радиационка

блюванням, а при опроміненні середніми та великими дозами можливе виникнення орофарінгеального синдрому та епіляції вій та брів.

Смерть при опроміненні голови настає при поглинутій дозі 20 Гр.

Опромінення грудного сегмента обумовлює порушення ритму серцевої діяльності, виникнення болю в ділянці серця, зміни на ЕКГ. Смерть настає при опроміненні в дозі

100Гр.

Вразі опромінення живота на фоні нерізких змін крові розвивається радіаційний коліт та ентерит. При опроміненні нижньої частини живота смертельна доза 30 Гр, верхньої – 50 Гр.

Navigation: Глава 3. Гостра променева хвороба > Клініка кістково мозкової форми ГПХ >

Фазність перебігу

Для ГПХ характерна фазність перебігу, що проявляється в періодах:

1 - первинної реакції,

2 – скритому,

3 – розпалу, 4 – наслідків безпосередніх та віддалених, в т.ч. відновлення.

Тривалість і клінічний зміст періодів визначаються дозою опромінення.

Navigation: Глава 3. Гостра променева хвороба > Клініка кістково мозкової форми ГПХ >

Первинна реакція

Прояви первинної реакції (ПР) мають гуморально-токсичну природу і відбивають опосередковані ефекти радіації на різні фізіологічні системи організму. Клінічні прояви ПР мають велике значення для оцінки ступеня тяжкості хвороби та прогнозу її перебігу.

Вони визначають вирішення основних питань сортування: термін і місце госпіталізації, обсяг лікувально-профілактичних та евакуаційних заходів, особливо у ранній термін після опромінення.

Особливе значення має присутність, час виникнення, тривалість, ступінь наявності

іосновних симптомів ПР:

•диспепсичного (нудота, блювання, пронос),

загальноклінічного (стан свідомості, лихоманка, головний біль, підвищення температури

•тіла).

Стан шкіри і слизових оболонок у перші години й дні (синдром місцевих уражень) – надійний діагностичний критерій, тому що наявність, наявність і стійкість гіперемії шкіри та видимих слизових оболонок, кон’юнктиви й склер у ранні строки у

значній мірі залежать від дози місцевого опромінення (первинна еритема). Діагностичне та прогностичне значення має також стан крові (гематологічний синдром). Наявність та стійкість відносної (від 1 до 20%) та абсолютної (0.1-1.0 Г/л) лімфоцитопенії чітко відповідає ступеню тяжкості ГПХ. Менше значення має лейкоцитоз, що спостерігається на протязі 1-2 доби після опромінення.

Первинна реакція при легкому перебігу КМФ ГПХ (доза 1-2 Гр) продовжується кілька годин і характеризується помірним головним болем, слабкістю, нудотою, іноді одноразовим блюванням. Наступна доба характеризується швидкою стомлюваністю постраждалого, зниженням здатності до фізичного та розумового навантаження.

При перебігу хвороби середньої важкості (доза 2-4 Гр) ПР триває до доби: через 1- 2 години після опромінення виникає повторне блювання, гіперемія шкіри і слизових оболонок, значний головний біль, субфебрилітет. Чим вище доза і міра опромінення живота та грудної клітки, тим раніше виникає і довше триває блювання. Для дози до 4 Зв характерна незначна гіперемія обличчя, що утримується 2-3 доби, та ін’єкція склер.

У випадку важкого перебігу ГПХ (доза 4–6 Гр) ПР різко виражена і проявляється важким головним болем, запамороченням, багаторазовимблюванням, пропасницею, що утримуються до 2 діб. Гіперемія обличчя зникає на 4-5 добу, гіперемія склер – раніше. Астенія утримується до розвитку агранулоцитозу та пов’язаних з ним інфекційних ускладнень

При надто важкому перебігу хвороби (доза 6–10 Гр) ПР починається через 5-20 хвилин після опромінення, триває 2-3 доби і проявляєтьсяневгамовним блюванням, головним болем, сплутаністю свідомості, слабкістю (до адинамії), проносом, пропасницею. Іноді через 10-15 хвилин після опромінення спостерігається короткочасна втрата свідомості.

ПР характеризується такими змінами в складі крові: у першу добу – нейтрофільний лейкоцитоз до 25.0109/л із зсувом формули ліворуч. З перших годин зменшується кількість лімфоцитів до абсолютної лімфопенії. Характерна гіперглікемія.

