9_Tip_Ploski_chervi_Plathelminthes__Klas_Sisuni_Trematoda_Klas_Stiozhkovi_Cestoidea (1)

Лабораторна: виявлення яєць у дуоденальному вмісті і фекаліях, як і при фасціольозі, можливе виявлення

"транзитних" яєць; серологічні реакції.

Лікування. Розроблено недостатньо.

Рекомендується празиквантел.

Профілактика.

Особиста: мити овочі і фрукти перед вживанням.

Громадська: ветеринарний контроль за тваринами.

Сисун легеневий

(Раragonimus ringeri)

Сисун легеневий, або парагонім

(Раragonimus ringeri) - збудник парагонімозу.

Географічне поширення: Далекий Схід, Південно-Східна Азія, Філіппіни,

Індонезія, Південна Америка (Перу,

Еквадор), Африка (Заїр, Камерун,

Нігерія).

Морфологія. Статевозріла особина

має тіло яйцеподібної форми, розміром до 1 см, червоно-коричневого кольору.

Часточкові сім'яники знаходяться в задній третині тіла, часточковий яєчник і матка розташовані над сім'яниками. Жовтівники займають бічні поверхні вздовж тіла.

Сисун легеневий (Раragonimus

ringeri), статевозріла особина

Яйця широкі та овальні, з кришеч-

кою, золотаво-коричневого кольору,

довжиною до 100 мкм.

Життєвий цикл: парагонім -

біогельмінт.

Остаточний хазяїн - тварини із родини собачих, котячих, єнотових,

рідше людина.

Проміжний хазяїн: перший - молюск

Меіапіа, другий - раки, краби.

Сисун легеневий, яйце

Локалізація в тілі остаточного хазяїна: дрібні бронхи. Можлива позалегенева локалізація (печінка,

селезінка, головний мозок, м'язи).

Яйця виділяються в зовнішнє середовище з харкотинням хворого. У

воді з яйця виходить мірацидій, який проникає в тіло прісноводних молюсків. У

тілі проміжного хазяїна проходить стадії спороцисти, материнської і дочірньої редій, церкарія. Церкарії активно проникають у тіло прісноводних раків і крабів, у м'язах і внутрішніх органах яких розвиваються метацеркарії.

Людина й інші остаточні хазяї заражаються при вживанні крабів і раків у сирому вигляді або через воду

(після загибелі рака метацеркарії у воді залишаються живими до 25 днів).

Інвазійна стадія - метацеркарій.

Молоді паразити вивільняються в кишківнику, мігрують крізь стінку кшпківника в черевну порожнину, згодом крізь діафрагму - в легені, де через 5-6

тижнів досягають статевої зрілості. У

цей період можуть гематогенним шляхом занестися в інші органи.

Патогенна дія: механічне ураження тканин хазяїна під час міграції,

ураження стінок бронхів, альвеол;

формуваннятіаразитарних кіст, що містять 1— 2 парагоніми; розвиток легеневих абсцесів; токсично-алергічна дія.

Клініка. У гострій стадії хвороби переважають токсично-алергічні прояви. Можуть розвинутися запальні процеси очеревини, стінки кишківника,

тканини печінки, осередкова пневмонія,

плеврит. Гостра стадія триває 1,5-3 міс,

надалі хвороба переходить у хронічну стадію.

Хронічний легеневий парагонімоз клінічно нагадує туберкульоз. При загостреннях температура тіла підвищується до 38-39 °С, задуха, біль в грудях, кашель, харкотиння з домішками крові, у легенях вислуховуються сухі і вологі хрипи.

Пізніше розвиваються легеневі абсцеси.

Життєвий цикл сисуна легеневого: 1 - остаточний хазяїн; 2 - яйце; 3 -

мірацидій; 4 - перший проміжний хазяїн (молюск з роду Зетізиісозріга); 5 - спороциста; 6 - материнська редія; 7 - дочірня редія; 8 - церкарій;

9 - другий проміжний хазяїн (прісноводний краб з роду Роіатоп); 10 - метацеркарій

З	позалегеневих локалізацій часто		Лабораторна:	овоскопія харкотиння
зустрічається парагонімоз мозку, що			або фекалій (яйця потрапляють у
проявляється запаленням		мозкових	кишківник при заковтуванні харкотиння)
оболонок і тканини мозку, епілепсією.			через 1,5-2 місяці після зараження;
Діагностика. Клінічна: ґрунтується			серологічні реакції РЗК, РПГА на ранніх
на	епідеміологічному	анамнезі,	стадіях хвороби.
виражених алергічних проявах, ураженні			Лікування.	Застосовують
легень.			антипаразитарні препарати.

