Класифікація форм корпоративних трансформацій

Найбільш розповсюдженою формою трансформації на сучасному етапі розвитку економічних процесів є злиття підприємств, як форма об'єднання двох або більше підприємств, коли одне з них зберігає свій статус. Згідно національних Положень бухгалтерського обліку (П(С)БО):

«Злиття – це об'єднання підприємств (шляхом створення нової юридичної особи або приєднання підприємств до головного), у результаті якого власники (акціонери) підприємств, що об'єднуються, здійснюють контроль над усіма чистими активами об'єднаних підприємств з метою досягнення подальшого спільного розподілу ризиків та вигод від об'єднання. При цьому жодна зі сторін не може бути визнана як покупець» [9].

Особливості форм корпоративних трансформацій [13]

Форма трансформації	Організаційні особливості	Економічні особливості
Інтеграція	- зміна юридичного статусу одного або більше підприємств, котрі об’єднуються; - створення нового підприємства з переданням йому активів підприємств, що беруть участь у злитті	- посилення контролю над підприємствами аналогічного профілю; - посилення контролю над системами розподілу і продаж; - зміна обсягу і структури витрат виробництва; - зміна величини фінансових потоків; - зміна обсягів реалізації; - збільшення долі ринку; - зниження витрат на управління, фінансування, маркетинг, НДДКР; - зниження транзакційних витрат; - комбінування взаємодоповнюючих ресурсів; - можливість використання тимчасово вільних ресурсів; - оперативність прийняття управлінських рішень; - більш швидкий доступу до необхідної інформації. - збільшення акціонерної вартості; - соціальний розвиток підприємства
Поглинання	- юридичний статус одного підприємства змінюється при незмінному статусі іншого; - ліквідація одного з підприємств і передання його активів іншим
Підпорядкування	- юридичний статус підприємств не змінюється; - отримання контролю одним підприємством над іншим, шляхом придбання акцій підприємства; - одне з підприємств втрачає частину повноважень з управління
Консолідація	- юридичний статус підприємств не змінюється; - отримання контролю одним підприємством над іншим, шляхом придбання акцій підприємства або обміну ними; - кілька підприємств втрачають частину повноважень з управління
Створення головного або материнського підприємства	- юридичний статус підприємств не змінюється; - передача акцій підприємств, які зливаються, новоствореному
Розукрупнення	- змінюється юридичний статус підприємств, котрі відділяються; - повноваження з управління підприємством, що відділяється, повністю належать йому самому; - поділ одного підприємства на два або більше підприємств	- недопущення монополізації ринку, її негативних наслідків; - зменшення долі ринку; - підвищення транзакційних витрат та витрат на управління; - можливе перепрофілювання виробництва; - зміна обсягів реалізації
Виробничі	- зміна технологічного типу підприємства; - юридичний статус може змінюватися, а може залишатися незмінним; - можливе поєднання різних виробництв на одному підприємстві. - зміни в операційній, фінансовій, інноваційній діяльності; - зміна організаційно-технічних і технологічних напрямків діяльності	- проникнення підприємств у інші галузі виробництва; - розширення номенклатури продукції; - залучення додаткових інвестицій; - концентрація фінансових ресурсів; - максимальне використання виробничих потужностей; - підвищення конкурентоспроможності; - використання інноваційного потенціалу підприємства

Злиття як форма трансформації підприємств передбачає, як правило:

1. зміну організаційної структури управління,

2. ліквідацію компаній-учасників злиття,

3. зміну або втрату юридичного статусу підприємств через набуття та реалізацію прав власності над активами інших суб'єктів господарювання.

Злиття, як правило, здійснюється з метою зниження витрат в умовах гострої конкуренції, наявності надлишкових виробничих потужностей, падіння прибутків, виникнення збитків тощо. За умов успішного здійснення процедури злитті підприємств виникає можливість суттєво знизити витрати на управлінські функції, чисельність адміністрації, управлінців тощо. Подібні процеси розпочалися у 1980 – 1990 роках у окремих компаніях Японії, а згодом у США та Європі. Традиційні на той час ієрархічні управлінські структури у найбільших корпораціях поступово замінилися набагато меншими і більш плоскими мережевими структурами.

В результаті примусового або добровільного злиття підприємство, яке поглинається має бути ліквідовано, а все його майно та зобов'язання передаються підприємству, яке поглинає. Водночас підприємство, що поглинає, збільшує свої активи на суму чистих активів поглинутого підприємства, а його акціонери мають право придбати нові акції пропорційно до пайової участі. Як свідчить зарубіжний та вітчизняний досвід злиття підприємств, переважна їх більшість відбувається серед акціонерних товариств.

За рівнем глобалізації злиття підприємств може бути: національне, транскордонне та транснаціональне [15].

Національне злиття – це злиття підприємств в межах кордонів однієї держави.

Транскордонне злиття – це злиття підприємств з розташуванням у межах різних країн.

Транснаціональне злиття – злиття транснаціональних або міжнародних підприємств, які проводять діяльність у межах двох або більше країн.

