27. Наведіть класифікацію та дайте морфологічну характеристику гемобластозам тварин

Гемобластози – це злоякісні новоутворення кровотворних тканин, при яких первинне пухлинне ураження починається у стовбуровій, мієлоїдній чи лімфоїдній гемопоетичній клітині кісткового мозку.

Класифікація лейкозів. За картиною крові лейкози поділяються на лейкемічні, сублейкемічні і лейкемічні. При лейкемічних лейкозах в кров'яне русло надходить велика кількість лейкозних клітин, при сублейкемічних — надходять частково і при алейкемічних — лейкозні клітини в кров зовсім не надходять.

Згідно з сучасною унітарною теорією кровотворення — всі клітини крові походять із однієї так званої стовбурової поліпотентної (плюрипотентної) клітини, яка є лімфоцитоподібна і постійно лічиться та диференціюється в інші клітини, а ті в свою чергу далі проліферують. Весь цикл диференціації кровотворних клітин умовно поділено на шість класів:

I клас — стовбурова поліпотентна клітина;

II клас — клітини-попередники мієло- та лімфопоезу;

III клас — клітини-попередники Т і В-лімфоцитів, лейкопоезу, еритропоезу, тромбоцитопоезу;

IV клас — проліферуючі мієло-, лімфо-, моно-, еритро-, мегакаріобласти;

V клас — дозріваючі клітини;

VI клас — зрілі клітини.

Залежно від ступеня диференціювання (зрілості) пухлинних клітин крові та характеру перебігу (злоякісний або доброякісний) лейкози поділяють на гострі та хронічні. Для гострого лейкозу характерні проліферація недиференційованих або малодиференційованих, бластних клітин («бластні» лейкози) і злоякісність перебігу; для хронічного лейкозу — проліферація диференційованих лейкозиих клітин ("цитарні" лейкози) і відносна доброякісність перебігу.

На підставі сучасних уявлень про кровотворення серед гострих лейкозів виділяють такі гістогенетичні форми: недиференцшований, мієлобластпий, лімфо- бластний, монобластний, еритромієлобластний і мегакаріобластний.

Недиференційований гострий лейкоз розвивається з клітин-попередників перших трьох класів, які не мають ознак належності до того чи іншого ряду кровотворення. Інші форми гострого лейкозу походять із клітин-попередників ІУ класу ( проліферуючих бластів).

Хронічні лейкози залежно від ряду дозріваючих клітин гемопоезу поділяють на лейкози мієлоцитарного, лімфоцитарного і моноцитарного походження.

Близько до лейкозів, я к системних пухлинних хвороб кровотворної тканини, стоять лімфоми — регіонарні пухлинні захворювання кровотворної та лімфатичної тканини. З цієї групи захворювань у ветеринарній практиці трапляються лімфосаркоми і рідко лімфогранульоматоз.

Лімфосаркома — злоякісна пухлина, яка виникає із клітин лімфоїдного ряду. Спочатку пухлина обмежена декількома лімфовузлами, які різко збільшені, з'єднані між собою в пакети і здавлюють прилеглі органи й тканини. Уражені вузли щільні, на розтині сіро-рожеві, з ділянками некрозу та крововиливами. У подальшому відбувається лімфогенна або гематогенна генералізація процесу з утворенням метастазів в інших лімфатичних вузлах, легенях,

Лімфогранульоматоз — хронічне рецидивне, рідше гостроперебігаюче захворювання, при якому розростання пухлини відбувається переважно в лімфатичних вузлах. Спочатку лімфовузли однієї групи збільшуються в розмірах та зростаються між собою в пакети. Вони м'які, соковиті, на розтині із стертим малюнком. У подальшому вузли стають щільними, сухими, з осередками некрозу і склерозу.

Найчастіше трапляється та являє найбільшу небезпеку ензоотичний лейкоз худоби, лейкоз курей і лімфома Марека (хвороба Марека). Описані гемобласто- зи у коней, собак, котів і багатьох інших свійських та диких тварин.

