Травна система

Найбільш уразливою є слизова оболонка тонкого кишечнику, в епітелії якого під впливом ІВ в дозах, більших ніж 10 Гр, порушується розвиток стовбурових клітин та функція зрілих клітин. Припускають, що за розвиток „кишечного синдрому" відповідальні продукти аутолізу та протеолізу стінки кишечнику, що виникли під впливом ферментів підшлункової залози та жовчі.

Функція печінки, радіорезистентного органу, порушується при дозі 30 Гр, а в разі, коли опромінюється лише її частина, доза може бути значно більшою. Вважається, що розлади кровота лімфообігу, дегенеративно-некробіотичні зміни паренхими і строми печінки виявляються на пізніх стадіях гострого променевого ураження.

Слинні залози піддаються некрозу, атрофії та фіброзу при опроміненні в дозі 50-70 Гр. Підшлункова залоза переживає опромінення в дозі 70-80 Гр без значного порушення функції.

Navigation: Глава 2. Біологічні ефекти опромінювання > Реакції на ІВ різних органів та тканин >

Кровотворна система

В системі клітинного відновлення кісткового мозку схематично виділяються 2 відділи: пул, що ділиться (радіочутливий), та пул, що не ділиться (менше радіочутливий).

Цитологічні зміни в кістковому мозку та лімфоїдних фолікулах виявляються через кілька хвилин після гострого опромінення в дозі більше 1 Гр. через загибель кровотворних стовбурових клітин, що є дуже радіаційно чутливими внаслідок їх здатності до швидкого поділу (Стовбурова клітина при цьому має різну радіочутливість: найбільш чутлива вона в фазі мітозу (М), а в стадії синтезу радіочутливість мінімальна).

Внаслідок опромінювання ІВ знижується загальна кількість клітин кісткового мозку, переважно гранулоцитів, збільшується число аберантних мітозів. Загальне число клітин у кістковому мозку при дозі опромінення 1-2 Гр знижується на 10-20%, 3-4 Гр – на 2530%, 5-7 Гр – на 50-60%, 8-10 Гр – 80-85%. Опромінення в дозі 7-10 Гр смертельні для 100% опромінених. При тотальному опроміненні високими дозами в процес репарації втягуються відносно резистентні фракції стовбурового пулу та їхні диференційовані попередники. Тому навіть при частковому захисті кісткового мозку засобами протирадіаційного захисту полегшується репарація за рахунок використання резерву відносно непошкоджених ділянок кровотворної тканини, значно зменшується лейкомогенний ефект радіації. Строки активних репаративних процесів у людини при найвищому рівні доз становлять 1-3 роки. При фракціонованому опроміненні толерантність кровотворних тканин зростає внаслідок репопуляції і репарації сублетального ушкодження (кровотворна система може перенести дозу 3-10 Гр, якщо опромінення триває кілька місяців).Перехід до відновлення супроводжується зростанням кількості молодих клітинних генерацій у кістковому мозку. При цьому ділянки гіпоплазії чергуються з ділянками активної регенерації кісткового мозку.

З урахуванням того, що зрілі клітини відносно радіорезистентні, зміни в периферичній крові обумовлені ураженням кровотворних клітин кісткового мозку. Кількість зрілих клітин крові на периферії визначається тривалістю їх утворення та тривалістю життя. Тривалість життя еритроцитів (110-130 діб) значно вища, а час, на протязі якого вони утворюються (2-7 діб) нижчий, ніж у нейтрофілів (тривалість життя 1-2 доби, час утворення – 5-13 діб). Тому припинення утворення нейтрофілів у кістковому мозку приводить до швидкого зменшення цього пулу клітин в периферичній крові при незначному зменшенні кількості еритроцитів. Швидко знижується кількість тромбоцитів крові (період їх життя – 8-10 діб).

Однією з змін, що ускладнюють ушкодження лімфоїдної тканини, є пригнічення імунної реакції. Ранні стадії імунологічної реакції, що включають процес розпізнавання антигену, є більш чутливими, ніж пізні стадії, що включають безпосередній синтез антитіл. Сучасні дослідження показали паралельність залежності „доза-ефект" для гемопоетичних та імунних клітин після гострого опромінення.

Navigation: Глава 2. Біологічні ефекти опромінювання > Реакції на ІВ різних органів та тканин >

Сердечно-судинна система

Доза в 40 Гр викликає деяку дегенерацію міокарду, а 60 Гр може привести до смерті від крововиливу в перикард або від конструктивного перикардиту. В кровоносних судинах зміни спостерігаються через кілька місяців після опромінення в дозі 40-60 Гр. Дегенерація ендотелію, потовщення базальної мембрани, склероз, зміна форми артерій і артеріол можуть відігравати головну роль в більшості, якщо не у всіх, віддалених радіаційних ушкоджень.

