Історія Донбасу

Розділ 2. ДОНЕЦЬКИЙ КРАЙ У ХIX СТОЛІТТІ

новський і П. Карогодін у серпні 1899
року були засуджені судом до коротко-
строкового тюремного	ув’язнення.	У
1899 — 1900 роках соціал-демократич-
ні гуртки й групи виникли на багатьох
заводах і шахтах Донбасу. Луганським
соціал-демократичним гуртком керу-
вали учасники петербурзьких гуртків і
ленінського «Союзу боротьби за звіль-
нення робітничого класу» К. Норинсь-
кий і В. Шелгунов. Соціал-демократич-
ні групи виникли в Слов’янську, Кадіївці
та інших районах. У 1897 році до Дон-
басу приїхав ветеран робітничого руху й
керівник відомого Морозівського страй-
ку 1885 року П. Моїсеєнко. У Маріуполі
він створив гурток робітників, вів про-
паганду й агітацію серед шахтарів Ри-
ковської копальні.
У ході боротьби за свої права росла
свідомість і організованість робітничого
класу Донбасу. Підвищувалася їхня ак-
тивність. У 1896 році відбулися 4 висту-
пи робочих, у 1897 році — 6 страйків.
У 1897 році виступів було вже 17. Най-
більшими з них були страйки юзівських
металургів і робочих Петрівського мета-
лургійного заводу в 1898 році. Вони при-
несли істотні результати. На Юзівсько-
му заводі робітники явочним порядком
встановили 10,5-годинний робочий день
			тисяч трудящих Луганських підприємств
(до цього робочий день продовжувався			припинили роботу. Вони засуджували
11,5 годин). На початку власники за-			насильство й знущання місцевої влади,
воду брати Юзи загрожували оштрафу-			вимагали покращення умов життя. Від-
вати робітників. Проте вони побоялися			булися сутички з поліцією й козаками.
загострювати відносини з робітниками,			Більше 60 чоловік було заарештовано й
відмовилися від своїх погроз і з лютого			кинуто до в’язниці.
1898 року встановили 10,5-годинний			У ході боротьби робітників Донбасу
робочий день.			за покращення свого становища та пра-
В останньому році XIX століття від-			ва росла політична свідомість трудящих.
булося 28 виступів робітників Донба-			Вони переходили від стихійних бунтів до
су. Вони добивалися поліпшення ма-			страйків, де виявлялися організаційні
теріального становища, боролися проти			початки передових робітників. З 1861 по
свавілля й зловживання капіталістів та			1897 рік у Донбасі відбулося 43 робочих
їхніх слуг. У Луганську поліція схопила й			виступи. З них було 17 хвилювань і 26
жорстоко побила робітника заводу Гарт-			страйків. За останні два роки XIX століт-
мана Соколова. У результаті він помер.			тя — 1898 і 1899 — відбулося 53 страй-
Це викликало обурення	робітників.	6	ки і 9 хвилювань [49].

Микола

Ярошенко.

Кочегар. 1878 р.

251

Розділ 2. ДОНЕЦЬКИЙ КРАЙ У ХIX СТОЛІТТІ

Луганськ.

Англійська

вулиця

та

Успенський

сквер

2.12.ЗРОСТАННЯ МІСТ

ІПРОМИСЛОВИХ ЦЕНТРІВ. ТОРГІВЛЯ Й ТРАНСПОРТ ДОНБАСУ

Економічний розвиток Донбасу в піс-	нові великі	населені пункти. Деякі з них
ляреформений період зумовив швидке	через своє	географічне положення, за
зростання міст регіону. Разом з розвит-	числом жителів і своєю господарською
ком існуючих адміністративних центрів	ролю усе більш висувалися як центри еко-
повітів, на базі заводів і шахт виникали	номічного й культурного життя районів.

