propamjatna_web

36 ПРОПАМЯТНА КНИГА

Статистичне бюро з 1890 р. вже подає, що в Пенсильвенії було

10 греко-кат. організацій з 7,400 членами.24

В 1887 р. прибув о. Волянському до помочі другий україн­ ський священик з Галичини, о. Зиновій Ляхович, та він того са­ мого року помер. На його місце прибув о. Кость Андрухович з Галичини. Четвертим священиком був о. Олександвр Дзубай, що прибув з Закарпаття в 1889 р. та осів у Вилкс Варе, Па. В тім самім році прибув із Закарпаття василіянин о. Кирило Гулович, що осів у Фріленді, а з Галичини приїхав 1890 р. пізніший основник Свободи о. Г.ригорій Грушка, котрий осів у Джерзі Ситі, її. Дж. В тім самім часі прибув іще з Галичини о. Т. Обушкевич. Потім почало вже напливати чимраз більше число греко-кат. свя­ щеників, але з Закарпаття під Угорщиною. В часі, коли основу­ вано У. Н. Союз (1894 p.), було вже в Америці ЗО греко-кат. свя­ щеників, з чого 26 прибули з Закарпаття, а всього 4 з Галичини.

Треба згадати, що о. Волянський спровадив теж кілька мо­ лодих світських інтелігентів, а першим був студент Володимир Сіменович, що прибув до Шенандоа в березні 1887 р.25 Йому то віддав о. Волянський відразу редакцію заложеного ним україн­ ського тижневика Америка.26 Крім того Сіменович став іще дяком

24	ЯК ПІД 23 Д, СТ. 13.
26	1-р Володимир Сіменович родився 4. січня 1859 р. в місті Бучач, Галичина. Ходив

до гімназії, а потім учився в кадетській школі, яку покинув і скінчив гімназію при помочі інструктора Івана Франка, якому за науку платив обід у людовій кухні, що коштував 10 крещарів. В Академічній Гімназії у Львові він уладив перший вечерок Шевченка. Вла­ штовував студентські вандрівки, в яких брав участь і Іван Франко. На ті прогульки зїздились українські студенти з цілої Галичини. В Америці скінчив медицину і практикував у Шенандоа і Шамокін, а потім у Шікаґо. Брав живу участь у громадськім житті. В У. Н. Союзі розвинув найбільшу діяльність, редагуючи книжки і часопис Просвіта для молоді. Дописував до американських і краевих українських часописів. Викладав у медичнім універ­ ситеті в Шікаґо. Редагував перед смертю часопис "Україна, що виходив у Шікаґо. Помер 19S2 р. Ближче про його діяльність диви: Д-р Володимир Сіменович: 3 мого життя. Ка­

лендар У.		Н. Союзу,	1931, Джерзі Ситі, Н. Дж., ст. 69-72.
26	В	Свободі з	1912 р. (ч. 36) поміщеної надісланий	з краю	спомин о. Волинського
З давніх	літ, де він		про видавання своєї Газети подає між	іншим	таке:

„В короткім часі по моїм приїзді почало зголошуватись до мене багато людей з інших місць — для заспокоєння своїх духових потреб, так, що небавом зродилася в мене гадка, щоб дія вдержання едности нашого народу видавати Газету рідною мовою. Але як до того взятись, коли не було ані редактора, ані якого письменника, ані друкарні з нашим письмом у цілій Америці. Зачав я проте сам учитися друкарства, спровадивши собі спершу малу ручну прасу з англійським письмом; опісля спровадив я українські черенки кирилицю з дру­ карні ставропигійської, котрі мали ту недогідність, що були трохи вищі від звичайних англій­ ських букв, отже разом тяжко було друкувати. Тою кирилицею зачав я друкувати першу Га­ зету, котру я назвав Америка. Друкарства ходив я вчитися доі друкарні Геральда, а потому вчив я своїх хлопців. Першими моїми помічниками в друкарні були: Григорій Дольний, моло­ дий дяк нашої церкви, і ще молодший хлопець Василь Сарич. Ми складали черенки в себе, а друкували зразу на якійсь старій ручній прасі, котру я купив у Ню Йорку.

„Газета виходила на чотирьох сторінках невеликого формату.

„Редакцію провадив я сам. Газета виходила два рази на місяць, але при моїх без­ настанних, густо-часто далеких душпастирських подорожах і на те не ставало часу. Деколи

помагала		мені в редагуванню моя покійна жінка, особливо в т. зв. „редагуванню ножичко-
вім"	під	заголовком Вісти зі старою краю, котрі	нераз були	зладжені,	поки я приїхав
з якої місії. Те все діялося в 1886 році.
	„Яка доля стрінула Америку, по моїм відїзді, цього докладно подати не можу. Знаю
лише,	що	Америка перестала небавом виходити, а	на її місце	появилася	Свобода".