подростки
.docxТЕСТ «ПІДЛІТКИ ПРО БАТЬКІВ» (за методикою Шафера)
|
|
|
|
ТЕСТ «ПІДЛІТКИ ПРО БАТЬКІВ» (за методикою Шафера) Мета: виявити установки, поведінки й методи виховання батьків так, визначити, як бачать своїх батьків діти підліткового віку. Респонденти: учні від 14 років. Обладнання: роздруковані бланки тесту, ручки або олівці. Інструкція: перед початком експерименту учню пояснюють суть та мету дослідження, після чого йому пред'являється наступна інструкція: «Просимо тебе оцінити, виходячи із власного досвіду, які із зазначених положень найбільше характерні для твоїх батьків. Для цього уважно прочитай кожне ствердження, не пропускаючи жодного з них. Якщо ти вважаєш, що ствердження повністю відповідає виховним принципам твого батька (або матері), обведи цифру «2». Якщо ти вважаєш, що дане висловлювання частково підходить для твого батька (або матері), обведи цифру «1». Якщо ж на твою думку ствердження не ставиться до твого батька (або матері), то обведи цифру «0». Потім підліткові видають реєстраційний бланк для заповнення окремо на кожного з батьків. Принципової різниці між формулюваннями висловлювань немає: по відношенню до матері всі ствердження представлені в жіночому роді, а стосовно батька — у чоловічому. Причому бланки заповнюються окремо, спочатку, наприклад, заповнюється бланк, у якому відбиваються виховні принципи матері, потім цей бланк здається учителю й тільки після цього видається аналогічний бланк, де зазначені положення повинні бути оцінені підлітком уже по відношенню до батька. Методика Шафера базується на положенні про те, що виховний вплив батьків (так, як це описують діти) можна охарактеризувати за допомогою трьох факторних змінних: прийняття — емоційне відкидання, психологічний контроль — психологічна автономія, прихований контроль — відкритий контроль. При цьому прийняття тут має на увазі безумовно позитивне ставлення до дитини не залежно від очікувань батьків.. Емоційне ж відкидання розглядається як негативне ставлення до дитини, відсутність до нього любові й поваги, а подекуди й просто ворожість. Поняття психологічного контролю позначає як певний тиск і навмисне керівництво дітьми, так і ступінь послідовності в здійсненні виховних принципів. Запитальник для підлітків Прізвище ___________ ім`я __________ по батькові ______________
Обробка отриманих результатів Після того, як підліток заповнив обидва бланки (на батька й матір), всі отримані дані зводяться на «оцінний аркуш». Потім, по кожному параметру підраховується арифметична сума сирих балів (Р0Z — позитивний інтерес, DIR — директивність, Н0S — ворожість, автономність і NED — непослідовність). Далі сирі бали переводяться в стандартизовані відповідно до таблиць. Стандартизовані дані розташовуються від 1 до 5 і нормою є середнє значення, тобто 3. Якщо по параметрам вийшло 1-2 бали, то можна говорити, що він слабко виражений, якщо ж 4-5 — та вимірювана якість виражена цілком чітко. Потім будуються оцінні профілі відносин як до матері, так і до батька, на спеціальному бланку. Інтерпретація шкал Оцінка матері сином Шкала позитивного інтересу Насамперед психологічне прийняття матері хлопці-підлітки бачать у відносно критичному підході до них. Підлітки часто випробовують необхідність у допомозі й підтримці матері, у більшості випадків приймають її, думки, схильні погоджуватися з нею. Такої ж форми поведінки, як владність, підозрілість, тенденція до лідерства заперечуються, У той же час сини не чекають від матері надмірного конформізму, аж до тенденції «іти на поводу». Проте, просто компетентної поведінки, дружнього способу спілкування й нормальних емоційних контактів виявляється недостатньо для того, щоб підліток міг стверджувати, що мати випробовує стосовно нього позитивний інтерес. Вони тягнуться до сильної, дорослої й самостійної людини. Шкала директивність Директивність матері стосовно сина підлітки бачать у нав'язуванні їм почуття провини стосовно неї, її деклараціям і постійним нагадуваним про те, що «мати жертвує всім заради сина», повністю бере на себе відповідальність за все, що зробив, робить і буде робити дитина. Матір'ю як би стверджується споконвічна залежність її статусу й оцінки навколишніх від відповідності сина «еталону дитини», при цьому можливість інших варіантів самовираження виключена. Таким чином, мати прагне будь-яким способом виключити