ЛУГАНСЬК

Хоча поселення в середині XIX століття	дерев’яних будинків. Тут проживало 9
ще не мало власного імені, а за підприємст-	тисяч осіб. На Луганському заводі були
вом іменувалося Луганським заводом, у	поштова контора, бібліотека з гірничо-
кінці 50-х років у ньому, крім ливарного	заводським музеєм, госпіталь, аптека,
заводу, було багато інших промислових	метеостанція, 2 готелі. У числі торгових
підприємств. Діяли 70 кузень, 10 салотоп-	закладів — 49 крамниць і винарень, 5 ла-
них заводів, 2 воскотопних, 2 з виробниц-	зень. Щорічно проводилися 2 ярмарки.
тва воскових і сальних свічок, шкіряний,	Поступово забудовуючись, поселення
миловарний, 8 цегляних і черепичних, 2	набувало міського вигляду. До середини
вапняних заводи, 3 маслоробні, 17 млинів.	століття сформувалася соборна площа,
Напередодні селянської реформи в по-	на якій у 1864 році був споруджений
селеннях Луганський завод і Кам’яний	Миколаївський собор. Як відзначали су-
Брід налічувалося 1558 кам’яних і 227	часники, за величиною своєю й красою

252

Розділ 2. ДОНЕЦЬКИЙ КРАЙ У ХIX СТОЛІТТІ

споруд Луганськ може називатися п’ятим містом у губернії. Саме тоді було поставлено питання про перетворення поселення Луганського заводу на місто.

До 80-х років у Луганську було зосереджено дві третини всіх підприємств повіту. Усе це висувало селище Луганського заводу на роль економічного й культурного центру Слов’яносербського повіту. Сприяло тому й залізничне будівництво. 1 грудня 1878 року відкрився рух на Донецькій кам’яновугільній залізниці, зокрема на лінії Дебальцеве—Лугансь- кий завод. Тут були побудовані залізнична станція, вокзал, паровозне депо 2-го класу, залізничні майстерні. У Луганську розмістилося управління залізниці. Поряд із станцією виросла нова будівля, де було відкрито перше в Донбасі залізничне технічне училище.

У результаті 3 вересня 1882 року прийнято імператорський указ, який свідчив: «Луганский завод вместе с прилегающим к нему поселением Каменный Брод возвести в степень уез-

СвятоМикільський собор. Споруджений у 1864 р.

Барельєф на будівлі Інституту культури і мистецтв Луганського

національного

університету імені Тараса Шевченка

дного города с переводом в него за счет местных обывателей, согласно

253

Розділ 2. ДОНЕЦЬКИЙ КРАЙ У ХIX СТОЛІТТІ

Луганськ. Петроградська вулиця

	довжував рости. У 1895 році німецький
	підприємець Гартман перевіз сюди з Хей-
	мніца (Німеччина) паровозобудівний за-
	вод, який у 1900 році випустив перший
	паровоз. Заснування цього заводу зу-
	мовило швидке зростання міста. За да-
	ними першого Всеросійського перепису
	1897 року, у Луганську вже проживало
	20,4 тисяч осіб, було 234 торговель-
	но-промислових підприємства. У 1896
	році бельгійські промисловці заснували
	Анонімне товариство Луганських емале-
	вих майстерень, у 1897 р. — Анонімне
	товариство Луганських ливарних заводів.
их приговоров, из города Славяно-	Почали діяти миличний, спиртоочисний,
сербска, который остается безуезд-	шкіряний заводи, низка інших дрібних
ным городом, соответствующих уез-	підприємств. Швидко росло населення
дных учреждений».	міста. З 1897 по 1904 рік воно збільши-
У кінці XIX століття Луганськ про-	лося на 14 тисяч і склало 34404 особи.

ЛИСИЧАНСЬК

Разом з Луганськом Лисичанську на-	першим доменщиком Донбасу. Пріори-
лежить видатна роль у розвитку Донець-	тет лисичанських доменщиків визнава-
кого басейну. Тут починалася промислова	ли навіть іноземні фахівці. Президент
розробка кам’яного вугілля в Донбасі, в	Леобенської гірничої академії Турнер,
Україні й у всій Російській імперії. У 1799	який відвідав Лисичанськ, писав, що ли-
році тут уперше в країні був отриманий	сичанська доменна піч — перша в Росії,
кам’яновугільний кокс. У Лисичанську	у якій було дійсно виплавлено значну
зародився новий загін робітничого класу	кількість чавуну на коксі. Він відзна-
країни — шахтарі, виникли й розвивали-	чив високий рівень знань і кваліфікації
ся шахтарські традиції. Лисичанськ пок-	російських гірничих інженерів. У той пе-
лав початок гірничій освіті в басейні.	ріод у Лисичанську діяли великі казенні
Відомий внесок Лисичанська в розви-	шахти «Капітальна», «Дагмара». Разом
ток металургії Донбасу. У 1870 році тут	з приватними шахтами сіл Рубіжного та
було пущено чугуноплавильний завод.	Привілля до кінця XIX століття склався
Протягом 1870 — 72 років під керів-	великий вугледобувний Лисичанський
ництвом гірничого інженера Івана Ілліча	район. У Лисичанську в 1873 році була
Зеленцова тут був освоєний доменний	відкрита штейгерська школа, що віді-
процес плавки залізної руди на мінераль-	грала важливу роль у підготовці гірничих
ному паливі. Вітчизняні фахівці, і зок-	фахівців для Донбасу та інших вугільних
рема професор І.А. Тіме, вважали його	басейнів.