Navigation: Глава 2. Біологічні ефекти опромінювання > Реакції на ІВ різних органів та тканин >

Нервова система

Експериментальні нейрорадіобіологічні дослідження показали, що дози 0.025-0.05 сГр при зовнішньому опроміненні є достатніми для виявлення функціональних змін в нервовій системі за допомогою нейрофізіологічних методів. Особливо високою радіочутливістю характеризується кора головного мозку, стовбур, вегетативні центри, особливо гіпоталамус, зоровий, шкірний та вестибулярний аналізатори. Вважається доведеним факт кумуляції ефектів опромінення – виникнення стійких змін в нервовій системі, що викликані хронічним опроміненням.

Зміни в нервовій системі при опроміненні виявляють риси стохастичних (вірогідних) радіаційних ефектів, а саме – відсутність дозової границі їх виникнення; та нестохастичних – залежність тяжкості ураження нервової системи від дози опромінення.

Радіаційне ураження спинного мозку може викликати мієліт.

Navigation: Глава 2. Біологічні ефекти опромінювання > Реакції на ІВ різних органів та тканин >

Око

Кришталик ока належить до найбільш радіочутливих тканин організму. Найбільш небезпечним опроміненням з точки зору загрози виникнення катаракти є нейтрони. Катаракта виникає в результаті прямої дії радіації. Відома лінійна залежність „доза– ефект" в разі виникнення катаракти дуже точна і може розглядатися як біологічний дозиметр. При високих дозах катаракта розвивається на протязі кількох місяців, швидко прогресує і може захопити весь кришталик. При невеликих дозах помутніння може формуватися кілька років, залишатися мікроскопічним за розмірами і не викликати значних порушень зору.

Navigation: Глава 2. Біологічні ефекти опромінювання > Реакції на ІВ різних органів та тканин >

Ендокринна система

Ендокринна система відносно резистентна до впливу ІВ внаслідок високої диференційованості функціональних клітин, що практично не здатні до фізіологічної регенерації. Найбільш радіочутливі статеві залози. Опромінення яєчок в дозі 0,1 Гр викликає тимчасову, а в дозі 2Гр – стійку стерильність у чоловіків. Однократне опромінення яєчників жінки в дозі 3 Гр також приводить до її стерильності.

Інші залози за рівнем зростання радіорезистентності представлені в такій послідовності: надниркові, гіпофіз, щитоподібна, підшлункова, паращитоподібна. Відомі реакції на променеве ураження як збоку надниркових залоз, гіпофізу, так і збоку щитоподібної залози в вигляді гіпертрофії та гіперплазії секреторних елементів. Інтерфазна загибель клітин щитоподібної залози при інкорпорації йоду-131 виявляється на протязі другого тижня після опромінення дозами 50-100 Гр. ІВ обумовлює розвиток доброякісних та злоякісних пухлин, тиреоідиту (при дозі 200 Зв), гіпотиреозу. При однократному

дистанційному γ-опроміненні в поєднанні з введенням 131І гіпотиреоз у дітей виникає при дозі 4-12 Гр, у дорослих гіпотиреоз виникає при дозі 26-48 Гр.

Navigation: Глава 3. Гостра променева хвороба >

Визначення

При короткочасному (від секунд до 3-10 діб),, відносно рівномірному (або нерівномірному) зовнішньому γ- й нейтронному опроміненні всього організму в дозі, що

перевищує 1 Зв, або при інкорпорації (надходженні усередину організму) РР, що утворюють таку дозу, розвивається гостра променева хвороба (ГПХ). При опроміненні в

дозі до 1 Зв може розвинутися променева реакція – сума загальних та місцевих симптомів, що характеризуються зворотністю перебігу.

В залежності від дози опромінення ГПХ проявляється наступними клінічними формами:

•кістковомозковою (КМФ) (1-10 Зв),

•кишковою (КФ) (10-20 Зв),

•токсемічною (ТФ) (20-80 Зв),

•церебральною (ЦФ) (80 Зв і більше).

Сприятливий прогноз є тільки при кістковомозковій формі у випадку її легкої (1-2 Зв) або середньої важкості (2-4 Зв) перебігу. При важкому перебігу ГПХ (4-6 Зв) прогноз сумнівний (гине 40-70% хворих), при надто важкому (6-10 Зв) – несприятливий, як і при всіх інших клінічних формах.

В умовах Чорнобильської катастрофи поглинена доза знаходилась в діапазоні від 1 до 13.7 Гр і відповідала тяжкості ГПХ від легкого ступеня КМФ до клінічних проявів кишкової форми.

Navigation: Глава 3. Гостра променева хвороба > Лікування ГПХ >

Загальні принципи лікування

лікування має бути комплексним та будуватися відповідно з клінічною формою,

1.ступенем тяжкості та періодом хвороби.

