8 Принципи лікування новонароджених тварин за гострих розладів травлення

При тяжкій формі диспепсії (токсичній) проводять індивідуальне комплексне лікування. Необхідно звільнити травний канал від неперетравлених продуктів розпаду молозива за допомогою нососичужного зонда,теплого 1 %-го розчину натрію хлориду, клізм. Випоюють дієтичні і лік.р-ин – натурального або штучного шлункового соку, АБК, ПАБК, настоїв лікарських трав.Задають антибіотики, сульфаніламіди, похід-ні нітрофурану. Ефективні антибіотики широкого спектру протимікробної дії. Із сульфаніламідів - фталазол, фтазин, сульгін. Якщо антибіотики й сульфаніламіди не проявляють терапевтичної дії, призначають всередину похідні. Вводять всередину, пш, вв, внутрішньочеревно електролітних та ізотонічних розчи-нів. З ними можна вводити телятам внутрішньо-черевно по 200–400 мл цитратної материнської крові, а при гіповітамінозах – вітаміни А ,D,В1,С Для усунення інтоксикації-вв глюкозу+ аскорбінової кислоти . Вводять гамма- і поліглобуліну, застосовують гемотерапію, білкові гідролізати, новокаїновіблокади,вводять цитратну кров матерів.Створити оптимальні гігієнічні умови утримання і годівлі хворих тварин.

9 БРОНХОПНЕВМОНІЯ (BRONCHOPNEUMONIA) – це захворю- вання молодняку тварин, яке характеризується запаленням бронхів і паренхіми легенів.Хворіє молодняк всіх вікових груп, але частіше хворіють телята, ягнята у віці від 1 до 3 місяців, поросята – після відлучення, рідше лошата. Хвороба має сезонний характер.

Етіологія. Осн причинами бронхопневмонії є різноманітні фактори зовнішнього середовища, під впливом яких знижується опірність і стійкість молодого організму. Такими факторами бувають: неповноцінна годівля маточного поголів’я і молодняку, порушення зоогігієнічних норм утримання і вирощування молодняку ,переохолодження і перегрівання організму тварин, нераціональне планування отелень, опоросів, окотів. Важливими сприятливими до хвороби факторами є патологія обміну речовин у матерів, особливо А-гіповітаміноз, йодна недостатність, наявність гіпопневматозів і дрібних вогнищ ателектазу в легенях, які виникають у тварин-гіпотрофіків.

Патогенез і патолого-анатомічні зміни. Зниження опірності, зміна реактивності, зумовлені несприятливими умовами розвитку тварин, створюють умови для розвитку умовно-патогенної і сапрофітної мікрофлори, велика кількість якої надходить в організм під час вдихання повітря. Токсичні продукти життєдіяльності мікроорг всмоктуються у кров і викликають інтоксикацію організму. У відповідь на патогенну дію розвивається захисна нервово- рефлекторна реакція – стінки капілярів стають більш проник- ними, в паренхімі легенів накопичується ексудат, розвивається запалення. Запальний процес починається із слизової оболонки бронхів, уражаючи легеневу тканину окремих часток, порушується крово- й лімфообіг в легенях. Гіперсекреція слизових залоз бронхів, розлад крово- й лімфообігу створюють умови для розвитку ателектазів, гіпостазів. Це призводить до зниження газообміну з явищами дихальної гіпоксії, до кисневого голоду- вання тканин, ацидозу. Накопичення недоокиснених продуктів обміну викликає дальший розлад обміну речовин, задишку, нервові явища, послаблення серцевої діяльності, порушення процесів терморегуляції, функцій печінки, нирок. У бронхах, бронхіолах, інфундибулах, альвеолах відбувається десквамація епітелію, накопичується серозний випіт у частках легенів, що призводить до посилення везикулярного і появи бронхіального дихання, виникнення вологих і сухих хрипів.

Симптоми. Гостра бронхопневмонія супроводжується вис температурою тіла, зниженням апетиту. Спостерігаються сухий кашель, жорстке везикулярне дихання, сухі хрипи, а згодом – витікання з носа, дихання стає частішим, вологі хрипи, притуплення в легенях, кашель частий, інколи болючий. Помічаються явища серцево-судинної недостатності. Слизові оболонки ціанотичні, пульс частий, слабкий, тони серця глухі, серцевий поштовх ослаблений, порушена діяльність системи травлення. Підгострий перебіг бронхопневмонії характеризу- ється зниженням апетиту, задишкою змішаного типу, вологим кашлем, хрипами. Температура тіла періодично підвищується. Тварини худнуть, відстають у розвитку. На рентгенограмі – вогнища затінень, посилення бронхіального й хілусного рисунка. 492 Порушуються функції серцево-судинної і травної систем та печінки. Для хронічної бронхопневмонії характерні відставан- ня в рості, прогресивне зниження маси тіла, виснаження, невідповідність температури частоті пульсу й дихання, задишка змішаного типу, кашель, який посилюється при сирій і теплій погоді, періодичне витікання з носа, хрипи, вогнища притуплень у легенях.