БАХМУТ

До середини XIX століття Бахмут	ловній площі збудовано ряди кам’яних
залишався невеликим містечком, ад-	крамниць і магазинів. Друга — торгова
міністративним центром повіту. У 1857	площа, на ній проводилися ярмарки. Ву-
році він займав площу 135 десятин. У	лиці й площі, як і в інших містах, були
ньому було 27 вулиць, 2 площі. На го-	намощені. У дощову погоду на площі

254

Розділ 2. ДОНЕЦЬКИЙ КРАЙ У ХIX СТОЛІТТІ

екіпажі в’язнули в багні. Витягувати їх доводилося волами.

У ту пору в Бахмуті проживало 9197 осіб. З них дворян — 376, духівництва

— 169, купців — 744, міщан — 2813, селян — 4533, ремісників — 562, робітників — 83. Прошарок робітників був ще незначним. Хоча в місті було 14 підприємств, усі вони були дрібними. Це свічковий, миловарний, воскобійний, 6 салотопних, 5 цегляних заводів. З торгових закладів був магазин і 148 крамниць [51].

Подальше зростання Бахмута пов’язане із залізничним будівництвом і виробництвом солі. У 1874 році таганрозький купець П.І. Скараманг побудував тут великий завод, розрахований на виварювання 2 млн. пудів солі на рік. Виникали нові соляні заводи. У 1880 році вступила в дію Брянцевська соляна копальня, що розташовувалася у 12 кілометрах від Бахмута. Уже в 1883 році вона дала 3407990 пудів кам’яної солі. Її збуту сприяла залізниця, що дала вихід бахмутській продукції в центральні райони країни та в інші напрями. У 1878 році тут був побудований залізничний вокзал, а пізніше — ще один. Отже, Бахмут мав два вокзали.

На початку 80-х років у Бахмуті ви-

никають алебастровий, скляний (пляшковий), цегляно-черепичний заводи, засновані прусським підданим Е.П. Фарке. У результаті в 1900 році в Бахмуті налічувалося 76 підприємств. Серед них

— і пивоварні. У Бахмуті виробляти пиво почали в 1869 році. У 1895 році відкрив свій пивоварений завод і купець Соломон Трахтерев. На підприємствах міста в 1900 році працювало 1078 осіб. Виросло й число жителів.

Удосконалюється й забудова міста. Після пожежі, що спіткала Бахмут у першій половині століття, у місті спланували прямі вулиці, що перетиналися

Бахмут. АзовськоДонський Комерційний банк

Бахмут.

Торгова

площа.

Початок XX ст.

255

Розділ 2. ДОНЕЦЬКИЙ КРАЙ У ХIX СТОЛІТТІ

Головна

вулиця

Маріуполя. 1890 р.