неправильну поведінку сина, щоб «не вдарити в бруд обличчям». Простої ж форми прояву чуйності, прояву симпатії, що викликають позитивні емоційні відносини, негативно корелюють із директивною формою взаємодії матері й підлітка. Шкала ворожості Ворожість матері у відносинах із сином-підлітком характеризується її агресивністю й надмірною суворістю в міжособистісних відносинах. Орієнтування матері винятково на себе, її самолюбство, зайве самоствердження, як правило, виключають прийняття дитини. Він сприймається, насамперед, як суперник, якого необхідно придушити, щоб затвердити свою значимість. Так, емоційна холодність до підлітка маскується й найчастіше видається за стриманість, скромність, дотримання «етикету» і навіть підпорядкованість йому. У той же час може спостерігатися яскраво виражена підозрілість, схильність до надмірної критики на адресу сина й навколишніх, метою якої є прагнення принизити дитину в очах оточуючих. Поряд із цим, постійно (головним чином на вербальному рівні) демонструється позитивна активність, відповідальність за долю сина. Шкала автономності Автономність матері у відносинах із сином розуміється їм як диктат, повний захват влади, навіть деяка маніакальність щодо цього, що не визнає ніяких варіацій. Мати при цьому не сприймає дитину як особистість, зі своїми почуттями, думками, бажаннями й прагненнями, вона являє собою «сліпу» силу влади й амбіцій, якій всі зобов'язані підкорятися, незважаючи ні на що. При цьому адаптивна форма авторитету матері, заснована на довірі й повазі, а також прийнятні форми твердості й різкості (коли вони враховують ситуацію), виявляються не характерними для автономності матерів у відносинах із синами-підлітками. Також, на думку синів, ні емоційна прихильність, ні дружній стиль спілкування не можуть бути пов'язані з відгородженістю матері від справ сина. Шкала непослідовності Непослідовність проведеною матір'ю лінії виховання оцінюється підлітками як якесь чергування (залежно від ступеня інформативної значимості) таких психологічних тенденцій, як панування сили й амбіцій і покірність (в адаптивних формах), делікатність і альтруїзм та недовірлива підозрілість. Причому всі вони мають тенденцію до екстремальних форм прояву (амплітуда коливань максимальна). Оцінка батька сином Шкала позитивного інтересу Позитивний інтерес у відносинах із сином розглядається як відсутність грубої сили, прагнення до нероздільної влади в спілкуванні з ним. Підлітки говорять про позитивний інтерес у випадках, коли батьки прагнуть досягти шанування їхнього батьківського авторитету, не вдаючись до декларацій догм. Психологічне сприйняття сина батьком засновано насамперед на довірі. При подібних відносинах характерно знаходити істину в суперечці, прислухаючись до різних аргументів і віддаючи перевагу логіці здорового глузду. Тут повністю заперечується конформізм будь-якого роду. Шкала директивності Директивність у відносинах із сином батько проявляє у формі тенденції до лідерства, шляхом завоювання авторитету, заснованого на фактичних досягненнях і домінантному стилі спілкування. Його влада над сином виражається головним чином у керуванні й своєчасній корекції поведінка дитини, крім амбіційної деспотичності. При цьому він дуже чітко дає зрозуміти дитині, що заради його благополуччя жертвує деякої наявної в нього часточкою влади; що це не просто заступництво, а прагнення вирішувати все мирно, незважаючи на ступінь подразнення. Шкала ворожості Жорстокі батьки завжди погоджуються із загальноприйнятою думкою, занадто дотримуються конвенцій, прагнуть задовольнити вимоги інших бути «гарним» батьком і підтримувати позитивні відносини. Виховуючи, вони намагаються вимуштрувати свого сина відповідно до прийнятого в даному суспільстві й у даній культурі уявленням про те, якою повинна бути ідеальна дитина. Батьки прагнуть розвивати в синах різні здібності, що найчастіше призводить до непосильного навантаження на юнацький організм. Поряд із цим проявляється повна залежність від думки навколишніх, острах і безпорадність, неможливість протистояти їм. Одночасно батько стосовно сина суворий і педантичний. Підліток постійно перебуває в стані тривожного очікування низької оцінки його діяльності й покарання батьківським відкиданням до формулі: «Як ти смієш не відповідати тому, що чекають від тебе, адже я жертвую всім, щоб зробити з тебе