2. Технічні прийоми аналізу економічної інформації та їх класифікація

Метод аналізу реалізується через його науковий апарат, тобто через сукупність прийомів дослідження.

Найважливішим елементом методики економічного аналізу є технічні прийоми та способи аналізу, які можна назвати інструментарієм аналізу. Вони використовуються на різних етапах дослідження для:

- первинної обробки зібраної інформації;

- вивчення стану та закономірностей розвитку об'єктів, що досліджуються;

- визначення впливу факторів на результати діяльності підприємств;

- підрахунку невикористаних резервів збільшення ефективності виробництва;

- узагальнення результатів аналізу та комплексної оцінки діяльності підприємств;

- обґрунтування планів економічного та соціального розвитку, управлінських рішень, різних заходів.

Усі прийоми такого аналізу можна поділити на дві групи: якісні та кількісні. Якісні прийоми дослідження не дають числової характеристики явищ, що вивчаються, а тільки відповідають на питання, як досліджувати економічні процеси, визначають способи підходу до вивчення закономірностей. Якісні прийоми притаманні як процесу наукового пізнання в цілому, так і окремим науковим сферам дослідження.

До якісних (абстрактно-логічних) прийомів дослідження відносять: аналіз, синтез, індукцію, дедукцію, порівняння, евристичні прийоми. Кількісні прийоми дослідження дають числову характеристику економічних явищ і поділяються на описові та аналітичні.

Описові прийоми дослідження дають можливість визначити розміри, масштаби, тенденції, динаміку розвитку економічних процесів, визначають стан та структуру економічних явищ, певну числову характеристику окремих напрямків діяльності підприємства. До них належать середні та відносні величини, ряди динаміки, графічний прийом, структурні та типологічні групування.

Аналітичні прийоми уможливлюють не тільки визначення певних значень показників, що характеризують економічні процеси, а й дослідження причинно-наслідкових залежностей між явищами, силу впливу окремих факторів на предмет дослідження. У свою чергу, аналітичні прийоми поділяються на прийоми, за допомогою яких вивчаються функціональні (детерміновані) залежності, і прийоми, що використовуються для дослідження стохастичних взаємозв'язків. До перших відносять ланцюгові підстановки, спосіб абсолютних та відносних різниць, індексний спосіб, інтегральний, пропорційного ділення, часткової участі, балансовий прийом. Щодо засобів стохастичного факторного аналізу, то найбільшого поширення набули аналітичні групування, кореляційно-регресійний метод, дисперсійний аналіз, компонентний аналіз. В окрему групу можна виділити прийоми, що дають змогу оптимізувати певні економічні явища: лінійне програмування, теорія масового обслуговування, теорія ігор та ін.

3. Традиційні методи аналізу економічної інформації

Метод порівняння. Порівняння означає розгляд одного явища у зв'язку з іншим для встановлення схожості або відмінностей між ними, переваг або недоліків. Як вид аналізу, порівняння починається із зіставлення явищ, виділення з них спільного і різного. Порівняння проводиться з існуючими плановими показниками, з використанням кращих або середніх даних. В результаті відповідних порівнянь можуть бути виявлені відхилення від заданих показників плану, показників за минулі періоди, від середніх показників по виробничому об'єднанню, і висунуті пропозиції про урахування досвіду роботи кращих підприємств. Ці висновки являються основою для прийняття подальших рішень.

Метод аналізу абсолютних, відносних і середніх величин. Аналіз показників, економічних явищ, процесів, ситуацій починається з абсолютних величин. Абсолютний означає безвідносний, узятий поза зв'язком, поза порівнянням із чим-небудь.

Прикладами можуть бути: обсяг виробництва за вартістю або в натуральних показниках, сума валового доходу, сума прибутку. В процесі аналізу абсолютні величини використовуються як база для розрахунку середніх і відносних величин.

Відносний означає встановлений в порівнянні, у зіставленні із чим-небудь іншим, оцінюваний залежно від будь-яких умов і т. п. Економічний аналіз починається з розрахунку відносної величини.

Наприклад, якщо планом передбачалося випустити продукції на 100 тис. дол., а випущено лише на 95 тис. дол., то по відношенню до завдання це складає 95 %.