під прямим кутом. Уздовж них насадили	За переписом 1897 року в Бахмуті
дерева. У 1875 році напроти собору в	проживало 19316 осіб.
парку був улаштований фонтан. Це ста-	Розвивався внутрішньоміський транс-
ло можливим завдяки тому, що в тому ж	порт. У місті існувало кінне візництво. У
році в місті вступив у дію водопровід.	1872 році міська дума встановила податок
У Бахмуті в середині століття було	на тяглових і легкових візників по 3 руб.
5 церков. Ще в 1846—1847 роках при	25 коп. на кожного коня. У кінці XIX ст.
Троїцькому соборі відкрили першу в	за стоянку візника на міській площі з фа-
Бахмуті бібліотеку, що складалася в ос-	етона брали збір 5 руб. на рік, з лінійки
новному з богослужебних книг. У 1899	— 3 руб. 26 липня 1896 року міська дума
році земство Бахмутського повіту за до-	ввела збір у дохід міста з велосипедистів.
помогою міської думи відкрило земську	Перший автомобіль у Бахмуті «Ройл
шкільну бібліотеку, що налічувала 2000	Ройс» з’явився в 1898 році. Він належав
книг. Ця подія відбулася в рік сторічно-	власникові гасових складів, цегляного,
го ювілею великого російського поета	алебастрового й цвяхо-миличного заводів
О.С. Пушкіна. Тому бібліотеку назвали	В.Г. Французову. Потім придбав авто-
Пушкінською. Утім, такі бібліотеки в	мобіль купець Г.С. Лобанов. У 1899 р. у
1899 році земство відкрило у всіх цент-	кошторисі Бахмутської міської думи збір з
рах повітів.	промислу візництва складав 855 руб.

МАРІУПОЛЬ

		Вступивши в дію у 1882 році, вона дала
		вихід до моря донецькому вугіллю, хлібу
		та іншим вантажам. А це у свою чергу ви-
		магало розширення морського порту, який
		протягом 1886 — 1889 років був побудо-
		ваний заново. Маріупольський порт став
		другим за вантажообігом на Чорному та
		Азовському морях після Одеси. У зв’язку
		з цим інтенсивно ріс обсяг зовнішньої
		торгівлі. Місцеві ж іноземні купці засну-
		вали тут багато торгових фірм.
		Сприятливе розташування міста було
		використане для створення тут великої
		металургійної промисловості. Нікополь-
		Маріупольське товариство в 1896 році
		заснувало трубопрокатний завод «Ні-
До відміни кріпосного права Маріу-		кополь» з доменними й мартенівськими
поль розвивався поволі. У середині XIX		печами. Наступного року завод випус-
століття в місті проживало тільки 4579		тив першу партію труб. Поряд із заводом
осіб. У післяреформений період тут відбу-		«Нікополь» бельгійське акціонерне то-
ваються важливі зміни в самоврядуванні		вариство «Російський Провіданс» спору-
міста. У результаті буржуазних реформ		дило металургійний завод. У 1899 році на
70-х років у Маріуполі скасували грець-		обох заводах працювало 5399 осіб.
кий суд, заснували загальногромадянські		Разом з металургійними заводами в
органи управління — міську та повітову		Маріуполі в кінці XIX століття діяли заво-
земську управи.		ди сільськогосподарського машинобуду-
Важливим поштовхом у	розвитку	вання, чавуноливарний, 27 цегляно-чере-
Маріуполя було будівництво	залізниці.	пичних, 6 шкіряних, макаронна фабрика і

256

Розділ 2. ДОНЕЦЬКИЙ КРАЙ У ХIX СТОЛІТТІ

паровий млин. Усе це сприяло зростанню		31116 осіб. Маріуполь став найбільшим
населення, яке до кінця століття склало		за числом жителів містом Донбасу.
	ЮЗІВКА
Бурхливий	розвиток промисловості	будинки, окрема школа. Юз отримував
Донбасу в	післяреформений період	величезні прибутки, не виявляв до міс-
викликав до життя нові великі заводські		цевих робітників ніякої турботи. У біль-
поселення, серед яких виділилася Юзів-		шості своїй вони тулилися в балаганах і
ка. Створивши Новоросійське товарис-		«каютах», як називали тісні перенаселені
тво кам’яновугільного, залізного й рей-		людьми землянки.
кового виробництва, Джон Юз у 1869		У селищі не було ні водопроводу, ні
році поселився на хуторі поміщиці Смо-		каналізації. Вулиці були вузькі. Одна з
лянинової біля села Олександрівки. Там		головних — Великий проспект — мала
він побудував кузню для виготовлення		8,5 метра ширини. У більшості житлові
інструменту. У тому ж році почалася спо-		й інші споруди були розкидані хаотично,
руда металургійного заводу. Біля підпри-		без жодного плану й порядку.
ємства виникло нове селище, яке злило-		Уже в 1884 році в Юзівці налічува-
ся потім з поселенням Олександрівської		лося 5494 душі, 21,6% з них прибули з
копальні. Її назвали Юзівкою.		Бахмутського повіту, 78,4 % — з різних
З початку свого виникнення Юзівка		губерній України й Росії. У 1878 році тут
ділилася на дві частини. У північній знахо-		було 64 торговельно-промислових закла-
дився базар з торговими рядами, готель,		ди, зокрема готелів — 4, заїжджих дворів
поштова контора, управління поліцейсь-		— 3, крамниць — 40, шинків — 6, вин-
кого наглядача. У південній — заводсь-		них складів — 1, лазень— 1, пивних— 1,
кі будівлі, телеграфна станція, лікарня з		шкіряних закладів — 1.
аптекою, школа. Тут жили службовці за-		Окрім шахт, металургійного й маши-
воду, майстри й робітники. Для 65 сімей		нобудівного заводів, у Юзівці останніми
англійців були побудовані впорядковані		роками XIX століття було 16 підприємств