Діагностичне значення має і можлива у цьому періоді епіляція, гранична доза для якої – 2,5-3 Зв. Епіляція брів і вій спостерігається при опроміненні в дозі 6 Зв і більше.

				444
Таблиця 1
Діагностика ступеня важкості ГПХ у період первинної реакції
Показники	Ступінь важкості ГПХ і доза опромінення (Зв)
	I (1- 2)	II (2-4)	ІII (4-6)	ІV (6-10)
Блювання	Через 2	Через 1-2	Через 30-60	Через 5-20
	години і	години,	хв.,	хв.,
	більше,	повторне	багаторазове	невгамовне
	одноразове
Пронос	Немає	Немає	Як правило,	Може бути
			немає
Головний	Короткочасний	Помірний	Помірний	Сильний
біль
Свідомість	Ясна	Ясна	Ясна	Може бути
				сплутаною
Температура	Нормальна	Субфебрильна	Субфебрильна	Висока
тіла
Стан шкіри і	Нормальний	Слабка	Помірна	Виражена
видимих		гіперемія	гіперемія	гіперемія
слизових
оболонок

В умовах ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи в перші дні після аварії основним діагностичним завданням була оцінка ступеня тяжкості кістково мозкового синдрому за числом лімфоцитів і хромосомних аберацій в культурі лімфоцитів периферичної крові або за кількістю аберацій в препаратах кісткового мозку.

Navigation: Глава 3. Гостра променева хвороба > Клініка кістково мозкової форми ГПХ >

Скритий (латентний) період

Скритий (латентний) період (СП), в якому клінічні прояви відсутні, при легкому перебігу КМФ ГПХ продовжується 30 діб, середньої важкості – 15-25 діб, важкому – 8- 17 діб, а при надто важкому – відсутній або продовжується менше 6-8 діб. Протягом цього періоду на фоні помірної загальної астенізації, лабільності пульсу й артеріального тиску стан хворого поліпшується: припиняється нудота й блювання, зменшується гіперемія шкіри і слизових оболонок. Гематологічні показники характеризуються лейкопенією та тромбоцитопенією в результаті ураження росткових елементів кровотворних органів. Самопочуття постраждалих при ГПХ середнього ступеню важкості в цьому періоді змінюється мало, спостерігається швидка стомлюваність та пов’язана з цим неможливість займатися фізичною та розумовою справою. СП при ГПХ важкого ступеню характеризується більш вираженою астенією, при ГПХ дуже важкого ступеню –латентного періоду може не бути або він нетривалий.

Диференційною ознакою ступеню важкості ГПХ є зниження кількості лейкоцитів на 7- 9 день (табл.2).

Таблиця 2

Діагностика ступеня важкості ГПХ у латентний період

Показники	Ступінь важкості ГПХ і доза опромінення (Зв)
	І (1-2)	ІІ (2-4)	ІІІ (4-6)	ІV (6-10)
Число лімфоцитів крові на 3-	1.0-0,6	0,5-0,3	0,2-0,1	0,1 і нижче
6 добу (Г/л)
Число лейкоцитів крові на 8-9	4,0-3,0	2,9-2,0	1,9-0,5	0,5 і нижче
добу (Г/л)
Пронос з 7-9 доби	Немає	Немає	Немає	Виражений
Епіляція	Немає	На 15-20	На 10-15 добу	На 7-10 добу
		добу
Агранулоцитоз	Немає або після 30 діб	20-30 доба	8-20 доба	6-8 доба
Початок тромбоцитопенії	Немає	17-24 доба	10-16 доба	До 10 доби
(менше 40 тис. Г/л)	або 25-28 доба
Navigation: Глава 3. Гостра променева хвороба > Медичне сортування постраждалих >

Медичне сортування

При медичному сортуванні постраждалих від ІВ в разі масового ураження необхідно розподілити потерпілих за ступенем важкості, який визначає черговість евакуації. Необхідно відокремити осіб з легким перебігом променевого ураження, що ще можуть бути використані на різноманітних роботах, від тих, хто потребує медичної допомоги в найближчі години та дні. При цьому визначається обсяг та терміни проведення спеціальних медичних досліджень та термін госпіталізації потерпілих. Сортування проводиться з урахуванням потреби в спеціальній (санітарній обробці). Ця потреба визначається за ступенем радіоактивного забруднення, що виявлений при радіометричному контролі. Критерієм є рівень забруднення, при якому на відстані 1-1.5 см від поверхні тіла потужність дози становить 50 мР/год і більше.