людину». Відразу звучить постійне невдоволення, скептичне ставлення до досягнень сина, що неминуче знижує мотивацію його діяльності. Шкала автономності Автономність батька у відносинах із сином проявляється у формальному ставленні до виховання, у зайвій неупередженості в процесі спілкування. Взаємодія ґрунтується на позиціях сили й деспотичності. Батько «корегує» сина тільки у випадках, коли той що-небудь накоїв, причому навіть на розбирання того, що трапилося, як правило, «бракує часу». Батько занадто зайнятий собою, щоб заглиблюватись у життя й проблеми сина. Про них він дізнається тільки з прохань дитини допомогти або порадити в тому чи іншому питанні. Його не цікавлять захоплення сина, коло його знайомств, навчання в школі, він тільки робить вигляд, що це його турбує. Часто його просто дратує, коли син звертається до нього. На його думку син «сам повинен все знати». Шкала непослідовності Непослідовність застосовуваних батьком виховних заходів щодо відношення до їхніх синів-підлітків останні бачать у непередбачуваності, неможливості передбачати, як їхній батько відреагує на ту або іншу ситуацію, подію — суворо покарає сина за дрібні провини або злегка пожурить за що-небудь суттєве, просто прийнявши завірення останнього в тому, що це більше не повториться. Такий батько або довго й педантично буде «промивати кісточки», або прийме на віру завірення сина в невинності та ін. При порівнянні практики матерів і батьків хлопцями-підлітками виявляються наступні характерні розходження. При психологічному прийнятті батьками сина, у батьків, на відміну від матерів, домінує відсутність тенденції до лідерства, оскільки вони прагнуть досягти довіри й шанування свого авторитету, не вдаючись до сили. Матері, лише у, виняткових випадках дозволяють собі авторитаризм у міжособистісних відносинах «заради блага» дитини. У той же час у матерів як позитивний інтерес хлопчики відзначають критичний підхід до них і надмірне піклування, тоді як у батьків більше виражені незалежність і твердість позицій. За шкалою директивності в матерів, у порівнянні з батьками, на перший план виступає тенденція до заступництва, оскільки матері більше схильні впливати на дітей індуктивною технікою. Також матері готові піти на компроміс заради досягнення своєї мети, тоді як батьки віддають перевагу авторитету сили. Ворожість матерів відрізняється від аналогічної характеристики батьків тим, що в матерів вона проявляється в результаті боротьби за свою незалежність, а в батьків — це скоріше тенденція до комфортності стосовно навколишніх. Автономність матерів і батьків заснована на деспотичній «сліпій» владі, що не терпить потурання, однак у матерів помічений акцент на відсутності вимог-заборон відносно підлітків, а в батьків — відгородженість. У тих й інших відсутня навіть тенденція до заступництва, хоча батьки можуть у вигляді виключення відірватися від справ і звернути увагу на прохання підлітка. Непослідовність же в проведенні лінії виховання в обох батьків однаково оцінюється підлітками як тенденція до екстремальних-суперечливих форм прояву з максимальною амплітудою вираження. Причому в матерів протилежністю силі й недовірі є поступливість, а в батьків — довірливість і конформізм. Оцінка матері дочкою Шкала позитивного інтересу Позитивне ставлення до дочки з боку матері, засноване на психологічному прийнятті, описується підлітками-дівчинками, як ставлення до маленької дитини, яка постійно вимагає уваги, турботи, допомоги, Що сама по собі мало що може. Такі матері часто схвалюють звернення дочок про допомогу у випадках суперечок або яких-небудь ускладнень, з одного боку, і обмеження самостійності — з іншого. Поряд із цим, дівчинки відзначають фактор потурання, коли мати перебуває немов «на побігеньках» і прагне задовольнити будь-яке бажання дочки. Шкала директивності Описуючи директивність своїх матерів, дівчинки-підлітки відзначали суворий контроль з їхнього боку, тенденцію до легкого застосування своєї влади, заснованої на амбіціях і не приймаючи при цьому вираження власної думки дочки. Такі матері більше покладаються на суворість покарання, уперто вважаючи, що вони «завжди праві, а діти ще занадто малі, щоб судити про щось». Шкала ворожості Ворожість матерів їхніми дочками-підлітками описується як підозріле ставлення до сімейного середовища й дистанція стосовно її членів (зокрема, до дітей). Підозріла поведінка й відмова від соціальних норм призводять їх, як правило, до відгородженості й піднесення себе над іншими. Шкала автономності Автономність матерів виключає яку-небудь залежність від дитини, її стану, вимог. Заперечуються також будь-які форми турботи й опіки стосовно дочок. Такі матері оцінюються підлітками як поблажливі, невимогливі. Вони практично не заохочують дітей відносно рідко й мляво роблять зауваження; не звертають уваги на виховання. Шкала непослідовності Під непослідовністю виховної практики з боку матері дівчинки розуміють різку зміну стилю, прийомів, що представляють собою перехід від дуже суворого — до ліберального й, навпаки, перехід від психологічного прийняття дочки до емоційного відкидання її. Оцінка батька дочкою Шкала позитивного інтересу Дочки описують позитивний інтерес батька Як батьківську впевненість у собі, в тому, що Не горезвісна батьківська суворість, а увага до підлітка, теплота й відкритість відносин між батьком і дочкою-підлітком є проявом щирого інтересу. Психологічне сприйняття дочки характеризується відсутністю різких перепадів від уседозволеності до суворих покарань, тобто домінують теплі дружні відносини із чітким усвідомленням границь того, що можна й чого не можна. Батьківські .заборони ж у цьому випадку діють тільки на тлі батьківської любові. Шкала директивності Дівчинки-підлітки представляють директивність батька. як образ «твердої чоловічої руки», готової стиснутися в кулак, вказати дитині на її місце в суспільстві й, зокрема, у родині. Директивний батько направляє дівчину на правильний шлях, змушуючи її підкорятися нормам і правилам поведінки, прийнятим у суспільстві й певній культурі, вкладаючи в її душу заповіді моралі. Шкала ворожості У цьому випадку мова йде про такий несприятливий тип батьківського ставлення до дочки, як сполучення надмірної вимогливості, орієнтованої на еталон «ідеальної дитини» і такої, що відповідає занадто твердій залежності. Все це призводить до порушень взаємовідносин між батьком і дочкою-підлітком, що у свою чергу зумовлює підвищений рівень напруженості, нервозності й нестабільності підлітка. Шкала автономності Дівчинки-підлітки описують автономність батьків, як претензію на лідерство, причому лідерство недосяжне, недоступне для взаємодії з ним. Він представляється людиною відгородженою від проблем родини немов невидимою стіною, що існує паралельно з іншими членами родини. Батькові абсолютно все одно, що відбувається навколо, іїого дії найчастіше не узгоджуються з потребами й запитами близьких, інтереси яких повністю ігноруються. Шкала непослідовності Тут батько представляється людиною зовсім непередбаченою. З досить високим ступенем імовірності в його поведінці можуть проявлятися зовсім суперечливі психологічні тенденції, причому амплітуда коливань — максимальна. Таким чином, характерні розходження в оцінках виховної практики матерів і батьків дівчинками-підлітками виглядають у такий спосіб. При позитивному інтересі й психологічному прийнятті в матерів, на відміну від батьків, на перший план виступає довіра й підлеглість. У батьків же домінує впевненість у собі й відсутність твердості, авторитарності у відносинах з дочкою, що виключає виховання за допомогою силового тиску. Директивність матерів заснована винятково на амбіційних претензіях до влади й твердого контролю за поведінкою дочки, а директивність батьків поряд із цим, виражається ще й залежно від думки навколишніх і самозакоханості. При ворожості, емоційному відкиданні в матерів виявляється впертий конформізм і слабовольна залежність від думки навколишніх, що виходить із претензій батька на провідні позиції. У батьків же при ворожій виховній практиці стосовно дочки-підлітка на перший план виступає жорстокість і самоствердження владою й силою. Автономність із боку матерів відрізняється відсутністю добрих людських відносин і відгородженістю від проблем та інтересів дочки, а в батька автономність виражається в його беззастережному лідерстві в родині й у неприступності спілкування з ним для дочки. При непослідовній виховній практиці в контексті суперечливості проявів характеристики батьків і матерів представляються однаковими. Розходження лише в таких тенденціях, як самодостатнє самоствердження з ворожою непримиренністю в батьків і підпорядкованістю й недовірою, — у матерів.