Панорама

центральної

частини

Юзівки. Кінець XIX — початок XX століття

257

Розділ 2. ДОНЕЦЬКИЙ КРАЙ У ХIX СТОЛІТТІ

Шахта

«Кочегарка» (Горлівка).

Одна з найстаріших у Донбасі

легкої й харчової промисловості. Виросло	кові». Уся службова діяльність поліцей-
й число жителів. За даними перепису на-	ського наглядача і 20 городових «направ-
селення 1897 року, у Юзівці проживало	лена на охорону інтересів заводу, а не
28076 осіб. Лише Маріуполь за населен-	жителів».
ням перевершував Юзівку. У той же час	У 1883 р. у Юзівці був побудований
у Юзівці не було органів місцевого само-	православний молитовний будинок в ім’я
врядування. Як наголошувалося у звіті	св. Миколи. Восени того ж року почало-
Бахмутської земської управи, «Юзівка є	ся будівництво православної церкви в ім’я
ні місто, ні посад, ні містечко». Селище	ПреображенняГосподнього.У1886 р.вона
«цілком підпорядковане своєму власни-	була освячена й почалося богослужіння.

ГОРЛІВКА

ВиникненняГорлівкипов’язанезбудівництвом Курсько-Харківсько-Азовської залізниці. Будівництвом донецької ділянки цієї дороги керував інженер П. Горлов.

У1867 році в 6 км на південний схід від с. Микитівки були побудовані бараки для робітників, майстерні та інші приміщення. Так було покладено початок робітничому селищу й залізничній станції, яку з часом назвали Горлівкою.

Під час дослідницьких робіт південніше Микитівки П. Горлов виявив поклади вугілля, що вже частково розроблялися селянами. Він запропонував побудувати тут шахти для забезпечення вугіллям паровозів і парових двигунів водокачок.

Урезультаті була відкрита «Корсунська копальня», що згодом стала відомою як шахта «Кочегарка».

Увересні 1871 р. «Товариство Південноросійської кам’яновугільної про-

мисловості» почало будівництво великої копальні «Корсунська копальня» №1 з двох шахт. У 1871 році копальня вступила в дію, включивши й колишні селянські шахти, реконструйовані Горловим. Це було найбільше вугільне підприємство Донбасу. У 1879 році воно давало понад 5 млн. пудів вугілля, тут працювало більше 1000 осіб. Надалі в Горлівці були побудовані нові копальні: у 1889 р. — «Альберт» і в 1897 р.

— «Альфред». У результаті різко зріс обсяг вуглевидобування. У 1889 році шахти Товариства видобули 42 млн. пудів вугілля й виробили 12 мільйонів пудів коксу.

У 1899 році в Горлівці було засновано «Бельгійське анонімне товариство Государевобайрацьких кам’яновугільних копалень», у 1900 — ще одне «Товариство Микитівських копалень». Але в Горлівці розвивалася не тільки кам’яновугільна промисловість. Бельгійська компанія в 1897 році побудувала машинобудівний завод, який виготовляв устаткування для шахт і металургійної промисловості. Восени 1885 року тут почалося спорудження шахти з видобутку кіноварі, а потім ртутного заводу, де 14 грудня 1886 року була отримана перша в Росії ртуть. У 1893 — 95 роках у Горлівці побудований алебастровий, цегляний, і цементний заводи, працював кам’яний кар’єр, діяло кілька вальцових млинів, маслобійний завод.