Абсолютно сприятливим вважається прогноз у хворих з ГПХ І ступеню тяжкості, відносно сприятливим – при ГПХ II ступеню, сумнівним – при ГПХ III ступеню, несприятливим – при ГПХ ІV ступеню.

Сортування за ознаками невідкладності та обсягу допомоги передбачає в разі масового ураження виділення таких груп уражених:

1 – потребують невідкладної допомоги хворі з ГПХ II-ІV ступеня тяжкості в період ПР (невпинне блювання, колапс) та II-III ступеня в період розпалу при наявності тяжких інфекційних ускладнень та кровотеч.

2 – допомога може бути відкладена хворим з ГПХ І-II ступеня тяжкості в період ПР та постраждалим з ГПХ ІV ступеня тяжкості. В період розпалу хвороби при ГПХ IV ст. надається симптоматична терапія, що спрямована на полегшення їх страждань.

Евакуація в періоді ПР не є невідкладною при будь-якому ступені тяжкості ГПХ.. В цьому періоді хвороби повинні бути призначені проти блювотні засоби (етаперазин 0.004 випадку КРУ та ПО при наявності локальних променевих уражень постраждалі повинні бути скеровані до закладів медичної допомоги, що забезпечують спеціалізовану хірургічну та терапевтичну допомогу з урахуванням можливості обтяження прогнозу.

Navigation: Глава 3. Гостра променева хвороба > Клініка кістково мозкової форми ГПХ >

Період відновлення

Період відновлення охоплює, як правило, ближчі 1-3 роки після періоду формування. Відновлення функцій здійснюється повільно і з різною повнотою продовжується від 2-4 місяців до 1-3 років

Наведені далі клінічні спостереження допоможуть зрозуміти основи діагностики та лікування ГПХ.

Navigation: Глава 3. Гостра променева хвороба > Діагноз і прогноз при ГПХ >

Діагноз і прогноз

Діагноз і прогноз при ГПХ будується на даних анамнезу (факт впливу ІВ), результатах особистої дозиметрії, лабораторних і клінічних показниках. При цьому надто важкий перебіг КМФ ГПХ можна передбачити з урахуванням перебігу ПР (через 5- 6 годин) й ступеню лімфопенії на 2-3 добу. При важкій, середній важкості і легкому перебігу прогноз може бути зроблений на основі перебігу ПР, ступеню лімфопенії на 2-3 добу і лейкопенії на 8 добу. Діагноз уточнюють на 20 добу зважаючи на кількість тромбоцитів. Найбільш чутливий каріологічний аналіз (частота аберацій хромосом в культурі лімфоцитів периферичної крові), який проводять у перші 20 діб.

Обов’язкові методи дослідження для діагностики ГПХ: загальний аналіз крові, визначення кількості тромбоцитів, ретикулоцитів; біохімічне дослідження крові (білірубін, АЛТ, АСТ), аналіз крові на вміст глюкози; загальний аналіз сечі, при необхідності – пункція або трепанобіопсія кісткового мозку в ділянках максимального та мінімального ураження з підрахунком мієлограми та каріологічним дослідженням. Постійно проводиться термометрія, вимірювання артеріального тиску, періодично – ЕКГ, планово: УЗД серця, внутрішніх органів черевної порожнини та позачеревного простору, щитоподібної залози, ЕФГДС, ЕЕГ, РЕГ, рентгенографія органів грудної клітини.

Необхідні консультації: терапевта, невропатолога, окуліста, дерматолога, кардіолога, гематолога, гінеколога, ендокринолога

В мирний час всі хворі з ГПХ госпіталізуються. Бажаний результат лікування – нормалізація стану периферичної крові.

