34. Діяльність як спосіб буття людини в світі. Структура і форми діяльності: предметно-практична, духовно-практична, духовно-теоретична. Поняття духовності.

Д - процесс активного целенаправленного преобразования природы и соц. действительности в соответствии с интересами, потребностями, установками, идеалами личности и общества. Сущность деятельности - духовность - способн. человека переводить универсум внешнего во внутренний мир чел. на этич. нравственной основе.

Духовность - система смысла жизненных ценностей, определяющих сущность бытия чел в мире.

Способности чел(Ч):1- создать образ предмета; 2- познать мир и выразить через систему понятий; 3- создать предмет.

1 - создание идеальных образов. Поддержка существующих сложившихся стандартов и норм общения, традиций и т.д. (религия, мифология, искусство, худож. деят.,... - на образном мышлении). Образы содержат в себе новые элементы, которые не содержаиться в наличной действительности и действительность должна подтянуться к этим образам. Эта деят. носит ориентир на смысл жизни - не знание, а смысл.

2 - дух.-теоретич. деятельность - научно-исследовательская - направл. не на создание образов, а на мир, на саму действительность. Познать мир и выразить языком науки. Здесь работает система понятий. Сюда также относится литературоведение, худож. критика и т.д. Теоретич. знание выступает в форме теории, концепции. Теоретич. знание выступает в форме рефлексии, когда рассматр. и делает предметом самое себя. Филос. относится к дух-теор. деятельн., и обладает характеристиками 1. Она и 1 и 2 - она над этим.

3 - Предм.-практич. деят. - в ней реализуются цели, идеи, идеалы, знания и т.д. в ходе материально-предметного преобразования. Это: а) материальное производство - создание орудий труда, средств труда, предм. потребл.; б) социально-преобразоват. деятельн. - революции, реформы, изменение произв. отношений и т.д.; в) воспитательно-педагогич. деятельн.-изменение самого Ч.; г) управленческая. административн. деят. - организация социальн. систем, их совершенств. и т.д.

Обработка природы людьми и людей людьми - через два понятия: опредмечивание и распредмеч. - это взаимод. S-O.

Опредмечивание - создавая предметный мир, мы опредмечиваем знание, культуру - это переход знаний, идей, образов в бытие предметов, форму предм., формы материальн. и дух. культуры.

Распредмечивание - переход предметности мира культуры в живой процесс, т.е. в жизнь субъекта, освоение субъектом предметных форм - педагогическая деят. и т.п.

Культура - результат предм-практ. д-ти, это опредмечивание, которое выражает уровень зрелости общества, способ самоутвержд. Ч в мире. Об обществе в целом говорят по самым ведущим достижениям.

Діяльність – це взаємодія з об'єктивним світом суспільної людини. Вона є єдністю матеріально-перетворюючого та духовного начал. Без неї неможливе існування людини. .Людина є суб’єктом діяльності і як субєкт має насамперед діяти і мислити.

Структура людської діяльності

Мета – це суб’єктивний образ бажаного результату, це ідея, програма, ідеологія.

Людина в своїй меті є невільною, вона підкоряється своім потребам, інтересам, а в засобах – вільна, вона сама їх створює, їх немає в природі. Засоби приватні і суспільні. Людська діяльність діє через принцип зворотного зв’язку, не лінійна, весь час проявляється нова мета, інтереси, засоби, потреби.

Завдяки діяльності людина поборола початкову тотожність з природою і піднялася над нею, набувши надприродного статусу і форми свого буття.

Види діяльності: практична та духовна, фізична та розумова, моральна-аморальна, законна-незаконна, колективна-індивідуальна, активна-пасивна і т.д.

Кожний з цих видів діяльності певним чином діє на особистість в цілому та формує ті чи інші ії якості.

Сфери діяльності: трудова, освітня, споживча, громадська, ігрова, політична.

Форма діяльності – спілкування, не просто дія між людьми, а взаємодія між ними. Кожному виду людської діяльності відповідає той чи інший вид суспільних відносин між людьми.

Суспільні відносини – форми, в яких відбувається діяльність: трудові, виробничі, соціальні, політичні, правові, національні, моральні, естетичні, релігійні.

Основною фундаментальною формою діяльності людини є труд. В античності виділяли три головні цінності – істина, добро, краса. Вільна творча праця допомагає особистості набути цих великих цнот.

Праця в одних країнах більшою мірою, в інших – меншою мірою є ще відчуженою, тобто, виступає як самостійна суспільна сила, що панує над робітниками. Відчуження праці призводить до відчуження людини, її способу життя, до стандартизації, уніфікації, до перетворення індивіда на соціального манекена. В умовах відчуження людина знеособлена, позбавлена надійного середовища, у якому б вона змогла виявити свою індивідуальність, самоутвердитись, реалізувати свої творчі потенції, за цих обставин спостерігається пасивне ставлення особистості до назрілих суспільних проблем.

Діяльністю людина перетворює природу і створює свій особливий світ – культуру. Діяльність є засобом формування соціального як культурного середовища життя людини. Мистецтво і мораль, наука і віра, цінності і норми як суспільні явища утворюють окрему галузь людської діяльності – духовне виробництво.

Предметно-практична – охоплює процеси матеріального виробництва, розподілу, обміну, споживання, а також продуктивні сили і виробничі відносини, науково-технічний прогрес і технологічну революцію.

Духовно-практична – охоплює виробництво культурних цінностей, передачу їх від одного покоління до іншого, життя сім ї, освіту, виховання тощо.

Духовно-теоретичне – це широкий комплекс ідей, поглядів, уявлень, тобто весь спектр виробництва свідомості (як індивідуальної, так і суспільної), трансформації від однієї інстанції до іншої.