Профілактика.

Особиста:

не

сколексом

знаходиться

коротка

вживати в їжу сирих раків і крабів, не

несегментована шийка - частина росту,

пити сиру воду в осередках хвороби.

від якої

відбруньковуються

членики.

Громадська: виявлення і лікування

Стробіла

складається

із

різної

хворих, захист водойм від фекального

кількості члеників (від 3

-

до

4000).

забруднення,

санітарно-просвітня

Проглотиди,

що

розташовані

робота.

безпосередньо за шийкою,

називаються

юними і мають тільки чоловічу статеву

КЛАС СТЬОЖКОВІ (CESTOIDEA)

систему.

Середину

тіла

складають

–

БИЧАЧИЙ,

СВИНЯЧИЙ,

КАРЛИКОВИЙ ЦІП’ЯКИ.

гермафродитні

членики,

а

кінець

стробіли

складається

із

зрілих

Клас Стьожкові черви

члеників, що містять заповнену яйцями

(Сestoidea)

матку.

Покриви тіла утворюють шкірно-

•

характеристика класу

м'язовий мішок. Зовнішній його шар -

Цестоди (клас

Сestoidea, підклас

кутикула

має

мікро-ворсинки для

Сestoida),

або

стьожкові

черви,

збільшення

всмоктувальної

поверхні,

відносяться

до

типу

Плоскі

черви

тому

що

поглинання

поживних

(Рlathelminthes).

речовин

відбувається

всією

поверхнею

тіла.

Такий спосіб

Цестоди

мають

стрічкоподібне

живлення

визначив

локалізацію

сегментоване тіло довжиною від 2,5-5

статевозрілих особин тільки в тонкій

мм до

18-20

м. Тіло

складається

із

кишці

хазяїна.

Кутикула також

голівки

(сколекса),

шийки

і членистої

виділяє

антипротеолітичні

ферменти,

стробіли, окремі сегменти (членики) якої

що

захищають

гельмінта

від

називаються проглотидами. На голівці

перетравлювання.

Під

кутикулою

є

органи

фіксації:

присоски,

знаходяться

шари

кільцевої

і

присмоктувальні щілини (ботрії), може

поздовжньої

мускулатури.

Простір

бути

хоботок

з

віночком

гачків.

За

між органами заповнений паренхімою.

Цестоди (І - сколекси; II - гермафродитні членики; III - зрілі членики; IV - поперечний зріз сколексу стьожака широкого; а – стьожак широкий

(Diphyllobotrium latum); б - ціп'як озброєний (Таеnia solium); в - ціп'як неозброєний (Таеniarhynchus saginatus); г-ціп'як карликовий (Нуmenolepis nana):

/ - ботрії; 2 - зона росту; З - цирусна сумка; 4-піхва; 5 - матка; 6 - жовтівники; 7 яєчник; 8 оотип; 9 - вивідний отвір матки; 10-тільце Меліса; 11 -сім'яники; 12 - віночок гачків; 13 -присоски; 14 - зона росту; 15сім'яники; 16матка; 17-яєчник; 18 тільце Меліса; 19-оотип; 20жовтівники; 21 -матка, заповнена яйцями; 22-піхва; 23-сім'явивідна протока.

Травна, кровоносна, дихальна системи відсутні. Видільна система протонефридіального типу, нервова система гангліонарно-драбинчастого типу.

Цестоди - гермафродити. Чоловіча статева система представлена сім'яниками,

сім'явиносними протоками, що зливаються в загальний сім'япровід і закінчуються копулятивним органом - цирусом. Жіноча статева система складається із яєчника,

яйцепровода, жовтівників, тільця Меліса, піхви, оотипу, матки. Цирус і піхва відкриваються у статеву клоаку, звідти чоловічі статеві клітини потрапляють в оотип,

де відбувається запліднення. Можливе перехресне запліднення між двома особинами або різними проглотидами одного гельмінта.

Цестоди є біогельмінтами. Статевозрілі особини живуть у тонкій кишці тварин і людини. Розвиток відбувається зі зміною хазяїнів і двома личинковими стадіями.

Усередині яйця утворюється онкосфера-шестигачковий зародок, що вивільняється в тілі проміжного хазяїна. Там із онкосфери розвивається друга личинкова стадія — фіна (ларво-циста), інвазійна для остаточного хазяїна.