Методика диагностика самооценки Дембо-Рубинштейн. Модификация Прихожан Методика диагностика самооценки Дембо-Рубинштейн в модификации А.М. Прихожан основана на непосредственном оценивании (шкалировании) школьниками ряда личных качеств, таких как здоровье, способности, характер и т.д. Обследуемым предлагается на вертикальных линиях отметить определенными знаками уровень развития у них этих качеств (показатель самооценки) и уровень притязаний, т.е. уровень развития этих же качеств, который бы удовлетворял их. Каждому испытуемому предлагается бланк методики, содержащий инструкции и задание. Ход выполнения задания Инструкция Любой человек оценивает свои способности, возможности, характер и др. Уровень развития каждого качества, стороны человеческой личности можно условно изобразить вертикальной линией, нижняя точка которой будет символизировать самое низкое развитие, а верхняя - наивысшее. На следующей странице изображены семь таких линий. Они обозначают: 1) здоровье; 2) ум, способности; 3) характер; 4) авторитет у сверстников; 5) умение многое делать своими руками, умелые руки; 6) внешность; 7) уверенность в себе. Под каждой линией написано, что она означает. На каждой линии чертой (-) отметьте, как вы оцениваете развитие у себя этого качества, стороны вашей личности в данный момент времени. После этого крестиком (х) отметьте, при каком уровне развития этих качеств вы были бы удовлетворены собой или почувствовали гордость за себя. Задание Изображено семь линий, длина каждой - 100 мм, с указанием верхней, нижней точек и серединой шкалы. При этом верхняя и нижняя точки отличаются заметными чертами, середина - едва заметной точкой. Методика может проводиться как фронтально - с целым классом (или группой), так и индивидуально. При фронтальной работе необходимо проверить, как каждый ученик заполнил первую шкалу. Надо убедиться, правильно ли применяются предложенные значки, ответить на вопросы. После этого испытуемый работает самостоятельно. Время, отводимое на заполнение шкалы вместе с чтением инструкции, 10-12 мин. Обработка результатов Обработка проводится по шести шкалам (первая, тренировочная - "здоровье" - не учитывается). Каждый ответ выражается в баллах. Как уже отмечалось ранее, размеры каждой шкалы 100 мм, в соответствии с этим ответы школьников получают количественную характеристику (напр., 54 мм = 54 баллам). 1. По каждой из шести шкал определить: а) уровень притязаний - расстояние в мм от нижней точки шкалы ("О") до знака "х"; б) высоту самооценки - от "0" до знака "х"; в) значение расхождения между уровнем притязаний и самооценкой - расстояние от знака "х" до знака "-", если уровень притязаний ниже самооценки, он выражается отрицательным числом. 2. Рассчитать среднюю величину каждого показателя по всем шести шкалам. Оценка и интерпретация отдельных параметров В нижеприведенной таблице даны количественные характеристики уровней притязаний и самооценки, полученные для учащихся 7-10 классов городских школ (около 900 чел.)
Уровень притязаний Норму, реалистический уровень притязаний характеризует результат от 60 до 89 баллов. Наиболее оптимальный - сравнительно высокий уровень - от 75 до 89 баллов, подтверждающий оптимальное представление о своих возможностях, что является важным фактором личностного развития. Результат от 90 до 100 баллов - обычно удостоверяет нереалистическое, некритическое отношение детей к собственным возможностям. Результат менее 60 баллов свидетельствует о заниженном уровне притязаний, он - индикатор неблагоприятного развития личности. Высота самооценки Количество баллов от 45 до 74 ("средняя" и "высокая" самооценка) удостоверяют реалистическую (адекватную) самооценку.Количество баллов от 75 до 100 и выше свидетельствует о завышенной самооценке и указывает на определенные отклонения в формировании личности. Завышенная самооценка может подтверждать личностную незрелость, неумение правильно оценить результаты своей деятельности, сравнивать себя с другими; такая самооценка может показывать на существенные искажения в формировании личности - "закрытости для опыта", нечувствительности к своим ошибкам, неудачам, замечаниям и оценкам окружающих. Количество баллов ниже 45 указывает на заниженную самооценку (недооценку себя) и свидетельствует о крайнем неблагополучии в развитии личности. Эти ученики составляют "группу риска", их, как правило, мало. За низкой самооценкой могут скрываться два совершенно разных психологических явления: подлинная неуверенность в себе и "защитная", когда декларирование (самому себе) собственного неумения, отсутствия способности и т.п. позволяет не прилагать никаких усилий. Методика оценки уровня развития морального сознания (Дилеммы Л.Колберга) Шкалы: стадии развития моральных суждений - преконвенцинальная, конвенциональная, постконвенциональная Темы: агрессивность, мораль Тестируем: свойства личности · Возраст: школьникам Тип теста: вербальный · Вопросов: 9 Комментарии: 6 · написать Назначение теста Методика предназначена для оценки уровня развитияморального сознания. Для этого Л.Колберг сформулировал девять дилемм, в оценке которых сталкиваются нормы права и морали, а также ценности разного уровня. Тестовый материал Девять гипотетических дилемм Форма А Дилемма III. В Европе женщина умирала от особой формы рака. Было только одно лекарство, которое, по мнению докторов, могло бы ее спасти. Это была форма радия, недавно открытая фармацевтом в этом же городе. Изготовление лекарства стоило дорого. Но фармацевт назначил цену в 10 раз больше. Он заплатил 400 долларов за радий, а назначил цену 4000 долларов за небольшую дозу радия. Муж больной женщины, Хайнц, пошел ко всем своим знакомым, чтобы взять взаймы денег и использовал все легальные средства, но смог собрать лишь около 2000 долларов. Он сказал фармацевту, что жена умирает и просил его продать дешевле или принять плату позднее. Но фармацевт сказал: «Нет, я открыл лекарство и собираюсь хорошо на нем заработать, использовав все реальные средства». И Хайнц решил взломать аптеку и украсть лекарство.
