1. Вступ
Стилістика становить лінгвістичне вчення про найумотивованіше й найдоцільніше послуговування мовою, її одиницями — фонемами (звуками), морфемами, словами, словосполученнями й сполученнями слів, членами речення, реченнями, еквівалентами (замінниками) речень і текстами. Кожна окрема мовна одиниця має своє нормативне або ж діалектне буття, стилістичні можливості. Стилістика — це також учення про стилі, жанри і форми мови, про такі якості мовлення, як логічність, точність, образність, багатство, доречність та ін.
Мова як джерело стилістичних знань
Мова є складною комунікативною системою, у якій, як і загалом у світі, все має свою неповторну сутність. Цим зумовлені особливості використання мови в індивідуальному мовленні всіх її носіїв. Завдяки мові сформувалась людина розумна (homo sapiens). Тільки вона володіє мовою. Її мовлення є всеосяжним засобом усвідомлення й вираження всіх ознак людськості в людині, засобом формування й вираження думок, свідомості і незмірно розвиненої духовно-почуттєвої сфери.
Органічною і необхідною складовою мови як комунікативної системи с мовні одиниці — різнотипні елементи мови (фонеми, морфеми, слова та ін.), кожен з яких представлений певною мовною матерією і виконує тільки йому властиву функцію (функції). Цим умотивовується існування мовних одиниць. На вивчення функції (функцій) кожної з мовних одиниць зорієнтована стилістика.
Стилістика (лінгвостилістика) — розділ науки про мову; лінгвістичне вчення про функціонування й використання мови.
2. Предмет стилістики, її методи та джерела. Загальна характеристика стилістичної системи української мови.
Слово "стиль" походить від латинського stilus ("паличка для письма") і вживається як термін у літературі, мистецтві, архітектурі, соціології, менеджменті тощо.
Стиль – явище об’єктивної дійсності. Це слово часто вживається як звичайна назва. Порівняйте: стиль керівництва, стиль виховання, плавати стилем брас, одягатися в сучасному стилі та ін. Часто в мовленні слово стиль використовується у виразах, близьких до термінологічних: газетний стиль, офіційний стиль, високий стиль тощо.
Стиль літературної мови – це різновид мови (її функціональна підсистема), що характеризується відбором таких засобів із багатоманітних мовних ресурсів, які найліпше відповідають завданням спілкування між людьми в даних умовах. Це своєрідне мистецтво добору й ефективного використання системи мовних засобів із певною метою в конкретних умовах й обставинах. За образним висловом Дж. Свіфта, "стиль – це потрібні слова на потрібному місці". Так, наприклад, слово говорити – нейтральне і може використовуватися в будь-якій ситуації, ректи – застаріле й урочисте, балакати – розмовне, мовити – піднесено-урочисте, гомоніти – розмовно-голубливе, просторікувати – зневажливе, патякати – просторічно-зневажливе.
Стилістика співвідноситься з усіма розділами мови – фонетикою, лексикою, морфологією і синтаксисом, оскільки вона розглядає особливості вживання мовних одиниць у тих чи інших мовленнєвих умовах.
СТИЛІСТИКА, лінгвостилістика - розділ мовознавства, що вивчає:
а) закономірності існування та структурну організацію суспільно зумовлених різновидів мови - функціональних стилів;
б) мовні одиниці з погляду додатково експресивно-стильового забарвлення;
в) цілеспрямований вибір мовних засобів, що відповідає стильовим і стилістичним нормам.
СТИЛІСТИКА обґрунтовує існування системи функціональних стилів, властивих певному періодові історії літературної мови; встановлює співвідношення функціональних і експресивних стилів. Досліджує функціонування мовних одиниць у текстах (писемних і усних). Усталені стилістичні значення фіксуються у словниках, граматиках, мовних порадниках, відбиваючи стилістичні норми літературної мови.
Предметом стилістики національної мови є її стилістична система і наука про неї. Насамперед предмет стилістики пов’язується з розумінням мовного стилю як типового способу виразної передачі інформації, при якому співпраця автора і читача (слухача) генеративно формує «інтелектуальний профіль»1 комунікації.
Завдання стилістики навчальної дисципліни: навчити оцінювати виражальні й експресивні можливості мовних засобів і доцільно використовувати їх, ураховуючи конкретну ситуацію спілкування.
Основними методологічними принципами стилістики є загальні філософські положення про мову як вид і результат суспільно усвідомленої діяльності людини.
Ці положення зорієнтовані на те, що українська мова є породженням виробничої і духовної діяльності українського народу, несе в собі його історичну пам’ять і розвиває його ментальність (мораль і етика людини + ставлення людини до себе + до суспільства + тотожність світосприйняття). Тому наукові галузі про український етнос, його історію, мову, літературу, культуру, політику є підґрунтям наукової стилістики української мови.