11.2 Стійкість руху межі витіснення
У реальних умовах задача про рух межі поділу значно складніша, оскільки ВНК здійснює складний просторовий рух.
Ми вважали, що спочатку ВНК був паралельний контурам живлення пласта і відбирання рідини. Припустимо, що в початковий момент часу ВНК не паралельний їм (рис. 11.2). Наближено розв’язок можна дістати, використовуючи, наприклад, метод “смужок”, запропонований В.М. Щелкачовим. Для кожної смужки 1, 2, 3 можна записати із рівняння (11.7) дійсну швидкість руху рідини
.(11.10)
Звичайно μн > μв. Оскільки в часі за такої умови дебітQзростає, то швидкістьзгідно з рівнянням (11.10) також зростає, причому залежить вона, як це слідує із формули (11.5), від розмірів нафтової та водяної зон. Отже, в смужці 1 ВНК рухається швидше, ніж у смужках 2 і 3. Тоді з’явиться так званий “язик обводнення”. Він має тенденцію витягуватися з більшою швидкістю, ніж та, з якою рухається інша частина ВНК. Тому для запобігання появі “язиків обводнення” необхідно розміщати свердловини вздовж лінії, паралельної початковому положенню ВНК, тобто на однаковій відстані від початкового положення ВНК.
У реальних умовах пласти похилі. Межа поділу горизонтальна, але вона не паралельна лінії відбирання рідини (свердловині). Ми беремо розрахунковий ВНК (рис. 11.3). Згідно з розглянутим вище внутрішній ВНК рухається значно швидше зовнішнього (лінія В0В1В2). Різниця швидкостей руху цих ВНК призведе до деформації межі поділу (пунктирні лінії) і до появи “язика обводнення”.
Виведемо умову стійкості руху межі поділу. Позначаємо водяну і нафтову зони номерами 1 та 2. Тоді швидкості фільтрації води й нафти за законом Дарсі з урахуванням сил ваги записуємо так:
; (11.11)
, (11.12)
де ρв, ρн – густини відповідно води та нафти; g – прискорення вільного падіння; z – вертикальна просторова координата.
Внаслідок збурень на межі поділу частинки води попадають в область, яка була зайнята нафтою. Тоді їх швидкість фільтрації
, (11.13)
де (k1)2 – коефіцієнт проникності пласта для води в нафтовій зоні.
Із рівняння (11.12) знаходимо градієнт тиску і підставляємо в рівняння (11.13):
.(11.14)
Умову стійкості руху межі поділу записуємо як різницю швидкостей фільтрації води і нафти, тобто
(11.15)
Якщо різниця швидкостей Δv ≤ 0, то рух межі поділу рідин буде стійким, а якщо Δv ≥ 0, то рух не є стійким.
Якщо кут нахилу пласта до межі поділу позначити величиною αн, то . Тоді умову стійкості руху межі поділу (11.15) записуємо ще й так:
(11.16)
або за (k1)2 = k2 [звичайно (k1)2 < k2]
. (11.17)
Оскільки в разі стійкого руху різниця швидкостей Δv ≤ 0, то умову стійкості руху межі поділу із рівняння (11.17) за Δv = 0 записуємо через швидкість руху нафти ще й у такому вигляді:
(11.18)
Нехтуючи різницею густин води і нафти (ρв ≈ ρн) або за кута нахилу пласта αн = 0 (пласт горизонтальний), умову стійкості руху записують із рівняння (11.16) і так через коефіцієнти рухомості:
(11.19)
Якщо λ ≤ 1, то рух межі поділу стійкий, а якщо λ > 1 – не стійкий. Тобто будь-яке спотворення форми ВНК буде швидко збільшуватися, якщо витіснювальна рідина є рухомішою за витіснювану.