(Вопросы 1 и 2 Дилеммы III1 не являются обязательными. Если вы не хотите использовать их, читайте Дилемму III1 и ее продолжение и начинайте с вопроса 3.) Дилемма III1. Хайнц залез в аптеку. Он украл лекарство и дал его жене. На следующий день в газетах появилось сообщение о грабеже. Офицер полиции м-р Браун, который знал Хайнца, прочитал сообщение. Он вспомнил, что видел, как Хайнц бежал от аптеки, и понял, что это сделал Хайнц. Полицейский колебался, должен ли он сообщить об этом.
Продолжение: Офицер Браун сообщил о Хайнце. Хайнц был арестован и предстал перед судом. Были избраны присяжные. Работа присяжных – определить виновен или нет человек в совершении преступления. Присяжные признают Хайнца виновным. Дело судьи – вынести приговор.
(Вопросы 7-12 включены, чтобы выявить систему этических взглядов субъекта и не должны рассматриваться как обязательные.)
Форма В Дилемма IV. У одной женщины была очень тяжелая форма рака, от которой не было лекарства. Доктор Джефферсон знал, что ей осталось жить 6 месяцев. Она испытывала ужасные боли, но была так слаба, что достаточная доза морфия позволила бы ей умереть скорее. Она даже бредила, но в спокойные периоды она попросила доктора дать ей достаточно морфия, чтобы убить ее. Хотя доктор Джефферсон знает, что убийство из милосердия противозаконно, он думает выполнить ее просьбу.
(Вопрос 1 Дилеммы IV1 необязателен) Дилемма IV1. Д-р Джефферсон совершил милосердное убийство. В это время проходил мимо д-р Роджерс. Он знал ситуацию и пытался остановить доктора Джефферсона, но лекарство уже было дано. Доктор Роджерс колебался, должен ли он был сообщить о докторе Джефферсоне.
Продолжение: д-р Роджерс сообщил о д-ре Джефферсоне. Д-р Джефферсон предан суду. Избраны присяжные. Работа присяжных – определить виновен или невиновен человек в совершении преступления. Присяжные находят, что д-р Джефферсон виновен. Судья должен вынести приговор.
(Вопросы 8-13 выявляют систему этических взглядов субъекта и не являются обязательными.)
Дилемма II. Джуди – 12-летняя девочка… Мать обещала ей, что она сможет пойти на специальный рок-концерт в их городе, если скопит деньги на билет, работая приходящей няней и немного экономя на завтраке. Она скопила 15 долларов на билет, да еще дополнительно 5 долларов. Но мать изменила решение и сказала Джуди, что та должна потратить деньги на новую одежду для школы. Джуди была разочарована и решила любым способом пойти на концерт. Она купила билет, а матери сказала, что заработала всего 5 долларов. В среду она пошла на представление, а своей матери сказала, что провела день с другом. Через неделю Джуди рассказала своей старшей сестре, Луизе, что она ходила на спектакль, а матери солгала. Луиза раздумывала, сказать ли матери о поступке Джуди.
(Следующий вопрос необязателен.)
Форма С Дилемма V. В Корее экипаж моряков при встрече с превосходящими силами врагов отступил. Экипаж перешел мост через реку, но враг был еще главным образом на другой стороне. Если бы кто-нибудь пошел на мост и взорвал его, то остальные члены команды, имея преимущество во времени, вероятно, могли бы убежать. Но человек, который остался бы сзади, чтобы взорвать мост, не смог бы уйти живым. Сам капитан – это человек, который лучше всего знает, как вести отступление. Он вызвал добровольцев, но их не оказалось. Если он пойдет сам, то люди, вероятно, не вернутся благополучно, он – единственный, кто знает, как вести отступление.
Дилемма VIII. В одной стране в Европе бедный человек по имени Вальжан не смог найти работы, не смогли этого ни его сестра, ни брат. Не имея денег, он украл хлеб и необходимое им лекарство. Его схватили и приговорили к 6 годам тюрьмы. Через два года он сбежал и стал жить в новом месте под другим именем. Он скопил деньги и постепенно построил большую фабрику, платил своим рабочим самую высокую зарплату и большую часть гвоей прибыли отдавал на больницу для людей, которые не могли получить хороший медицинский уход. Прошло двадцать лет, и один моряк узнал во владельце фабрики Вальжане беглого каторжника, которого полиция искала в его родном городе.