Navigation: Глава 3. Гостра променева хвороба > Медичне сортування постраждалих >

Медичне сортування

При медичному сортуванні постраждалих від ІВ в разі масового ураження необхідно розподілити потерпілих за ступенем важкості, який визначає черговість евакуації. Необхідно відокремити осіб з легким перебігом променевого ураження, що ще можуть бути використані на різноманітних роботах, від тих, хто потребує медичної допомоги в найближчі години та дні. При цьому визначається обсяг та терміни проведення спеціальних медичних досліджень та термін госпіталізації потерпілих. Сортування проводиться з урахуванням потреби в спеціальній (санітарній обробці). Ця потреба визначається за ступенем радіоактивного забруднення, що виявлений при радіометричному контролі. Критерієм є рівень забруднення, при якому на відстані 1-1.5 см від поверхні тіла потужність дози становить 50 мР/год і більше.

Абсолютно сприятливим вважається прогноз у хворих з ГПХ І ступеню тяжкості, відносно сприятливим – при ГПХ II ступеню, сумнівним – при ГПХ III ступеню, несприятливим – при ГПХ ІV ступеню.

Сортування за ознаками невідкладності та обсягу допомоги передбачає в разі масового ураження виділення таких груп уражених:

1 – потребують невідкладної допомоги хворі з ГПХ II-ІV ступеня тяжкості в період ПР (невпинне блювання, колапс) та II-III ступеня в період розпалу при наявності тяжких інфекційних ускладнень та кровотеч.

2 – допомога може бути відкладена хворим з ГПХ І-II ступеня тяжкості в період ПР та постраждалим з ГПХ ІV ступеня тяжкості. В період розпалу хвороби при ГПХ IV ст. надається симптоматична терапія, що спрямована на полегшення їх страждань.

Евакуація в періоді ПР не є невідкладною при будь-якому ступені тяжкості ГПХ.. В цьому періоді хвороби повинні бути призначені проти блювотні засоби (етаперазин 0.004 випадку КРУ та ПО при наявності локальних променевих уражень постраждалі повинні бути скеровані до закладів медичної допомоги, що забезпечують спеціалізовану хірургічну та терапевтичну допомогу з урахуванням можливості обтяження прогнозу.

Navigation: Глава 3. Гостра променева хвороба > Лікування ГПХ >

Раціональне харчування

Раціональне харчування забезпечує боротьбу з токсикозом, впливає на мікрофлору кишечнику, попереджує прогресування кахексії, що обумовлена аліментарним голодуванням при анорексії та виразкових змінах в слизових оболонках травного каналу.

Влатентному періоді та періоді відновлення при відсутності ознак стоматиту, ентероколіту хворі отримують страви загального столу. Показане призначення ацидофільно-дріжджових молочних продуктів (нормалізують мікрофлору кишечнику і мають в своєму складі речовини з антибіотичними властивостями), пектинів в вигляді компотів, киселів, ягідних соків, а також продуктів, що містять ненасичені жирні кислоти (арахідонову, линолеву, ліноленову).

Вперіод розпалу хвороби з урахуванням змін в слизовій оболонці порожнини рота, розладів в шлунково-кишковому тракті, зниження апетиту, порушення обміну речовин та зростання загальної інтоксикації також важлива роль належить харчуванню хворих. Комплексна терапія, що включає антибіотики, препарати крові, кровозамісні препарати, вітаміни, деякі антигеморагічні засоби та антигістамінні препарати, проводиться на фоні спеціального харчування.

Кровоточивість слизових оболонок рота, розвиток некротичного тонзиліту вимагають рідкої збалансованої (білків 120 г, жирів – 50 г, вуглеводів – 340 г) „гіпотоксичної" дієти, загальною енергетичною цінністю 2500 ккал. При ознаках виразково-некротичних змін в слизовій оболонці порожнини рота та кишечнику (біль, пронос, тенезми, здуття) для покращення перистальтики та збереження слизової оболонки хворі одержують спеціальне харчування , яке містить сирі яєчні білки, що збиті в воді (1 білок на стакан води 4-5 разів на день), киселі, фруктові відвари, свіжі молочнокислі продукти, чай. Процеси травлення покращуються та зменшуються спазми при використанні ферментативних та бактеріостатичних препаратів (панкреатин,

абомін, фестал, інтестопан, ентеросептол), спазмолітиків (папаверин, беладона, баралгін), в’яжучих та обволікаючих речовин (карбонат кальцію, препарати вісмуту). В випадках тяжкої диспепсії (особливо при анорексії), при ознаках зневоднювання та різкому зниженні маси тіла хворих переводять на парентеральне харчування з використанням глюкози, суміші амінокислот, жирових емульсій, вітамінів, білкових гідролізатів. Необхідно відзначити, що більшість жирових емульсій, що використовуються для парентерального харчування , містять соєві фосфатиди і мають позитивний вплив на процес згортання крові.