На сучасному етапі розвитку світових економічних процесів особливої актуальності набуває питання реалізації процесів транскордонного та транснаціонального злиття, котрі здійснюються за трьома основними напрямками: інтеграція, поглинання або консолідація національних підприємств з іноземними.

За станом відносин між підприємствами під час злиття існує наступна класифікація: дружнє злиття, вороже поглинання, поступове поглинання.

Дружнє злиття – злиття за взаємною згодою сторін, за якого відсутні конфлікти з приводу розподілу прав власності на активи новоствореного підприємства та з приводу повноважень в управлінні.

Вороже поглинання – злиття підприємств, за якого порушуються права однієї з сторін злиття або злиття здійснюється з ініціативи лише однієї сторони, виникають конфлікти з розподілу прав власності на активи новоствореного підприємства та з приводу повноважень в управлінні.

Поступове поглинання – встановлення контролю над підприємством через відкрите або приховане скуповування його акцій на фондовій біржі упродовж певного періоду для подальшого становлення контролю над підприємством.

За мотивами злиття підприємств поділяється на фінансове, операційне та злиття захисного типу [15].

Фінансове злиття – злиття, що має на меті отримання фінансового результату від збільшення вартості акцій, активів підприємства.

Операційне злиття – злиття, за якого підприємства націлені на ведення спільної діяльності: виробничої, торговельно-посередницької тощо. Здійснюється для отримання синергічного ефекту у сфері виробництва за рахунок економії на масштабах, у сфері постачання, збуту продукції тощо.

Злиття захисного типу здійснюється з метою недопущення ворожого або небажаного поглинання.

За сферою діяльності підприємств виділяють два види злиття: вертикальне і горизонтальне.

Вертикальне злиття – це злиття двох підприємств, одне з яких є постачальником ресурсів для іншого, або являється споживачем його продукції. Вертикальне злиття за своїми мотивами має переважно операційний характер, оскільки передбачає ведення спільної виробничо-господарської діяльності підприємствами.

Горизонтальне злиття – злиття підприємств-виробників одного виду продукції або послуг, конкурентів на одному ринку.

Будь-яка форма злиття підприємств має мету підвищення ефективності роботи суб'єкта господарської діяльності, досягнення економії від збільшення масштабу виробництва або від застосування найдешевших чинників виробництва в оптимальній кількості, а також збільшення долі ринку, розширення можливостей управління витратами, зменшення витрат на управління, маркетинг, збут, зростання вартості підприємства, зниження рівня економічних ризиків, отримання доступу до сучасних технологій, покращення системи управління, захоплення нових ринків, розширення кола споживачів певного виду товарів чи послуг тощо.

Основними чинниками, що впливають на прийняття рішення про злиття, є вартість злиття та інтереси сторін злиття. Вартість злиття можна визначити за допомогою наступних методів, що найбільш широко використовуються на практиці:

1. Метод оцінки балансової вартості, що дорівнює загальній балансовій вартості активів за мінусом загальної балансової вартості зобов'язань.

2. Метод оцінки ліквідаційної вартості, котра обчислюється шляхом оцінки ринкової ліквідаційної вартості активів підприємства мінус вартість зобов'язань цього підприємства.

3. Метод галузевих коефіцієнтів: оцінка ринкової вартості на основі показників вартості аналогічних підприємств з урахуванням коригувальних коефіцієнтів.

4. Метод капіталізації доходів або мультиплікатора доходів: визначення величини щорічних доходів і відповідної цим доходам ставки капіталізації, на основі якої розраховується ринкова вартість підприємства (більш детально дивися матеріал теми «Оцінка вартості підприємства»).

5. Метод дисконтування. Згідно з методом дисконтування вартість об’єкта оцінки прирівнюється до сумарної теперішньої вартості майбутніх чистих грошових потоків або дивідендів, які можна отримати в результаті володіння підприємством, зменшеної на величину зобов’язань підприємства та збільшеної на вартість надлишкових активів. Надлишкові активи – це активи підприємства, що в даний час не використовуються ним для отримання фінансового результату та застосування яких на даному підприємстві у зазначений спосіб і належним чином є фізично неможливим або економічно неефективним [14].

6. Метод нагромадження активів, що передбачає визначення різниці між ринковою вартістю всіх активів підприємства та ринковою вартістю усіх його пасивів (зобов'язань) у поелементному розрізі.

7. Комбінації перерахованих вище методів.

Трансформація підприємств в економічній літературі часто розглядається як спосіб подолання кризових явищ. Криза – це крайнє загострення протиріч у соціально-економічній системі (організації), що загрожує її життєстійкості в навколишньому середовищі [10]. Криза виникає тоді, коли втрачається стабільність діяльності підприємства, загострюється протиріччя як у межах підприємства, так і у його взаємодії з ринковим середовищем. До перших симптомів кризи відносяться падіння прибутковості, скорочення ринкової частки, втрата ліквідності, причинами яких є поява нових технологій, каналів розподілу, конкурентів із новими стратегіями тощо. Класифікація причин криз у діяльності підприємства зображена на рис.