(Вопросы 8-12 касаются системы этических взглядов субъекта, они необязательны для определения моральной стадии.)
Дилемма VII. Два молодых человека, братья, попали в трудное положение. Они тайно покинули город и нуждались в деньгах. Карл, старший, взломал магазин и похитил тысячу долларов. Боб, младший, пошел к старому человеку в отставке – было известно, что он помогает людям в городе. Этому человеку он сказал, что он очень болен и ему необходима тысяча долларов, чтобы заплатить за операцию. Боб попросил этого человека дать ему деньги и обещал, что вернет их обратно, когда поправится. В действительности, Боб вообще не был болен и не намеревался возвращать деньги. Хотя старик и не знал хорошо Боба, он дал ему деньги. Так Боб и Карл удрали из города, каждый с тысячью долларов.
Теоретические основы интерпретации результатов теста Л.Колберг выделяет три основных уровня развития моральных суждений: преконвенциональный, конвенциональный и постконвенциональный. Преконвенциональный уровень отличается эгоцентричностью моральных суждений. Поступки оцениваются главным образом по принципу выгоды и по их физическим последствиям. Хорошо то, что доставляет удовольствие (например, одобрение); плохо то, что причиняет неудовольствие (например, наказание). Конвенциональный уровень развития моральных суждений достигается тогда, когда ребенок принимает оценки своей референтной группы: семьи, класса, религиозной общины… Моральные нормы этой группы усваиваются и соблюдаются некритично, как истина в последней инстанции. Действуя в соответствии с принятыми группой правилами, становишься «хорошим». Эти правила могут быть и всеобщими, как, например, библейские заповеди. Но они не выработаны самим человеком в результате его свободного выбора, а принимаются как внешние ограничители или как норма той общности, с которой человек себя идентифицирует. Постконвенциональный уровень развития моральных суждений редко встречается даже у взрослых людей. Как уже говорилось, его достижение возможно с момента появления гипотетико-дедуктивного мышления (высшая стадия развития интеллекта, по Ж.Пиаже). Это уровень развития личных нравственных принципов, которые могут отличаться от норм референтной группы, но при этом имеют общечеловеческую широту и универсальность. На данной стадии речь идет о поиске всеобщих оснований нравственности. В каждом из названных уровней развития Л.Колберг выделял несколько стадий. Достижение каждой из них возможно, по мнению автора, только в заданной последовательности. Но жесткой привязки стадий к возрасту Л.Колберг не делает. Стадии развития моральных суждений по Л.Колбергу:
Методика Рокича Ценностные ориентации. (Тест Милтона Рокича. / Исследование ценностных ориентаций М. Рокича. / Опросник ценности по Рокичу) Методика Рокича Ценностные ориентации. (Тест Милтона Рокича. / Исследование ценностных ориентаций М. Рокича. / Опросник ценности по Рокичу) позволяет исследовать направленность личности и определить ее отношение к окружающему миру, к другим людям, к себе самой, восприятие мира, ключевые мотивы поступков, основу "философии жизни". Теория Рокича. М. Рокич рассматривал ценности как разновидность устойчивого убеждения, что некая цель или способ существования предпочтительнее, чем иной. Природа человеческих ценностей по Рокичу:
М. Рокич различает два класса ценностей — терминальные и инструментальные. Терминальные ценности М. Рокич определяет как убеждения в том, что какая-то конечная цель индивидуального существования (например, счастливая семейная жизнь, мир во всем мире) с личной и общественной точек зрения стоит того, чтобы к ней стремиться; инструментальные ценности — как убеждения в том, что какой-то образ действий (например, честность, рационализм) является с личной и общественной точек зрения предпочтительным в любых ситуациях. По сути, разведение терминальных и инструментальных ценностей производит уже достаточно традиционное различение ценностей-целей и ценностей-средств. Методика Рокича Ценностные ориентации. (Тест Милтона Рокича. / Исследование ценностных ориентаций М. Рокича. / Опросник ценности по Рокичу): Инструкция: Вам будет предложен набор из 18 карточек с обозначением ценностей. Ваша задача – разложить их по порядку значимости для Вас как принципов, которыми Вы руководствуетесь в Вашей жизни. Внимательно изучите таблицу и, выбрав ту ценность, которая для Вас наиболее значима, поместите ее на первое место. Затем выберите вторую по значимости ценность и поместите ее вслед за первой. Затем проделайте то же со всеми оставшимися ценностями. Наименее важная останется последней и займет 18 место. Разработайте не спеша, вдумчиво. Конечный результат должен отражать Вашу истинную позицию. Тестовый материал для исследования