15. Система музично-ритмічного виховання Еміля Жак-Далькроза.

16. Педагогічна концепція і методична система музичного виховання Карла Орфа.

17. Музично-виховна система Золтана Кодая.

У світовій музичній культурі Золтан Кодай відомий як композитор, фольклорист, педагог та громадський діяч. Плідно працюючи на ниві музичної освіти й вихованняЗ. Кодай плідно працював на ниві музичної освіти й виховання. Він закликав ліквідувати музичну неграмотність широких народних мас, прагнув навчити всіх людей розуміти та любити музику. Для досягнення цієї мети він вважав за необхідне використовувати ресурси школи й аматорських колективів, особливо хорових. В методиці З. Кодая слід відзначити чотири основних положення: - по-перше, тільки активна музична діяльність, тільки практика музикування можуть стати основою музичного виховання, здатною привести до справжнього відчуття та розуміння музики; - по-друге, єдиним "інструментом" для музикування, що доступний кожному, є людський голос; - по-третє, тільки колективний спів, тобто хор, сприятиме загальному музикуванню, спільному музичному хвилюванню та відчуттю людської спільності: - по-четверте, ніщо інше, крім співу, не може розвинути відносний звуковисотний слух, який є фундаментом музикальності. Для виховання висококультурної людини, на думку З.Кодая, необхідні три складові виховання: традиція, смак, духовна цілісність.

18. Методична система музичного навчання Бориса Тричкова.

19. Педагогічні ідеї Б. В. Асаф’єва.

20. Педагогічна концепція і методична система музичного виховання Д. Б. Кабалевського.

21. Провідні педагогічні ідеї сучасних українських науковців у галузі загальної музичної освіти ХХ – поч. ХХІ ст.

22. Педагогічні ідеї українських музикантів-педагогів кінця ХІХ – початку ХХ століття (М. Д. Леонтович, П. О. Козицький)

23. Педагогічні ідеї українських музикантів-педагогів кінця ХІХ – початку ХХ століття (К. Г. Стеценко, Я. С. Степовий, В. М. Верховинець)

24. Вокально-хорова робота на уроці музичного мистецтва.

25. Методика проведення слухання музики на уроці

26. Методика розучування шкільної пісні

Головна вимога щодо співацького репертуару — висока худож­ність, доступність для виконання учнями. Засвоєння співацького ре­пертуару в класі має бути ретельно продуманим учителем.

Для розучування пісенного матеріалу використовуються різні методи.

Розучування пісні на слух. Цей метод є досить актуальним у про­цесі роботи з учнями початкової школи, особливо з першокласника­ми, які ще не володіють певними вокальними навичками. Для учнів робота над піснею починається з її сприйняття. На практиці можна використати декілька варіантів показів пісні: виконання пісні самим учителем, одним чи декількома учнями, які добре співають (у цьому випадку педагог попередньо готує їх до виступу); прослуховування грамзапису (у виконанні соліста чи дитячого хору). Якщо показуєть­ся два варіанти виконання (наприклад виконання вчителя та слухан­ня запису), діти можуть їх порівняти. Головною вимогою до показу пісні є яскравість та виразність виконання. Пісню потрібно показати у повному обсязі, щоб діти мали нагоду ознайомитися як із змістом, так і з її виражальними особливостями.

Після першого ознайомлення доцільно провести коротку бесіду з учнями щодо їх вражень, змістового та ідейно-художнього напов­нення. Проте слід остерігатися, щоб розмова не зводилася до перека­зу тексту. Важливо, щоб діти ділилися своїми враженнями, вислов­лювали власне ставлення до нового твору.

За наявності в тексті незрозумілих для учнів слів, словосполучень проводиться словникова робота.

Якщо текст нескладний, його доцільно вчити одночасно з мелодією. Це зекономить час, активізує увагу та пам'ять. Складніший текс ви­вчається за допомогою роздаткового або наочного матеріалу.

що пісня складається з декількох куплетів, не слід вчити її у повному обсязі на одному уроці. Краще приділити більше уваги музично-виконавському матеріалу. Після розучування першого куп­лета пісні можна обрати соліста, який виконає окремі фрази чи ме­лодію в цілому, а клас повторить за ним! Прислуховуючись до кожно­го, педагог виявляє тих, хто невірно інтонує, і звертає їхню слухову увагу на помилки.

Під час роботи з молодшими школярами слід пам'ятати, що діти цього віку не можуть довго утримувати свою увагу на чомусь одному, і тому доцільно використовувати в роботі одночасно декілька різних за характером і важкістю пісень. З огляду на це одну пісню доцільно розучувати впродовж двох-трьох уроків.

Розучування за допомогою наочних схем. Використання цього методу сприяє більш свідомому засвоєнню пісні, адже активізуєть­ся як слухове, так і зорове сприйняття, що є актуальним для молод­ших школярів.

До наочності належать різного виду таблиці, плакати, схеми (зок­рема роздатковий матеріал для учнів), які схематично відображають мелодію пісні (напрямок руху, зміни штрихів, динаміки та ін.).

Часто використовуються плакати з нотним записом. Готуючись до ро­боти з нотним записом, учитель має проаналізувати його. У нотному запи­су не повинно бути ніяких незнайомих для учнів знаків, нічого, що мог­ло б послабити їх увагу. Усе невідоме обов'язково потрібно пояснити.

Перед розучуванням пісні насамперед слід детально проаналізува­ти її запис: простежити за напрямком руху мелодії, визначити стриб­ки, ритм, тривалість пауз.

Цей метод доцільно використовувати в роботі із дво-, триголоссям. Учні, розучуючи пісню на слух, стежать за напрямками руху го­лосів на схемі (нотному стані).

Розучування пісні за нотним записом. Цей метод активно впли­ває на розвиток звуковисотного і гармонічного слуху, відчуття ладу, темпу і метроритму, адже в учнів формується свідоме ставлення до ладотональності, інтонації, строю тощо.

самперед проводиться детальний аналіз запису — словнико­ва, понятійна робота, де все незрозуміле для учнів пояснюється. Після аналізу доцільно просольмізувати мелодію — прочитати ноти в рит­мі пісні. Це дасть можливість підготуватися до сольфеджування, при якому вся увага спрямовується на чистоту інтонації. Перед сольфе­джуванням необхідна ладотональна настройка: виконання гами або тонічного тризвука, а також настройка на перший звук.

За умови використання вчителем будь-якого з методів загальни­ми прийомами розучування пісні є:

 показ учителем окремих фраз і пояснення щодо їх виконання (на­приклад, звертається увага на характер звуковедення, пояснен­не незрозумілих слів);

• вистроювання першого звука, з якого починається фраза;

• розучування мелодії в робочому темпі, активним звуком при плавному звуковеденні.

У процесі розучування пісні здійснюється робота над чистотою ін­тонування мелодії, правильним відтворенням її ритмічного рисунка. Перед кожним повторенням фрази необхідно давати учням конкретне завдання й активізувати слух дітей на його результат, що сприяє роз­витку слухового самоконтролю. Потім куплет виконується цілком.

У процесі розучування пісні важливо приділяти увагу не тільки засвоєнню мелодії, але й усвідомленню тексту як важливого засобу створення музичного образу. Тому в тексті виявляються логічні вер­шини, проводиться робота щодо ясної і чіткої його вимови.

Після запам'ятовування пісні необхідно продумати з учнями її ви­конавський план, щоб відтворити розвиток музичного образу.