Відносні величини використовуються при аналізі динаміки явищ. Вони характеризують зміну показника, явища в часі (відношення, наприклад, випуску продукції за декілька років до базисного періоду, узятого за 100 %).

Середні величини узагальнюють відповідні сукупності типових однорідних показників, явищ, процесів. Вони зручні у процесі порівняння досліджуваних ознак за різними сукупностями, дозволяють абстрагуватися від випадковості окремих коливань. У розрахунках застосовуються середня арифметична, середня зважена, мода і т. п.

Графічні методи. Це геометричне зображення функціональної залежності за допомогою ліній на площині, що показує суттєві зв'язки і відносини в економічному аналізі. На графіках зручно знаходити значення функцій по відповідному значенню аргументу. У економічному аналізі застосовуються діаграми порівняння, тимчасові ряди, криві розподілу, графіки кореляційного поля, статистичні картограми. Графічний метод використовується для дослідження виробничих процесів, організаційних структур і т. п. Широко застосовуються мережні графіки, "дерева рішень", що відносяться до графо-математичних методів.

Метод угрупувань. У групування — це поділ на групи за будь-якими ознаками. Він дозволяє виявити і вивчити взаємозв'язки і взаємозалежності різних економічних явищ, найбільш суттєві чинники, закономірності і тенденції, властиві цим явищам.

У теорії економічного аналізу розглядаються структурні (за виробничою потужністю, рівнем механізації, продуктивністю праці, структурою продукції, що випускається) і аналітичні угрупування.

У аналітичних угрупуваннях із двох взаємопов'язаних показників один розглядається як чинник, що має вплив, а інший — як наслідок цього впливу. На підставі простих (за однією ознакою) і комбінаційних (за декількома ознаками) угрупувань будуються відповідні групові таблиці, зручні для аналізу.

Метод ланцюгових підстановок. Метод дозволяє отримати низку проміжних значень узагальнюючого показника послідовною заміною базисних значень факторів на фактичні. Різниця двох проміжних значень узагальнюючого показника в ланцюгу підстановок рівна зміні узагальнюючого показника, яка викликана зміною відповідного фактору.

Метод ланцюгових підстановок використовується для розрахунку впливу окремих факторів на відповідний сукупний показник або функцію. Він застосовується при установленій функціональній залежності між явищами, що вивчаються.

Міра впливу на функцію показників розраховується послідовним відніманням: із другого розрахунку віднімається перший, із третього — другий і т. д. В першому розрахунку всі величини планові, в останньому — фактичні. Застосування методу проілюстроване.

При використанні методу слід забезпечувати сурову послідовність підстановки, оскільки довільна зміна кількісних і якісних показників призводить до неправильних результатів. Чим суттєвіше відхилення фактичних показників від планових, тим більше відмінностей в оцінці факторів, розрахованих при різній послідовності підстановки.

Індексний метод. Індекс - цифровий показник, що виражає у відсотках послідовні зміни будь-якого економічного явища, наприклад індекс цін, індекс продуктивності праці.

Метод, заснований на відносних показниках, шо виражають відношення рівня даного явища до рівня його у минулому або до рівня аналогічного явища, що прийняте як базове. Метод застосовується для дослідження складних явищ, окремі компоненти яких невимірні. Він дозволяє розділити за факторами відносні й абсолютні відхилення узагальнюючого показника, виявити вплив на показник, що вивчається, різних факторів.

У статистиці в процесі аналітичної роботи використовуються декілька форм індексів (агрегатна, арифметична і ін.). Так, при визначенні впливу на обсяг реалізованої продукції фактору кількості і фактору цін застосовується агрегатна форма. Агрегатний індекс — основна форма загального індексу, його можна перетворити в середній арифметичний і інші індекси.

При аналізі економічної діяльності використовуються індексні математичні моделі, що являються основою кількісної оцінки впливу окремих факторів на динаміку змін узагальнюючого показника.

Даний метод не дозволяє розрахувати абсолютні відхилення узагальнюючого показника більш ніж двох факторів.

Балансовий метод. Баланс — співвідношення взаємопов'язаних показників будь-якої діяльності, процесу. Балансовий метод широко використовується у бухгалтерському обліку, статистиці і плануванні, а також в аналізі економічної діяльності (за наявності функціональної залежності), наприклад, при аналізі використання робочого часу, рухи сировини, фінансового становища і т. п.