ценностей Рокича. Список А (терминальные ценности): 1) активная деятельная жизнь (полнота и эмоциональная насыщенность жизни); 2) жизненная мудрость (зрелость суждений и здравый смысл, достигаемые жизненным опытом); 3) здоровье (физическое и психическое); 4) интересная работа; 5) красота природы и искусства (переживание прекрасного в природе и в искусстве); 6) любовь (духовная и физическая близость с любимым человеком); 7) материально обеспеченная жизнь (отсутствие материальных затруднений); 8) наличие хороших и верных друзей; 9) общественное признание (уважение окружающих, коллектива, товарищей по работе); 10) познание (возможность расширения своего образования, кругозора, общей культуры, интеллектуальное развитие); 11) продуктивная жизнь (максимально полное использование своих возможностей, сил и способностей); 12) развитие (работа над собой, постоянное физическое и духовное совершенствование); 13) развлечения (приятное, необременительное времяпрепровождение, отсутствие обязанностей); 14) свобода (самостоятельность, независимость в суждениях и поступках); 15) счастливая семейная жизнь; 16) счастье других (благосостояние, развитие и совершенствование других людей, всего народа, человечества в целом); 17) творчество (возможность творческой деятельности); 18) уверенность в себе (внутренняя гармония, свобода от внутренних противоречий, сомнений). Список Б (инструментальные ценности): 1) аккуратность (чистоплотность), умение содержать в порядке вещи, порядок в делах; 2) воспитанность (хорошие манеры); 3) высокие запросы (высокие требования к жизни и высокие притязания); 4) жизнерадостность (чувство юмора); 5) исполнительность (дисциплинированность); 6) независимость (способность действовать самостоятельно, решительно); 7) непримиримость к недостаткам в себе и других; 8) образованность (широта знаний, высокая общая культура); 9) ответственность (чувство долга, умение держать слово); 10) рационализм (умение здраво и логично мыслить, принимать обдуманные, рациональные решения); 11) самоконтроль (сдержанность, самодисциплина); 12) смелость в отстаивании своего мнения, взглядов; 13) твердая воля (умение настоять на своем, не отступать перед трудностями); 14) терпимость (к взглядам и мнениям других, умение прощать другим их ошибки и заблуждения); 15) широта взглядов (умение понять чужую точку зрения, уважать иные вкусы, обычаи, привычки); 16) честность (правдивость, искренность); 17) эффективность в делах (трудолюбие, продуктивность в работе); 18) чуткость (заботливость). Ключ, обработка результатов, интерпретация.
Анализируя иерархию ценностей, следует обратить внимание на их группировку в содержательные блоки по разным основаниям. Так, например, выделяются конкретные и абстрактные ценности, ценности профессиональной самореализации и личной жизни и т. д. Инструментальные ценности могут группироваться в этические ценности, ценности общения, ценности дела; индивидуалистические и конформистские ценности, альтруистические ценности; ценности самоутверждения и ценности принятия других и т. д. Это далеко не все возможности субъективного структурирования системы ценностных ориентаций. Необходимо уловить индивидуальную закономерность. Если не удается выявить ни одной закономерности, можно предположить несформированность у личности системы ценностей или даже неискренность ответов. Исследование лучше проводить индивидуально, но возможно и групповое тестирование. Достоинствами методики являются универсальность, удобство и экономичность в проведении обследования и обработке результатов, гибкость — возможность варьировать как стимульный материал (списки ценностей), так и инструкции. Существенными ее недостатками являются влияние социальной желательности, возможность неискренности. Поэтому особую роль в данном случае играют мотивация диагностики, добровольный характер тестирования. Методику не рекомендуется применять в целях отбора и экспертизы. Для преодоления указанных недостатков и более глубокого проникновения в систему ценностных ориентаций возможны изменения инструкции, которые дают дополнительную диагностическую информацию и позволяют сделать более обоснованные выводы. Так, после основной серии можно повторно проранжировать карточки, отвечая на следующие вопросы. 1. В каком порядке и в какой степени (в процентах) реализованы данные ценности в вашей жизни? 2. Как бы вы расположили эти ценности, если бы стали таким, каким мечтали? 3. Как на ваш взгляд это сделал бы человек, совершенный во всех отношениях? 4. Как сделали бы это, по вашему мнению, большинство людей? 5. Как это сделали бы вы 5 или 10 лет назад? 6. ...через 5 или 10 лет? 7. Как ранжировали бы карточки близкие вам люди?
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
