51. «Гамлет». Характеристика та значення центрального образу. Трагедія Гамлета.

Трагедія написана в 1599-1601 рр. Дія цієї п'єси відбувається в Данії. У ній розповідається, як принц Гамлет здійснює помсту своєму дядькові королю Клавдію, убивці попереднього короля, Гамлетового батька, та нового чоловіка Гамлетової матері, королеви Гертруди.

В трагедії Гамлет лежить проблема батьковбивства. Також в трагедії порушуються проблеми соціальної несправедливості, проблеми життєвого вибору.

Гамлет – людина Ренесансу, хоче змінити високоморальний світ. Розумний, чесний, правдивий, благородний. Цінував мистецтво. Любив театр. Відрізнявся від яскраво одягнених мешканців Ельсінора. Завжди був у чорному, бо сумував за померлим батьком. Погляд похмурий, брови зсунуті. Не розумів, чому всі люди, які любили короля, так швидко забули про нього.

Вищою цінністю. На думку героя. Була людяність, яку, на його думку, втілював його батько.

Трагедія Гамлета полягала у тому, що він надто високо підняв планку: не тільки хотів помститися за смерть батька, а й змінити життя в Данії. Смерть батька навела його на роздуми про людські вади, несправедливість. Гамлета дивувала поведінка матері, яка зрадила чоловіка. Брехня в стосунках між людьми. Все це дало йому підставу думати, що світ – в’язниці, а Данія – найгірша. Він взяв на себе сміливість все виправити. Його вже не влаштовувала елементарна помста. Він розмірковував про те, як досягти того, щоб рідна країна перестала бути в’язницею.

Автор пропонував свої висновки: за допомогою зла зло побороти неможливо.

52. Трагедія «Отелло». Проблематика та характеристика образів.

Написала трагедія 1604р. дія відбувається у Венеції. В той час вона славилась різними інтригами, злочинами. Вчинок Яго вписався в тогочасні події в місті.

На перший погляд знається, що основною проблемою були ревнощі, проте це не так. Отелло – людина розумна, вільна від забобонів, з твердим характером і шляхетною душею. Він не мав такої слабкості, як ревнощі. Отелло – мавр. Темношкірий, проте Шексіпр закликає, що незалежно від кольору шкіри людина має право бути щасливою.

Дездемона – дочка венеціанського дожа. По-справжньому покохала героя за мужність, хоробрість, чесне і гаряче серце. Не хотіла виходити заміж за інших, відхиляла пропозиції, бо її кохав Отелло.

Яго – протилежність Отелло. Впевнений у низості всіх людей. Не здатний зрозуміти шляхетності Отелло і чистоти Дездемони. Яго песиміст і скептик. Любив зло заради зла. Був ображений долею, тому ненавидів увесь світ.

«Отелло» найстрашніша трагедія Шекспіра, тому що вбивцею і руйнівником свого особистого щастя став шляхетний, благородний Отелло.

53. трагедія «Ромео і Джульєтта». Проблематика та хараеткристика образів.

1595 р. одна з перших великих трагедій драматурга. Автор розповів про долю закоханих, сильне і чисте почуття яких зіткнулося з міцними феодальними забобонами. Трагедія проголосила кохання і гідність людини головними цінностями життя.

Проблема протиставлення суспільного статусу родової приналежності та природної сутності людини. Людина має залишатися сама собою.

Ромео – запальний, схильний до крайнощів, імпульсивний, однак не легковажний. Умів кохати. Закривав очі на головні перепони до свого щастя. Йому й на думку не спадало примирити своїх батьків з батьками Джульєтти. Він умів обманювати. А тому звернувся до ченця Лоренцо, щоб таємно повінчатися з коханою.

Джульєтта, незважаючи на свій юний вік, була наджто практична, розсудлива і душевно зріла. Не лише глибоко відчувала, а й усвідомлювала все, що відбувалося навколо неї. Її шляхетність і рішучість особливо яскраво проявилася тоді, коли годувальниця порадила їй зріктися Ромео. Спостерігаючи зраду жінки, вона залишилась стійкою, непокірною і вирішила діяти самостійно. Не побоялася випити напій. Провести ніч серед покійників. Коли ж бажання молодих людей не здійснилося, вона знайшла достатньо мужності, як і Ромео, щоб померти біля свого чоловіка.

Двоюрідний брат Джульєтти Тібальт відповідає своєму статусу. Робить тільки те, що йому належне. Віддається кодексу честі, захищає родовий звичай до кінця.

54. трагедія «Король Лір». Проблематика та характеристика образів.

1605 р. в основу покладено давню п’єсу «Історія короля Ліра та трьох дочок». Шекспір значно збагатив легенду про Ліра, надавши їй своєрідний трагічний х-р, разом з ти ввівши сюжет – історію старого Глостера і його синів. Трагедія Глостера співзвучна з трагедією Ліра. Це два нещасних батьи, які відштовхували від себе найкращих своїх дітей.

Із філософською глиботою розроблена проблема природної сутності та офіційного статусу людини – проблема дуалізму (подвійна природа) людини.

Людина виявляється тісно включеною в суспільну ієрархію. Де відіграє певну роль. Вона має офіційний статус.

Таким чином виникає конфлікт між статусом (роллю) та природною сутністю людини.

Король Лір на початку трагедії злився зі своєю соціальною роллю – правитель, звик, що йому всі вклонються і т.д. Кульмінацією страждань Ліра є зустріч з графом Глостером.

Бідний Том (Едгар) вражає Ліра. Справжня людина. Пізніше Лір розуміє Корделію.

Корделія належала до найчарівніших персонажів. Поєднала в собі красу жіночності і чоловічу твердість характеру і тих випадках. Коли йшлося про людську гідність. Говорила мало і просто. На відміну від своїх сестер, однак кожне ї слово було дорожче усіх заяв сестер. Вона не обіцяла більше того, що могла зробити. Корделія – справжня дочка Ліра, в її душі жила та ж уперта наполегливість і та ж велич, що і в душі батька. Принцеса заплатила за те, що не підкорилась спочатку батькові.