Navigation: Глава 3. Гостра променева хвороба > Лікування ГПХ >

Лікування в періоді розпалу ГПХ

В періоді розпалу ГПХ зміст терапії полягає в подоланні наслідків кістковомозкового синдрому, ступінь якого визначається швидкістю відновних процесів в кровотворній тканині.

Інфекційні ускладнення при опроміненні в дозі 6-8 Гр не є фатальними, але приєднання інших синдромів, насамперед поширеного ураження шкіри, значно погіршують прогноз.

Антибіотики - найбільш ефективний засіб лікування інфекційних ускладнень. Вони повинні бути призначені напередодні передбаченого строку розвитку інфекційних ускладнень (з 8 – 15 доби в залежності від ступеню тяжкості ГПХ) або безпосередньо перед початком періоду агранулоцитозу, що виникає, як правило, при ГПХ ІVст.– на 1- ому, ГПХ – IIIст. – на 2-3-му та ГПХ-IIст. – на 4-5-му тижні захворювання. Доцільне використання антибіотиків широкого спектру дії з періодичною зміною препаратів. Призначаються цефалоспорини 3 покоління одночасно з протигрибковими антибіотиками (амфотерцин –В від 0.75-1.5 до 3 мг/кг ваги внутрішньовенно та обов’язкова інгаляційна профілактика до 40 мг/день.), противірусних препаратів (зовіракс профілактично по 10 мг/кг на день, а при підозрі на виникнення інфекції до 15-20 мг/кг). та імуноглобулінів (імуноглобулін G по 0.5–1.0 мг/кг маси тіла на добу). Не виключається використання аміноглікозідів, пеніцилінів (в разі пневмококової флори), макролідів.

Використовуючи антибіотики, необхідно:

•забезпечити достатньо їхню високу концентрацію в крові та шлунково-кишковому тракті;

•періодично перевіряти чутливість мікрофлори;

одночасно використовувати антимікотичні засоби та засоби, що зменшують побічну дію

•антибіотиків;

•здійснювати контроль за станом імунітету.

При виникненні інфекційних ускладнень необхідне призначення бактерицидних антибіотиків в максимальних терапевтичних дозах за емпіричною (до або без визначення збудника) та направленою (після ідентифікації збудника) схемами. Необхідно дотримуватись принципу додання нових антибіотиківбез відміни попередніх, оцінюючи їх токсичність за даними спостережень за станом хворого та аналізами крові та сечі.

При стафілококових ураженнях в разі відсутності ефекту від використання антибіотиків показане призначення проти стафілококових гамаглобуліну або плазми. В особливо тяжких випадках, рефракторних до антибіотикотерапії, може бути корисним введення лейкоцитарної маси в кількості, що відповідає добовій продукції нейтрофілів кістковим мозком (5х1010 клітин).

Лікування антибіотиками припиняють при підвищенні кількості лейкоцитів крові до 3.0х109/л та стійкій нормалізації температури тіла.

Лікування кандидозу слизових полягає в присипанні місць уражень порошком з таблеток ністатину, їх розжовуванні або смоктанні, обробці розчином бури з гліцерином,

леворином. Вірусний афтозно-некротичний стоматит лікують препаратами системної дії: зовіракс внутрішньовенно та препарати інтерферону.

Для лікування найтяжчого інфекційного ускладнення – некротичної ентеропатії – на фоні повного голодування (внутрішньо споживається лише кип’ячена вода) призначається ванкомицин, іноді певного ефекту вдається досягти при призначенні трихополу.

Для лікування кишкового синдрому використовуються засоби для пригнічення моторики, екскреції травних соків. Необхідний калораж (2 500-3300 ккал/добу) досягається за рахунок повного парентерального харчування. Профілактика ендогенного інфікування шлунково-кишкового тракту у всїх випадках забезпечується за рахунок раннього призначення ентеральної стерилізації (деконтамінації), яку починають за 5-7 днів до розвитку агранулоцитозу або при підозрі на можливість розвитку кишкового синдрому. Нистатін (6х106 од./день) та бісептол-480 або невіграмон (8 табл/день) за тиждень зменшують кількість E.coli до 104/г вмісту. Названі препарати через 10-12 днів необхідно замінити на нізорал, дифлюкан, додати ристоміцин.

