Teoriya_derzhavi_ta_prava

4. ГЛОСАРІЙ

Антидемократичний (авторитарний) режим – це такий політичний режим,

коли порушуються або обмежуються основні права людини, особливо її свобода, честь і гідність; коли влада зосереджується в руках невеликої групи людей або однієї особи; коли забороняється легальна діяльність політичних партій і громадських об'єднань, які знаходяться в опозиції.

Влада – це відносини залежності (домінування-підкорення), в яких суб’єкт може здійснювати свою волю, нав’язуючи її об’єкту.

Громадянське суспільство – це спосіб соціального життя, заснований на праві і демократії; суспільний устрій, при якому людині гарантується вільний вибір форм його економічного і політичного буття, затверджуються права людини, забезпечується ідеологічний плюралізм.

Деліктоздатність - це обумовлена нормами права здатність суб'єктів нести юридичну відповідальність за вчинені правопорушення.

Демократичний режим – це такий режим, коли державна влада здійснюється з дотриманням основних прав людини, коли враховуються інтереси всіх соціальних груп населення через демократичні інститути – вибори, референдуми, засоби масової інформації.

Держава – універсальна політична організація публічної влади в суспільстві, яка має свою територію, суверенітет, механізм держави, видає загальнообов’язкові норми (правила поведінки), збирає податки для нормального функціонування та розвитку суспільства, виступає суб’єктом міжнародних відносин та виражає волю всього суспільства або окремої панівної групи.

Державний устрій – це територіальна організація державної влади, поділ її на певні складові частини з метою найкращого управління суспільством, це взаємозв'язок окремих складових частин держави між собою і її спільними вищими (центральними) державними органами.

Дієздатність - це здатність суб'єктів своїми діями набувати і самостійно здійснювати суб'єктивні права та виконувати юридичні обов'язки.

31

Імперія – це така складна і велика держава, яка об'єднує інші держави або народи в результаті завоювань, колонізації та інших форм експансії. Імперія тримається на насильстві, на державному примусі.

Конфедерація – це такий союз держав, які добровільно об'єднались для досягнення певних спільних цілей у політичній, економічній і військових сферах.

Механізм держави – це пронизана єдиними, законодавчо закріпленими принципами, заснована на принципі розділення власті система державних органів, що має в своєму розпорядженні необхідні матеріальні придатки, за допомогою яких здійснюються задачі і функції держави.

Монархія – це така форма правління, при якій повноваження верховної влади належать одній особі – королю, царю, султану, шаху, імператору і т. п.

Нормативно-правовий акт – це юридичний документ, який приймається органами державної влади або уповноваженими державою іншими суб'єктами, має формально-визначений, загальнообов'язковий характер і охороняється державною владою від порушень.

Нормативно-правовий договір – це така форма права, при якій два і більше суб'єкти суспільних відносин домовились про взаємні права і обов'язки з економічних, політичних чи інших соціальних проблем, уклали між собою угоду або договір в усній або письмовій формі. Вони можуть мати міжнародний і внутрішньо національний характер.

Орган держави – це юридично оформлена, організаційно і господарський відособлена частина державного механізму, що складається з державних службовців, наділена державно-владними повноваженнями і необхідними матеріальними засобами для здійснення в межах своєї компетенції певних задач і функцій держави.

Податки - платежі обов'язкового характеру загальнодержавного чи місцевого значення, що встановлюються, насамперед, для утримання державного апарату, а також для виконання загальносоціальних функцій держави у сфері освіти, охорони здоров'я, соціального забезпечення тощо.

Політика – особливий вид професійної людської діяльності, спрямований на отримання, утримання та здійснення державної влади.

32

Політична система суспільства – це сукупність державних та суспільних органів та організацій, за допомогою яких здійснюється політична влада.

Політичний (державний) режим – це сукупність чи система засобів, методів, за допомогою яких здійснюється державна влада в суспільстві. Він характеризується станом демократичних прав і свобод людини та інших суб'єктів суспільних відносин, відношенням державної влади до правових основ діяльності її органів.

Право – це система загальнообов'язкових, формально-визначених норм (правил поведінки), які виражають державну волю суспільства, її загальнолюдський і класовий характер; видаються або санкціонуються державою і охороняються від порушень, разом із заходами виховання і переконання, можливістю державного примусу; є основним регулятором суспільних відносин.

Правова держава – це така форма організації і діяльності державної влади, якій властиві демократичний режим конституційного правління і законності, розвинена прогресивна правова система, поділ властей і їх взаємоконтроль, визнання і гарантування права і свобод людини і громадянина, взаємна відповідальність держави і особистості.

Правовий звичай – це історично обумовлене неписане правило поведінки і діяльності людей, яке ввійшло в звичку в силу багаторазового застосування протягом тривалого часу життя суспільства. Іноді правовий звичай санкціонується державою.

Правовий прецедент – це рішення суду чи адміністрації з конкретної справи, яка розглядалась вперше, і яка мала загальнообов'язковий характер для вирішення наступних аналогічних справ. Він поділяється на судовий чи адміністративний, в залежності від того, хто приймав це рішення.

