Лекція 7

ТЕМА : ШЛЯХИ ЗДІЙСНЕННЯ РОЗУМОВОГО, ТРУДОВОГО, ФІЗИЧНОГО ТА ЕСТЕТИЧНОГО ВИХОВАННЯ УЧНІВ

План.

1. Сутність та завдання розумового виховання учнів.

2. Сутність та завдання трудового виховання учнів.

3. Основні види та форми трудової діяльності школярів.

4. Профорієнтаційна робота у школі.

5. Сутність та завдання естетичного виховання.

6. Сутність та завдання фізичного виховання.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Волкова Н.П. Педагогіка. - К., 2001.

2. Лозова В.І., Троцко Г.В. Теоретичні основи виховання і навчання: Навчальний посібник. – Харків, 2002.

3. Мойсеюк Н.Є. Педагогіка. Навчальний посібник. – К., 2001.

4. Минев Б.Н., Шиян Б.М. Основы методики физического воспитания школьников. – М., 1989.

5. Захаров Н.Н. Профессиональная ориентация школьников. – М., 1988.

6. Иващенко Ф.И. Труд и развитие личности школьника. – М., 1987.

7. Эстетическая культура и эстетическое воспитание. / Сост. Лабковская Г.С. – М., 1983.

1. Сутність та завдання розумового виховання учнів.

Розумове виховання — цілеспрямована діяльність педагогів із розвитку інтелектуальних здібностей і мислення людини, прищеплення культури розумової праці. Це — безперервний процес, який здійснюється під час навчання, праці, гри, спілкування, черпання відомостей з книг, засобів масової інформації.

Метою передусім є розвиток мислення, пізнавальних можливостей.

Завдання і зміст розумового виховання - озброєння учнів знаннями основ наук та формування на їх основі наукового світогляду. Важливе значення мають також оволодіння основними мисленнєвими операціями (аналізом, синтезом, порівнянням, узагальненням та ін.) і вироблення вмінь та навичок культури розумової праці. Ці завдання вирішують передусім у навчальному процесі. Науковий світогляд — цілісна система наукових, філософських, політичних, моральних, правових, естетичних понять, поглядів, переконань і почуттів, які визначають ставлення людини до навколишньої дійсності й самої себе.

З науковим світоглядом співіснує релігійний світогляд. Релігія – форма свідомості, стрижнем якої є віра в Бога — творця світу.

Формуючи науковий світогляд, учителі мають поважати релігійні почуття віруючих учнів та їхніх батьків, щоб запобігти конфліктам, образам, приниженням їх гідності. При цьому необхідно спиратися на принцип релігійного плюралізму і віротерпимості.

У процесі розумового виховання загальноосвітня школа має прищепити учням такі навчальні вміння:

- читати: виразно, в необхідному темпі, з урахуванням жанру тексту, усвідомлюючи зміст прочитаного;

- слухати: зосереджувати увагу на змісті сприйнятого, аналізувати й оцінювати текст;

- усно формулювати і викладати свої думки: відповідати на запитання, переказувати зміст прочитаного чи почутого, словесно описувати картини, прилади, об'єкти, ставити запитання до розповіді вчителя, прочитаного тексту тощо;

- писати: правильно списувати з дошки, з книжки, описувати побачене, писати під диктовку, писати твір на задану чи вільну тему, реферат, конспектувати прочитане тощо;

- працювати з книжкою: підібрати необхідну літературу за бібліографією; визначити її загатьний зміст; використовувати різні форми запису прочитаного; користуватися довідковою літературою, періодикою;

- спеціальні: читати ноти, технічні креслення, карти; слухати музику; записувати формули, нотні знаки та ін.

Навчальні вміння мають доповнюватися культурою розумової праці — здатністю раціонально організувати розумову працю, чергувати її з відпочинком, поступово входити в роботу, працювати в оптимальному ритмі і т. ін. Правильно організоване навчання, що передбачає залучення всіх учнів до активної пізнавальної діяльності й використання спеціальних завдань на розвиток мислення, позитивно позначається на інтелектуальному розвитку і вихованні школярів.

Умови ефективності розумового виховання. Ефективність розумового виховання значною мірою залежить від багатьох чинників. Узагальнено їх можна звести до таких положень:

1. уміння педагога виділити в навчальному предметі світоглядні твердження, ідеї, закони, закономірності, концепції і реалізувати їх під час навчання;

2. дотримання педагогом принципу внутріпредметних і міжіїредмегних зв'язків як фаи-ора єдності і взаємозв'язку явищ, процесів реального світу;

3. оволодіння учнями, студентами аналізом, синтезом, порівнянням, узагальненням, виробленням навичок аргументувати свої думки, захищати свої світоглядні позиції;

4. залучення учнів, студентів до активної громадської діяльності з метою зміцнення єдності світогляду і поведінки;

5. своєчасне коригування відхилень у поведінці окремих учнів, студентів;

6. відповідність світоглядної позиції педагогів і батьків потребам суспільства