Середній рівень кількості тромбоцитів крові, при якому може виникнути геморагічний синдром складає 30.0х109/л при ГПХ II ст., біля 40.0х109/л при ГПХ III ст. та 50.0х109/л при ГПХ ІV ст. Мінімальна кількість тромбоцитарної маси, що вводиться для лікування геморагічного синдрому, становить не менше 4.0х1011 клітин, що отримані за допомогою сепаратора клітин крові, чотирьохкратного тромбоцитофереза, або від 4-5 донорів. При ГПХ III та ІV ступенів в разі необхідності на протязі дня повторно вливають 10.0-12.0х1011 і більше свіжих донорських тромбоцитів. Ефективність трансфузій тромбоцитарної маси визначається за припиненням кровоточивості та приростом кількості тромбоцитів через 1-24 год. Через кілька хвилин після введення тромбоцитів зменшується час кровотечі і час згортання крові, значно зростає утилізація протромбіну та покращується рефракція кров’яного згустку. Крім нормалізації першої фази згуртування крові лікувальна дія тромбоцитів при ГПХ полягає також в сприятливому впливі на проникність на ламкість судинної стінки.

З засобів, що інгибірують фібриноліз, використовується епсилон-амінокапронова кислота, що не тільки пригнічує процеси фібринолізу, але має високу антипротеолітичну активність. Призначаються високі дози препарату (до 30.0 г на добу). Аналог цього препарату амбен має значно більшу активність та призначається в менших дозах. Використання препаратів вітаміну Р у сполученні з аскорбіновою кислотою (аскорутин) зменшує вираженість геморагічний проявів за рахунок позитивного впливу на стан судинної стінки. Дицинон також зменшує ламкість судин, покращує агрегацію тромбоцитів та скорочує час кровотечі.

Багатофакторність генезу анемії при ГПХ (особливо в сполученні з поширеними опіками або при великій площі ураження м’яких тканин) потребує интенсивної трансфузійної терапії еритромасою. При середньому ступені тяжкості ГПХ в період максимально наявного геморагічного синдрому її вводять 3-5 раз на тиждень в обсязі 0.2-0.3 л/день, при тяжкому – 0.5-0.8 л/день. При такій схемі кількість еритроцитів не знижується нижче 2.0-2.5 Т/л, що відповідає середньому ступеню анемії.

Вплив великих доз опромінення та токсичних речовин розпаду тканин на стінки дрібних судин призводить до порушення мікро циркуляції та сприяє розвитку вторинних ефектів ураження органів та тканин. Ці фактори ізольовано або сукупно здатні викликати розвиток дисемінованого внутрішньосудинного згортання (ДВЗ– синдром), що в свою чергу погіршує мікро циркуляцію, посилює вияви інтоксикації. Протистояти цьому можливо раннім введенням свіжозамороженої донорської плазми (10.0-20.0 мл/кг маси тіла) та гепарину, а також проведенням плазмоферезу та дезінтоксикаційної терапії. Свіжозаморожена плазма повинна бути призначена в разі поширених уражень шкіри або великих обсягів м’яких тканин при ГПХ.

Продовжується вивчення питання про пересадку кісткового мозку. При КМФ ГПХ вкрай тяжкого перебігу (6-10 Зв) на 3-5 день можливатрансплантація алогенного кісткового мозку (не менше 1010 клітин), що сумісний за групою АВ0, резус-фактором та типований за HLA – антигенами.

Досвід трансплантації алогенного кісткового мозку свідчить, що:

в разі нерівномірного γ-нейтронного опромінення або при сполученій дії γ-β опромінення

•проведення трансплантації недоцільне.

гаплоідентичні трансплантації, що викликають особливо важку реакцію „трансплантат

•проти хазяїна" та потребують жорсткої імуносупресивної терапії, повинні бути виключені

•HLA-ідентичні пересадки можуть використовуватись при рівномірному опроміненні в

діапазоні доз 9-15 Гр.

Відсутність позитивного результату при пересадках кісткового мозку та ембріональних клітин печінки обумовили пошук інших засобів лікування кістковомозкового синдрому при ГПХ. Найбільш перспективним вважається лікування ГПХ за допомогою препаратів цитокінів, що регулюють в організмі проліферацію та диференціювання гемопоетичних клітин-попередниць, починаючи з поліпотентної стовбурової клітини.