Терапія. Комплексне лікування є найефективнішим. спрямоване на ліквідацію причин захворювання, зниження шкідливо діючих на організм факторів, підвищення резистентності організму. Тварин ізолюють, розміщують у просторих, теплих, світлих, добре вентильо- ваних приміщеннях, створюють їм сприятливі умови дієтичної годівлі, догляду й утримання, призначають патогенетичну терапію. Для стимулювання захисних сил організму призначають аутогемотерапію, ізогемотерапію (кров тварин даного виду), гетерогемотерапію (кров тварин іншого виду). Так, цитратну кров матері вводять внутрішньом’язово Застосовують білкові гідролізати – амінопептид вводять під- шкірно або внутрішньовенн, гідролізин призначають підшкірно або внутрішньом’язово. Неспецифічні глобуліни застосовують підшкірно або внутрішньо- м’язово. Ефективне введення вітамінів (А, В, С, В12) в рекомендо- ваних дозах, мікроелементів (солі йоду, кобальту, цинку, міді, заліза, молібдену). Для відновлення бронхіальної прохідності й евакуаторної властивості бронхів застосовують різноманітні відхаркувальні засоби: інгаляцію (за методикою І.В. Лопарєва), внутрішньо- трахеально розчин новокаїну, підігрітий до температури тіла. Терапевтичний ефект мають при гострій бронхопневмонії, застосовуючи новокаїнову блокаду зірчастого вузла. широко застосовують сульфаніламідні препарати, антибіотики. При лікуванні бронхопневмонії добре зарекомендував себе триметусол СЗ,дають вранці й увечері сульфахлорамфен (для вет використання), егоцин всередину телятам, ягнятам, козенятам, лошатам 1,5 г на 10 кг маси тіла щоденно протягом 5 днів. При тяжкій формі бронхопневмонії (гнійній) застосовують внутрішньовенно новарсенол. При цьому необхідно одночасно внутрішньовенно вводити 30–40 %-ий розчин глюкози або підшкірно 20 %-ий масляний розчин камфори в рекомендованих дозах. При вираженій інтоксикації, серцевій недостатності -кофеїн ,в\в камфорну сироватку, гексаметилентетраміну. Одночасно призначають хворим тваринам дієтичні засоби, вітамінні препарати.

10 БІЛОМ’ЯЗОВА ХВОРОБА МОЛОДНЯКУ характеризується порушенням обміну речовин (мінерального, білкового, вуглеводного) і дистрофічними змінами скелетних м’язів, серцевого м’яза, печінки. Хвороба трапляється у ягнят, козенят, поросят, телят, лошат, верблюденят, курчат, каченят, індиченят, гусенят, цесаренят.

Етіологія недостатньо з’ясована. Більшість дослідн вважають основною причиною захворювання – одноманітна й неповноцінна годівля тв а саме – нестача в кормах протеїну, мінеральних речовин, вітамінів (Е, А), амінокислот, які містять сірку (метіоніну, цистину). Порушення гігієнічних правил утримання тварин (скупченість, сирість, погана вентиляція приміщень) є сприятливою причиною цієї хвороби.

Патогенез і патолого-анатомічні зміни. В основі пато- генезу лежать порушення білкового, вуглеводного й жирового обміну, а також обміну мінеральних солей і води. Під час розтину виявляють виснаження, анемічність видимих слизових оболонок, набряк підшкірної клітковини, в черевній порожнині – транссудат, на черевних стінках – серозно- слизові інфільтрати. М’язи кінцівок, спини, поперекові, грудні, міжреберні, діафрагмальні, жувальні, язика мають дифузні або вогнищеві ураження білуватого забарвлення, щільної консистен- ції, сухі на розрізі, нагадують варене куряче м’ясо. Серце збільшене. В ендокарді спостерігаються вогнища некрозу, а в міокарді – крововиливи. Печінка збільшена, ламка, строкатого забарвлення. Селезінка крихкотіла, нирки застійні. Головний мозок набряклий, розм’якшений, мозкові оболонки гіперемо- вані. Знаходять зміни в травному каналі, характерні для катарального гастриту, а в легенях – застійну гіперемію і набряк.

Симптоми. Хворіють тварини відразу після народження або в перші 2–3 місяці життя. Гострий перебіг хвороби характеризується частішим пульсом, ослабленням і глухістю тонів серця. Дихання – поверхневе, частішає, згодом утруднене, черевного типу. Розвиваються ознаки загальної слабкості, втрати м’язового тонусу, а потім – парези кінцівок, судоми. При підгострому перебігу хвороби спочатку виявляють симптоми порушення серцевої діяльності, ураження скелетних м’язів, згодом – пригнічення, зв’язаність рухів, зниження апетиту, зміну шерстного покриву (скуйовдженість, втрату блиску). Дихання стає частішим, поверхневим, супроводжується хрипами. Температура тіла нормальна, а при ускладненнях – підвищена. Спостерігають пронос, парези тазових кінцівок, судоми. В сечі виявляють цукор, білок. Симптоми хронічного перебігу білом’язової хвороби проявляються порушенням діяльності серця, прогресуючим виснаженням, малою рухливістю, відставанням в розвитку від стада. Виявляють блідість видимих слизових оболонок, знижен- ня вмісту гемоглобіну в крові. Періодично спостерігаються проноси й запори. Пізніше виникають паралічі кінцівок, судомні скорочення м’язів. Тварини приймають позу сидячого собаки. Хвороба може ускладнюватись бронхопневмонією, плевритом.

Терапія. Найкращий лікувальний і профілактичний ефект дає використання натрію селеніту і вітаміну Е. Дози натрію селеніту (підшкірно або внутрішньом’язово), а вітаміну Е (всередину). З успіхом застосовують токоферолу ацетат, еревіт, дефолін, аєвіт, холеф, метіонін, цистеїн, білкові гідролізати. Токоферолу ацетат дають усередину. Еревіт уводять внутрішньо- м’язово по 1 мл через день протягом 6–10 діб (3–5 уведень). Метіонін і цистеїн у вигляді розчину вводять внутрішньом’язово, а білкові гідролізати. Одночасно поліпшують умови годівлі та утримання хворих тварин.