Розрізняють кілька типів фін:

• цистицерк - невеликий заповнений рідиною міхурець розміром з горошину,

всередину якого завернутий один сколекс;

•цистицеркоїд - двостінний міхурець із завернутим всередину сколексом і хвостоподібним придатком;

•ценур - міхур, всередину якого завернуто декілька сколексів;

•ехінококовий міхур - міхур, що досягає великих розмірів, всередині якого знаходиться токсична рідина, безліч сколексів, дочірні і внучаті міхурці;

•альвеококовий міхур — конгломерат дрібних міхурів з колоїдним вмістом,

всередині яких невелика кількість сколексів;

• плероцеркоїд - червоподібна личинка з присмоктувальними щілинами

(ботріями) на передньому кінці.

Ціп'як неозброєний, або бичачий (Таеniarhynchus saginatus)

Неозброєний (бичачий) ціп'як (Таеniarhynchus saginatus) - збудник

теніаринхозу.

Географічне поширення: зустрічається повсюдно. Частота захворювання переважає в Центральній Європі, на території колишнього Радянського Союзу, на півночі Африки, Південній Америці.

Ціп'як неозброєний, яйце

Морфологія. Статевозріла особина

близько 5-6 метрів довжиною (може досягати довжини 12-20 м), складається із 1000-2000 члеників. Сколекс округлий, 1-2 мм діаметром, має 4

пігментовані присоски. Шийка коротка і тонка.

Гермафродитний членик має

дволопатевий яєчник.

Зрілі членики прямокутної форми,

розміром 20-30 х 12 мм, довжина членика перевищує ширину (3:1-4:1).

Матка закритого типу, розгалужена у вигляді стовбура, від якого з кожного боку відходять 17-35 бічних відгалужень, містить до 150000 яєць.

Кінцеві членики здатні до активного руху.

Яйця округлої форми, мають заро-

док - онкосферу з трьома парами гачків. Онкосфера оточена двоконтурною радіально посмугованою товстою оболонкою жовтаво-

коричневого кольору (ембріофор).

Зовнішня оболонка яйця тонка,

безбарвна, у яєць, що виділилися, дуже швидко руйнується.

Фіна типу цистицерк (Сysticercus bovi), відрізняється від фіни свинячого ціп'яка меншими розмірами (7,5-10 х 4-

6 мм) і має вигляд просяного зернятка.

Життєвий цмш: неозброєний ціп'як -

біогельмінт.

Остаточний хазяїн - людина.

Локалізація в тілі остаточного хазяїна - тонка кишка.

Проміжний хазяїн - велика рогата худоба.

У зовнішнє середовище членики виділяються з фекаліями хворого або активно виповзають через задній прохід. Велика рогата худоба заражається, поїдаючи забруднену яйцями траву. У травному тракті проміжного хазяїна онкосфери вивільняються, проникають у кровоносні судини і з течією крові потрапляють у міжм'язову сполучну тканину скелетних м'язів, серцевий м'яз, язик. Через 7 місяців після зараження фіни є інвазійними для людини і зберігають інвазійність до 2-х

років.

Людина заражається, з'ївши погано термічно оброблену фінозну яловичину.

Інвазійна стадія - цистицерк. У

кишківнику сколекс паразита вивертається, прикріплюється до стінки

кишківника і починається ріст стробіли.

Через три місяці ціп'як досягає статевої зрілості. Тривалість життя - близько 10

років.

Розвиток фін в організмі людини неможливий.

Патогенна дія: внаслідок виділення паразитом антипротеолітичних ферментів порушується травлення й всмоктування; призводить до

схуднення; механічне ураження слизової оболонки кишківника органами фіксації.

Клініка. Інкубаційний період — від 8

до 10 тижнів. Іноді єдиною скаргою хворих є виділення члеників ціп'яка під час дефекації. Однак (особливо в дітей та осіб, ослаблених іншими захворюваннями) можуть бути нудота,

блювота, запаморочення, біль у животі,

роздратованість, холецистит,

панкреатит.

Діагностика. Клінічна: виділення члеників з фекаліями і виявлення їх.

Лабораторна: гельмінтоскопія фекалій, вид паразита визначають за кількістю відгалужень матки (від 17 до

35); овоскопія зішкрібка з періанальних складок або виявлення яєць за допомогою методу "липкої стрічки".

Виявлення тільки яєць не дозволяє розрізнити озброєного і неозброєного ціп'яків.

Лікування. Застосовують протиглистяні препарати

(празиквантел).

Профілактика. Особиста:

дотримання правил особистої гігієни,

ретельна термічна обробка яловичини.