Navigation: Глава 3. Гостра променева хвороба > Лікування ГПХ >

Досвід лікування в реальних умовах

В реальних умовах Чорнобильської катастрофи лікування відбувалося в спеціалізованому відділенні, базувалося на принципах підтримуючої терапії (ізоляція, деконтамінація кишечнику, системні антибіотики та замісні трансфузії клітинних компонентів крові, а в випадку незворотної мієлодепресії – трансплантації аллогенного кісткового мозку (ТАКМ).

Хворі розміщувалися в палатах, що пристосовувалися для їх асептичного ведення (стерилізація повітря ультрафіолетовими лампами), щоденно змінювалася білизна тощо. Цей режим забезпечував вміст мікроорганізмів в повітрі палати не більше500 колоній в 1м3. Виведення з організму інкорпорованих радіонуклідів і продуктів розпаду тканин здійснювалося за допомогою таких методик, як промивання шлунка, кишечнику, форсований діурез, гемосорбція, ентеросорбція. За рахунок ефективної декорпорації РР ентеросорбція забезпечувала зниження кількості патологічних синдромів, що обумовлені внутрішнім опроміненням.

Профілактику ендогенних інфекцій здійснювали бисептолом-480 та ністатином. При виникненні лихоманки призначали внутрішньовенно 2 або 3 антибіотики – по 1 з групи аміноглікозидів (гентаміцин, амікацин), цефалоспоринів (кефзол, цефамезид) та напівсинтетичних пеніцилінів (карбеніцилін) з використанням максимальних доз. При

відсутності ефекту на протязі 24-48 годин додатково призначався γ-глобулін

(сандоглобулін) – 6 г в/в через 12 годин 3-4 рази. Вперше для лікування герпесу, яким було уражено не менше1/3 хворих ГПХ III та ІV ст., використаний ацикловір. Для профілактики та лікування кровоточивості (при рівні тромбоцитів крові нижче за 20х109/л) використовувались переливання тромбоцитарної маси: на 1 трансфузію 300х109/л тромбоцитів в 200-250мл плазми (3-8 трансфузій). Тромбоцитарну масу опромінювали в дозі 15 Гр для інактивації імунокомпетентних клітин донорського походження. Оскільки при ГПХ тромбоцитопенія розвивається не зразу після опромінювання, виявилося можливим отримати у хворих в латентному періоді їх тромбоцити, а при виникненні потреби в них в періоді розпалу повернути їх хворому, так використовували кріоконсервовану аутологічну тромбоцитарну масу. Використовувались також алогенні кріоконсервовані тромбоцити.

Показанням для трансплантації алогенного кісткового мозку (ТАКМ) і клітин ембріональної печінки людини була доза загального ?-опромінення, визначена за кількістю лімфоцитів периферичної крові та хромосомних аберацій 6 Гр і вище, коли існує загроза необоротного або довготривалого пригнічення кровотворення.

Вразі прогнозування незворотної або вкрай тяжкої мієлодепресії в 6-й клінічній

лікарні м.Москви здійснювалась ТАКМ (в обсязі 1100±200 мл, який забезпечував не менше 2109 клітин кісткового мозку на 1 кг маси тіла реципієнта). З 13 хворих з ТАКМ 11 вмерли від несумісних з життям гострих уражень шкіри, кишечнику, легенів (променевий пульмоніт), гострої вторинної хвороби („трансплантат проти хазяїна"). Спостерігалися випадки реакції відторгнення трансплантата („ хазяїн проти трансплантата"). Вижило 2 людини, у яких відбулося відторгнення частково функціонуючого трансплантата та відновлення власного мієлопоезу.

ВКиївському рентген-радіологічному та онкологічному інституті часткова трансплантація донорського кісткового мозку, обумовлена загрозливим зниженням

клітинного складу крові та кісткового мозку, була проведена 11 хворим (в обсязі 200 мл, який забезпечував 8109 мієлокаріоцитів). Всі пацієнти залишилися живими.

