93. Суспензії: одержання, властивості. Стійкість суспензій. Седиментаційний аналіз суспензій. Застосування у фармації.

Суспензіями називають мікрогетерогенні системи з рідким дисперсійним середовищем і твердою дисперсною фазою. Отже, класифікація за агрегатним станом у них збігається з ліофобними золями, але вони відрізняються від останніх дисперсністю. Розмір частинок суспензій складає 10-6—10-4 м.

Одержання суспензій. Суспензії, як і ліофобні золі, можна одержати методами диспергування і конденсації. Але практично майже завжди суспензії отримують диспергуванням нерозчинних твердих речовин у рідкому середовищі або скаламученням в цьому середовищі попередньо одержаного порошку.

Молекулярно-кінетичні і оптичні властивості. За молекулярно- кінетичними і оптичними властивостями суспензії дуже відрізняються від ліофобних золів. В зв'язку з низькою дисперсністю броунівський рух у них виявляється дуже слабо, а явища дифузії і осмосу їм не властиві. Світло, проходячи крізь суспензії, не розсіюється, а відбивається, тому вони каламутні, на відміну від ліофобних золів, для яких характерний ефект Тиндаля.

Стійкість суспензій. Седиментаційна стійкість суспензій дуже мала внаслідок великого розміру частинок. Дисперсна фаза цілком випадає в осад за порівняно короткий час. Агрегативна стійкість суспензій зумовлюється тими ж факторами, що і стійкість ліозолів: електростатичним, адсорбційно-сольватним і структурно-механічним.

Утворення подвійних електричних шарів може відбуватися, як і в золях, в результаті вибіркової адсорбції або поверхневої дисоціації. Електрокінетичний потенціал частинок можна визначити електрофоретичним методом, причому він має величину такого ж порядку, як і -потенціал типових золів.

Якщо на поверхні частинок суспензії адсорбуються молекули розчинника, утворюючи сольватний шар товщиною у один-два молекулярних діаметри, то такі сольватовані суспензії агрегативно стійкі без стабілізатора.

Стабілізують суспензії за допомогою високомолекулярних речовин. Захисний шар цих речовин забезпечує гідратацію частинок, крім того, довгі ланцюги макромолекул охоплюють частинки, утворюючи структурні решітки.

Пасти. При підвищенні концентрації дисперсної фази агрегативно стійкої суспензії до гранично можливої величини утворюються висококонцентровані суспензії — пасти. Майже все дисперсійне середовище у пастах зв'язане у сольватних плівках, які розділяють частинки. В зв'язку з відсутністю вільної рідини пасти мають велику в'язкість, деяку міцність, крім цього, в них можуть утворюватися просторові структури, здатні до синерезису і тиксотропії.

Застосування суспензій. Суспензії мають велике значення у природі і техніці. До суспензій належать вологий µрунт, глиняне тісто, яке застосовується у керамічному виробництві, цементні та вапняні розчини, зависі пігментів у органічних середовищах — масляні фарби та кольорові лаки. Суспензії, завдяки адсорбційним властивостям, широко використовують як каталізатори у гетерогенному каталізі. В аптечній практиці суспензії застосовують тоді, коли тверда лікарська речовина не розчиняється у воді. У суспензії лікарська речовина має більш високу ступінь дисперсності, ніж у порошку, і в зв'язку з цим швидше і повніше виявляє свою лікарську дію. Суспензія повинна бути досить стійкою. Це означає, що частинки повинні осідати настільки повільно, щоб при прийомі мікстуру можна було досить точно продозувати. З цією метою суспензії стабілізують желатозою, камедями, метилцелюлозою та ін. Пасти широко використовуються для лікування кожних захворювань, у стоматології, косметиці (граміцидинова паста, іхтіол, паста Теймурова).