Методичні поради

У першому питанні необхідно розкрити такі проблеми:

• політична і соціально-економічна криза на початок 1920-х рр., голодомор 1921 – 1923 рр.;

• запровадження нової економічної політики: заміна продрозкладки продовольчим податком; уведення госпрозрахунку та денаціоналізація промислових підприємств; легалізація приватного підприємництва, запровадження вільної торгівлі; здійснення грошової реформи та відновлення грошового обігу, діяльності банків, кредитних установ; процес роздержавлення та передача в оренду і приватну власність дрібних та частини середніх підприємств;

• створення умов для всебічного розвитку національних меншин, що проживали в Україні;

• політика “українізації”: причини, суть, наслідки;

• повернення з еміграції визначних українських діячів;

• діяльність українських націонал-комуністів М. Скрипника, О. Шумського та інших;

• піднесення української культури, освіти, науки, мистецтва;

• наступ більшовицької Москви на українське життя УСРР та згортання політики “українізації” на рубежі 20 – 30-х рр.

У другому питанні характеризуємо такі аспекти:

• сталінська індустріалізація України;

• відмова від економічних методів регулювання господарського життя і перехід до командної, планової економіки;

• централізація управління промисловістю. “Штурмівщина”;

• колективізація сільськогосподарського виробництва;

• селянський повстанських рух проти колективізації;

• голодомор 1932 – 1933 рр.: причини, організація та розгортання, наслідки;

• становлення сталінської тоталітарної системи, етапи і прояви репресій.

У третьому питанні слід звернути увагу на:

• умови Ризького договору між польським та радянськими урядами щодо України;

• антиукраїнську політику окупаційного польського уряду;

• санаційний режим на західноукраїнських землях;

• польську колонізацію етнічних українських земель, її причини і політичні цілі;

• політику “пацифікації” – масовий терор і репресії проти українського населення, нищення українських культурно-освітніх та громадських установ, політичні процеси над діячами українських політичних організацій;

• політику “нормалізації” українсько-польських стосунків та її крах;

• окупаційний режим на землях, захоплених Румунією;

• становище українських земель, які ввійшли до складу Чехо-Словаччини.

У четвертому питанні слід висвітлити:

• створення нелегальної Української Військової організації (УВО) та її діяльність із посилення національно-визвольної боротьби в нових умовах;

• акти індивідуального терору УВО, саботажі та експропріаційні акції;

• поширення серед західноукраїнської молоді націоналістичних ідей М. Міхновського та Д. Донцова;

• створення Організації Українських Націоналістів (ОУН), її програмні цілі, форми і методи їх досягнення;

• відплатні акції ОУН проти виконавців і пособників “пацифікації”, антипольський терор і акти бойкоту та експропріацій;

• політичні процеси над лідерами ОУН;

• діяльність легальних українських політичних партій у Східній Галичині та на Волині;

• національно-визвольний рух, діяльність політичних партій та громадських організацій у Північній Буковині, Бессарабії і Закарпатті.