Правовідносини - це суспільні відносини, врегульовані нормами права. Правоздатність - це здатність суб'єкта бути носієм суб'єктивних прав та

юридичних обов'язків.

Правопорушення – це суспільно шкідливий, протиправний вчинок, здійснення якого передбачає юридичну відповідальність.

33

Принципи права – це вихідні, визначаючі ідеї, положення, установки, які складають етичну і організаційну основу виникнення, розвитку і функціонування права.

Республіка – це така форма правління, при якій повноваження вищих державних органів здійснюють представницькі виборні органи.

Складні держави – це такі держави, які об'єднались (утворились) з окремих державних утворень, що мали всі ознаки держави, в тому чисті і суверенітет, але певну частину своїх суверенних прав, як правило, добровільно передали вищим центральні м органам союзної держави.

Суверенітет – політико-правова властивість державної влади, що виявляється в її верховенстві (відсутності іншої суспільної влади на території країни, вищої за державну; можливості скасувати рішення іншої суспільної влади); незалежності (можливості самостійно приймати рішення всередині країни і зовні, дотримуючись приписів міжнародного права й суверенітету інших країн); неподільності або єдності (єдності влади загалом і лише функціонального розподілу гілок влади); повноті (поширенні державної влади на усі сфери державного життя і на все населення країни); рівноправності у зовнішніх відносинах (наявності у міжнародних відносинах таких самих прав і обов'язків, як і в інших держав).

Суспільство – це спільність людей на певній території, яка характеризується економічною та духовною єдністю та цілісністю організації життя.

Теорія держави і права — це система узагальнених знань про основні та загальні закономірності виникнення, розвитку та функціонування держа­ви і права, їх сутність, призначення в суспільстві і подальший розвиток

Територія – відокремлена кордонами частина земної кулі, на яку поширюється суверенітет держави і у межах якої населення перетворюється на громадян, а також об’єкти, що прирівнюються до території держави, – повітряні та морські судна, інші транспортні засоби міжнародного сполучення, посольства, консульства, торгівельні представництва тощо.

Унітарна (проста) держава – це така держава, складові частини якої не мають власного суверенітету і не можуть бути суб'єктами політичних міжнародних відносин.

34

Федерація – це постійний союз окремих суверенних держав, які утворили єдину державу на добровільній основі і передали певну частину свого суверенітету (прав) центральним федеральним органам.

Форма державного правління – це порядок і принципи організації вищих органів державної влади, характер і принципи їх взаємодії з іншими органами держави, з політичними партіями, громадськими організаціями, рухами, класами і соціальними групами.

Форма права – це зовнішнє оформлення змісту загальнообов'язкових правил поведінки, які офіційно встановлені (санкціоновані) державою або загальновизнані суспільством.

Функції держави – це основні напрями її діяльності, що відображають суть і соціальне призначення державного управління суспільством.

Функції права – це основні напрямки впливу права на суспільні відносини. Юридичні факти – це конкретні життєві обставини, з якими норми права

пов'язують виникнення, зміну або припинення правовідносин.

35

РЕКОМЕНДОВАНІ ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА

Джерела:

1.Конституція України : за станом на 20 квітня 2010 р. / Верховна Рада України. – Офіц. сайт – http://zakon.rada.gov.ua/

2.Кодекс законів про працю України : станом на 30 березня 2010 р. / Верховна Рада України. – Офіц. сайт – http://zakon.rada.gov.ua/

3.Кодекс України про адміністративні правопорушення : станом на 15 травня 2010 р. / Верховна Рада України. – Офіц. сайт – http://zakon.rada.gov.ua/

4.Кримінальний кодекс України : станом на 16 лютого 2010 р. / Верховна Рада України. – Офіц. сайт – http://zakon.rada.gov.ua/

5.Цивільний кодекс України : за станом на 10 лютого 2010 р. / / Верховна Рада України. – Офіц. сайт – http://zakon.rada.gov.ua/

Література:

6.Алексеев С.С. Общая теория права: В 2-х т. / С.С. Алексеев – М.: Юрид.

лит., 1981–1982. – Т. 1-2.

7.Алексеев С.С. Право: азбука-теория-философия: опыт комплексного исследования / С.С. Алексеев – М.: Статут, 1999.

8.Алексеев С.С. Философия права / С.С. Алексеев – М.: Норма, 1995.

9.Бабкіна О.В. Теорія держави і права у схемах і визначеннях: Навч. посіб. / О. В. Бабкіна, К. Г. Волинка. – К.: МАУП, 2004. – 144 с: іл.

10.Давид Р. Основные правовые системы современности / Р. Давид – М.: Прогресс, 1988.

11.Загальна теорія держави і права / За ред. В.В. Копейчикова. – К.: Юрінком, 1997.

12.Скакун О.Ф. Теория государства и права. – Х.: Консум, 2000.

13.Скакун О.Ф. Теория права и государства / О.Ф. Скакун, Н.К. Подберезский

– Х., 1997.

36

14.Теория государства и права: Курс лекций / Под ред. Н.И. Матузова, А.В. Малько. – М.: Юристъ, 1997.

15.Чиркин В.Е. Основы сравнительного государствоведения. – М.: Артикул, 1997.

37