28.Назвіть форми ендокардитів та опишіть механізм розвитку пат.змін при них.

Ендокардит (endocarditis) - запальний процес, що протікає на внутрішній оболонці серця. За локалізацією розрізняють клапанний і пристінковий ендокардит, за течією - гострим і хронічним, за характером патологічного процесу - бородавчатий та виразковий.

Патогенез. Воспалительный процесс у животного обычно начинается на поверхности клапанов, обращенных к току крови, потом воспалительный процесс может переходить на сухожильные нити, папиллярные мышцы и пристеночный эндокард. На эндокарде наряду с воспалительными, появляются некротические и дегенеративные процессы.

В зависимости от патогенности микроорганизмов заболевание у животных может развиваться как бородавчатый или же, как язвенный эндокардит. Воспалительный процесс при бородавчатом эндокардите протекает в форме поверхностного воспаления и явлениями перерождения и некроза верхнего слоя эндокарда. При данном виде эндокардита на поверхности сердечных клапанов откладывается фибрин, лейкоциты, тромбоциты, в последствие эти тромботические массы организуются, превращаясь в округлые разращения в форме бородавок, чаще всего располагающихся на местах смыкания клапанов. В отдельных случаях створки клапанов между собой могут срастаться. Деформация клапанов или их створок нарушает функцию клапанного аппарата сердца, в результате чего возникают серьезные расстройства кровообращения. Часто заболевание вызывает у животного тот или иной порок сердца.

При развитии язвенного эндокардита происходит преобладание некротических процессов, которые приводят к разрушению клапанов или пристеночного эндокарда с образованием язв, покрытых рыхлыми фибринозными тромбами. Данные патологические процессы в эндокарде, часто приводят к деформации и даже к перфорации клапанов, а также к серьезным поражениям пристеночного эндокарда. Язвенный эндокардит у животных обычно протекает злокачественно и нередко осложняется эмболией кровеносных сосудов, эндоартериитом, септикопиемией и пороками сердца. При эмболии кровеносных сосудов, в результате отторжения пораженных воспалением участков эндокарда, у больного животного может наступить внезапная смерть. При эндокардите, особенно язвенном, у больного животного часто возникают метастатические поражения других внутренних органов. Иногда воспалительный процесс с эндокарда переходит на миокард и перикард, вызывая у животного воспаление всех отделов сердца — панкардит.

Если у животного происходит ослабление признаков острого воспаления, а так же когда патогенная микрофлора и токсины действуют на эндокард менее интенсивно, острый эндокардит может перейти в хронический, сопровождаясь при этом разрастанием соединительной ткани в местах поражения эндокарда. Разрост фиброзной ткани часто вызывает сморщивание, утолщение и деформацию сердечных клапанов, а иногда даже сращение их створок. Подобные изменения сердечных клапанов приводят в одних случаях к недостаточности их (они недостаточно закрывают отверстия), а в других случаях – вызывают сужение отверстий в сердце. При этом кровь будет проходить через суженные отверстия, вызывая стенотические шумы, которые ветеринарный специалист прослушивает при аускультации области сердца. В зависимости от поражения того или иного клапана и отверстия ветеринарный специалист прослушивает систолические или диастолические эндокардиальные шумы.

Патологоанатомические изменения. При бородавчатом эндокардите на поверхности эндокарда находим рыхлые серовато – желтые или серовато – красноватые округлые фибринозные наложения в виде бородавок. Эти бородавки чаще всего локализуются на свободных краях клапанов со стороны поверхности, обращенной к току крови, и состоят из фибрина и форменных элементов крови. Вызывает сращение и деформацию створок клапанов. Язвенный эндокардит характеризуется наличием язв на клапанах или пристеночном эндокарде. Язвы обычно покрыты рыхлыми фибринозными тромбами. При язвенном эндокардите нередко находим перфорацию клапанов, эмболию кровеносных сосудов и изменения свойственные для септикопиемии.