8.Життєва і загальна ємність легень.

У спокої тварина вдихає і видихає певний об’єм повітря. Цей об’єм називають дихальним повітрям.

Додатковий об’єм повітря- після спокійного вдиху тварина може вдихнути додатково ще деякий об’єм повітря

Резервний об’єм повітря - повітря, яке тварина може ще максимально видихнути після спокійного видиху

Сума об’ємів дихального, додаткового і резервного повітря становить життєву ємність легень.

Після максимального видиху у дихальній системі тварин залишається ще певний об’єм повітря. Цей об’єм повітря називається залишковим.

Сума об’ємів життєвої ємності легень і залишкового повітря становить загальну ємність легень.

Відношення об’єму дихального повітря до альвеолярного називається коефіцієнтом легеневої вентиляції, величина якого збільшується при фізичному навантаженні.

Кількість повітря, яке проходить через легені за 1 хвилину складає хвилинний об’єм легеневої вентиляції. Його величина залежить від об’єму дихального повітря і частоти дихання.

9.Значення повітроносних шляхів

При кожному акті вдиху біля 30 % об’єму вдихуваного повітря залишається у повітроносних шляхах (порожнина носа, носоглотка, гортань, трахея, бронхи і бронхіоли).

У повітроносних шляхах газообмін не відбувається, тому їх називають шкідливим або «мертвим» простором.

У повітроносних шляхах, завдяки особливостям їх будови, повітря очищується і зволожується, а в умовах низької температури повітря, проходячи через них, зігрівається.

У слизовій оболонці повітроносних шляхів міститься багато рецепторів, подразнення яких викликає захисні рефлекси (кашель, чхання, фиркання).

Особливо чутливою є слизова оболонка гортані, біфуркації трахеї і бронхів.

10. Газообмін у легенях.

Основною функцією легень є газообмін між повітрям альвеол легень і венозною кров’ю капілярів малого кола кровообігу, які густою сіткою обплітають альвеоли легень.

Газообмін у легенях здійснюється за законом дифузії молекул О2 з повітря альвеол легень у венозну кров капілярів малого кола кровообігу і молекул СО2 із венозної крові капілярів у повітря альвеол легень.

Рушійною силою дифузії молекул О2 і СО2 є різниця їх парціальних тисків (напруження) між венозною кров’ю капілярів і повітрям альвеол.

Молекули О2 і СО2 у легенях дифундують із місця їх вищого парціального тиску і напруження у місце їх меншої величини .

Парціальний тиск газу – це частина загального тиску, величина якого залежить від частки цього газу у суміші газів.

11. Транспортування кисню кров’ю

У легенях тварин внаслідок газообміну відбувається перетворення венозної крові на артеріальну у капілярах малого кола кровообігу, які обплітають альвеоли легень.

Артеріальна кров від венозної відрізняється більшим вмістом О2 і меншим рівнем СО2 .

Артеріальна кров переносить О2 від легень до клітин усіх тканин.

Основний переносник О2 – гемоглобін еритроцитів.

Оксиген із альвеолярного повітря легень дифундує у плазму і еритроцити венозної крові, де вступає у сполуку з молекулами гемоглобіну, утворюючи оксигемоглобін.

Зв’язування гемоглобіном О2 в легенях залежить від парціального тиску О2 в повітрі альвеол.

При переході гемоглобіну в оксигемоглобін змінюється його колір і спектр. Вміст окисненого і відновленого гемоглобіну можна визначити шляхом спектрального аналізу крові.