комплексна терапія з використанням всіх відомих засобів та методів ефективна при

лікуванні більшості хворих з кістково мозковою формою ГПХ І-III ст. тяжкості и лише в

2.виняткових випадках ІV ст.. тяжкості;

комплексна терапія неефективна при ураженнях, що супроводжуються

3.розвитком найгостріших форм ГПХ – кишечної, токсемічної, церебральної.

Основний зміст комплексного лікування ГПХ пролягає в ліквідації функціональних розладів, що виникають в період первинної реакції, проведенні детоксикаційної терапії та нормалізації водно-електролітного та кислотно-основного гомеостазу, профілактиці та лікуванні інфекційних ускладнень та кровоточивості, відновленні кровотворення.

Важливою частиною комплексної терапії є правильне утримання та догляд за хворими. З початку латентного періоду хворі утримуються в палатах, що оснащені фільтруючими системами з високим обміном повітря, що здатні затримувати мікроорганізми та грибки. Якщо така можливість відсутня, палата повинна стерилізуватися за допомогою бактерицидних ультрафіолетових ламп. Натільна та постільна білизна стерилізується. Обслуговуючий персонал користується стерильними халатами та спеціальним взуттям, захищає рот та ніс марлевими пов’язками. Термометрии та стетоскопии стерилізують в 70% спирту. Слід максимально скоротити кількість втручань з пошкодженням шкіри (інфузій, ін'єкцій).

Для попередження інфекційних ускладнень у хворих на ГПХ поряд з медикаментозним лікуванням необхідне проведення санітарно-гігієнічних заходів, що скеровані на виключення вторинного екзогенного інфікування. Необхідне своєчасне виявлення та санація (до початку періоду агранулоцитозу) прихованих осередків інфекції (тонзиліт, карієс, гайморит та ін.). Шкіру та волосся хворих щоденно обробляють антисептиками, приділяючи особливу увагу пахвовим ямкам та природним отворам. Вранці, до та після кожного прийому їжі необхідне полоскання рота та носоглотки дезінфікуючими розчинами.

Navigation: Глава 3. Гостра променева хвороба > Клінічні форми ГПХ >

Кишкова форма

Генез кишкової форми (КФ) ГПХ пов’язаний з виразково-некротичною ентеропатією з наступною аутоінтоксикацією в результаті подолання „кишкового

бар’єру". КФ ГПХ є наслідком безпосереднього ураження стволових клітин кишечнику і характеризується важкою первинною реакцією з невгамовним блюванням, болями в животі, ознобом, явищами ентериту з перших хвилин після опромінювання. На 4-7 добу з’являється виразковий стоматит, некроз слизової рота, на 5 – висока пропасниця, зневоднювання, загальна інтоксикація на фоні інфекційних ускладнень. При опроміненні в дозах більше 10 Гр може спостерігатися також гострої радіаційної енцефалопатії (ГРЕ), який значно ускладнює перебіг КФ. Для ГРЕ характерне виникнення дифузної минущої неврологічної симптоматики уже в періоді первинної реакції, до розвитку соматичних розладів. Неврологічний симптомокомплекс крім симптомів первинної реакції (головний біль, загальна слабкість, діарея та гіпертермія) включає зміни з боку черепно-мозкової іннервації. Визначалась м’язова гіпотонія, нестійкі неврологічні знаки, порушення больової чутливості, легкі координаторні порушення в вигляді тремора пальців рук, повік та нестійкість в позі Ромберга. Характерними є загальномозкові явища та менінгеальні знаки. ОРЕ виникає внаслідок прямого впливу ІВ на ЦНС, а також внаслідок масивної аферентації з опромінених рецепторних ділянок до головного мозку з розвитком ліквородинамічних порушень. Смерть при КФ настає на 8-16 добу.

Navigation: Глава 3. Гостра променева хвороба > Клінічні форми ГПХ >

Токсемічна форма

Токсемічна форма ГПХ також характеризується важкою первинною реакцією з короткочасною втратою свідомості й порушенням рухової активності з моменту опромінення. Виражені важкі гемодинамічні порушення до колапсу, загальна інтоксикація внаслідок розпаду тканин кишечнику, слизових оболонок, шкіри. Летальний кінець настає на 4-7 добу при олігурії й аутоінтоксикації крайнього

ступеню.

Navigation: Глава 3. Гостра променева хвороба > Лікування ГПХ >

Раціональне харчування

Раціональне харчування забезпечує боротьбу з токсикозом, впливає на мікрофлору кишечнику, попереджує прогресування кахексії, що обумовлена аліментарним голодуванням при анорексії та виразкових змінах в слизових оболонках травного каналу.