Горлівка в кінці XIX століття була відома й своїм гірничим училищем, яке

258

Розділ 2. ДОНЕЦЬКИЙ КРАЙ У ХIX СТОЛІТТІ

Єнакієве.

Торгова

площа. Кінець XIX — початок

XX століття

відкрило в 1878 році «Товариство Пів-	Разом з підприємствами росла й чи-
денноросійської кам’яновугільної про-	сельність населення шахтарських і за-
мисловості». Це був приватний навчаль-	водських поселень. Ядро Горлівки — се-
ний заклад С. Полякова для підготовки	лище «Корсунської копальні №1» у 1897
штейгерів і машиністів підйому.	році налічувало 7,2 тисяч осіб.

ЄНАКІЄВЕ

Це місто відоме своєю чорною мета-	ти, завод був закритий. Через три десятки
лургією. Ще в 1858 році на річці Садки	років тут знову виникає завод. Його ство-
почалося будівництво дослідного казен-	рило Російсько-бельгійське металур-
ного металургійного заводу. Під керів-	гійне товариство, засноване в 1895 році
ництвом гірничого інженера А. Мевіуса	інженерами Ф. Єнакієвим і Б. Яловець-
були побудовані 3 доменних коксопла-	ким спільно з бельгійськими підприєм-
вильні печі та інші споруди. Завод на	цями. Були побудовані дві доменні печі,
честь Петра I назвали Петрівським. У	2 безсемерівських конвертери, блюмінг,
1866 році почався процес виплавки ча-	рельсобалковий прокатний стан—800,
вуну з місцевих руд на коксі. Для забез-	допоміжні цехи. У 1897 році завод дав
печення заводу паливом у 1858 р. була	першу продукцію. Поблизу заводу були
закладена Софіївська кам’яновугільна	відкриті кам’яновугільні копальні Віров-
копальня. У 1862 році на ній було ви-	ка, Мар’ївка й Бунге. Навколо підпри-
добуто 156 тисяч пудів вугілля, а в 1864	ємств виросли робітничі селища, які в
— 225 тисяч пудів.	1898 році були об’єднані в одне, назване
Хоча досліди дали позитивні результа-	ім’ям інженера, — Єнакієве.

ТОРГІВЛЯ Й ТРАНСПОРТ

Наслідком розвитку капіталістичних відносин у пореформеному селі було зростання товарності поміщицьких гос-

подарств. Цей період характеризується також швидким розвитком промисловості й зростанням чисельності міського насе-

259

Розділ 2. ДОНЕЦЬКИЙ КРАЙ У ХIX СТОЛІТТІ

Маріупольський порт

лення, що вело до збільшення попиту на товари та до розширення ринків збуту.

Головним предметом збуту в пореформений період є хліб, кам’яне вугілля, метал, а також вироби металургійної промисловості й машинобудування. За ними йдуть останні, традиційні для цих місць товари — сіль, риба, продукти сільськогосподарського виробництва.

Важливо, що постійно посилюється товарообмін між містом і селом. Це

свідчило про процес розвитку капіталізму. Розширення товарообміну можна прослідкувати на зростаючій кількості ярмарків. Вони проводяться не тільки в містах повітів, але й у багатьох великих селищах.

У Маріуполі проводилося 4 ярмарки на рік — 23 квітня в день святого Георгія. 22 червня — у день Марії Магдалени, 1 жовтня — у день Покрови і 6 грудня — у день Миколи. Найбільш багатолюдними були ярмарки 23 квітня і 1 жовтня. Наїжджі купці торгували мануфактурою, залізними, простими бакалійними та іншими товарами. Були тут у продажі худоба, хліб, хутра, риба, їстівні продукти. У Маріупольському окрузі в 1857 році було 44 рибозаводи, які належали 37 господарствам. Ними було виловлено 700 пудів осетра, 80 пудів білуги, 235 пудів севрюги, 250 пудів стерляді, 280 пудів сома. У великих кількостях виловлювали інші види риб. Чабака було виловлено того року 653 000 пудів, сули — 902 000, талавірки — 650 000, тарані — 388 000, чехоні — 95 000 пудів. На Маріуполь-

Гавань Олександрівської пристані

260