Для запобігання печінково-нирковій недостатності та енцефалопатичній комі показане використання плазмоферезу. При тяжких опіках від ?- випромінювання (3040% поверхні тіла) плазмоферез при лікуванні постраждалих на ЧАЕС здійснювали з 18-ї по 37-му добу, хворим в найбільш тяжкому стані – до 6 разів на добу. Вдалося досягти значного зменшення рівня трансаміназ, білірубіне, азотистих шлаків. Для профілактики синдрому дисемінованого внутрішньосудинного згортання при опіках показане переливання свіжозамороженої плазми на фоні цілодобової гепаринізації з форсованим діурезом

Таким чином, з урахуванням періоду перебігу ГПХ лікувальні заходи полягають у призначенні протиблювотних засобів (в період ПР), сольових проносних засобів (при інкорпорації РР), сорбентів (корболонг), аналептиків. Антибактеріальна терапія, в т.ч. така, що забезпечить деконтамінацію слизових оболонок та шкіри, а також має антисиньогнійну активність, починається відповідно передбаченої важкості перебігу ГПХ

(II – III –ІV ст.) на 8-15 добу або при ознаках агранулоцитозу (кількість лейкоцитів 1

Г/л) з використанням таких препаратів як цепорин, ампіцилін, канаміцин, ністатин, карбеніцилін, противірусних засобів (ацикловір). Необхідно передбачити парентеральне харчування на період ОФС (аміносол, глюкоза). Показані антигеморагічні (гемостатичні) засоби, анаболіки (ретаболіл), гепатопротектори, вітаміни (ретинолу ацетат, токоферолу ацетат, вікасол, рибофлавін, пірідоксину гідрохлорид, кислота фолієва, кислота аскорбінова), плазмозамісні розчини (реополіглюкін), антигістамінні засоби, адаптогени (екстракт елеутерококу, екстракт родіоли, пантокрин), засоби замісної терапії (солізим), ноотропи, репаранти. Переливання лейкоцитарної та тромбоцитарної маси значно покращує стан хворих. При тяжких стафілококових ураження ротової порожнини та глотки, пневмоніті, септицемії показане використання разом з антибіотиками антистафілококової плазми або антистафілококового гамаглобуліну.

З 237 пацієнтів, у яких в 1986 році була виявлена ГПХ, 29 вмерло від радіаційних причин (ГПХ III-ІV ст.) в строки від 7 до 96 діб. У 2 померлих крім тяжкої ГПХ визначались важкі комбіновані терморадіаційні ураження.

Navigation: Глава 3. Гостра променева хвороба > Лікування ГПХ >

Лікування в періоді віддалених наслідків

Усе наступне життя людини після ГПХ може розглядатись як період віддалених наслідків, коли можуть зберігатись або виявлятись різні хвороби або синдроми, що не представляють собою саму променеву хворобу. Можливе І повне відновлення здоров’я, особливо закономірним при дозах 2-4 Гр вважається нормалізація кровотворення.

Серед можливих віддалених наслідків при важкому перебігу ГПХ - вогнищеві неврологічні симптоми, ендокринно-вегетативна дисфункція.

Вивчений в динаміці післяаврійних років стан здоров’я 100 осіб, що хворіли ГПХ, показав, що вмерли до 2001 року 13 з них. Основними причинами смерті була раптова сердечна смерть (38.5%) та онкологічна патологія (23.1%).

Близько 1/3 осіб цієї групи страждали від наслідків радіаційного ураження шкіри.

Уосіб, що хворіли на ГПХ, кількість радіаційних задньокапсулярних катаракт прямо пов’язана з ступенем тяжкості ГПХ. Частота інших варіантів катаракти (нуклеарні, шаруваті та ін.) не залежать від тяжкості ГПХ. Через 12 років після аварії на ЧАЕС променеві катаракти в 82% випадків виявлені у осіб з ГПХ III ст., у 30% – у осіб з ГПХ II ст. й у 5% – з ГПХ І ст. Майже у третини осіб, що хворіли на ГПХ, спостерігаються пізні радіаційні ураження шкіри різного ступеня важкості, в т.ч. тяжкого, з пізніми трофічними виразками.

Увіддаленому періоді може спостерігатись функціональна нестійкість гемопоетичної системи. Практично у всіх пацієнтів виявляються якісні зміни елементів крові, кісткового мозку та мозкового мікрооточення.

Увіддаленому періоді може спостерігатись функціональна нестійкість гемопоетичної системи. Практично у всіх пацієнтів виявляються якісні зміни елементів крові, кісткового мозку та мозкового мікрооточення.