Влатентному періоді та періоді відновлення при відсутності ознак стоматиту, ентероколіту хворі отримують страви загального столу. Показане призначення ацидофільно-дріжджових молочних продуктів (нормалізують мікрофлору кишечнику і мають в своєму складі речовини з антибіотичними властивостями), пектинів в вигляді компотів, киселів, ягідних соків, а також продуктів, що містять ненасичені жирні кислоти (арахідонову, линолеву, ліноленову).

Вперіод розпалу хвороби з урахуванням змін в слизовій оболонці порожнини рота, розладів в шлунково-кишковому тракті, зниження апетиту, порушення обміну речовин та зростання загальної інтоксикації також важлива роль належить харчуванню хворих. Комплексна терапія, що включає антибіотики, препарати крові, кровозамісні препарати, вітаміни, деякі антигеморагічні засоби та антигістамінні препарати, проводиться на фоні спеціального харчування.

Кровоточивість слизових оболонок рота, розвиток некротичного тонзиліту вимагають рідкої збалансованої (білків 120 г, жирів – 50 г, вуглеводів – 340 г) „гіпотоксичної" дієти, загальною енергетичною цінністю 2500 ккал. При ознаках виразково-некротичних змін в слизовій оболонці порожнини рота та кишечнику (біль, пронос, тенезми, здуття) для покращення перистальтики та збереження слизової оболонки хворі одержують спеціальне харчування , яке містить сирі яєчні білки, що збиті в воді (1 білок на стакан води 4-5 разів на день), киселі, фруктові відвари, свіжі молочнокислі продукти, чай. Процеси травлення покращуються та зменшуються спазми при використанні ферментативних та бактеріостатичних препаратів (панкреатин,

абомін, фестал, інтестопан, ентеросептол), спазмолітиків (папаверин, беладона, баралгін), в’яжучих та обволікаючих речовин (карбонат кальцію, препарати вісмуту). В випадках тяжкої диспепсії (особливо при анорексії), при ознаках зневоднювання та різкому зниженні маси тіла хворих переводять на парентеральне харчування з використанням глюкози, суміші амінокислот, жирових емульсій, вітамінів, білкових гідролізатів. Необхідно відзначити, що більшість жирових емульсій, що використовуються для парентерального харчування , містять соєві фосфатиди і мають позитивний вплив на процес згортання крові.

Navigation: Глава 3. Гостра променева хвороба > Клінічні форми ГПХ >

Комбіноване радіаційне ураження

За умови одночасного або послідовного впливу радіаційних та нерадіаційних (механічних, термічних, хімічних) факторів виникає комбіноване радіаційне

ураження (КРУ):

•радіаційно-термічне (опромінення та опік),

•радіаційно-механічне (опромінення та вибухова хвиля),

•радіаційно-хімічне (опромінення та вплив хімічної речовини),

•радіаційно-механо-термічне.

Поверхні ран та опікові поверхні є не тільки вхідними воротами для легкорозчинних у рідині радіонуклідів, але й об’єктом їх безпосереднього ураження в місцях контакту. Місцеві зміни в рані та на опіковій поверхні можливі вже за умови зараження 0,5-1 мКі.

КРУ характеризуються взаємним обтяжуванням, що проявляється більш важким загальним станом постраждалого, збільшенням зон некрозу внаслідок ран та опіків, уповільненням репарації, інтенсивністю інфекційних ускладнень та інтоксикації.

Виділяють чотири періоди КРУ.

Впершому періоді (перші години та дні після травми) разом з симптомами механічної травми або опіків (біль, крововтрата, порушення функції життєво важливих органів) присутня картина первинної реакції на опромінення (нудота, блювання). Зміни периферичної крові в цьому періоді характеризують як променеве ураження (нейтрофільний лейкоцитоз, лімфопенія), так і супутню травму (анемія при травматичних крововтратах, гемоконцентрація при опіках та синдромі здавлювання).

Вдругому періоді, який відповідає латентному періоду променевого ураження, домінують прояви механічної травми або опіку, але їх перебіг обтяжений променевим впливом, що проявляється більш важким загальним станом постраждалих.

Втретьому періоді переважають клінічні прояви розпалу променевого ураження: лихоманка, геморагічний синдром на фоні тромбоцитопенії, інфекційні ускладнення за рахунок агранулоцитозу. Це значно обтяжує перебіг не променевих ушкоджень.

Відновлення, що спостерігається в четвертому періоді, протікає повільно, характеризується репаративними процесами, повнота яких залежить від тяжкості променевої та непроменевої травми.

При поєднаній дії γ-випромінювання, аплікації на шкірі та слизових оболонках β-

та γ- випромінюючих радіоактивних речовин і їх інкорпорації розвивається поєднане

опромінення (ПО).

Navigation: Глава 3. Гостра променева хвороба > Клінічні форми ГПХ >

Клінічні прояви „сегментарного опромінення"

Сегментарне опромінення характеризується нерізкими загальними ознаками. При опроміненні голови спостерігається виражена ПР з головним болем, нудотою,